Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Посе́мъ ѿве́рзе і҆́ѡвъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ проклѧ̀ де́нь сво́й,
1
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
2
глаго́лѧ:
2
І почав Іов і сказав:
3
да поги́бнетъ де́нь, въ ѻ҆́ньже роди́хсѧ, и҆ но́щь ѻ҆́наѧ, въ ню́же рѣ́ша: сѐ, мꙋ́жескъ по́лъ:
3
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
4
та̀ но́щь бꙋ́ди тма̀, и҆ да не взы́щетъ є҆ѧ̀ гдⷭ҇ь свы́ше, нижѐ да прїи́детъ на ню̀ свѣ́тъ,
4
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
5
и҆ да прїи́метъ ю҆̀ тма̀ и҆ сѣ́нь сме́ртнаѧ, да прїи́детъ на ню̀ сꙋмра́къ: про́клѧтъ бꙋ́ди де́нь то́й
5
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
6
и҆ но́щь ѻ҆́наѧ: да пости́гнетъ ю҆̀ тма̀, да не бꙋ́детъ во дне́хъ лѣ́та, нижѐ да вчи́слитсѧ во дне́хъ мцⷭ҇ей:
6
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
7
но но́щь ѻ҆́наѧ да бꙋ́детъ болѣ́знь, и҆ да не прїи́детъ на ню̀ весе́лїе и҆ ра́дость,
7
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
8
но да проклене́тъ ю҆̀ проклина́ѧй то́й де́нь, и҆́же и҆́мать ѡ҆долѣ́ти вели́каго ки́та:
8
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
9
да поме́ркнꙋтъ ѕвѣ́зды тоѧ̀ но́щи, да ѡ҆жида́етъ и҆ на свѣ́тъ да не прїи́детъ, и҆ да не ви́дитъ денни́цы возсїѧва́ющїѧ,
9
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
10
ꙗ҆́кѡ не затворѝ вра́тъ чре́ва ма́тере моеѧ̀: ѿѧ́ла бо бы̀ болѣ́знь ѿ ѻ҆́чїю моє́ю:
10
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
11
почто́ бо во оу҆тро́бѣ не оу҆мро́хъ; и҆з̾ чре́ва же и҆зше́дъ, и҆ а҆́бїе не погибо́хъ;
11
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
12
почто́ же мѧ̀ прїѧ́ша на кѡлѣ́на; почто́ же сса́хъ сосца̑;
12
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
13
нн҃ѣ оу҆́бѡ оу҆снꙋ́въ оу҆молча́лъ бы́хъ, оу҆снꙋ́въ же почи́лъ бы́хъ
13
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
14
со царьмѝ и҆ совѣ̑тники землѝ, и҆̀же хвалѧ́хꙋсѧ ѻ҆рꙋ̑жїи,
14
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
15
и҆лѝ со кнѧ̑зи, и҆̀мже мно́гѡ зла́та, и҆̀же напо́лниша до́мы своѧ̑ сребра̀,
15
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
16
и҆лѝ ꙗ҆́коже и҆́звергъ и҆зла́зѧй и҆з̾ ложе́снъ ма́тернихъ, и҆лѝ ꙗ҆́коже младе́нцы, и҆̀же не ви́дѣша свѣ́та:
16
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
17
та́мѡ нечести́вїи оу҆толи́ша ꙗ҆́рость гнѣ́ва, та́мѡ почи́ша претрꙋжде́ннїи тѣ́ломъ,
17
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
18
вкꙋ́пѣ же въ вѣ́цѣ се́мъ бы́вшїи не слы́шатъ гла́са собира́ющагѡ да́нь:
18
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
19
ма́лъ и҆ вели́къ та́мѡ є҆́сть, и҆ ра́бъ не боѧ́йсѧ господи́на своегѡ̀:
19
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
20
почто́ бо да́нъ є҆́сть сꙋ́щымъ въ го́рести свѣ́тъ и҆ сꙋ́щымъ въ болѣ́знехъ дꙋша́мъ живо́тъ,
20
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
21
и҆̀же жела́ютъ сме́рти и҆ не полꙋча́ютъ, и҆́щꙋще ꙗ҆́коже сокро́вища,
21
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
22
ѡ҆бра́довани же быва́ютъ, а҆́ще оу҆лꙋча́тъ (сме́рть);
22
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
23
сме́рть бо мꙋ́жꙋ поко́й, є҆гѡ́же пꙋ́ть сокрове́нъ є҆́сть, затвори́ бо бг҃ъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀:
23
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
24
пре́жде бо бра́шенъ мои́хъ воздыха́нїе мѝ прихо́дитъ, слезю́ же а҆́зъ ѡ҆держи́мь стра́хомъ,
24
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
25
стра́хъ бо, є҆гѡ́же оу҆жаса́хсѧ, прїи́де мѝ, и҆ є҆гѡ́же боѧ́хсѧ, срѣ́те мѧ̀:
25
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
26
ни оу҆мири́хсѧ, нижѐ оу҆молча́хъ, нижѐ почи́хъ, и҆ на́йде мѝ гнѣ́въ.
26
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.