Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава́ а҃
1
И҆ бы́сть по сконча́нїи мѡѷсе́а раба̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ наѵи́нꙋ, слꙋжи́телю мѡѷсе́овꙋ, гл҃ѧ:
1
Після смерти Мойсея, раба Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навина, служителеві Мойсея:
2
мѡѷсе́й ра́бъ мо́й сконча́сѧ: нн҃ѣ оу҆̀бо воста́въ прейдѝ і҆ѻрда́нъ ты̀ и҆ всѝ лю́дїе сі́и въ зе́млю, ю҆́же а҆́зъ даю̀ и҆̀мъ:
2
Мойсей, раб Мій, помер; отже, встань, перейди через Йордан цей, ти і весь народ цей, у землю, яку Я даю їм, синам Ізраїлевим.
3
всѧ́кое мѣ́сто, по немꙋ́же пре́йдете стопо́ю но́гъ ва́шихъ, ва́мъ да́мъ є҆̀, ꙗ҆́коже гл҃ахъ мѡѷсе́ю:
3
Усяке місце, на яке ступлять стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві:
4
пꙋсты́ню и҆ а҆нтїлїва́нъ се́й да́же до рѣкѝ вели́кїѧ рѣкѝ є҆ѵфра́та, всю̀ зе́млю є҆ѳеѡ́ню, и҆ да́же до мо́рѧ послѣ́днѧгѡ: ѿ за́пада со́лнца бꙋ́дꙋтъ предѣ́лы ва́ши:
4
від пустелі й Ливану цього до ріки великої, ріки Євфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря до заходу сонця будуть кордони ваші.
5
не сꙋпроти́витсѧ человѣ́къ пред̾ ва́ми во всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀, и҆ ꙗ҆́коже бѣ́хъ съ мѡѷсе́омъ, та́кѡ бꙋ́дꙋ и҆ съ тобо́ю: и҆ не ѡ҆ста́влю тебѐ, нижѐ пре́зрю тѧ̀:
5
Ніхто не устоїть перед тобою в усі дні життя твого; і як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою: не відступлю від тебе і не залишу тебе.
6
крѣпи́сѧ и҆ мꙋжа́йсѧ: ты́ бо раздѣли́ши лю́демъ си̑мъ зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ да́ти и҆̀мъ:
6
Будь твердим і мужнім; тому що ти народу цьому передаси у володіння землю, яку Я клявся батькам їхнім дати їм;
7
крѣпи́сѧ оу҆̀бо, и҆ мꙋжа́йсѧ ѕѣлѡ̀, храни́ти и҆ твори́ти, ꙗ҆́коже тебѣ̀ заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ мо́й, и҆ не оу҆клони́сѧ ѿ ни́хъ ни на де́сно, ни на лѣ́во, да смы́слиши во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же твори́ши:
7
тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх.
8
и҆ да не ѿстꙋ́питъ кни́га зако́на сегѡ̀ ѿ оу҆́стъ твои́хъ, и҆ да поꙋча́ешисѧ въ не́й де́нь и҆ но́щь, да оу҆разꙋмѣ́еши твори́ти всѧ̑ пи̑саннаѧ: тогда̀ благоꙋспѣ́еши и҆ и҆спра́виши пꙋти̑ твоѧ̑, и҆ тогда̀ оу҆разꙋмѣ́еши:
8
Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо.
9
сѐ, заповѣ́даю тебѣ̀: крѣпи́сѧ и҆ мꙋжа́йсѧ, ни оу҆жаса́йсѧ, нижѐ оу҆бо́йсѧ: ꙗ҆́кѡ съ тобо́ю гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѣ́хъ, а҆́може а҆́ще по́йдеши.
9
Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш.
10
И҆ заповѣ́да і҆исꙋ́съ книго́чїѧмъ людски̑мъ, глаго́лѧ:
10
І дав Ісус повеління наглядачам народу і сказав:
11
вни́дите посредѣ̀ полка̀ люді́й и҆ заповѣ́дайте лю́демъ, глаго́люще: оу҆гото́вайте бра́шно, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ трѝ дни̑, и҆ вы̀ пре́йдете і҆ѻрда́нъ се́й, вше́дше прїѧ́ти зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ дае́тъ ва́мъ въ прича́стїе.
11
пройдіть по стану і дайте повеління народу і скажіть: заготовляйте собі їжу на дорогу, тому що через три дні ви підете за Йордан цей, щоб прийти взяти землю, яку Господь Бог [батьків] ваших дає нам у спадщину.
12
И҆ рꙋви́мꙋ и҆ га́дꙋ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ речѐ і҆исꙋ́съ:
12
А коліну Рувимовому, Гадовому і половині коліна Манассіїного Ісус сказав:
13
помѧни́те сло́во, є҆́же заповѣ́да ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ оу҆поко́и ва́съ и҆ дадѐ ва́мъ зе́млю сїю̀:
13
згадайте, що заповів вам Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь Бог ваш заспокоїв вас і дав вам землю цю;
14
жєны̀ ва́ши и҆ дѣ́ти ва́ши и҆ ско́ти ва́ши да живꙋ́тъ на землѝ, ю҆́же дадѐ ва́мъ мѡѷсе́й оу҆ і҆ѻрда́на: вы́ же пре́йдете воѡрꙋже́ни пред̾ бра́тїею ва́шею, всѧ́къ крѣ́покъ, и҆ спобо́рствꙋете и҆̀мъ,
14
дружини ваші, діти ваші і худоба ваша нехай залишаться в землі, яку дав вам Мойсей за Йорданом; а ви всі, здатні воювати, озброївшись, ідіть перед братами вашими і допомагайте їм,
15
до́ндеже оу҆поко́итъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ бра́тїю ва́шꙋ, ꙗ҆́коже и҆ ва́съ, и҆ наслѣ́дѧтъ и҆ сі́и зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ и҆̀мъ: и҆ ѿи́дете кі́йждо въ наслѣ́дїе своѐ, и҆ наслѣ́дите є҆̀, є҆́же дадѐ ва́мъ мѡѷсе́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на ѿ восто́кѡвъ со́лнца.
15
доки Господь [Бог ваш] не заспокоїть братів ваших, як і вас; доки і вони не одержать у спадщину землю, яку Господь Бог ваш дає їм; тоді повернетеся у спадщину вашу і володійте землею, яку Мойсей, раб Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.
16
И҆ ѿвѣща́вше і҆исꙋ́сꙋ, рѣ́ша: всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́си на́мъ, сотвори́мъ, и҆ во всѧ́кое мѣ́сто, а҆́може по́слеши на́съ, по́йдемъ:
16
Вони у відповідь Ісусові сказали: усе, що звелиш нам, зробимо, і куди пошлеш нас, підемо;
17
по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка слꙋ́шахомъ мѡѷсе́а, тебѐ послꙋ́шаемъ: то́кмѡ да бꙋ́детъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ съ тобо́ю, ꙗ҆́коже бѣ̀ съ мѡѷсе́емъ:
17
як слухали ми Мойсея, так будемо слухати і тебе: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм;
18
человѣ́къ же, и҆́же а҆́ще не покори́тсѧ тебѣ̀ и҆ и҆́же не послꙋ́шаетъ слове́съ твои́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́си є҆мꙋ̀, да оу҆́мретъ: то́чїю крѣпи́сѧ и҆ мꙋжа́йсѧ.
18
всякий, хто стане проти веління твого і не послухає слів твоїх в усьому, що ти звелиш йому, буде відданий на смерть. Тільки будь твердим і мужнім!
Глава́ в҃
1
И҆ посла̀ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆з̾ сатті́на два̀ ю҆́ношы соглѧ́дати вта́й, глаго́лѧ: взы́дите и҆ ви́дите зе́млю и҆ і҆ерїхѡ́нъ. И҆ шє́дша два̀ ю҆́ношы внидо́ста во і҆ерїхѡ́нъ и҆ внидо́ста въ до́мъ жены̀ блꙋдни́цы, є҆́йже и҆́мѧ раа́въ: и҆ вита́ста та́мѡ.
1
І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.
2
И҆ повѣ́даша царю̀ і҆ерїхѡ́нскомꙋ, глаго́люще: сѐ, мꙋ́жїе внидо́ша сѣ́мѡ (въ сїю̀ но́щь) ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ соглѧ́дати зе́млю.
2
І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю.
3
И҆ посла̀ ца́рь і҆ерїхѡ́нскїй и҆ речѐ къ раа́вѣ, глаго́лѧ: и҆зведѝ мꙋ́жы вше́дшыѧ въ до́мъ тво́й но́щїю: соглѧ́дати бо зе́млю прїидо́ша.
3
Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю.
4
И҆ пое́мши жена̀ два̀ мꙋ̑жа, сокры̀ и҆̀хъ: и҆ речѐ и҆̀мъ, глаго́лющи: прїидо́ша ко мнѣ̀ мꙋ́жїе, но не вѣ́мъ ѿкꙋ́дꙋ бы́ша:
4
Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони;
5
є҆гда́ же врата̀ затворѧ́хꙋ въ сꙋмра́ки, и҆ мꙋ́жїе и҆зыдо́ша: не вѣ́мъ ка́мѡ поидо́ша: пожени́те ско́рѡ в̾слѣ́дъ и҆́хъ, а҆́ще пости́гнете и҆̀хъ.
5
коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх.
6
Ѻ҆на́ же возведѐ ѧ҆̀ на хра́минꙋ и҆ сокры̀ ѧ҆̀ въ па́здерѣ льнѧ́нѣ со́бранѣмъ оу҆ неѧ̀ на хра́минѣ.
6
А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі.
7
И҆ мꙋ́жїе гна́ша в̾слѣ́дъ и҆́хъ пꙋте́мъ ко і҆ѻрда́нꙋ къ прехо́дѡмъ, и҆ врата̀ затворє́ны бы́ша.
7
Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними.
8
И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зыдо́ша женꙋ́щїи в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ сі́и пре́жде не́же оу҆снꙋ́ти и҆̀мъ, и҆ ѻ҆на̀ взы́де къ ни̑мъ на хра́минꙋ и҆ речѐ къ ни̑мъ:
8
Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю
9
вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ предадѐ гдⷭ҇ь зе́млю (сїю̀) ва́мъ: нападе́ бо стра́хъ ва́шъ на ны̀, и҆ оу҆жасо́шасѧ всѝ ѡ҆бита́ющїи на землѝ ѿ лица̀ ва́шегѡ:
9
і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх;
10
слы́шахомъ бо, ꙗ҆́кѡ и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́ре чермно́е пред̾ лице́мъ ва́шимъ, є҆гда̀ и҆схожда́сте и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ є҆ли̑ка сотвори́сте двои́мъ царє́мъ а҆моррє́йскимъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, сиѡ́нꙋ и҆ ѡ҆́гꙋ, и҆̀хже потреби́сте:
10
бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;
11
и҆ слы́шавше мы̀ оу҆жасо́хомсѧ въ се́рдцы на́шемъ, и҆ не ста̀ ктомꙋ̀ дꙋ́хъ ни во є҆ди́нѣмъ ѿ на́съ ѿ лица̀ ва́шегѡ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, бг҃ъ на нб҃сѝ горѣ̀ и҆ на землѝ до́лѣ:
11
коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу;
12
и҆ нн҃ѣ клени́тесѧ мнѣ̀ гдⷭ҇емъ бг҃омъ (ва́шимъ), ꙗ҆́кѡ а҆́зъ творю̀ ми́лость ва́мъ, да сотвори́те и҆ вы̀ ми́лость въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ дади́те мѝ зна́менїе и҆́стинно:
12
отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,
13
и҆ ѡ҆живи́те до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ ма́терь мою̀, и҆ бра́тїю мою̀, и҆ сєстры̀ моѧ̑, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆̀мъ, и҆ и҆зми́те дꙋ́шы на́шѧ ѿ сме́рти.
13
що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.
14
И҆ реко́ша є҆́й мꙋ́жїе: дꙋша̀ на́ша вмѣ́стѡ ва́съ на сме́рть, а҆́ще нн҃ѣ не ѡ҆б̾ѧви́ши на́съ. Ѻ҆на́ же речѐ: и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ преда́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ гра́дъ (се́й), сотвори́те мнѣ̀ ми́лость и҆ и҆́стинꙋ.
14
Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.
15
И҆ свѣ́си и҆̀хъ на ве́рвѣ ѻ҆кно́мъ: ꙗ҆́кѡ до́мъ є҆ѧ̀ при стѣнѣ̀, и҆ при стѣнѣ̀ сїѧ̀ живѧ́ше:
15
І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;
16
и҆ речѐ и҆̀мъ: ѿиди́те въ го́рꙋ, да не срѧ́щꙋтъ ва́съ гонѧ́щїи, и҆ скры́йтесѧ та́мѡ трѝ дни̑, до́ндеже возвратѧ́тсѧ гонѧ́щїи в̾слѣ́дъ ва́съ: и҆ по си́хъ ѿи́дете въ пꙋ́ть ва́шъ.
16
і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.
