Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ:
1
І відповів Іов і сказав:
2
а҆́ще бы кто̀ вѣ́сѧ и҆звѣ́силъ гнѣ́въ мо́й, бѡлѣ́зни же моѧ̑ взѧ́лъ бы на мѣ́рило вкꙋ́пѣ,
2
о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!
3
то̀ песка̀ морска́гѡ тѧжча́йшїи бы́ли бы: но, ꙗ҆́коже мни́тсѧ, словеса̀ моѧ̑ ѕла̑ сꙋ́ть.
3
Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.
4
Стрѣ́лы бо гдⷭ҇ни въ тѣ́лѣ мое́мъ сꙋ́ть, и҆́хже ꙗ҆́рость и҆спива́етъ кро́вь мою̀: є҆гда̀ начнꙋ̀ глаго́лати, бодꙋ́тъ мѧ̀.
4
Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.
5
Что́ бо; є҆да̀ вотщѐ возреве́тъ ди́вїй ѻ҆се́лъ, ра́звѣ бра̑шна просѧ̀; и҆лѝ возреве́тъ гла́сомъ во́лъ, въ ꙗ҆́слехъ и҆мѣ́ѧй бра́шно;
5
Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?
6
Снѣ́стсѧ ли хлѣ́бъ без̾ со́ли; и҆лѝ є҆́сть вкꙋ́съ во тщи́хъ словесѣ́хъ;
6
Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?
7
Не мо́жетъ бо оу҆тиши́тисѧ дꙋша̀ моѧ̀: смра́дъ бо зрю̀ бра̑шна моѧ̑, ꙗ҆́коже воню̀ льво́вꙋ.
7
До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
8
А҆́ще бо да́лъ бы, да прїи́детъ проше́нїе моѐ, и҆ наде́ждꙋ мою̀ да́лъ бы гдⷭ҇ь.
8
О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!
9
Наче́нъ гдⷭ҇ь да оу҆ѧзвлѧ́етъ мѧ̀, до конца́ же да не оу҆бїе́тъ мѧ̀.
9
О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!
10
Бꙋ́ди же мѝ гра́дъ гро́бъ, на є҆гѡ́же стѣна́хъ скака́хъ въ не́мъ: не пощажꙋ̀: не солга́хъ бо во словесѣ́хъ ст҃ы́хъ бг҃а моегѡ̀.
10
Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.
11
Ка́ѧ бо крѣ́пость моѧ̀, ꙗ҆́кѡ терплю̀; и҆лѝ ко́е мѝ вре́мѧ, ꙗ҆́кѡ терпи́тъ моѧ̀ дꙋша̀;
11
Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?
12
є҆да̀ крѣ́пость ка́менїѧ крѣ́пость моѧ̀; и҆лѝ плѡ́ти моѧ̑ сꙋ́ть мѣ̑дѧны;
12
Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?
13
и҆лѝ не оу҆пова́хъ на него̀; по́мощь же ѿ менє̀ ѿстꙋпѝ,
13
Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?
14
ѿрече́сѧ ѿ менє̀ ми́лость, посѣще́нїе же гдⷭ҇не презрѣ́ мѧ.
14
До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
15
Не воззрѣ́ша на мѧ̀ бли́жнїи моѝ: ꙗ҆́коже пото́къ ѡ҆скꙋдѣва́ѧй, и҆лѝ ꙗ҆́коже вѡ́лны преидо́ша мѧ̀:
15
Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,
16
и҆̀же менє̀ боѧ́хꙋсѧ, нн҃ѣ нападо́ша на мѧ̀:
16
які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
17
ꙗ҆́коже снѣ́гъ и҆лѝ ле́дъ сме́рзлый, є҆гда̀ и҆ста́етъ теплотѣ̀ бы́вшей, не ктомꙋ̀ познава́етсѧ, что̀ бѣ̀:
17
Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.
18
та́кѡ и҆ а҆́зъ ѡ҆ста́вленъ є҆́смь ѿ всѣ́хъ, погибо́хъ же и҆ бездо́мокъ бы́хъ:
18
Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:
19
ви́дите пꙋти̑ ѳема̑нскїѧ, на стєзѝ савѡ̑нскїѧ смотрѧ́щїи,
19
дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,
20
и҆ стꙋда̀ и҆спо́лнени бꙋ́дꙋтъ на гра́ды и҆ на и҆мѣ̑нїѧ надѣ́ющїисѧ.
20
але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
21
Нн҃ѣ же и҆ вы̀ наидо́сте на мѧ̀ неми́лостивнѡ: оу҆̀бо ви́дѣвше мо́й стрꙋ́пъ оу҆бо́йтесѧ.
21
Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.
22
Что́ бо; є҆да̀ что̀ оу҆ ва́съ проси́хъ, и҆лѝ ва́шеѧ крѣ́пости тре́бꙋю,
22
Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;
23
да спасе́те мѧ̀ ѿ врагѡ́въ, и҆лѝ и҆з̾ рꙋкѝ си́льныхъ и҆зба́вите мѧ̀;
23
і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?
24
Наꙋчи́те мѧ̀, а҆́зъ же оу҆молчꙋ̀: а҆́ще что̀ погрѣши́хъ, скажи́те мѝ.
24
Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.
25
Но, ꙗ҆́коже мни́тсѧ, ѕла̑ (сꙋ́ть) мꙋ́жа и҆́стиннагѡ словеса̀, не ѿ ва́съ бо крѣ́пости прошꙋ̀:
25
Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
26
нижѐ ѡ҆бличе́нїе ва́ше словесы̀ мѧ̀ оу҆толи́тъ, ниже́ бо вѣща́нїѧ ва́шегѡ слове́съ стерплю̀.
26
Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
27
Ѻ҆ба́че ꙗ҆́кѡ на си́ра напа́даете, наска́чете же на дрꙋ́га ва́шего.
27
Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.
28
Нн҃ѣ же воззрѣ́въ на ли́ца ва̑ша, не солжꙋ̀.
28
Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29
Сѧ́дите нн҃ѣ, и҆ да не бꙋ́детъ непра́ведно, и҆ па́ки ко пра́ведномꙋ сни́дитесѧ.
29
Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.
30
И҆́бо нѣ́сть въ ѧ҆зы́цѣ мое́мъ непра́вды, и҆ горта́нь мо́йне ра́зꙋмꙋ ли поꙋча́етсѧ;
30
Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?