¹

Ѿвѣща́въ же валда́дъ саѵхе́йскїй, речѐ:

¹

І відповів Вилдад савхеянин і сказав:

²

что́ бо нача́ло, а҆́ще не стра́хъ ѿ негѡ̀, и҆́же твори́тъ всѧ́чєскаѧ въ вы́шнихъ;

²

влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх!

³

Да никто́же бо мни́тъ, ꙗ҆́кѡ є҆́сть оу҆медле́нїе во́инствѡмъ: и҆ на кого̀ не на́йдетъ навѣ́тъ ѿ негѡ̀;

³

Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його?

⁴

Ка́кѡ бо бꙋ́детъ првⷣнъ человѣ́къ пред̾ бг҃омъ; и҆лѝ кто̀ ѡ҆чи́ститъ себѐ рожде́нный ѿ жены̀;

⁴

І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою?

⁵

А҆́ще лꙋнѣ̀ повелѣва́етъ, и҆ не сїѧ́етъ, ѕвѣ́зды же нечи̑сты сꙋ́ть пред̾ ни́мъ,

⁵

Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його.

⁶

кольмѝ па́че человѣ́къ гно́й, и҆ сы́нъ человѣ́ческїй че́рвь.

⁶

Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.