17
И҆ рѣ́ша къ не́й мꙋ́жїе: непови́нни є҆смы̀ клѧ́твѣ се́й твое́й, є҆́юже заклѧ́ла є҆сѝ на́съ:
17
І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:
18
сѐ, мы̀ вхо́димъ въ ча́сть гра́да, и҆ поста́виши зна́менїе, ве́рвь червле́нꙋ, сїю̀ да ѡ҆бѧ́жеши оу҆ ѻ҆кна̀, и҆́мже спꙋсти́ла є҆сѝ на́съ: ѻ҆тца́ же твоего̀ и҆ ма́терь твою̀, и҆ бра́тїю твою̀ и҆ ве́сь до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ да собере́ши къ себѣ̀ въ до́мъ тво́й:
18
ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
19
и҆ бꙋ́детъ всѧ́къ, и҆́же а҆́ще и҆зы́детъ и҆з̾ две́рїй до́мꙋ твоегѡ̀ во́нъ, са́мъ себѣ̀ пови́ненъ бꙋ́детъ, мы́ же непови́нни (бꙋ́демъ) клѧ́твѣ твое́й се́й: и҆ є҆ли́цы а҆́ще съ тобо́ю бꙋ́дꙋтъ въ домꙋ̀ твое́мъ, мы̀ бꙋ́демъ пови́нни, а҆́ще рꙋка̀ прико́снетсѧ и҆́хъ:
19
і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;
20
а҆́ще же кто̀ на́съ ѡ҆би́дитъ, и҆лѝ ѿкры́етъ словеса̀ на̑ша сїѧ̑, бꙋ́демъ непови́нни клѧ́твѣ твое́й се́й, є҆́юже заклѧ́ла є҆сѝ на́съ.
20
якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.
21
И҆ речѐ и҆̀мъ: по словесѝ ва́шемꙋ та́кѡ да бꙋ́детъ. И҆ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ, и҆ ѿидо́ша: и҆ привѧза̀ ве́рвь червле́нꙋ оу҆ ѻ҆кна̀.
21
Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.
22
И҆ ѿидо́ша, и҆ проидо́ша въ го́рꙋ, и҆ пребы́ша та́мѡ трѝ дни̑, до́ндеже возврати́шасѧ гна́вшїи. И҆ и҆ска́ша гонѧ́щїи по всѣ̑мъ пꙋтє́мъ, и҆ не ѡ҆брѣто́ша.
22
Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.
23
И҆ возврати́стасѧ два̀ ю҆́ношы и҆ снидо́ста съ горы̀: и҆ преидо́ста (і҆ѻрда́нъ) ко і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ наѵи́нꙋ, и҆ повѣ́даста є҆мꙋ̀ всѧ̑ слꙋчи̑вшаѧсѧ и҆́ма:
23
Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося.
24
и҆ рѣ́ста ко і҆исꙋ́сꙋ: ꙗ҆́кѡ предадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ на́ши всю̀ зе́млю, и҆ оу҆боѧ́шасѧ всѝ живꙋ́щїи на землѝ то́й ѿ на́съ.
24
І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.
Глава́ г҃
1
И҆ воста̀ заꙋ́тра і҆исꙋ́съ, и҆ воздвиго́шасѧ и҆з̾ сатті́на, и҆ прїидо́ша до і҆ѻрда́на то́й и҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ ста́ша та́мѡ пре́жде не́же прейтѝ.
1
І встав Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтима і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїлеві, і ночували там, ще не переходячи його.
2
И҆ бы́сть по трїе́хъ дне́хъ, проидо́ша книгѡ́чїѧ чрез̾ по́лкъ,
2
Через три дні пішли наглядачі по стану
3
и҆ заповѣ́даша лю́демъ, глаго́люще: є҆гда̀ оу҆́зрите кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆ жерцы̀ на́шѧ, и҆ леѵі́ты воздвиза́ющыѧ є҆го̀, да воздви́гнетесѧ и҆ вы̀ ѿ мѣ́стъ ва́шихъ и҆ по́йдете в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀:
3
і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого і йдіть за ним;
4
но пода́лѣе да бꙋ́детъ междꙋ̀ ва́ми и҆ ѻ҆́нымъ, є҆ли́кѡ двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ ста́нете: не прибли́житесѧ къ немꙋ̀, да оу҆вѣ́сте пꙋ́ть, по немꙋ́же по́йдете: не ходи́сте бо пꙋте́мъ тѣ́мъ ни вчера̀, ни тре́тїѧгѡ днѐ.
4
утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня.
5
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ лю́демъ: ѡ҆чи́ститесѧ наꙋ́трїе, ꙗ҆́кѡ заꙋ́тра сотвори́тъ въ ва́съ гдⷭ҇ь чꙋ̑днаѧ.
5
І сказав Ісус народу: освятіться [до ранку], бо завтра створить Господь серед вас чудеса.
6
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ жерцє́мъ: воздви́гните кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ пред̾иди́те пред̾ людьмѝ. И҆ взѧ́ша жерцы̀ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ и҆до́ша пред̾ людьмѝ.
6
Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.
7
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: въ се́й де́нь начина́ю возвыша́ти тѧ̀ пред̾ всѣ́ми сынмѝ і҆и҃левыми, да оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́коже бѣ́хъ съ мѡѷсе́омъ, та́кѡ бꙋ́дꙋ и҆ съ тобо́ю:
7
Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою;
8
и҆ нн҃ѣ заповѣ́ждь жерцє́мъ воздвиза́ющымъ кївѡ́тъ завѣ́та, глаго́лѧ: є҆гда̀ вни́дете на ча́сть воды̀ і҆ѻрда́на, и҆ во і҆ѻрда́нѣ ста́нете.
8
а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані.
9
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: пристꙋпи́те сѣ́мѡ, и҆ слы́шите сло́во гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ:
9
Ісус сказав синам Ізраїлевим: підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.
10
въ си́хъ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь живѧ́й въ ва́съ и҆ потреблѧ́ѧй потреби́тъ ѿ лица̀ ва́шегѡ ханане́а и҆ хетте́а, и҆ ферезе́а и҆ є҆ѵе́а, и҆ гергесе́а и҆ а҆морре́а и҆ і҆евꙋсе́а:
10
І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв:
11
сѐ, кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ прехо́дитъ і҆ѻрда́нъ:
11
ось, ковчег завіту Господа всієї землі піде перед вами через Йордан;
12
и҆збери́те себѣ̀ двана́десѧть мꙋже́й ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене,
12
і візьміть собі дванадцять чоловік з колін Ізраїлевих, по одній людині з коліна;
13
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ почі́ютъ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ въ водѣ̀ і҆ѻрда́на, вода̀ і҆ѻрда́нова ѡ҆скꙋдѣ́етъ, вода́ же низтекꙋ́щаѧ ста́нетъ.
13
і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною.
14
И҆ бы́сть є҆гда̀ воздви́гнꙋшасѧ лю́дїе ѿ кꙋ́щъ свои́хъ прейтѝ і҆ѻрда́нъ, жерцы́ же воздвиго́ша кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ пред̾ людьмѝ:
14
Отже, коли народ рушив від своїх наметів, щоб переходити Йордан, і священики понесли ковчег завіту [Господнього] перед народом,
15
є҆гда́ же внидо́ша жерцы̀ воздви́жꙋще кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ во і҆ѻрда́нъ, и҆ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѡ҆мочи́шасѧ въ ча́сти воды̀ і҆ѻрда́на, і҆ѻрда́нъ же наполнѧ́шесѧ во всѧ̑ краи̑ своѧ̑, ꙗ҆́коже во дни̑ жа́твы пшени́цы:
15
то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, —
16
и҆ ста́ша во́ды текꙋ́щыѧ свы́ше, ста̀ ѡ҆гꙋстѣ́нїе є҆ди́но ѿлꙋчи́вшеесѧ дале́че ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀ ѿ а҆дамѝ гра́да да́же до страны̀ карїаѳїарі́ма: низтекꙋ́щаѧ же низтечѐ въ мо́ре а҆ра́вско, въ мо́ре сла́ное, до́ндеже до конца̀ ѡ҆скꙋдѣ̀.
16
вода, що текла згори, зупинилася і стала стіною на дуже велику відстань, до міста Адама, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася.
17
И҆ лю́дїе стоѧ́хꙋ прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ. И҆ ста́ша жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ на сꙋ́сѣ посредѣ̀ і҆ѻрда́на: и҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы прехожда́хꙋ по сꙋ́хꙋ, до́ндеже сконча́ша всѝ лю́дїе преходѧ́ще і҆ѻрда́нъ.
17
І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.
Глава́ д҃
1
И҆ є҆гда̀ сконча́ша всѝ лю́дїе преходѧ́ще і҆ѻрда́нъ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ:
1
Коли весь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові:
2
поимѝ двана́десѧть мꙋже́й ѿ люді́й, мꙋ́жа є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене,
2
візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна,
3
повелѝ и҆̀мъ, глаго́лѧ: возми́те ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, и҆дѣ́же стоѧ́ша но́зи жре́честїи, гото́выхъ двана́десѧть ка́меней, и҆ и҆зне́сше ѧ҆̀ съ собо́ю, положи́те въ полцѣ̀ ва́шемъ, и҆дѣ́же ста́нете та́мѡ въ нощѝ.
3
і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч.
4
И҆ призва́въ і҆исꙋ́съ двана́десѧть мꙋже́й сла́вныхъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене, речѐ и҆̀мъ:
4
Ісус покликав дванадцять чоловіків, яких призначив із синів Ізраїлевих, по одній людині з коліна,
5
и҆ди́те предо мно́ю пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ въ среди́нꙋ і҆ѻрда́на: и҆ взе́мъ ѿтꙋ́дꙋ кі́йждо ка́мень є҆ди́нъ да возложи́тъ на ра́мена своѧ̑, по числꙋ̀ племе́нъ (сынѡ́въ) і҆и҃левыхъ:
5
і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих,
6
да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ сі́и въ зна́менїе посредѣ̀ ва́съ лежа́ще всегда̀, да є҆гда̀ вопро́ситъ тебѐ оу҆́трѡ сы́нъ тво́й, глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть ка́менїе сїѐ ва́мъ;
6
щоб вони були у вас знаменням [що лежить завжди]; коли запитають вас у наступний час сини ваші і скажуть: «для чого у вас ці камені?»,
7
и҆ ты̀ возвѣсти́ши сы́нꙋ твоемꙋ̀, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ̀ і҆ѻрда́нъ рѣка̀ ѿ лица̀ кївѡ́та завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ, є҆гда̀ прехожда́ше є҆го̀, и҆ и҆зсѧ́че вода̀ і҆ѻрда́нова: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ ка́менїе сїѐ въ па́мѧть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да́же до вѣ́ка.
7
ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік.
8
И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: и҆ взе́мше двана́десѧть ка́меней ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ въ сконча́нїи прехожде́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ принесо́ша и҆̀хъ съ собо́ю въ по́лкъ, и҆ положи́ша и҆̀хъ та́мѡ.
8
І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.
9
Поста́ви же і҆исꙋ́съ и҆ дрꙋгі̑ѧ двана́десѧть ка́меней въ са́мѣмъ і҆ѻрда́нѣ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же стоѧ́хꙋ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ сꙋ́ть та́мѡ да́же до сегѡ̀ днѐ.
9
І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня.
10
Стоѧ́хꙋ же жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ во і҆ѻрда́нѣ, до́ндеже сконча̀ і҆исꙋ́съ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ повѣ́дати лю́демъ, по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да мѡѷсе́й і҆исꙋ́сꙋ: и҆ потща́шасѧ лю́дїе, и҆ преидо́ша.
10
Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив.
11
И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча́ша всѝ лю́дїе преходи́ти (і҆ѻрда́нъ), пре́йде и҆ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ ка́менїе [Вмѣ́стѡ ка́менїе во и҆ны́хъ гре́ческихъ жерцы̀.] пред̾ ни́ми.
11
Коли весь народ перейшов [Йордан], тоді перейшов і ковчег [завіту] Господнього, і священики перед народом;
12
И҆ преидо́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ по́лъ пле́мене манассі́ина оу҆стрѡ́ены пред̾ сынмѝ і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й:
12
і сини Рувима і сини Гада і половина коліна Манассіїного перейшли озброєними попереду синів Ізраїлевих, як говорив їм Мойсей.
13
четы́редесѧть ты́сѧщъ воѡрꙋже́ни на ра́ть преидо́ша пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь ко гра́дꙋ і҆ерїхѡ́нꙋ.
13
Близько сорока тисяча озброєних на війну перейшло перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб воювати.
14
Въ то́й де́нь возвели́чи гдⷭ҇ь і҆исꙋ́са пред̾ всѣ́мъ ро́домъ і҆и҃левымъ: и҆ боѧ́хꙋсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже боѧ́хꙋсѧ мѡѷсе́а, є҆ли́ко вре́мѧ поживѐ.
14
У той день прославив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея, в усі дні життя його.
15
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ:
15
І сказав Господь Ісусові, говорячи:
16
заповѣ́ждь жерцє́мъ, воздвиза́ющымъ кївѡ́тъ завѣ́та свидѣ́нїѧ, и҆зстꙋпи́ти и҆з̾ і҆ѻрда́на.
16
накажи священикам, які несуть ковчег одкровення, вийти з Йордану.
17
И҆ заповѣ́да і҆исꙋ́съ жерцє́мъ, глаго́лѧ: и҆зыди́те и҆з̾ і҆ѻрда́на.
17
Ісус наказав священикам і сказав: вийдіть з Йордану.
18
И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зыдо́ша жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, и҆ поста́виша но́ги на сꙋ́сѣ, и҆ оу҆стреми́сѧ вода̀ і҆ѻрда́нова на мѣ́сто и҆ по́йде ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ по всемꙋ̀ кра́ю.
18
І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх.
19
И҆ лю́дїе взыдо́ша ѿ і҆ѻрда́на въ десѧ́тый де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а: и҆ ѡ҆полчи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ галга́лѣхъ на странѣ̀, ꙗ҆́же на восто́къ со́лнца ѿ і҆ерїхѡ́на.
