Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ прегрѣши́ша сы́нове і҆и҃лєвы прегрѣше́нїемъ вели́кимъ, и҆ взѧ́ша ѿ клѧ́твы: взѧ́ бо а҆ха́ръ сы́нъ хармі́и, сы́на замврі́и, сы́на за́ры, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина, ѿ клѧ́твы. И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь ꙗ҆́ростїю на сы́ны і҆и҃лєвы.
1
Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля.
2
И҆ посла̀ і҆исꙋ́съ мꙋ́жы ѿ і҆ерїхѡ́на въ га́й, и҆́же є҆́сть проти́вꙋ виѳа́ѵнъ на восто́къ веѳи́лѧ, и҆ речѐ и҆̀мъ, глаго́лѧ: ше́дше соглѧ́дайте зе́млю. И҆ и҆до́ша мꙋ́жїе и҆ соглѧ́даша га́й.
2
Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай.
3
И҆ возврати́шасѧ ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: да не и҆́дꙋтъ всѝ лю́дїе, но ꙗ҆́кѡ двѣ̀ ты́сѧщы и҆лѝ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й да и҆́дꙋтъ и҆ да вою́ютъ га́й: да не веде́ши та́мѡ всѣ́хъ люді́й, ма́лѡ бо є҆́сть и҆́хъ (та́мѡ).
3
І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там].
4
И҆ и҆до́ша ѿ люді́й та́мѡ, а҆́ки трѝ ты́сѧщы мꙋже́й, и҆ побѣго́ша ѿ лица̀ мꙋже́й га́йскихъ:
4
Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських;
5
и҆ оу҆би́ша ѿ ни́хъ мꙋ́жїе га́йстїи ꙗ҆́кѡ три́десѧть и҆ ше́сть мꙋже́й, и҆ ѿгна́ша и҆̀хъ ѿ вра́тъ, до́ндеже сокрꙋши́ша и҆̀хъ на стремни́нѣ: и҆ оу҆жасе́сѧ се́рдце люді́й, и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ вода̀.
5
жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
6
И҆ растерза̀ і҆исꙋ́съ ри̑зы своѧ̑, и҆ падѐ на землѝ на лицѐ своѐ пред̾ гдⷭ҇емъ да́же до ве́чера, са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лєвы: и҆ посы́паша пе́рсть на главы̑ своѧ̑.
6
Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
7
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ: молю́сѧ, гдⷭ҇и гдⷭ҇и, вскꙋ́ю преведѐ ра́бъ тво́й лю́ди сїѧ̑ чрез̾ і҆ѻрда́нъ преда́ти и҆̀хъ а҆морре́ѡмъ на погꙋбле́нїе; ѽ, да бы́хомъ пребы́ли и҆ всели́лисѧ оу҆ і҆ѻрда́на:
7
І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом!
8
гдⷭ҇и, что̀ рекꙋ̀; поне́же ѿвратѝ і҆и҃ль вы́ю свою̀ пред̾ враги̑ свои́ми:
8
О, Господи! що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?
9
и҆ оу҆слы́шавъ ханане́й и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ ѡ҆бы́дꙋтъ на́съ и҆ потребѧ́тъ на́съ ѿ землѝ: и҆ что̀ сотвори́ши и҆́мени твоемꙋ̀ вели́комꙋ;
9
Хананеї і всі жителі землі почують і оточать нас і знищать ім’я наше з землі. І що зробиш тоді імені Твоєму великому?
10
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: воста́ни, вскꙋ́ю ты̀ па́лъ є҆сѝ на лицѐ твоѐ;
10
Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє?
11
согрѣши́ша лю́дїе и҆ престꙋпи́ша завѣ́тъ мо́й, є҆го́же завѣща́хъ къ ни̑мъ, и҆ оу҆кра́дше ѿ клѧ́твы, скры́ша въ сосꙋ́дѣхъ свои́хъ:
11
Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами;
12
сегѡ̀ ра́ди не мо́гꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы ста́ти пред̾ лице́мъ врагѡ́въ свои́хъ, но хребе́тъ ѡ҆братѧ́тъ пред̾ враги̑ свои́ми, ꙗ҆́кѡ клѧ́твою ста́шасѧ: не приложꙋ̀ ксемꙋ̀ бы́ти съ ва́ми, а҆́ще не и҆́змете клѧ́твы ѿ себє̀ сами́хъ:
12
через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
13
воста́въ ѡ҆чи́сти лю́ди и҆ рцы̀: ѡ҆чи́ститесѧ на оу҆́тро: ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: клѧ́тва є҆́сть въ ва́съ, не возмо́жете ста́ти пред̾ враги̑ ва́шими, до́ндеже и҆́змете ѿ себє̀ сами́хъ клѧ́твꙋ:
13
Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»;
14
и҆ собери́тесѧ всѝ заꙋ́тра по племенѡ́мъ (ва́шымъ), и҆ бꙋ́детъ пле́мѧ, є҆́же пока́жетъ гдⷭ҇ь, да приведе́те по со́нмѡмъ: и҆ со́нмъ, є҆го́же пока́жетъ гдⷭ҇ь, да приведе́те по домѡ́мъ: и҆ до́мъ, є҆го́же пока́жетъ гдⷭ҇ь, да приведе́те по мꙋжє́мъ:
14
завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;
15
и҆ и҆́же ѡ҆бличи́тсѧ, да сожже́тсѧ ѻ҆гне́мъ, са́мъ и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ престꙋпѝ завѣ́тъ гдⷭ҇ень и҆ сотворѝ беззако́нїе во і҆и҃ли.
