¹

Є҆гда́ же оу҆слы́ша і҆аві́нъ ца́рь а҆сѡ́рскъ, посла̀ ко і҆ѡва́вꙋ царю̀ мадѡ́нскꙋ, и҆ къ царю̀ семерѡ́нскꙋ и҆ къ царю̀ а҆хїа́вскꙋ,

¹

Почувши це, Іавин, цар Асорський, послав до Іовава, царя Мадонського, і до царя Шимронського, і до царя Ахсафського,

²

и҆ къ царє́мъ и҆̀же въ сїдѡ́нѣ вели́цѣмъ и҆ въ го́рнѣй, и҆ въ а҆́равꙋ прѧ́мѡ хенере́ѳꙋ, и҆ на полѧ́нꙋ, и҆ въ нафеддѡ́ръ,

²

і до царів, які жили на півночі на горі і на рівнині з південної сторони Хиннарофа, і на низинних місцях, і в Нафоф-Дорі на захід,

³

и҆ къ примѡ́рскимъ ханане́амъ ѿ востѡ́къ, и҆ къ примѡ́рскимъ а҆морре́ѡмъ и҆ хетте́ѡмъ, и҆ ферезе́ѡмъ и҆ і҆евꙋсе́ѡмъ, и҆̀же на горѣ̀, и҆ є҆ѵе́ѡмъ, и҆ и҆̀же под̾ а҆ермѡ́номъ, въ зе́млю массифа̀.

³

до хананеян, які жили на сході і до моря, до аморреян і хеттеян, до ферезеян і до ієвусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Массифі.

⁴

И҆ и҆зыдо́ша сі́и и҆ ца́рїе и҆́хъ съ ни́ми, лю́дїе мно́зи, ꙗ҆́кѡ песо́къ и҆́же при краѝ мо́рѧ мно́жествомъ, и҆ ко́ни и҆ колєсни́цы мнѡ́ги ѕѣлѡ̀.

⁴

І виступили вони і все ополчення їх з ними, численний народ, який безліччю дорівнював піску на березі морському; і коней і колісниць було дуже багато.

⁵

И҆ снидо́шасѧ всѝ ца́рїе сі́и, и҆ прїидо́ша вкꙋ́пѣ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ при водѣ̀ маррѡ́нъ воева́ти на і҆и҃лѧ.

⁵

І зібралися всі царі ці, і прийшли і розташувалися станом разом біля вод Меромських, щоб воювати з Ізраїлем.

⁶

И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: не оу҆бо́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ заꙋ́тра въ се́й ча́съ а҆́зъ преда́мъ и҆̀хъ ꙗ҆́звенныхъ пред̾ сы́ны і҆и҃лєвы: ко́нємъ и҆́хъ жи̑лы пресѣче́ши и҆ колєсни́цы и҆́хъ да сожже́ши ѻ҆гне́мъ.

⁶

Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.

⁷

И҆ прїи́де і҆исꙋ́съ и҆ всѝ лю́дїе вои́нстїи съ ни́мъ на ни́хъ къ водѣ̀ маррѡ́нстѣй внеза́пꙋ, и҆ нападо́ша на нѧ̀ въ го́рнѣй.

⁷

Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них.

⁸

И҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь под̾ рꙋ́цѣ і҆и҃лєвы: и҆ сѣкꙋ́ще и҆̀хъ, прогна́ша да́же до сїдѡ́на вели́кагѡ и҆ до масрефѡ́ѳъ-маі́ма и҆ до по́ль масси́фскихъ къ восто́кѡмъ: и҆ и҆зсѣко́ша и҆̀хъ, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ въ ни́хъ ни є҆ди́нъ цѣ́лъ и҆ и҆збѣ́гшїй.

⁸

І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мисрефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник].

⁹

И҆ сотворѝ и҆̀мъ і҆исꙋ́съ, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: ко́нємъ и҆́хъ жи̑лы пресѣчѐ и҆ колєсни́цы и҆́хъ сожжѐ ѻ҆гне́мъ.

⁹

І вчинив Ісус з ними так, як сказав йому Господь: коням їхнім перерізав жили і колісниці їхні спалив вогнем.

¹⁰

И҆ ѡ҆брати́сѧ і҆исꙋ́съ въ то̀ вре́мѧ, и҆ взѧ̀ а҆сѡ́ръ, и҆ царѧ̀ є҆гѡ̀ оу҆бѝ мече́мъ: а҆сѡ́ръ бо бѣ̀ пре́жде ѡ҆блада́ющїй всѣ́ми ца́рствы си́ми:

¹⁰

У той же час, повернувшись, Ісус узяв Асор і царя його убив мечем [Асор же раніше був главою всіх царств цих];

¹¹

и҆ и҆збѝ всѐ ды́шꙋщее, є҆́же въ не́мъ бы́сть, ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ потреби́ша всѧ̑, и҆ не ѡ҆ста́сѧ въ не́мъ всѐ ды́шꙋщее: и҆ а҆сѡ́ръ запали́ша ѻ҆гне́мъ.