19
І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона.
20
И҆ двана́десѧть ка́мєнїѧ сїѧ̑, ꙗ҆̀же взѧ̀ ѿ і҆ѻрда́на, поста́ви і҆исꙋ́съ въ галга́лѣхъ, и҆ речѐ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ:
20
І дванадцять каменів, які взяли вони з Йордану, Ісус поклав у Галгалі
21
є҆гда̀ вопро́сѧтъ ва́съ сы́нове ва́ши, глаго́люще: что̀ сꙋ́ть ка́менїе сїѐ;
21
і сказав синам Ізраїлевим: коли запитають у наступний час сини ваші батьків своїх: «що означають ці камені?»,
22
возвѣсти́те сынѡ́мъ ва́шымъ: ꙗ҆́кѡ по сꙋ́хꙋ пре́йде і҆и҃ль і҆ѻрда́нъ се́й,
22
скажіть синам вашим: «Ізраїль перейшов через Йордан цей по суші»,
23
и҆зсꙋши́вшꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ во́дꙋ і҆ѻрда́ню пред̾ ни́ми, до́ндеже преидо́ша, ꙗ҆́коже сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ чермно́мꙋ мо́рю, є҆́же и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ пред̾ ва́ми, до́ндеже преидо́хомъ:
23
бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його,
24
да оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы земні́и, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ крѣпка̀ є҆́сть, и҆ вы̀ да чте́те гдⷭ҇а бг҃а ва́шего во всѧ́кое вре́мѧ.
24
щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.
Глава́ є҃
1
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́шаша ца́рїе а҆морре́йстїи, и҆̀же бѧ́хꙋ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆ ца́рїе фїні́честїи [Є҆вр.: ханаа̑ни.], и҆̀же бѧ́хꙋ бли́з̾ мо́рѧ, ꙗ҆́кѡ и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆ѻрда́нъ рѣкꙋ̀ пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми, внегда̀ преходи́ти и҆̀мъ, и҆ и҆ста́ѧша мы̑сли и҆́хъ, и҆ оу҆жасо́шасѧ, и҆ не бѧ́ше въ ни́хъ смышле́нїѧ ни є҆ди́нагѡ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
1
Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.
2
Въ сїе́ же вре́мѧ речѐ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: сотворѝ себѣ̀ ножѝ ка́мєнны ѿ ка́мене ѻ҆́страгѡ, и҆ сѣ́дъ ѡ҆брѣ́жи сы́ны і҆и҃лєвы второ́е.
2
У той час сказав Господь Ісусові: зроби собі гострі [кам’яні] ножі й обріж синів Ізраїлевих удруге.
3
И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ себѣ̀ ножѝ ка́мєнны ѻ҆стры̑ и҆ ѡ҆брѣ́за сы́ны і҆и҃лєвы на мѣ́стѣ нарече́ннѣмъ хо́лмъ ѡ҆брѣ́занїѧ.
3
І зробив собі Ісус гострі [кам’яні] ножі й обрізав синів Ізраїлевих на [місці, названому]: Пагорб обрізання.
4
И҆ та́кѡ ѡ҆брѣ́за і҆исꙋ́съ сы́ны і҆и҃лєвы: є҆ли́цы тогда̀ роди́шасѧ на пꙋтѝ, и҆ є҆ли́цы тогда̀ не ѡ҆брѣ́зани бы́ша ѿ и҆зше́дшихъ и҆з̾ є҆гѵ́пта, всѣ́хъ си́хъ ѡ҆брѣ́за і҆исꙋ́съ: всѝ лю́дїе и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта мꙋ́жеска по́лꙋ, всѝ мꙋ́жїе ра́тнїи и҆змро́ша въ пꙋсты́ни на пꙋтѝ, внегда̀ и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта:
4
Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту;
5
ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́зани бы́ша всѝ лю́дїе и҆зше́дшїи, вси́ же лю́дїе, и҆̀же роди́шасѧ въ пꙋсты́ни на пꙋтѝ, є҆гда̀ и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, не ѡ҆брѣ́зани бы́ша:
5
весь же народ, який вийшов, був обрізаний, але весь народ, що народився в пустелі на путі, після того, як вийшов з Єгипту, не був обрізаний;
6
четы́редесѧть бо и҆ два̀ лѣ̑та хожда́ше і҆и҃ль въ пꙋсты́ни мавдарі́тїдѣ: сегѡ̀ ра́ди не ѡ҆брѣ́зани бы́ша мно́зи ѿ тѣ́хъ во́инѡвъ и҆зше́дшихъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не послꙋ́шавшїи за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ, и҆̀мже и҆ ѡ҆предѣлѝ гдⷭ҇ь не ви́дѣти землѝ, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ да́ти на́мъ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ:
6
бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,
7
вмѣ́стѡ же си́хъ поста́ви сы́ны и҆́хъ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́за і҆исꙋ́съ, ꙗ҆́кѡ сконча̑ныѧ плѡ́ти бѧ́хꙋ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ роди́шасѧ на пꙋтѝ не ѡ҆брѣ́зани:
7
а замість їх породив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, тому що вони були необрізані; тому що їх, [як народжених] на путі, не обрізували.
8
ѡ҆брѣ́завшесѧ же поко́й и҆мѧ́хꙋ та́мѡ сѣдѧ́ще въ полцѣ̀, до́ндеже и҆сцѣли́шасѧ.
8
Коли весь народ був обрізаний, залишався він на своєму місці в стані, доки не видужав.
9
И҆ речѐ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: въ дне́шнїй де́нь ѿѧ́хъ поноше́нїе є҆гѵ́петско ѿ ва́съ. И҆ наречѐ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ галга́ла, да́же до сегѡ̀ днѐ.
9
І сказав Господь Ісусові: нині Я зняв з вас посоромлення єгипетське. Чому і називається те місце «Галгал», навіть до цього дня.
10
И҆ ѡ҆полчи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ галга́лѣхъ и҆ сотвори́ша па́схꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а ѿ ве́чера на за́падѣ на по́ли і҆ерїхѡ́нстѣмъ,
10
І стояли сини Ізраїлеві станом у Галгалі і звершили Пасху у чотирнадцятий день місяця ввечері на рівнинах Єрихонських;
11
и҆ ꙗ҆до́ша ѿ пшени́цы землѝ ѻ҆́ноѧ ѡ҆прѣсно́ки и҆ нѡ́ваѧ:
11
і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день;
12
въ то́й де́нь преста̀ ма́нна, повнегда̀ ꙗ҆до́ша ѿ пшени́цы землѝ, и҆ ктомꙋ̀ не бы́сть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ ма́нны: но ꙗ҆до́ша ѿ плодѡ́въ землѝ фїні́ческїѧ [Є҆вр.: ханаа́нскїѧ.] въ лѣ́то ѻ҆́ное.
12
а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.
13
И҆ бы́сть є҆гда̀ бѧ́ше і҆исꙋ́съ оу҆ і҆ерїхѡ́на, и҆ воззрѣ́въ ѻ҆чи́ма свои́ма, ви́дѣ человѣ́ка стоѧ́ща пред̾ ни́мъ, и҆ ме́чь є҆гѡ̀ ѡ҆бнаже́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀. И҆ пристꙋпи́въ і҆исꙋ́съ, речѐ є҆мꙋ̀: на́шъ ли є҆сѝ, и҆лѝ ѿ сопоста̑тъ на́шихъ;
13
Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших?
14
Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ а҆рхїстрати́гъ си́лы гдⷭ҇ни, нн҃ѣ прїидо́хъ (сѣ́мѡ). И҆ і҆исꙋ́съ падѐ лице́мъ свои́мъ на зе́млю и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ речѐ: гдⷭ҇и, что̀ повелѣва́еши рабꙋ̀ твоемꙋ̀;
14
Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму?
15
И҆ речѐ а҆рхїстрати́гъ гдⷭ҇ень ко і҆исꙋ́сꙋ: и҆ззꙋ́й сапо́гъ съ ногꙋ̀ твоє́ю: мѣ́сто бо, на не́мже ты̀ стои́ши, ст҃о є҆́сть. И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ та́кѡ.
15
Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.
16
І҆ерїхѡ́нъ же заключе́нъ и҆ ѡ҆гражде́нъ бы́сть ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ никто́же и҆з̾ негѡ̀ и҆схожда́ше, нижѐ вхожда́ше.
16
Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.
Глава́ ѕ҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: сѐ, а҆́зъ предаю̀ тебѣ̀ въ рꙋ́цѣ і҆ерїхѡ́нъ и҆ царѧ̀ є҆гѡ̀, и҆ сꙋ́щыѧ въ не́мъ, си̑льны крѣ́постїю:
1
Тоді сказав Господь Ісусові: ось, Я віддаю в руки твої Єрихон і царя його, [і тих, що знаходяться в ньому,] людей сильних;
2
и҆ ѡ҆бходи́те гра́дъ ѡ҆́крестъ всѝ мꙋ́жїе крѣ́пцыи є҆ди́ною (на де́нь), та́кѡ сотвори́те ше́сть дні́й:
2
підіть навколо міста всі здатні до війни й обходьте місто один раз [на день]; і це роби шість днів;
3
и҆ се́дмь жерцы̀ да во́змꙋтъ се́дмь трꙋ́бъ ро́жаныхъ пред̾ кївѡ́томъ: и҆ въ седмы́й де́нь ѡ҆б̾иди́те гра́дъ седми́жды, и҆ жерцы̀ да вострꙋ́бѧтъ въ трꙋбы̑ рѡ́жаны:
3
і сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом; а в сьомий день обійдіть навколо міста сім разів, і священики нехай сурмлять трубами;
4
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ вострꙋ́бите трꙋбо́ю ро́жаною, внегда̀ оу҆слы́шати ва́мъ гла́съ трꙋбы̀, да воскли́кнꙋтъ всѝ лю́дїе: и҆ воскли́кнꙋвшымъ и҆̀мъ, падꙋ́тъ са́ми стѣ́ны гра́да во ѡ҆снова́нїи свое́мъ, и҆ вни́дꙋтъ всѝ лю́дїе оу҆стреми́вшесѧ кі́йждо прѧ́мѡ себѣ̀ во гра́дъ.
4
коли затрубить ювілейний ріг, коли почуєте звук труби, тоді весь народ нехай викликне гучним голосом, і стіна міста впаде до своєї основи, і [весь] народ піде [у місто, кинувшись] кожен зі своєї сторони.
5
И҆ вни́де і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ къ жерцє́мъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ речѐ и҆̀мъ глаго́лѧ: возми́те кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ се́дмь жерцы̀ да во́змꙋтъ се́дмь трꙋ́бъ ро́жаныхъ пред̾ лице́мъ кївѡ́та гдⷭ҇нѧ.
5
І прикликав Ісус, син Навина, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег завіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім.
6
И҆ речѐ и҆̀мъ глаго́лѧ: повели́те лю́демъ ѡ҆б̾итѝ и҆ ѡ҆крꙋжи́ти гра́дъ, и҆ во́ини да пред̾и́дꙋтъ воѡрꙋже́ни пред̾ кївѡ́томъ гдⷭ҇нимъ.
6
І сказав [їм, щоб вони сказали] народу: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай ідуть перед ковчегом Господнім.
7
И҆ бы́сть є҆гда̀ речѐ і҆исꙋ́съ къ лю́демъ, и҆ се́дмь жерцы̀ и҆мꙋ́ще се́дмь трꙋ́бъ свѧще́нныхъ да пред̾и́дꙋтъ та́кожде пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да вострꙋ́бѧтъ доброгла́снѡ: и҆ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ в̾слѣ́дъ по ни́хъ да и҆́детъ:
7
Як скоро Ісус сказав народу, сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед Господом, пішли і засурмили [гучно] трубами, і ковчег завіту Господнього йшов за ними;
8
во́ини же да пред̾и́дꙋтъ напредѝ, и҆ жерцы̀ трꙋбѧ́ще въ трꙋбы̑, и҆ послѣ́дꙋющїи созадѝ кївѡ́та завѣ́та гдⷭ҇нѧ бѧ́хꙋ и҆дꙋ́ще и҆ трꙋбѧ́ще трꙋба́ми.
8
озброєні ж ішли попереду священиків, які сурмили трубами; а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту Господнього] і під час ходу сурмили трубами.
9
Лю́демъ же заповѣ́да і҆исꙋ́съ, глаго́лѧ: не вопи́те, нижѐ да слы́шитъ кто̀ гла́са ва́шегѡ, нижѐ да и҆зы́детъ и҆з̾ оу҆́стъ ва́шихъ сло́во до днѐ, въ ѻ҆́ньже повелю̀ ва́мъ са́мъ воскли́кнꙋти, и҆ тогда̀ воскли́кните.
9
Народу ж Ісус дав повеління і сказав: не викликуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з уст ваших до того дня, доки я не скажу вам: «викликніть!» і тоді викликнете.
10
И҆ ѡ҆бше́дъ кївѡ́тъ завѣ́та бж҃їѧ ѡ҆́крестъ гра́да (є҆ди́ною), а҆́бїе и҆́де въ по́лкъ, и҆ ста̀ та́мѡ.
10
У такий спосіб ковчег [завіту] Господнього пішов навколо міста й обійшов один раз; і прийшли в стан і ночували в стані.
11
Во вторы́й же де́нь воста̀ і҆исꙋ́съ заꙋ́тра, и҆ воздвиго́ша жерцы̀ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ.
