Звичайний друк
Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Друкувати / зберегти PDF
Закрити
Глава́ к҃и
Церковнослов'янською (unicode)
Українською (п. Філарета)
1
Є҆́сть бо сребрꙋ̀ мѣ́сто, ѿѻнꙋ́дꙋже и҆ быва́етъ, и҆ мѣ́сто зла́тꙋ, ѿѻнꙋ́дꙋже ѡ҆чища́етсѧ.
1
Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце,
де його
плавлять.
2
Желѣ́зо бо и҆з̾ землѝ ражда́етсѧ, мѣ́дь же ра́внѡ ка́менїю сѣче́тсѧ.
2
Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.
3
Чи́нъ положѝ тмѣ̀, и҆ всѧ̑ концы̑ са́мъ и҆спытꙋ́етъ, камы́къ тмы̀ и҆ сѣ́нь сме́рти.
3
Людина
кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
4
Пресѣче́нїе пото́ка ѿ пра́ха: забыва́ющїи же пꙋ́ть пра́вый и҆знемого́ша, ѿ человѣ̑къ подвиго́шасѧ.
4
Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
5
Є҆́сть землѧ̀, и҆з̾ неѧ́же и҆зы́детъ хлѣ́бъ: под̾ не́ю ѡ҆брати́сѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь.
5
Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.
6
Мѣ́сто сапфі́ра ка́менїе є҆ѧ̀, и҆ пе́рсть зла́то є҆мꙋ̀.
6
Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.
7
Стезѧ̀, не позна̀ є҆ѧ̀ пти́ца, и҆ не оу҆зрѣ̀ ю҆̀ ѻ҆́ко сꙋ́пово,
7
Стежки
туди
не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;
8
и҆ не ходи́ша по не́й сы́нове велича́выхъ, и҆ не пре́йде по не́й ле́въ.
8
не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.
9
На несѣко́мѣ ка́мени прострѐ рꙋ́кꙋ свою̀, преврати́ же и҆з̾ коре́нїѧ го́ры:
9
На граніт накладає вона
(людина)
руку свою, з коренем перевертає гори;
10
бре́ги рѣ́къ расто́рже, всѧ́кое же честно́е ви́дѣ ѻ҆́ко моѐ:
10
у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;
11
глꙋбины̑ же рѣ́къ ѿкры̀ и҆ показа̀ си́лꙋ свою̀ на свѣ́тъ.
11
зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.
12
Премꙋ́дрость же ѿкꙋ́дꙋ ѡ҆брѣ́тесѧ; и҆ ко́е мѣ́сто є҆́сть вѣ́дѣнїѧ;
12
Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?
13
Не вѣ́сть человѣ́къ пꙋтѝ є҆ѧ̀, нижѐ ѡ҆брѣ́тесѧ въ человѣ́цѣхъ.
13
Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.
14
Бе́здна речѐ: нѣ́сть во мнѣ̀: и҆ мо́ре речѐ: нѣ́сть со мно́ю.
14
Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.
15
Не да́стсѧ сокро́вище за ню̀, и҆ не и҆звѣ́ситсѧ сребро̀ на и҆змѣне́нїе є҆ѧ̀,
15
Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
16
и҆ не сравни́тсѧ со зла́томъ сѡфі́рскимъ, со ѻ҆́нѷѯомъ честны́мъ и҆ сапфі́ромъ:
16
не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;
17
не ра́вно бꙋ́детъ є҆́й зла́то и҆ крѷста́ль, и҆ и҆змѣне́нїе є҆ѧ̀ сосꙋ́ди зла́ти.
17
не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.
18
Превысѡ́каѧ и҆ би́серїе не помѧ́нꙋтсѧ, и҆ притѧжѝ премꙋ́дрость па́че внꙋ́треннѣйшихъ:
18
А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.
19
не оу҆равни́тсѧ є҆́й топа́зїй є҆ѳїо́пскїй, со зла́томъ чи́стымъ не сравни́тсѧ.
19
Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.
20
Премꙋ́дрость же ѿкꙋ́дꙋ ѡ҆брѣ́тесѧ; и҆ ко́е мѣ́сто є҆́сть ра́зꙋмꙋ;
20
Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?
21
Оу҆таи́сѧ ѿ всѧ́кагѡ человѣ́ка, и҆ ѿ пти́цъ небе́сныхъ скры́сѧ.
21
Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.
22
Па́гꙋба и҆ сме́рть реко́стѣ: слы́шахомъ є҆ѧ̀ сла́вꙋ.
22
Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.
23
Бг҃ъ бла́гѡ позна̀ є҆ѧ̀ пꙋ́ть: са́мъ бо вѣ́сть мѣ́сто є҆ѧ̀.
23
Бог знає путь її, і Він відає місце її.
24
И҆́бо са́мъ поднебе́снꙋю всю̀ надзира́етъ, вѣ́дый, ꙗ҆̀же на землѝ, всѧ̑, ꙗ҆̀же сотворѝ.
24
Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.
25
Вѣ́трѡвъ вѣ́съ и҆ водѣ̀ мѣ́рꙋ є҆гда̀ сотвори́лъ,
25
Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,
26
та́кѡ ви́дѧй сочтѐ, и҆ пꙋ́ть въ сотрѧсе́нїи гласѡ́въ,
26
коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,
27
тогда̀ ви́дѣ ю҆̀ и҆ повѣ́да ю҆̀, оу҆гото́вавъ и҆зслѣ́ди
27
тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її
28
и҆ речѐ человѣ́кꙋ: сѐ, благоче́стїе є҆́сть премꙋ́дрость, а҆ є҆́же оу҆далѧ́тисѧ ѿ ѕла̀ є҆́сть вѣ́дѣнїе.
28
і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.
Для підготовки друку потрібно ввімкнути JavaScript у браузері.