¹¹

і побили все, що дихає, що було в ньому, мечем, [усе] піддавши закляттю: не залишилося жодної душі; а Асор він спалив вогнем.

¹²

И҆ всѧ̑ гра́ды ца́рствъ си́хъ и҆ всѧ̑ цари̑ и҆́хъ взѧ̀ і҆исꙋ́съ и҆ и҆збѝ ѧ҆̀ мече́мъ, и҆ потребѝ и҆̀хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень.

¹²

І всі міста царів цих і всіх царів їх узяв Ісус і убив мечем, піддавши їх закляттю, як повелів Мойсей, раб Господній;

¹³

Но всѧ̑ гра́ды крѣ̑пки не запалѝ і҆и҃ль, то́чїю а҆сѡ́ръ є҆ди́нъ запалѝ і҆исꙋ́съ.

¹³

утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асора, який спалив Ісус.

¹⁴

И҆ всѧ̑ кѡры́сти и҆́хъ и҆ всѧ̑ скоты̀ и҆́хъ плѣни́ша себѣ̀ сы́нове і҆и҃лєвы: люді́й же всѣ́хъ потреби́ша мече́мъ, до́ндеже погꙋби́ша и҆̀хъ, и҆ не ѡ҆ста́виша ѿ ни́хъ ни є҆ди́нагѡ ды́шꙋщагѡ.

¹⁴

А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі.

¹⁵

Ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю рабꙋ̀ своемꙋ̀, та́кѡ мѡѷсе́й заповѣ́да і҆исꙋ́сꙋ: и҆ та́кѡ сотворѝ і҆исꙋ́съ, не престꙋпѝ ни є҆ди́нагѡ же ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.

¹⁵

Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.

¹⁶

И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ всю̀ зе́млю го́рнꙋю и҆ всю̀ зе́млю наге́въ, и҆ всю̀ зе́млю госо́мскꙋ, и҆ ра́внꙋю, и҆ ꙗ҆́же на за́падъ, и҆ го́рꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ по́лѧ ꙗ҆̀же при горѣ̀,

¹⁶

Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори],

¹⁷

ѿ горы̀ хелха̀, и҆ ꙗ҆́же восхо́дитъ къ сеі́рꙋ, и҆ да́же до валга́да, и҆ по́ле лїва́на под̾ горо́ю а҆ермѡ́нъ: и҆ всѧ̑ цари̑ и҆́хъ взѧ̀ и҆ и҆збѝ.

¹⁷

від гори Халак, що простягається до Сеїру, до Ваал-Гада в долині Ливанській, біля гори Ермон, і всіх царів їх узяв, уразив їх і убив.

¹⁸

И҆ мнѡ́ги дни̑ сотворѝ і҆исꙋ́съ съ цари̑ си́ми бра́нь:

¹⁸

Довгий час вів Ісус війну з усіма цими царями.

¹⁹

и҆ не бѣ̀ ни є҆ди́нагѡ гра́да, є҆гѡ́же не предадѐ гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, кромѣ̀ є҆ѵе́а ѡ҆бита́ющагѡ въ гаваѡ́нѣ: всѣ́хъ взѧ́ша бра́нїю:

¹⁹

Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною;

²⁰

ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇емъ бы́сть оу҆крѣпи́тисѧ и҆́хъ се́рдцꙋ, сопроти́витисѧ на бра́ни проти́вꙋ і҆и҃лѧ, да потребѧ́тъ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ да не да́стсѧ и҆̀мъ ми́лость, но да потребѧ́тсѧ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю.

²⁰

бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля — для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.

²¹

И҆ прїи́де і҆исꙋ́съ въ то̀ вре́мѧ, и҆ потребѝ (всѧ̑) є҆накі́мы ѿ го́рныѧ, ѿ хеврѡ́на и҆ ѿ даві́ра и҆ ѿ а҆нѡ́ва, и҆ ѿ всеѧ̀ горы̀ і҆и҃левы и҆ ѿ всеѧ̀ горы̀ і҆ꙋ́дины, съ гра̑ды и҆́хъ, и҆ потребѝ ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ:

²¹

У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю;

²²

не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́нъ є҆накі́мъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, но то́чїю въ га́зѣ и҆ въ ге́ѳѣ и҆ во а҆сидѡ́ѳѣ ѡ҆ста́шасѧ.

²²

не залишилося [жодного] з єнакимян у землі синів Ізраїлевих, залишилися тільки в Газі, у Гефі та в Азоті.

²³

И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ всю̀ зе́млю, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: и҆ дадѐ ю҆̀ і҆исꙋ́съ въ наслѣ́дїе і҆и҃лю, раздѣле́нїемъ по племенѡ́мъ и҆́хъ. И҆ преста̀ землѧ̀ вою́ема бы́ти.

²³

Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.