11
[На другий день] Ісус встав рано-вранці, і священики понесли ковчег [завіту] Господнього;
12
И҆ жерцы̀ се́дмь носѧ́щїи се́дмь трꙋ́бъ пред̾идѧ́хꙋ пред̾ кївѡ́томъ гдⷭ҇нимъ и҆ трꙋби́ша трꙋба́ми, и҆ во́ини воѡрꙋже́ни и҆дѧ́хꙋ, и҆ про́чїи лю́дїе в̾слѣ́дъ кївѡ́та завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆дꙋ́ще, и҆ жерцы̀ вострꙋби́ша трꙋба́ми ро́жаными.
12
і сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім, ішли і сурмили трубами; озброєні ж ішли попереду них, а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту] Господнього і, йдучи, сурмили трубами.
13
И҆ ѡ҆быдо́ша гра́дъ въ де́нь вторы́й є҆ди́ною, и҆ поидо́ша па́ки въ по́лкъ: си́це творѧ́хꙋ ше́сть дні́й.
13
Таким чином і на другий день обійшли навколо міста один раз і повернулися в стан. І робили це шість днів.
14
И҆ бы́сть въ седмы́й де́нь, воста́ша въ воста́нїе оу҆́треннее, и҆ ѡ҆быдо́ша гра́дъ въ то́й де́нь седми́жды.
14
В сьомий день встали рано, з появою зорі, і обійшли в такий самий спосіб навколо міста сім разів; тільки в цей день обійшли навколо міста сім разів.
15
И҆ бы́сть во ѡ҆бхожде́нїи седмѣ́мъ вострꙋби́ша жерцы̀ трꙋба́ми, и҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: воскли́кните, предаде́ бо гдⷭ҇ь ва́мъ гра́дъ:
15
Коли в сьомий раз священики сурмили трубами, Ісус сказав народу: викликніть, бо Господь віддав вам місто!
16
и҆ бꙋ́детъ гра́дъ се́й про́клѧтъ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть въ не́мъ, гдⷭ҇ꙋ си́лъ: то́кмѡ раа́въ блꙋдни́цꙋ снабди́те ю҆̀, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть въ домꙋ̀ є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ сокры̀ прелага̑таи, и҆̀хже посыла́хомъ:
16
місто буде під закляттям, і все, що в ньому, — Господу [сил]; тільки Раав блудниця нехай залишиться в живих, вона і всякий, хто в її домі; тому що вона сховала посланих, яких ми посилали;
17
но вы̀ соблюди́тесѧ ѿ клѧ́твы, да не когда̀ помы́сливше вы̀ во́змете ѿ клѧ́твы, и҆ сотворитѐ по́лкъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ клѧ́твꙋ, и҆ потребитѐ ны̀:
17
але ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїлевих не навести закляття і не зробити йому лиха;
18
зла́то же всѐ и҆ сребро̀, и҆ мѣ́дь и҆ желѣ́зо ст҃о да бꙋ́детъ гдⷭ҇ꙋ: въ сокро́вище гдⷭ҇не да внесе́тсѧ.
18
і все срібло і золото, і сосуди мідні й залізні нехай будуть святинею Господу і ввійдуть у скарбницю Господню.
19
И҆ вострꙋби́ша жерцы̀ трꙋба́ми: є҆гда́ же оу҆слы́шаша лю́дїе гла́съ трꙋ́бный, воскли́кнꙋша всѝ кꙋ́пнѡ лю́дїе гла́сомъ вели́кимъ и҆ си́льнымъ: и҆ падо́ша всѧ̑ стѣ́ны гра́да ѡ҆́крестъ, и҆ внидо́ша всѝ лю́дїе во гра́дъ, кі́йждо проти́вꙋ себє̀, и҆ прїѧ́ша гра́дъ.
19
Народ викликнув, і засурмили трубами. Як тільки почув народ голос труби, викликнув народ [весь разом] гучним [і сильним] голосом, і впала [вся] стіна [міста] до своєї основи, і [весь] народ пішов у місто, кожен зі своєї сторони, і взяли місто.
20
И҆ проклѧ̀ и҆̀ і҆исꙋ́съ, и҆ є҆ли̑ка бы́ша во гра́дѣ, ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ и҆ до же́нска, ѿ ю҆́ноши и҆ до ста́рца, и҆ ѿ телца̀ до ѻ҆вцы̀ и҆ до ѻ҆слѧ́те, всѐ под̾ ме́чь.
20
І піддали закляттю усе, що в місті, і чоловіків і дружин, і молодих і старих, і волів, і овець, і ослів, [усе] знищили мечем.
21
И҆ двои́мъ ю҆́ношамъ соглѧ́давшымъ зе́млю речѐ і҆исꙋ́съ: вни́дите въ до́мъ жены̀ блꙋдни́цы, и҆ и҆зведи́те ю҆̀ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆ѧ̀, ꙗ҆́коже клѧ́стесѧ є҆́й.
21
А двом юнакам, які видивлялися землю, Ісус сказав: підіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, які у неї, тому що ви поклялися їй.
22
И҆ внидо́ста два̀ ю҆́ношы соглѧ́давшїи гра́дъ въ до́мъ жены̀, и҆ и҆зведо́сте раа́въ блꙋдни́цꙋ, и҆ ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀ и҆ ма́терь є҆ѧ̀, и҆ бра́тїю є҆ѧ̀ и҆ всѐ сро́дство є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка бы́ша є҆́й, и҆зведо́ста и҆ поста́виста ѧ҆̀ внѣ̀ полка̀ і҆и҃лева.
22
І пішли юнаки, які видивлялися [місто, у дім жінки] і вивели Раав [блудницю] і батька її і матір її, і братів її, і всіх, які у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.
23
И҆ гра́дъ сожго́ша ѻ҆гне́мъ со всѣ́мъ, є҆́же бѣ̀ въ не́мъ, кромѣ̀ зла́та и҆ сребра̀, мѣ́ди и҆ желѣ́за, ꙗ҆̀же ѿда́ша въ до́мъ гдⷭ҇ень внестѝ гдⷭ҇еви.
23
А місто й усе, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло і золото й сосуди мідні й залізні віддали, [щоб внести Господу] у скарбницю дому Господнього.
24
И҆ раа́въ блꙋдни́цꙋ и҆ ве́сь до́мъ є҆ѧ̀ ѻ҆те́ческїй ѡ҆ста́ви жи̑вы і҆исꙋ́съ, и҆ ѡ҆бита́ти сотворѝ во і҆и҃ли да́же до днѐ сегѡ̀, поне́же сокры̀ прелага̑таи, и҆̀хже посла̀ і҆исꙋ́съ соглѧ́дати і҆ерїхѡ́на.
24
Раав же блудницю і дім батька її і всіх, які у неї були, Ісус залишив у живих, і вона живе серед Ізраїля до цього дня, тому що вона сховала посланих, яких посилав Ісус для вивідання Єрихона.
25
И҆ проклѧ̀ і҆исꙋ́съ въ то́й де́нь, глаго́лѧ: про́клѧтъ человѣ́къ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆́же поста́витъ и҆ сози́ждетъ гра́дъ се́й і҆ерїхѡ́нъ: на пе́рвенцѣ свое́мъ ѡ҆снꙋе́тъ є҆го̀, и҆ на ме́ншемъ свое́мъ поста́витъ врата̀ є҆гѡ̀. И҆ си́це сотворѝ а҆за́нъ, и҆́же ѿ веѳи́лѧ: на а҆вїрѡ́нѣ пе́рвенцѣ свое́мъ ѡ҆снова̀ и҆̀, и҆ на ме́ншемъ спасе́нѣмъ поста́ви врата̀ є҆гѡ̀.
25
У той час Ісус поклявся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто це Єрихон; на первістку своєму він покладе основу його і на молодшому своєму поставить ворота його. [Так і зробив Азан, родом з Вефиля: він на Авироні, первістку своєму, заснував його і на молодшому, врятованому, поставив ворота його.]
26
И҆ бѧ́ше гдⷭ҇ь со і҆исꙋ́сомъ, и҆ бѣ̀ и҆́мѧ є҆гѡ̀ по все́й землѝ.
26
І Господь був з Ісусом, і слава його носилася по всій землі.
Глава́ з҃
1
И҆ прегрѣши́ша сы́нове і҆и҃лєвы прегрѣше́нїемъ вели́кимъ, и҆ взѧ́ша ѿ клѧ́твы: взѧ́ бо а҆ха́ръ сы́нъ хармі́и, сы́на замврі́и, сы́на за́ры, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина, ѿ клѧ́твы. И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь ꙗ҆́ростїю на сы́ны і҆и҃лєвы.
1
Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля.
2
И҆ посла̀ і҆исꙋ́съ мꙋ́жы ѿ і҆ерїхѡ́на въ га́й, и҆́же є҆́сть проти́вꙋ виѳа́ѵнъ на восто́къ веѳи́лѧ, и҆ речѐ и҆̀мъ, глаго́лѧ: ше́дше соглѧ́дайте зе́млю. И҆ и҆до́ша мꙋ́жїе и҆ соглѧ́даша га́й.
2
Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай.
3
И҆ возврати́шасѧ ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: да не и҆́дꙋтъ всѝ лю́дїе, но ꙗ҆́кѡ двѣ̀ ты́сѧщы и҆лѝ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й да и҆́дꙋтъ и҆ да вою́ютъ га́й: да не веде́ши та́мѡ всѣ́хъ люді́й, ма́лѡ бо є҆́сть и҆́хъ (та́мѡ).
3
І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там].
4
И҆ и҆до́ша ѿ люді́й та́мѡ, а҆́ки трѝ ты́сѧщы мꙋже́й, и҆ побѣго́ша ѿ лица̀ мꙋже́й га́йскихъ:
4
Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських;
5
и҆ оу҆би́ша ѿ ни́хъ мꙋ́жїе га́йстїи ꙗ҆́кѡ три́десѧть и҆ ше́сть мꙋже́й, и҆ ѿгна́ша и҆̀хъ ѿ вра́тъ, до́ндеже сокрꙋши́ша и҆̀хъ на стремни́нѣ: и҆ оу҆жасе́сѧ се́рдце люді́й, и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ вода̀.
5
жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
6
И҆ растерза̀ і҆исꙋ́съ ри̑зы своѧ̑, и҆ падѐ на землѝ на лицѐ своѐ пред̾ гдⷭ҇емъ да́же до ве́чера, са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лєвы: и҆ посы́паша пе́рсть на главы̑ своѧ̑.
6
Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
7
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ: молю́сѧ, гдⷭ҇и гдⷭ҇и, вскꙋ́ю преведѐ ра́бъ тво́й лю́ди сїѧ̑ чрез̾ і҆ѻрда́нъ преда́ти и҆̀хъ а҆морре́ѡмъ на погꙋбле́нїе; ѽ, да бы́хомъ пребы́ли и҆ всели́лисѧ оу҆ і҆ѻрда́на:
7
І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом!
8
гдⷭ҇и, что̀ рекꙋ̀; поне́же ѿвратѝ і҆и҃ль вы́ю свою̀ пред̾ враги̑ свои́ми:
8
О, Господи! що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?
9
и҆ оу҆слы́шавъ ханане́й и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ ѡ҆бы́дꙋтъ на́съ и҆ потребѧ́тъ на́съ ѿ землѝ: и҆ что̀ сотвори́ши и҆́мени твоемꙋ̀ вели́комꙋ;
9
Хананеї і всі жителі землі почують і оточать нас і знищать ім’я наше з землі. І що зробиш тоді імені Твоєму великому?
10
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: воста́ни, вскꙋ́ю ты̀ па́лъ є҆сѝ на лицѐ твоѐ;
10
Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє?
11
согрѣши́ша лю́дїе и҆ престꙋпи́ша завѣ́тъ мо́й, є҆го́же завѣща́хъ къ ни̑мъ, и҆ оу҆кра́дше ѿ клѧ́твы, скры́ша въ сосꙋ́дѣхъ свои́хъ:
11
Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами;
12
сегѡ̀ ра́ди не мо́гꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы ста́ти пред̾ лице́мъ врагѡ́въ свои́хъ, но хребе́тъ ѡ҆братѧ́тъ пред̾ враги̑ свои́ми, ꙗ҆́кѡ клѧ́твою ста́шасѧ: не приложꙋ̀ ксемꙋ̀ бы́ти съ ва́ми, а҆́ще не и҆́змете клѧ́твы ѿ себє̀ сами́хъ:
12
через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
13
воста́въ ѡ҆чи́сти лю́ди и҆ рцы̀: ѡ҆чи́ститесѧ на оу҆́тро: ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: клѧ́тва є҆́сть въ ва́съ, не возмо́жете ста́ти пред̾ враги̑ ва́шими, до́ндеже и҆́змете ѿ себє̀ сами́хъ клѧ́твꙋ:
13
Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»;
14
и҆ собери́тесѧ всѝ заꙋ́тра по племенѡ́мъ (ва́шымъ), и҆ бꙋ́детъ пле́мѧ, є҆́же пока́жетъ гдⷭ҇ь, да приведе́те по со́нмѡмъ: и҆ со́нмъ, є҆го́же пока́жетъ гдⷭ҇ь, да приведе́те по домѡ́мъ: и҆ до́мъ, є҆го́же пока́жетъ гдⷭ҇ь, да приведе́те по мꙋжє́мъ:
14
завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;
15
и҆ и҆́же ѡ҆бличи́тсѧ, да сожже́тсѧ ѻ҆гне́мъ, са́мъ и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ престꙋпѝ завѣ́тъ гдⷭ҇ень и҆ сотворѝ беззако́нїе во і҆и҃ли.
