¹

А҆́ще оу҆разꙋмѣ́лъ є҆сѝ вре́мѧ рожде́нїѧ ко́зъ живꙋ́щихъ на гора́хъ ка́менныхъ; оу҆смотри́лъ же ли є҆сѝ болѣ́знь при рожде́нїи є҆ле́ней;

¹

Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей?

²

и҆зчи́слилъ же ли є҆сѝ мцⷭ҇ы и҆́хъ и҆спо́лнєны рожде́нїѧ и҆́хъ, бѡлѣ́зни же и҆́хъ разрѣши́лъ ли є҆сѝ;

²

чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх?

³

Вскорми́лъ же ли є҆сѝ дѣ́тищы и҆́хъ внѣ̀ стра́ха, бѡлѣ́зни же и҆́хъ ѿсле́ши ли;

³

Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші;

⁴

и҆зве́ргнꙋтъ ча̑да своѧ̑, оу҆мно́жатсѧ въ порожде́нїи, и҆зы́дꙋтъ и҆ не возвратѧ́тсѧ къ ни̑мъ.

⁴

діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.

⁵

Кто́ же є҆́сть пꙋсти́вый ѻ҆сла̀ ди́вїѧго свобо́дна, оу҆́зы же є҆гѡ̀ кто̀ разрѣши́лъ;

⁵

Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру,

⁶

Положи́хъ же жили́ще є҆гѡ̀ пꙋсты́ню и҆ селє́нїѧ є҆гѡ̀ сла́ность:

⁶

якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом?

⁷

смѣѧ́йсѧ мно́гꙋ наро́дꙋ гра́да, стꙋжа́нїѧ же да́нническагѡ не слы́шай,

⁷

Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича,

⁸

оу҆смо́тритъ на гора́хъ па́жить себѣ̀ и҆ в̾слѣ́дъ всѧ́кагѡ ѕла́ка и҆́щетъ.

⁸

по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.

⁹

Похо́щетъ же ли тѝ є҆диноро́гъ рабо́тати, и҆лѝ поспа́ти при ꙗ҆́слехъ твои́хъ;

⁹

Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх?

¹⁰

привѧ́жеши ли реме́нїемъ и҆́го є҆гѡ̀, и҆ провлече́тъ тѝ бразды̑ на по́ли;

¹⁰

Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле?

¹¹

надѣ́ешилисѧ на́нь, ꙗ҆́кѡ мно́га крѣ́пость є҆гѡ̀; попꙋ́стиши же ли є҆мꙋ̀ дѣла̀ твоѧ̑;

¹¹

Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою?

¹²

повѣ́риши же ли, ꙗ҆́кѡ возда́стъ тѝ сѣ́мѧ; внесе́тъ же ли тѝ въ гꙋмно̀;

¹²

Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій?

¹³

Крило̀ веселѧ́щихсѧ неела́сса, а҆́ще зачне́тъ а҆сі́да и҆ не́сса;

¹³

Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу?

¹⁴

ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́витъ на землѝ ꙗ҆́ица своѧ̑, и҆ на пе́рсти согрѣ́етъ,

¹⁴

Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,

¹⁵

и҆ забы̀, ꙗ҆́кѡ нога̀ разбїе́тъ, и҆ ѕвѣ́рїе се́лнїи поперꙋ́тъ:

¹⁵

і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;

¹⁶

ѡ҆жесточи́сѧ на ча̑да своѧ̑, а҆́ки бы не є҆ѧ̀, вотщѐ трꙋди́сѧ без̾ стра́ха,

¹⁶

він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;

¹⁷

ꙗ҆́кѡ сокры̀ бг҃ъ є҆́й премꙋ́дрость и҆ не оу҆дѣлѝ є҆́й въ ра́зꙋмѣ:

¹⁷

тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом;

¹⁸

во вре́мѧ же на высотꙋ̀ вознесе́тъ, посмѣе́тсѧ коню̀ и҆ сѣдѧ́щемꙋ на не́мъ.

¹⁸

а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його.

¹⁹

И҆лѝ ты̀ ѡ҆бложи́лъ є҆сѝ конѧ̀ си́лою, и҆ ѡ҆бле́клъ же ли є҆сѝ вы́ю є҆гѡ̀ въ стра́хъ;

¹⁹

Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою?

²⁰

ѡ҆бложи́лъ же ли є҆сѝ є҆го̀ всеѻрꙋ́жїемъ, сла́вꙋ же пе́рсей є҆гѡ̀ де́рзостїю;

²⁰

Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах;

²¹

копы́томъ копа́ѧ на по́ли и҆гра́етъ и҆ и҆схо́дитъ на по́ле съ крѣ́постїю:

²¹

риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;

²²

срѣта́ѧ стрѣ́лы посмѣѧва́етсѧ и҆ не ѿврати́тсѧ ѿ желѣ́за:

²²

він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча;

²³

над̾ ни́мъ и҆гра́етъ лꙋ́къ и҆ ме́чь,

²³

сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик;

²⁴

и҆ гнѣ́вомъ потреби́тъ зе́млю и҆ не и҆́мать вѣ́ры ꙗ҆́ти, до́ндеже вострꙋ́битъ трꙋба̀:

²⁴

у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;

²⁵

трꙋбѣ́ же вострꙋби́вшей глаго́летъ, бла́гоже: и҆здале́ча же ѡ҆бонѧ́етъ ра́ть, со скака́нїемъ и҆ ржа́нїемъ.

²⁵

при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.

²⁶

И҆ твое́ю ли хи́тростїю стои́тъ ꙗ҆́стребъ, распросте́ръ крилѣ̑ недви́жимь, зрѧ̀ на ю҆́гъ;

²⁶

Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь?

²⁷

Твои́мъ же ли повелѣ́нїемъ возно́ситсѧ ѻ҆ре́лъ, неѧ́сыть же на гнѣздѣ̀ свое́мъ сѣдѧ̀ вселѧ́етсѧ,

²⁷

Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?

²⁸

на версѣ̀ ка́мене и҆ въ сокрове́нѣ;

²⁸

Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;

²⁹

та́мѡ же сы́й и҆́щетъ бра̑шна, и҆здале́ча ѻ҆́чи є҆гѡ̀ наблюда́ютъ,

²⁹

звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко;

³⁰

пти̑чищи же є҆гѡ̀ валѧ́ютсѧ въ кро́ви: и҆дѣ́же а҆́ще бꙋ́дꙋтъ мертвечи̑ны, а҆́бїе ѡ҆брѣта́ютсѧ.

³⁰

пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.

³¹

И҆ ѿвѣща̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ко і҆́ѡвꙋ и҆ речѐ:

³¹

І продовжував Господь і сказав Іову:

³²

є҆да̀ сꙋ́дъ со всеси́льнымъ оу҆кланѧ́етсѧ; ѡ҆блича́ѧй же бг҃а ѿвѣща́ти и҆́мать є҆мꙋ̀.

³²

чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому.

³³

Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ гдⷭ҇еви:

³³

І відповів Іов Господу і сказав:

³⁴

почто̀ є҆щѐ а҆́зъ прю́сѧ, наказꙋ́емь и҆ ѡ҆блича́емь ѿ гдⷭ҇а, слы́шай такѡва́ѧ ничто́же сы́й; а҆́зъ же кі́й ѿвѣ́тъ да́мъ къ си̑мъ; рꙋ́кꙋ положꙋ̀ на оу҆стѣ́хъ мои́хъ:

³⁴

ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої.

³⁵

є҆ди́ною глаго́лахъ, втори́цею же не приложꙋ̀.

³⁵

Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.