15
і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
16
И҆ воста̀ і҆исꙋ́съ заꙋ́тра, и҆ приведѐ люді́й по племенѡ́мъ: и҆ ѡ҆бличи́сѧ пле́мѧ і҆ꙋ́дино.
16
Ісус, уставши рано-вранці, повелів підходити Ізраїлю за колінами його, і вказане коліно Іудине;
17
И҆ приведе́сѧ по со́нмѡмъ, и҆ ѡ҆бличи́сѧ со́нмъ зара́инъ: и҆ приведе́сѧ со́нмъ зара́инъ по мꙋжє́мъ, и҆ ѡ҆бличи́сѧ до́мъ замврі́инъ.
17
потім повелів підходити племенам Іуди, і вказане плем’я Зари; повелів підходити племені Зариному за родинами, і вказана [родина] Завдієва;
18
И҆ приведе́сѧ до́мъ є҆гѡ̀ по мꙋжє́мъ, и҆ ѡ҆бличи́сѧ а҆ха́ръ сы́нъ хармі́инъ сы́на замврі́ина, сы́на зара́нѧ, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина.
18
повелів підходити родині його по одній людині, і вказаний Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного.
19
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ а҆ха́рꙋ: сы́не мо́й, да́ждь сла́вꙋ дне́сь гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ да́ждь є҆мꙋ̀ и҆сповѣ́данїе, и҆ и҆сповѣ́ждь мѝ, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ не оу҆та́й ѿ менє̀.
19
Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене.
20
И҆ ѿвѣща̀ а҆ха́ръ і҆исꙋ́сꙋ и҆ речѐ: пои́стиннѣ а҆́зъ согрѣши́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ: си́це и҆ си́це сотвори́хъ:
20
У відповідь Ісусові Ахан сказав: дійсно, я згрішив перед Господом Богом Ізраїлевим і зробив те і те:
21
ви́дѣхъ въ плѣ́нѣ ри́зꙋ краснꙋ̀ и҆ добрꙋ̀ и҆ двѣ́сти дїдра́хмъ сребра̀, и҆ сосꙋ́дъ є҆ди́нъ зла́тъ, пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ вѣ́съ є҆гѡ̀: и҆ помы́сливъ на нѧ̀ взѧ́хъ: и҆ сѐ, сїѧ̑ сокровє́нна сꙋ́ть въ землѝ въ кꙋ́щи мое́й, и҆ сребро̀ сокрове́нно под̾ ни́ми.
21
між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане].
22
И҆ посла̀ і҆исꙋ́съ послы̀, и҆ и҆до́ша въ кꙋ́щꙋ въ по́лкъ: и҆ сїѧ̑ бѧ́хꙋ сокровє́нна въ кꙋ́щи є҆гѡ̀, и҆ сребро̀ под̾ ни́ми.
22
Ісус послав людей, і вони побігли в намет [у стан]; і ось, усе це заховане було в наметі його, і срібло під ним.
23
И҆ и҆знесо́ша ѧ҆̀ и҆з̾ кꙋ́щи, и҆ принесо́ша ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ къ ста́рцємъ і҆и҃лєвымъ, и҆ положи́ша ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ.
23
Вони взяли це з намету і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїлевих і поклали перед Господом.
24
И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ а҆ха́ра сы́на зара́нѧ, и҆ сребро̀ и҆ ри́зꙋ и҆ сосꙋ́дъ златы́й, и҆ возведѐ є҆го̀ въ де́брь а҆хѡ́ръ, и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ дщє́ри є҆гѡ̀, и҆ телцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆слѧ́та є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ ѻ҆́вцы є҆гѡ̀, и҆ кꙋ́щꙋ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ є҆гѡ̀, и҆ ве́сь і҆и҃ль по не́мъ: и҆ возведѐ ѧ҆̀ (со всѣ́мъ) во є҆ме́къ [въ де́брь] а҆хѡ́ръ.
24
Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор.
25
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ а҆ха́рꙋ: почто̀ потреби́лъ є҆сѝ на́съ; да потреби́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже и҆ дне́сь. И҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь і҆и҃ль, и҆ сожго́ша всѧ̑ ѻ҆гне́мъ, и҆ намета́ша и҆̀хъ ка́менїемъ,
25
І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
26
и҆ намета́ша на не́мъ грома́дꙋ ка́менїѧ вели́кꙋ. И҆ преста̀ гдⷭ҇ь ѿ ꙗ҆́рости гнѣ́ва своегѡ̀. Сегѡ̀ ра́ди прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ є҆ме́къ а҆хѡ́ръ да́же до днѐ сегѡ̀.
26
І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.