15
і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
16
И҆ воста̀ і҆исꙋ́съ заꙋ́тра, и҆ приведѐ люді́й по племенѡ́мъ: и҆ ѡ҆бличи́сѧ пле́мѧ і҆ꙋ́дино.
16
Ісус, уставши рано-вранці, повелів підходити Ізраїлю за колінами його, і вказане коліно Іудине;
17
И҆ приведе́сѧ по со́нмѡмъ, и҆ ѡ҆бличи́сѧ со́нмъ зара́инъ: и҆ приведе́сѧ со́нмъ зара́инъ по мꙋжє́мъ, и҆ ѡ҆бличи́сѧ до́мъ замврі́инъ.
17
потім повелів підходити племенам Іуди, і вказане плем’я Зари; повелів підходити племені Зариному за родинами, і вказана [родина] Завдієва;
18
И҆ приведе́сѧ до́мъ є҆гѡ̀ по мꙋжє́мъ, и҆ ѡ҆бличи́сѧ а҆ха́ръ сы́нъ хармі́инъ сы́на замврі́ина, сы́на зара́нѧ, ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина.
18
повелів підходити родині його по одній людині, і вказаний Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного.
19
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ а҆ха́рꙋ: сы́не мо́й, да́ждь сла́вꙋ дне́сь гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ да́ждь є҆мꙋ̀ и҆сповѣ́данїе, и҆ и҆сповѣ́ждь мѝ, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ не оу҆та́й ѿ менє̀.
19
Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене.
20
И҆ ѿвѣща̀ а҆ха́ръ і҆исꙋ́сꙋ и҆ речѐ: пои́стиннѣ а҆́зъ согрѣши́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ: си́це и҆ си́це сотвори́хъ:
20
У відповідь Ісусові Ахан сказав: дійсно, я згрішив перед Господом Богом Ізраїлевим і зробив те і те:
21
ви́дѣхъ въ плѣ́нѣ ри́зꙋ краснꙋ̀ и҆ добрꙋ̀ и҆ двѣ́сти дїдра́хмъ сребра̀, и҆ сосꙋ́дъ є҆ди́нъ зла́тъ, пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ вѣ́съ є҆гѡ̀: и҆ помы́сливъ на нѧ̀ взѧ́хъ: и҆ сѐ, сїѧ̑ сокровє́нна сꙋ́ть въ землѝ въ кꙋ́щи мое́й, и҆ сребро̀ сокрове́нно под̾ ни́ми.
21
між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане].
22
И҆ посла̀ і҆исꙋ́съ послы̀, и҆ и҆до́ша въ кꙋ́щꙋ въ по́лкъ: и҆ сїѧ̑ бѧ́хꙋ сокровє́нна въ кꙋ́щи є҆гѡ̀, и҆ сребро̀ под̾ ни́ми.
22
Ісус послав людей, і вони побігли в намет [у стан]; і ось, усе це заховане було в наметі його, і срібло під ним.
23
И҆ и҆знесо́ша ѧ҆̀ и҆з̾ кꙋ́щи, и҆ принесо́ша ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ къ ста́рцємъ і҆и҃лєвымъ, и҆ положи́ша ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ.
23
Вони взяли це з намету і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїлевих і поклали перед Господом.
24
И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ а҆ха́ра сы́на зара́нѧ, и҆ сребро̀ и҆ ри́зꙋ и҆ сосꙋ́дъ златы́й, и҆ возведѐ є҆го̀ въ де́брь а҆хѡ́ръ, и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ дщє́ри є҆гѡ̀, и҆ телцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆слѧ́та є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ ѻ҆́вцы є҆гѡ̀, и҆ кꙋ́щꙋ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ є҆гѡ̀, и҆ ве́сь і҆и҃ль по не́мъ: и҆ возведѐ ѧ҆̀ (со всѣ́мъ) во є҆ме́къ [въ де́брь] а҆хѡ́ръ.
24
Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор.
25
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ а҆ха́рꙋ: почто̀ потреби́лъ є҆сѝ на́съ; да потреби́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже и҆ дне́сь. И҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь і҆и҃ль, и҆ сожго́ша всѧ̑ ѻ҆гне́мъ, и҆ намета́ша и҆̀хъ ка́менїемъ,
25
І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
26
и҆ намета́ша на не́мъ грома́дꙋ ка́менїѧ вели́кꙋ. И҆ преста̀ гдⷭ҇ь ѿ ꙗ҆́рости гнѣ́ва своегѡ̀. Сегѡ̀ ра́ди прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ є҆ме́къ а҆хѡ́ръ да́же до днѐ сегѡ̀.
26
І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.
Глава́ и҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: не бо́йсѧ, нижѐ оу҆жаса́йсѧ: поимѝ съ собо́ю всѧ̑ мꙋ́жы вои̑нскїѧ, и҆ воста́въ взы́ди въ га́й: сѐ, преда́хъ въ рꙋ́цѣ твоѝ царѧ̀ га́йска и҆ зе́млю є҆гѡ̀, и҆ лю́ди є҆гѡ̀ и҆ гра́дъ є҆гѡ̀:
1
Господь сказав Ісусові: не бійся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його;
2
и҆ да сотвори́ши га́ю и҆ царю̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ і҆ерїхѡ́нꙋ и҆ царю̀ є҆гѡ̀: и҆ плѣ́нъ є҆гѡ̀ и҆ скоты̀ є҆гѡ̀ да плѣни́ши себѣ̀: оу҆стро́й же себѣ̀ подса́дꙋ гра́дꙋ за собо́ю.
2
зроби з Гаєм і царем його те саме, що зробив ти з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і худобу його розділіть собі; зроби засідку за містом.
3
И҆ воста̀ і҆исꙋ́съ и҆ всѝ мꙋ́жїе вои́нстїи, да вни́дꙋтъ въ га́й: и҆ и҆збра̀ і҆исꙋ́съ три́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й вои́нскихъ си́льныхъ крѣ́постїю и҆ посла̀ и҆̀хъ но́щїю,
3
Ісус і весь народ, здатний до війни, встав, щоб іти до Гая, і вибрав Ісус тридцять тисяч чоловік хоробрих і послав їх уночі,
4
и҆ заповѣ́да и҆̀мъ, глаго́лѧ: вы̀ скры́йтесѧ за гра́домъ: не дале́че бꙋ́дите ѿ гра́да ѕѣлѡ̀, и҆ бꙋ́дите всѝ гото́ви:
4
і дав їм наказ і сказав: дивіться, ви будете складати засідку біля міста позаду міста; не відходьте далеко від міста і будьте всі готові;
5
а҆́зъ же и҆ всѝ лю́дїе и҆̀же со мно́ю пристꙋ́пимъ ко гра́дꙋ: и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ и҆зы́дꙋтъ живꙋ́щїи въ гаѝ въ срѣ́тенїе на́мъ, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде, и҆ побѣ́гнемъ ѿ лица̀ и҆́хъ:
5
а я і весь народ, який зі мною, підійдемо до міста; і коли [жителі Гая] виступлять проти нас, як і раніше, то ми побіжимо від них;
6
и҆ є҆гда̀ и҆зы́дꙋтъ в̾слѣ́дъ на́съ, ѿто́ргнемъ и҆̀хъ ѿ гра́да: и҆ рекꙋ́тъ: бѣжа́тъ сі́и ѿ лица̀ на́шегѡ, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде:
6
вони підуть за нами, так що ми відволічемо їх від міста; бо вони скажуть: «біжать від нас, як і раніше»; коли ми побіжимо від них,
7
вы́ же воста́нете ѿ подса́ды, и҆ по́йдете во гра́дъ, и҆ преда́стъ є҆го̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ ва́ши:
7
тоді ви встаньте із засідки і заволодійте містом, і Господь Бог ваш віддасть його в руки ваші;
8
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ во́змете гра́дъ, запали́те є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, по словесѝ семꙋ̀ сотвори́те: сѐ, заповѣ́даю ва́мъ.
8
коли візьмете місто, запаліть місто вогнем, за словом Господнім зробіть; дивіться, я повеліваю вам.
9
И҆ посла̀ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ, и҆ и҆до́ша въ подса́дꙋ: и҆ сѣдо́ша междꙋ̀ веѳи́лемъ и҆ междꙋ̀ га́їемъ, ѿ мо́рѧ га́їа.
9
Таким чином послав їх Ісус, і вони пішли в засідку і засіли між Вефилем і між Гаєм, із західного боку Гая; а Ісус у ту ніч ночував серед народу.
10
И҆ воста́въ і҆исꙋ́съ заꙋ́тра, соглѧ́да лю́ди: и҆ взы́де са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лтестїи пред̾ людьмѝ въ га́й.
10
Вставши рано-вранці, Ісус оглянув народ, і пішов він і старійшини Ізраїлеві перед народом до Гая;
11
И҆ всѝ лю́дїе вои́нстїи съ ни́мъ взыдо́ша, и҆ и҆дꙋ́ще прїидо́ша сопроти́въ гра́да ѿ восто́кѡвъ: и҆ подса̑ды гра́да ѿ мо́рѧ.
11
і весь народ, здатний до війни, який був з ним, пішов, наблизився і підійшов до міста [зі східного боку, засідка ж була на захід від міста],
12
И҆ ѡ҆полчи́шасѧ ѿ сѣ́вера га́їа, и҆ (бы́сть) де́брь междꙋ̀ и҆́ми и҆ междꙋ̀ га́їемъ. И҆ взѧ̀ ꙗ҆́кѡ пѧ́ть ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ положѝ и҆̀хъ на подса́дꙋ междꙋ̀ веѳи́лемъ и҆ га́їемъ ѿ за́пада га́їа.
12
і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста.
13
И҆ поста́виша лю́дїе ве́сь по́лкъ ѿ сѣ́вера гра́да, а҆ прѡ́чаѧ є҆гѡ̀ ѿ мо́рѧ гра́да. И҆ по́йде і҆исꙋ́съ въ но́щь ѻ҆́нꙋ посредѣ̀ де́бри.
13
І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини.
14
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆ви́дѣ ца́рь га́йскїй, потща́сѧ, и҆ воста̀ ра́нѡ и҆ и҆зы́де въ срѣ́тенїе и҆̀мъ прѧ́мѡ на бра́нь, са́мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ съ ни́мъ во вре́мѧ, пред̾ лице́мъ подса́ды: ѻ҆́нъ же не вѣ́дѧше, ꙗ҆́кѡ подса́да є҆мꙋ̀ є҆́сть за гра́домъ (є҆гѡ̀).
14
Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його].
15
И҆ оу҆ви́дѣ, и҆ ѿи́де і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь лю́дъ ѿ лица̀ и҆́хъ, и҆ побѣжѐ пꙋте́мъ пꙋсты́ни.
15
Ісус і весь Ізраїль, начебто вражені ними, побігли до пустелі;
16
И҆ оу҆крѣпи́сѧ ве́сь лю́дъ гна́ти в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ погна́ша в̾слѣ́дъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѿстꙋпи́ша ѿ гра́да.
16
а вони покликали весь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх, і, переслідуючи Ісуса, віддалилися від міста;
17
(И҆) не ѡ҆ста́сѧ никто́же въ гаѝ и҆ веѳи́ли, и҆́же не погна̀ в̾слѣ́дъ і҆и҃лѧ: и҆ ѡ҆ста́виша гра́дъ ѿве́рстъ, и҆ гна́ша в̾слѣ́дъ і҆и҃лѧ.
17
у Гаї і Вефилі не залишилося жодної людини, яка не погналася б за Ізраїлем; і місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.
18
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ съ копїе́мъ, є҆́же въ рꙋцѣ̀ твое́й, на гра́дъ, занѐ въ рꙋ́кꙋ твою̀ преда́хъ є҆го̀: и҆ подса̑ды воста́нꙋтъ вско́рѣ ѿ мѣ́ста своегѡ̀. И҆ прострѐ і҆исꙋ́съ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ съ копїе́мъ на гра́дъ.
18
Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста.
19
И҆ подса̑ды воста́ша ско́рѡ ѿ мѣ́ста своегѡ̀: и҆ и҆зыдо́ша, є҆гда̀ прострѐ рꙋ́кꙋ, и҆ внидо́ша во гра́дъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀: и҆ потща́вшесѧ запали́ша гра́дъ ѻ҆гне́мъ.
19
Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем.
20
И҆ ѡ҆зрѣ́вшесѧ ѡ҆бита́тєли га́йстїи вспѧ́ть себє̀, оу҆зрѣ́ша ды́мъ восходѧ́щь ѿ гра́да до небесѐ, и҆ ктомꙋ̀ не и҆мѣ́ша ка́мѡ побѣ́гнꙋти, сѣ́мѡ и҆лѝ ѻ҆ва́мѡ: лю́дїе же бѣгꙋ́щїи въ пꙋсты́ню ѡ҆брати́шасѧ на гонѧ́щихъ.
20
Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти — ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів.
21
І҆исꙋ́съ же и҆ ве́сь і҆и҃ль оу҆ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ взѧ́ша подса̑ды гра́дъ, и҆ ꙗ҆́кѡ восхо́дитъ ды́мъ гра́дный до небесѐ: и҆ ѡ҆брати́вшесѧ и҆зби́ша мꙋже́й га́йскихъ.
21
Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая;
22
И҆ сі́и и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да проти́вꙋ и҆̀мъ, и҆ бы́ша посредѣ̀ полка̀ і҆и҃лева, сі́и ѿсю́дꙋ и҆ сі́и ѿѻнꙋ́дꙋ: и҆ и҆зби́ша и҆̀хъ, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ цѣ́лъ, ни оу҆бѣжа̀.
