Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Не и҆скꙋше́нїе ли житїѐ человѣ́кꙋ на землѝ, и҆ ꙗ҆́коже нае́мника повседне́внагѡ жи́знь є҆гѡ̀;
1
Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?
2
и҆лѝ ꙗ҆́коже ра́бъ боѧ́йсѧ гдⷭ҇а своегѡ̀ и҆ оу҆лꙋчи́въ сѣ́нь; и҆лѝ ꙗ҆́коже нае́мникъ жды́й мзды̀ своеѧ̀;
2
Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,
3
та́кожде и҆ а҆́зъ жда́хъ мцⷭ҇ы тщы̀, нѡ́щи же болѣ́зней даны̀ мѝ сꙋ́ть.
3
так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.
4
А҆́ще оу҆снꙋ̀, глаго́лю: когда̀ де́нь; є҆гда́ же воста́нꙋ, па́ки: когда̀ ве́черъ; и҆спо́лненъ же быва́ю болѣ́зней ѿ ве́чера до оу҆́тра.
4
Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.
5
Мѣ́ситсѧ же моѐ тѣ́ло въ гноѝ черве́й, ѡ҆блива́ю же грꙋ́дїе землѝ, гно́й стрꙋжа̀.
5
Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.
6
Житїе́ же моѐ є҆́сть скорѧ́е бесѣ́ды, поги́бе же во тще́й наде́жди.
6
Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.
7
Помѧнѝ оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ мо́й живо́тъ, и҆ ктомꙋ̀ не возврати́тсѧ ѻ҆́ко моѐ ви́дѣти блага̑ѧ.
7
Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.
8
Не оу҆́зритъ менѐ ѻ҆́ко ви́дѧщагѡ мѧ̀: ѻ҆́чи твоѝ на мнѣ̀, и҆ ктомꙋ̀ нѣ́смь,
8
Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.
9
ꙗ҆́коже ѡ҆́блакъ ѡ҆чище́нъ ѿ небесѐ: а҆́ще бо человѣ́къ сни́детъ во а҆́дъ, ктомꙋ̀ не взы́детъ,
9
Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,
10
ни возврати́тсѧ во сво́й до́мъ, нижѐ и҆́мать є҆го̀ позна́ти ктомꙋ̀ мѣ́сто є҆гѡ̀.
10
не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.
11
Оу҆́бѡ нижѐ а҆́зъ пощажꙋ̀ оу҆́стъ мои́хъ, возглаго́лю въ нꙋ́жди сы́й, ѿве́рзꙋ оу҆ста̀ моѧ̑ го́рестїю дꙋшѝ моеѧ̀ сотѣсне́нъ.
11
Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
12
Є҆да̀ мо́ре є҆́смь, и҆лѝ ѕмі́й, ꙗ҆́кѡ оу҆чини́лъ є҆сѝ на мѧ̀ хране́нїе;
12
Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?
13
Реко́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆тѣ́шитъ мѧ̀ ѻ҆́дръ мо́й, произнесꙋ́ же ко мнѣ̀ на є҆ди́нѣ сло́во на ло́жи мое́мъ:
13
Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,
14
оу҆страша́еши мѧ̀ со́нїѧми и҆ видѣ́нїѧми оу҆жаса́еши мѧ̀:
14
ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;
15
свободи́ши ѿ дꙋ́ха моегѡ̀ дꙋ́шꙋ мою̀, ѿ сме́рти же кѡ́сти моѧ̑.
15
і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.
16
Не поживꙋ́ бо во вѣ́къ, да долготерплю̀: ѿстꙋпѝ ѿ менє̀, тще́ бо житїѐ моѐ.
16
Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.
17
Что́ бо є҆́сть человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ возвели́чилъ є҆сѝ є҆го̀; и҆лѝ ꙗ҆́кѡ внима́еши оу҆мо́мъ къ немꙋ̀;
17
Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,
18
и҆лѝ посѣще́нїе твори́ши є҆мꙋ̀ по всѧ́ко оу҆́тро и҆ въ поко́и сꙋди́ти є҆го̀ и҆́маши;
18
відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?
19
Доко́лѣ не ѡ҆ста́виши менѐ, нижѐ ѿпꙋска́еши мѧ̀, до́ндеже поглощꙋ̀ сли̑ны моѧ̑ въ болѣ́зни;
19
Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?
20
А҆́ще а҆́зъ согрѣши́хъ, что̀ тебѣ̀ возмогꙋ̀ содѣ́лати, свѣ́дый оу҆́мъ человѣ́чь; почто́ мѧ є҆сѝ положи́лъ прекосло́вна тебѣ̀, и҆ є҆́смь тебѣ̀ бре́менемъ;
20
Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?
21
почто̀ нѣ́си сотвори́лъ беззако́нїю моемꙋ̀ забве́нїѧ, и҆ ѡ҆чище́нїѧ грѣха̀ моегѡ̀; нн҃ѣ же въ зе́млю ѿидꙋ̀, оу҆́тренюѧй же нѣ́смь ктомꙋ̀.
21
І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.