22
а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік;
23
И҆ царѧ̀ га́йска ꙗ҆́ша жи́ва, и҆ приведо́ша є҆го̀ ко і҆исꙋ́сꙋ.
23
а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.
24
И҆ бы́сть є҆гда̀ преста́ша сы́нове і҆и҃лєвы сѣкꙋ́ще всѣ́хъ сꙋ́щихъ въ гаѝ и҆ сꙋ́щихъ на полѧ́хъ и҆ на горѣ̀ и҆схо́да, и҆дѣ́же гони́ша и҆̀хъ, и҆ падо́ша всѝ ѻ҆́стрїемъ меча̀ на не́й до конца̀: и҆ ѡ҆брати́сѧ і҆исꙋ́съ въ га́й и҆ посѣчѐ и҆̀хъ мече́мъ.
24
Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча.
25
И҆ бы́ша всѝ па́дшїи въ то́й де́нь ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ и҆ до же́нска двана́десѧть ты́сѧщъ, всѝ живꙋ́щїи въ гаѝ.
25
Полеглих у той день чоловіків і жінок, усіх жителів Гая, було дванадцять тисяч.
26
І҆исꙋ́съ же не ѡ҆братѝ рꙋкѝ своеѧ̀, ю҆́же прострѐ съ копїе́мъ, до́ндеже проклѧ̀ всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ въ гаѝ.
26
Ісус не опускав руки своєї, яку простяг зі списом, доки не піддав закляттю всіх жителів Гая;
27
Кромѣ̀ скотѡ́въ (и҆́хъ) и҆ и҆мѣ́нїѧ, ꙗ҆̀же во гра́дѣ ѻ҆́нѣмъ, всѧ̑ плѣни́ша себѣ̀ сы́нове і҆и҃лєвы по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ.
27
тільки худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля розділили між собою, за словом Господа, як [Господь] сказав Ісусові.
28
И҆ запалѝ гра́дъ і҆исꙋ́съ ѻ҆гне́мъ: зе́млю неѡбита́емꙋ во вѣ́къ положѝ є҆го̀ да́же до сегѡ̀ днѐ.
28
І спалив Ісус Гай і обвернув його на вічні руїни, на пустелю, до цього дня;
29
И҆ царѧ̀ га́йска повѣ́си на дре́вѣ сꙋгꙋ́бѣмъ: и҆ бѧ́ше на дре́вѣ до ве́чера: и҆ заходѧ́щꙋ со́лнцꙋ повелѣ̀ і҆исꙋ́съ, и҆ снѧ́ша тѣ́ло є҆гѡ̀ съ дре́ва, и҆ поверго́ша є҆̀ въ ро́въ пред̾ враты̀ гра́да: и҆ насы́па над̾ ни́мъ грома́дꙋ вели́кꙋ ка́менїѧ да́же до сегѡ̀ днѐ.
29
а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня.
30
Тогда̀ созда̀ і҆исꙋ́съ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ на горѣ̀ гева́лъ,
30
Тоді Ісус влаштував жертовник Господу Богу Ізраїлевому на горі Гевал,
31
ꙗ҆́коже заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ ꙗ҆́коже написа́сѧ въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, ѻ҆лта́рь ѿ ка́менїй всецѣ́лыхъ, на ни́хже не возложи́сѧ желѣ́зо: и҆ вознесѐ та́мѡ всесожжє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ и҆ же́ртвꙋ спасе́нїѧ.
31
як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, — жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні.
32
И҆ написа̀ і҆исꙋ́съ на ка́менїихъ вторы́й зако́нъ, зако́нъ мѡѷсе́овъ, є҆го́же написа̀ пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми.
32
І написав [Ісус] там на каменях список із закону Мойсея, який він написав перед синами Ізраїлевими.
33
И҆ ве́сь і҆и҃ль, и҆ ста́рцы и҆́хъ и҆ сꙋдїи̑ и҆́хъ и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ предходѧ́хꙋ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ пред̾ кївѡ́томъ, и҆ жерцы̀ и҆ леѵі́ти воздвиза́ша кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, прише́лецъ же и҆ тꙋзе́мецъ: и҆̀же бы́ша полови́на и҆́хъ бли́з̾ горы̀ гарїзі́нъ, и҆ полови́на и҆́хъ бли́з̾ горы̀ гева́лъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень блгⷭ҇ви́ти люді́й і҆и҃левыхъ въ пе́рвыхъ.
33
Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів.
34
И҆ по си́хъ та́кѡ прочтѐ і҆исꙋ́съ всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀, благословє́нїѧ и҆ клѧ̑твы, по всемꙋ̀ напи́санномꙋ въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ.
34
І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону;
35
Не бѧ́ше словесѐ ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да мѡѷсе́й і҆исꙋ́сꙋ, є҆гѡ́же не прочтѐ і҆исꙋ́съ во оу҆́ши всегѡ̀ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, мꙋжє́мъ и҆ жена́мъ, и҆ дѣ́темъ и҆ прише́лцємъ приходѧ́щымъ ко і҆и҃лю.
35
з усього, що Мойсей заповів [Ісусові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.
Глава́ ѳ҃
1
Є҆гда́ же оу҆слы́шаша всѝ ца́рїе а҆морре́йстїи, и҆̀же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆̀же въ го́рнѣй и҆ и҆̀же въ ра́внѣй, и҆ и҆̀же во все́мъ примо́рїи мо́рѧ вели́кагѡ и҆ и҆̀же при а҆нтїлїва́нѣ, и҆ хеттє́и и҆ а҆моррє́и, и҆ гергесє́и и҆ хананє́и, и҆ ферезє́и и҆ є҆ѵє́и и҆ і҆евꙋсє́и,
1
Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї,
2
снидо́шасѧ вкꙋ́пѣ сѣщи́сѧ со і҆исꙋ́сомъ и҆ со і҆и҃лемъ є҆диномы́сленнѡ.
2
зібралися разом, щоб однодушно воювати з Ісусом та Ізраїлем.
3
И҆ живꙋ́щїи въ хо́лмѣ въ гаваѡ́нѣ слы́шаша всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь і҆ерїхѡ́нꙋ и҆ га́ю,
3
Але жителі Гаваона, почувши, що Ісус зробив з Єрихоном і Гаєм,
4
и҆ сотвори́ша и҆ сі́и съ лꙋка́вствомъ, и҆ ше́дше оу҆гото́ваша бра̑шна и҆ оу҆гото́вашасѧ: и҆ взе́мше врє́тища вє́тха на ѻ҆слы̀ своѧ̑, и҆ мѣ́хи вїна̀ вє́тхи и҆ разсѣ́дшыѧсѧ завѧ̑заны:
4
вдалися до хитрости: пішли, запаслися хлібом на дорогу і поклали старі мішки на ослів своїх і старі, порвані і залатані міхи вина;
5
и҆ сапогѝ вє́тхи и҆ запла́чєны на ногꙋ̀ и҆́хъ, и҆ ри̑зы ѡ҆бвєтша́ны на ни́хъ, и҆ хлѣ́бы бра́шна и҆́хъ бѣ́ша пресо́хли и҆ сплѣ́снѣли и҆ сдро́блени.
5
і взуття на ногах їхніх було старе з латками, і одяг на них старий; і весь дорожній хліб їхній був сухим і цвілим [і розкришеним].
6
И҆ прїидо́ша ко і҆исꙋ́сꙋ въ по́лкъ і҆и҃левъ въ галга́лы, и҆ реко́ша ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ всемꙋ̀ і҆и҃лю: ѿ землѝ да́льнїѧ прїидо́хомъ, и҆ нн҃ѣ завѣща́йте на́мъ завѣ́тъ.
6
Вони прийшли до Ісуса в стан [Ізраїльський] у Галгал і сказали йому і всім ізраїльтянам: ми прийшли з дуже далекої землі; отже, укладіть з нами союз.
7
И҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ хорре́ю: ви́ждь, не посредѣ́ ли на́съ живе́ши, и҆ ка́кѡ тебѣ̀ завѣща́ю завѣ́тъ;
7
Ізраїльтяни ж сказали евеям: можливо, ви живете біля нас? як нам укласти з вами союз?
8
И҆ реко́ша ко і҆исꙋ́сꙋ: рабѝ є҆смы̀ твоѝ. И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆исꙋ́съ: ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ; и҆ ѿкꙋ́дꙋ прїидо́сте;
8
Вони сказали Ісусові: ми раби твої. Ісус же сказав їм: хто ви і звідки прийшли?
9
И҆ реко́ша къ немꙋ̀: ѿ да́льнїѧ землѝ ѕѣлѡ̀ прїидо́хомъ рабѝ твоѝ во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: слы́шахомъ бо и҆́мѧ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ во є҆гѵ́птѣ,
9
Вони сказали йому: з дуже далекої землі прийшли раби твої в ім’я Господа Бога твого; бо ми чули славу Його й усе, що зробив Він у Єгипті,
10
и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ двои́мъ царє́мъ а҆моррє́йскимъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, сиѡ́нꙋ царю̀ є҆севѡ́нскꙋ и҆ ѡ҆́гꙋ царю̀ васа́нскꙋ, и҆́же живѧ́ше во а҆старѡ́ѳѣ и҆ во є҆драі́нѣ.
10
й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї].
11
И҆ слы́шавше реко́ша къ на́мъ ста́рцы на́ши и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ на́шей, глаго́люще: возми́те себѣ̀ бра́шно на пꙋ́ть и҆ и҆ди́те проти́вꙋ и҆̀мъ, и҆ рцы́те къ ни̑мъ: рабѝ є҆смы̀ ва́ши, и҆ нн҃ѣ завѣща́йте на́мъ завѣ́тъ:
11
[Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз».
12
сі́и хлѣ́бы на́ши, тє́плыѧ на пꙋ́ть взѧ́хомъ и҆̀хъ ѿ домѡ́въ на́шихъ, въ ѻ҆́ньже де́нь и҆зыдо́хомъ прїитѝ къ ва́мъ: нн҃ѣ же пресхо́ша и҆ бы́ша содро́блени:
12
Цей хліб наш з домів наших ми взяли теплим у той день, коли пішли до вас, а тепер ось, він зробився сухим і цвілим;
13
и҆ сі́и мѣ́си вїна̀, и҆̀хже налїѧ́хомъ нѡ́вы, и҆ сі́и разсѣдо́шасѧ: и҆ ри̑зы на́шѧ сїѧ̑ и҆ ѡ҆бꙋ̑вища на̑ша ѡ҆бетша́ша ѿ до́лгагѡ пꙋтѝ ѕѣлѡ̀.
13
і ці міхи з вином, які ми налили нові, ось, порвалися; і цей одяг наш і взуття наше постаріли від дуже далекої дороги.
14
И҆ взѧ́ша кнѧ̑зи бра́шно и҆́хъ, а҆ гдⷭ҇а не вопроси́ша.
14
Ізраїльтяни взяли їхнього хліба, а Господа не запитали.
15
И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ съ ни́ми ми́ръ, и҆ оу҆ста́ви къ ни̑мъ завѣ́тъ, є҆́же снабдѣ́ти и҆̀хъ: и҆ клѧ́шасѧ и҆̀мъ кнѧ̑зи со́нма.
15
І уклав Ісус з ними мир і ухвалив з ними умову в тім, що він збереже їм життя; і поклялись їм начальники громади.
16
И҆ бы́сть по трїе́хъ дне́хъ по завѣща́нїи къ ни̑мъ завѣ́та, оу҆слы́шаша, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ и҆́хъ сꙋ́ть и҆ ꙗ҆́кѡ посредѣ̀ и҆́хъ живꙋ́тъ.
16
А через три дні, як уклали вони з ними союз, почули, що вони сусіди їхні і живуть поблизу них;
17
И҆ воста́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ внидо́ша во гра́ды и҆́хъ въ тре́тїй де́нь: гра́ди же и҆́хъ (бѧ́хꙋ) гаваѡ́нъ и҆ кефїра̀, и҆ вирѡ́тъ и҆ гра́дъ і҆арі́мъ.
17
бо сини Ізраїлеві, вирушивши у дорогу, прийшли в міста їхні на третій день; міста ж їхні [були]: Гаваон, Кефира, Беероф і Кириаф-Іарим.
18
И҆ не сотвори́ша съ ни́ми ра́ти (і҆исꙋ́съ и҆) сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́кѡ клѧ́шасѧ и҆̀мъ всѝ кнѧ̑зи со́нма гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ. И҆ ропта́ша ве́сь со́нмъ і҆и҃левъ на кнѧзе́й.
18
[Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників.
19
И҆ реко́ша всѝ кнѧ̑зи всемꙋ̀ со́нмꙋ: мы̀ клѧ́хомсѧ и҆̀мъ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ, и҆ нн҃ѣ не возмо́жемъ коснꙋ́тисѧ и҆́хъ:
19
Усі начальники сказали всій громаді: ми клялися їм Господом Богом Ізраїлевим і тому не можемо торкнутися їх;
20
сїѐ сотвори́мъ и҆̀мъ, є҆́же живи́ти и҆̀хъ, и҆ снабди́мъ и҆̀хъ, и҆ не бꙋ́детъ на на́съ гнѣ́ва клѧ́твы ра́ди, є҆́юже клѧ́хомсѧ и҆̀мъ.
20
а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм.
21
И҆ реко́ша и҆̀мъ кнѧ̑зи: да живꙋ́тъ сі́и, и҆ бꙋ́дꙋтъ древосѣ́чцы и҆ водоно́сцы всемꙋ̀ со́нмꙋ. И҆ сотворѝ ве́сь со́нмъ, ꙗ҆́коже реко́ша и҆̀мъ кнѧ̑зи.
21
І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники.
22
И҆ созва̀ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ и҆ речѐ и҆̀мъ, глаго́лѧ: почто̀ прельсти́сте мѧ̀, глаго́люще: дале́че є҆смы̀ ѿ тебє̀ ѕѣлѡ̀; вы́ же насе́лницы є҆стѐ ѿ живꙋ́щихъ въ на́съ:
22
Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: «ми дуже далеко від вас», тоді як ви живете поблизу нас?
23
и҆ нн҃ѣ про́клѧти є҆стѐ: и҆ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ ѿ ва́съ ра́бъ, нижѐ древосѣ́чецъ, нижѐ водоно́сецъ мнѣ̀ и҆ бг҃ꙋ моемꙋ̀.
23
за це прокляті ви! без кінця ви будете рабами, будете рубати дрова і черпати воду для [мене і для] дому Бога мого]!
24
И҆ ѿвѣща́ша і҆исꙋ́сꙋ, глаго́люще: поне́же возвѣсти́сѧ на́мъ (рабѡ́мъ твои̑мъ), є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й мѡѷсе́ю рабꙋ̀ своемꙋ̀, да́ти ва́мъ зе́млю сїю̀ и҆ потреби́ти на́съ и҆ всѧ̑ живꙋ́щыѧ на не́й ѿ лица̀ ва́шегѡ, сегѡ̀ ра́ди оу҆боѧ́хомсѧ ѕѣлѡ̀ ѡ҆ дꙋша́хъ на́шихъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ сотвори́хомъ дѣ́ло сїѐ:
24
Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу;
25
и҆ нн҃ѣ, сѐ, мы̀ подрꙋ́чни ва́мъ, ꙗ҆́коже оу҆го́дно є҆́сть ва́мъ, и҆ ꙗ҆́коже ва́мъ мни́тсѧ, твори́те на́мъ.
25
тепер ось ми в руці твоїй: як краще і справедливіше тобі здасться вчинити з нами, так і вчини.
26
И҆ сотвори́ша и҆̀мъ си́це: и҆ и҆зба́ви ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ въ то́й де́нь ѿ рꙋкꙋ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ не оу҆би́ша и҆̀хъ.
26
І вчинив з ними так: визволив їх від руки синів Ізраїлевих, і вони не умертвили їх;
27
И҆ поста́ви ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ въ то́й де́нь древосѣ́чцы и҆ водоно́сцы всемꙋ̀ со́нмꙋ и҆ ѻ҆лтарю̀ бж҃їю. Сегѡ̀ ра́ди бы́ша живꙋ́щїи въ гаваѡ́нѣ древосѣ́чцы и҆ водоно́сцы ѻ҆лтарю̀ бж҃їю, да́же до дне́шнѧгѡ днѐ, и҆ на мѣ́стѣ є҆́же а҆́ще и҆збере́тъ гдⷭ҇ь.
27
і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].
Глава́ і҃
1
Є҆гда́ же оу҆слы́ша а҆дѡнївезе́къ ца́рь і҆ерⷭ҇ли́мскїй, ꙗ҆́кѡ взѧ̀ і҆исꙋ́съ га́й и҆ потребѝ є҆го̀, ꙗ҆́коже сотворѝ і҆ерїхѡ́нꙋ и҆ царю̀ є҆гѡ̀, та́кѡ сотворѝ и҆ га́ю и҆ царю̀ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ са́ми вда́шасѧ живꙋ́щїи въ гаваѡ́нѣ ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ ко і҆и҃лю, и҆ бы́ша въ ни́хъ,
1
Коли Адониседек, цар Єрусалимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них,
2
и҆ оу҆боѧ́шасѧ са́ми въ себѣ̀ ѕѣлѡ̀: вѣ́дѧхꙋ бо, ꙗ҆́кѡ гра́дъ бѧ́ше вели́къ гаваѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ вели́кихъ градѡ́въ, и҆ всѝ мꙋ́жїе и҆̀же въ не́мъ крѣ́пцы.
2
тоді він дуже злякався, тому що Гаваон [було] місто велике, як одне з царських міст, і більше Гая, і всі жителі його люди хоробрі.
3
И҆ посла̀ а҆дѡнївезе́къ ца́рь і҆ерⷭ҇ли́мскїй къ є҆ла́мꙋ царю̀ хеврѡ́нскꙋ и҆ фераа́нꙋ царю̀ і҆ерїмꙋ́ѳскꙋ, и҆ ко а҆фі́ю царю̀ лахі́сскꙋ, и҆ къ даві́рꙋ царю̀ ѻ҆долла́мскꙋ, глаго́лѧ:
3
Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хевронського, і до Фирама, царя Іармуфського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати:
4
прїиди́те, взы́дите ко мнѣ̀ и҆ помози́те мѝ, да повою́емъ гаваѡ́на: вда́шасѧ бо са́ми ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
4
прийдіть до мене і допоможіть мені уразити Гаваон за те, що він уклав мир з Ісусом і синами Ізраїлевими.
5
И҆ собра́шасѧ и҆ взыдо́ша пѧ́ть царе́й і҆евꙋсе́йскихъ: ца́рь і҆ерⷭ҇ли́мскїй и҆ ца́рь хеврѡ́нскїй, и҆ ца́рь і҆ерїмꙋ́ѳскїй и҆ ца́рь лахі́сскїй и҆ ца́рь ѻ҆долла́мскїй, са́ми и҆ всѝ лю́дїе и҆́хъ, и҆ ѡ҆бсѣдо́ша гаваѡ́на и҆ воева́ша на него̀.
5
Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуфський, цар Лахисський, цар Еглонський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього.
6
И҆ посла́ша живꙋ́щїи въ гаваѡ́нѣ ко і҆исꙋ́сꙋ въ по́лкъ і҆и҃левъ въ галга́лы, глаго́люще: не ѿрѣша́й рꙋкѝ твоеѧ̀ ѿ ра̑бъ твои́хъ: взы́ди къ на́мъ ско́рѡ и҆ помозѝ на́мъ, и҆ и҆змѝ на́съ: ꙗ҆́кѡ со́брани сꙋ́ть на ны̀ всѝ ца́рїе а҆морре́йстїи, живꙋ́щїи въ го́рнѣй.
6
Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Галгал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах.
7
И҆ взы́де і҆исꙋ́съ ѿ галга́лъ, са́мъ и҆ всѝ лю́дїе вои́нстїи съ ни́мъ, всѧ́къ си́льный крѣ́постїю.
7
Ісус пішов з Галгала сам, і з ним весь народ, здатний до війни, і всі чоловіки хоробрі.
8
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: не оу҆бо́йсѧ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ въ рꙋ́цѣ твоѝ преда́хъ ѧ҆̀: не ѡ҆ста́нетъ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ пред̾ ва́ми.
8
І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм.
9
И҆ прїи́де на ни́хъ і҆исꙋ́съ внеза́пꙋ: всю́ бо но́щь и҆́де ѿ галга́лъ.
9
І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала.
10
И҆ оу҆жасѝ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ сокрꙋшѝ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь сокрꙋше́нїемъ вели́кимъ въ гаваѡ́нѣ: и҆ погна́ша ѧ҆̀ пꙋте́мъ восхо́да виѳѡрѡ́нска, и҆ сѣча́хꙋ и҆̀хъ да́же до а҆зи́ка и҆ до маки́да.
10
Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа.
11
Внегда́ же бѣжа́ти и҆̀мъ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ до восхо́да виѳѡрѡ́нска, и҆ гдⷭ҇ь ве́рже на нѧ̀ ка́менїе вели́кое гра́да съ небесѐ да́же до а҆зи́ка, и҆ бы́сть мно́жае оу҆ме́ршихъ ѿ гра́да ка́менна, не́же оу҆бїе́нныхъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ мече́мъ на бра́ни.
11
Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою].
12
Тогда̀ глаго́ла і҆исꙋ́съ ко гдⷭ҇ꙋ, въ ѻ҆́ньже де́нь предадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ а҆морре́а под̾ рꙋ́кꙋ і҆и҃левꙋ, є҆гда̀ сокрꙋшѝ и҆̀хъ въ гаваѡ́нѣ, и҆ сокрꙋши́шасѧ ѿ лица̀ і҆и҃лева: и҆ речѐ і҆исꙋ́съ: да ста́нетъ со́лнце прѧ́мѡ гаваѡ́нꙋ, и҆ лꙋна̀ прѧ́мѡ де́бри є҆лѡ́нъ.
12
Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською!
13
И҆ ста̀ со́лнце и҆ лꙋна̀ въ стоѧ́нїи, до́ндеже ѿмстѝ бг҃ъ врагѡ́мъ и҆́хъ. Не сїе́ ли є҆́сть пи́сано въ кни́гахъ првⷣнагѡ: и҆ ста̀ со́лнце посредѣ̀ небесѐ и҆ не и҆дѧ́ше на за́падъ въ соверше́нїе днѐ є҆ди́нагѡ;
13
І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»?
14
И҆ не бы́сть де́нь таковы́й нижѐ пре́жде, нижѐ послѣдѝ, є҆́же послꙋ́шати бг҃ꙋ та́кѡ гла́са человѣ́ча, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь спобо́рствова і҆и҃лю.
14
І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля.
15
И҆ возврати́сѧ і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ въ по́лкъ въ галга́лы.
15
Потім повернувся Ісус і весь Ізраїль з ним у стан, у Галгал.
16
И҆ оу҆бѣго́ша пѧ́ть ца́рїе сі́и и҆ скры́шасѧ въ пеще́рѣ ꙗ҆́же въ маки́дѣ.
16
А ті п’ять царів втекли і сховалися в печері в Македі.
17
И҆ повѣ́даша і҆исꙋ́сꙋ, глаго́люще: ѡ҆брѣто́шасѧ пѧ́ть ца́рїе скры́вшїисѧ въ пеще́рѣ ꙗ҆́же въ маки́дѣ.
17
Коли донесено було Ісусові і сказано: «знайшлися п’ять царів, вони ховаються в печері в Македі»,
18
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ: привали́те ка́менїе ве́лїе ко оу҆́стїю пеще́ры и҆ приста́вите над̾ ни́ми мꙋ́жы стрещѝ и҆̀хъ:
18
Ісус сказав: «приваліть великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх;
19
вы́ же не сто́йте здѣ̀, гонѧ́ще в̾слѣ́дъ врагѡ́въ ва́шихъ, и҆ пости́гните ѡ҆ста́нокъ и҆́хъ, и҆ не дади́те вни́ти и҆̀мъ во гра́ды и҆́хъ, предаде́ бо ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ на́ши.
19
а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші».
20
И҆ бы́сть є҆гда̀ преста̀ і҆исꙋ́съ и҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы сѣкꙋ́ще и҆̀хъ сѣче́нїемъ вели́кимъ ѕѣлѡ̀ да́же до конца̀, и҆ оу҆цѣлѣ́вшїи ѿ ни́хъ внидо́ша во гра́ды твє́рды.
20
Після того, як Ісус і сини Ізраїлеві зовсім уразили їх дуже великою поразкою, і ті з них, що залишилися, утекли в укріплені міста,
21
И҆ возврати́шасѧ всѝ лю́дїе въ по́лкъ ко і҆исꙋ́сꙋ въ маки́дꙋ здра́ви, и҆ не возскомлѣ̀ никто́же ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѧ҆зы́комъ свои́мъ.
21
весь народ повернувся в стан до Ісуса в Макед з миром, і ніхто на синів Ізраїлевих не поворухнув язиком своїм.
22
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ: ѿве́рзите оу҆́стїе пеще́ры и҆ и҆зведи́те ко мнѣ̀ пѧ́ть царе́й си́хъ и҆з̾ пеще́ры.
22
Тоді Ісус сказав: відкрийте отвір печери і виведіть до мене з печери п’ятьох царів тих.
23
И҆ сотвори́ша та́кѡ, и҆ и҆зведо́ша къ немꙋ̀ пѧ́ть царе́й и҆з̾ пеще́ры: царѧ̀ і҆ерⷭ҇ли́мска и҆ царѧ̀ хеврѡ́нска, и҆ царѧ̀ і҆ерїмꙋ́ѳска и҆ царѧ̀ лахі́сска и҆ царѧ̀ ѻ҆долла́мска.
23
Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського.
24
И҆ є҆гда̀ и҆зведо́ша и҆̀хъ ко і҆исꙋ́сꙋ, и҆ созва̀ і҆исꙋ́съ всего̀ і҆и҃лѧ и҆ нача́лники вои̑нскїѧ ходѧ́щыѧ съ ни́мъ, глаго́лѧ къ ни̑мъ: пристꙋпи́те и҆ настꙋпи́те нога́ми ва́шими на вы̑и царе́й си́хъ. И҆ пристꙋпи́вше настꙋпи́ша нога́ми свои́ми на вы̑и и҆́хъ.
24
Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні.
25
И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆исꙋ́съ: не бо́йтесѧ и҆́хъ, ни оу҆жаса́йтесѧ: мꙋжа́йтесѧ и҆ крѣпи́тесѧ, ꙗ҆́кѡ си́це сотвори́тъ гдⷭ҇ь всѣ̑мъ врагѡ́мъ ва́шымъ, и҆̀хже вы̀ повою́ете.
25
Ісус сказав їм: не бійтеся і не жахайтеся, будьте твердими і мужніми; бо так вчинить Господь з усіма ворогами вашими, з якими будете воювати.
26
И҆ оу҆бѝ ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ, и҆ повѣ́си ѧ҆̀ на пѧтѝ древесѣ́хъ: и҆ бы́ша ви́сѧще на древа́хъ да́же до ве́чера.
26
Потім уразив їх Ісус і вбив їх і повісив їх на п’ятьох деревах; і висіли вони на деревах до вечора.
27
И҆ бы́сть при захожде́нїи со́лнца, повелѣ̀ і҆исꙋ́съ, и҆ снѧ́ша ѧ҆̀ съ древе́съ, и҆ вверго́ша ѧ҆̀ въ пеще́рꙋ, въ ню́же вбѣго́ша та́мѡ: и҆ завали́ша ка́менїемъ вели́кимъ пеще́рꙋ до дне́шнѧгѡ днѐ.
27
При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня.
28
Взѧ́ша же и҆ маки́дꙋ въ то́й де́нь, и҆ и҆зби́ша ю҆̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀ и҆ царѧ̀ є҆ѧ̀, и҆ потреби́ша и҆̀хъ и҆ всѐ ды́шꙋщее є҆́же бѧ́ше въ не́й: и҆ не ѡ҆ста́сѧ никто́же въ не́й цѣ́лъ и҆ и҆збѣ́гшїй. И҆ сотвори́ша царю̀ маки́дскꙋ, ꙗ҆́коже сотвори́ша царю̀ і҆ерїхѡ́нскꙋ.
28
У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським.
29
И҆ ѿи́де і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ ѿ маки́ды въ ле́внꙋ, и҆ ѡ҆блежѐ ле́внꙋ.
29
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни;
30
И҆ предадѐ ю҆̀ гдⷭ҇ь въ рꙋ́цѣ і҆и҃лю: и҆ взѧ́ша ю҆̀ и҆ царѧ̀ є҆ѧ̀, и҆ и҆зби́ша ю҆̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ всѐ ды́шꙋщее въ не́й: и҆ не ѡ҆ста́сѧ въ не́й ни є҆ди́нъ цѣ́лъ и҆ и҆збѣ́гшїй. И҆ сотвори́ша царю̀ є҆ѧ̀, ꙗ҆́коже сотвори́ша царю̀ і҆ерїхѡ́нскꙋ.
30
і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським.
31
И҆ ѿи́де і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ ѿ ле́вны въ лахі́съ, и҆ ѡ҆блежѐ є҆го̀, и҆ воева́ше на́нь.
31
З Ливни пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахиса і розташувався біля нього станом і воював проти нього;
32
И҆ предадѐ гдⷭ҇ь лахі́съ въ рꙋ́цѣ і҆и҃лєвы: и҆ взѧ̀ є҆го̀ въ де́нь вторы́й, и҆ и҆зби́ша є҆го̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀ (и҆ всѐ ды́шꙋщее въ не́мъ), и҆ потреби́ша є҆го̀, ꙗ҆́коже сотвори́ша ле́внѣ.
32
і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.
33
Тогда̀ взы́де ѡ҆ра́мъ ца́рь газе́рскъ, помога́ѧй лахі́сꙋ: и҆ поразѝ є҆го̀ і҆исꙋ́съ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ лю́ди є҆гѡ̀, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ цѣ́лъ и҆ и҆збѣ́гшїй.
33
Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник].
34
И҆ ѿи́де і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ ѿ лахі́са во а҆глѡ́нъ, и҆ ѡ҆блежѐ и҆̀, и҆ воева̀ на него̀.
34
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього;
35
И҆ предадѐ и҆̀ гдⷭ҇ь въ рꙋ́цѣ і҆и҃лю: и҆ взѧ̀ и҆̀ въ то́й де́нь, и҆ и҆збѝ и҆̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ всѐ ды́шꙋщее въ не́мъ оу҆бѝ, и҆ сотворѝ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́коже и҆ лахі́сꙋ.
35
[і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.
36
И҆ ѿи́де і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ въ хеврѡ́нъ, и҆ ѡ҆бсѧ́де и҆̀:
36
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Еглона до Хеврона і воювали проти нього;
37
и҆ взѧ̀ є҆го̀, и҆ поразѝ є҆го̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ царѧ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ вє́си є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ ды̑шꙋщаѧ є҆ли̑ка бѧ́хꙋ въ не́мъ: не бѣ̀ оу҆цѣлѣ́вый: ꙗ҆́коже сотвори́ша а҆глѡ́нꙋ, потреби́ша и҆̀ и҆ всѐ ды́шꙋщее, є҆ли̑ка въ не́мъ бѧ́хꙋ.
37
і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Еглоном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому.
38
И҆ ѡ҆брати́сѧ і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ въ даві́ръ: и҆ ѡ҆бсѣ́дше и҆̀,
38
Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього;
39
взѧ́ша є҆го̀ и҆ царѧ̀ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ вє́си є҆гѡ̀, и҆ порази́ша и҆̀ мече́мъ, и҆ потреби́ша и҆̀ и҆ всѐ ды́шꙋщее въ не́мъ, и҆ не ѡ҆ста́виша въ не́мъ ни є҆ди́нагѡ оу҆цѣлѣ́вша: ꙗ҆́коже сотвори́ша хеврѡ́нꙋ и҆ царю̀ є҆гѡ̀, та́кѡ сотвори́ша даві́рꙋ и҆ царю̀ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́коже сотвори́ша ле́внѣ и҆ царю̀ є҆ѧ̀.
39
і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Ливною і царем її.
40
И҆ поразѝ і҆исꙋ́съ всю̀ зе́млю го́рнꙋю и҆ наге́въ, и҆ ра́внꙋю и҆ а҆сидѡ́ѳъ, и҆ всѧ̑ цари̑ є҆гѡ̀: не ѡ҆ста́виша въ не́мъ ни є҆ди́нагѡ оу҆цѣлѣ́вша: и҆ всѐ ды́шꙋщее потреби́ша, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃лю.
40
І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів;
41
И҆ и҆збѝ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ ѿ ка́дисъ-варнѝ да́же до га́зы, и҆ всю̀ зе́млю госо́мъ да́же до гаваѡ́на:
41
уразив їх Ісус від Кадес-Варні до Гази, і всю землю Гошен навіть до Гаваона;
42
и҆ всѧ̑ цари̑ сїѧ̑ и҆ зе́млю и҆́хъ взѧ̀ і҆исꙋ́съ є҆ди́ною: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ помога́ше і҆и҃лю.
42
і всіх царів цих і землі їх Ісус узяв одним разом, бо Господь Бог Ізраїлів боровся за Ізраїля.
43
И҆ возврати́сѧ і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ въ по́лкъ въ галга́лы.
43
Потім Ісус і всі ізраїльтяни з ним повернулися в стан, у Галгал.
Глава́ а҃і
1
Є҆гда́ же оу҆слы́ша і҆аві́нъ ца́рь а҆сѡ́рскъ, посла̀ ко і҆ѡва́вꙋ царю̀ мадѡ́нскꙋ, и҆ къ царю̀ семерѡ́нскꙋ и҆ къ царю̀ а҆хїа́вскꙋ,
1
Почувши це, Іавин, цар Асорський, послав до Іовава, царя Мадонського, і до царя Шимронського, і до царя Ахсафського,
2
и҆ къ царє́мъ и҆̀же въ сїдѡ́нѣ вели́цѣмъ и҆ въ го́рнѣй, и҆ въ а҆́равꙋ прѧ́мѡ хенере́ѳꙋ, и҆ на полѧ́нꙋ, и҆ въ нафеддѡ́ръ,
2
і до царів, які жили на півночі на горі і на рівнині з південної сторони Хиннарофа, і на низинних місцях, і в Нафоф-Дорі на захід,
3
и҆ къ примѡ́рскимъ ханане́амъ ѿ востѡ́къ, и҆ къ примѡ́рскимъ а҆морре́ѡмъ и҆ хетте́ѡмъ, и҆ ферезе́ѡмъ и҆ і҆евꙋсе́ѡмъ, и҆̀же на горѣ̀, и҆ є҆ѵе́ѡмъ, и҆ и҆̀же под̾ а҆ермѡ́номъ, въ зе́млю массифа̀.
3
до хананеян, які жили на сході і до моря, до аморреян і хеттеян, до ферезеян і до ієвусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Массифі.
4
И҆ и҆зыдо́ша сі́и и҆ ца́рїе и҆́хъ съ ни́ми, лю́дїе мно́зи, ꙗ҆́кѡ песо́къ и҆́же при краѝ мо́рѧ мно́жествомъ, и҆ ко́ни и҆ колєсни́цы мнѡ́ги ѕѣлѡ̀.
4
І виступили вони і все ополчення їх з ними, численний народ, який безліччю дорівнював піску на березі морському; і коней і колісниць було дуже багато.
5
И҆ снидо́шасѧ всѝ ца́рїе сі́и, и҆ прїидо́ша вкꙋ́пѣ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ при водѣ̀ маррѡ́нъ воева́ти на і҆и҃лѧ.
5
І зібралися всі царі ці, і прийшли і розташувалися станом разом біля вод Меромських, щоб воювати з Ізраїлем.
6
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: не оу҆бо́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ заꙋ́тра въ се́й ча́съ а҆́зъ преда́мъ и҆̀хъ ꙗ҆́звенныхъ пред̾ сы́ны і҆и҃лєвы: ко́нємъ и҆́хъ жи̑лы пресѣче́ши и҆ колєсни́цы и҆́хъ да сожже́ши ѻ҆гне́мъ.
6
Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.
7
И҆ прїи́де і҆исꙋ́съ и҆ всѝ лю́дїе вои́нстїи съ ни́мъ на ни́хъ къ водѣ̀ маррѡ́нстѣй внеза́пꙋ, и҆ нападо́ша на нѧ̀ въ го́рнѣй.
7
Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них.
8
И҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь под̾ рꙋ́цѣ і҆и҃лєвы: и҆ сѣкꙋ́ще и҆̀хъ, прогна́ша да́же до сїдѡ́на вели́кагѡ и҆ до масрефѡ́ѳъ-маі́ма и҆ до по́ль масси́фскихъ къ восто́кѡмъ: и҆ и҆зсѣко́ша и҆̀хъ, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ въ ни́хъ ни є҆ди́нъ цѣ́лъ и҆ и҆збѣ́гшїй.
8
І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мисрефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник].
9
И҆ сотворѝ и҆̀мъ і҆исꙋ́съ, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: ко́нємъ и҆́хъ жи̑лы пресѣчѐ и҆ колєсни́цы и҆́хъ сожжѐ ѻ҆гне́мъ.
9
І вчинив Ісус з ними так, як сказав йому Господь: коням їхнім перерізав жили і колісниці їхні спалив вогнем.
10
И҆ ѡ҆брати́сѧ і҆исꙋ́съ въ то̀ вре́мѧ, и҆ взѧ̀ а҆сѡ́ръ, и҆ царѧ̀ є҆гѡ̀ оу҆бѝ мече́мъ: а҆сѡ́ръ бо бѣ̀ пре́жде ѡ҆блада́ющїй всѣ́ми ца́рствы си́ми:
10
У той же час, повернувшись, Ісус узяв Асор і царя його убив мечем [Асор же раніше був главою всіх царств цих];
11
и҆ и҆збѝ всѐ ды́шꙋщее, є҆́же въ не́мъ бы́сть, ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ потреби́ша всѧ̑, и҆ не ѡ҆ста́сѧ въ не́мъ всѐ ды́шꙋщее: и҆ а҆сѡ́ръ запали́ша ѻ҆гне́мъ.
11
і побили все, що дихає, що було в ньому, мечем, [усе] піддавши закляттю: не залишилося жодної душі; а Асор він спалив вогнем.
12
И҆ всѧ̑ гра́ды ца́рствъ си́хъ и҆ всѧ̑ цари̑ и҆́хъ взѧ̀ і҆исꙋ́съ и҆ и҆збѝ ѧ҆̀ мече́мъ, и҆ потребѝ и҆̀хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень.
12
І всі міста царів цих і всіх царів їх узяв Ісус і убив мечем, піддавши їх закляттю, як повелів Мойсей, раб Господній;
13
Но всѧ̑ гра́ды крѣ̑пки не запалѝ і҆и҃ль, то́чїю а҆сѡ́ръ є҆ди́нъ запалѝ і҆исꙋ́съ.
13
утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асора, який спалив Ісус.
14
И҆ всѧ̑ кѡры́сти и҆́хъ и҆ всѧ̑ скоты̀ и҆́хъ плѣни́ша себѣ̀ сы́нове і҆и҃лєвы: люді́й же всѣ́хъ потреби́ша мече́мъ, до́ндеже погꙋби́ша и҆̀хъ, и҆ не ѡ҆ста́виша ѿ ни́хъ ни є҆ди́нагѡ ды́шꙋщагѡ.
14
А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі.
15
Ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю рабꙋ̀ своемꙋ̀, та́кѡ мѡѷсе́й заповѣ́да і҆исꙋ́сꙋ: и҆ та́кѡ сотворѝ і҆исꙋ́съ, не престꙋпѝ ни є҆ди́нагѡ же ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.
15
Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.
16
И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ всю̀ зе́млю го́рнꙋю и҆ всю̀ зе́млю наге́въ, и҆ всю̀ зе́млю госо́мскꙋ, и҆ ра́внꙋю, и҆ ꙗ҆́же на за́падъ, и҆ го́рꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ по́лѧ ꙗ҆̀же при горѣ̀,
16
Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори],
17
ѿ горы̀ хелха̀, и҆ ꙗ҆́же восхо́дитъ къ сеі́рꙋ, и҆ да́же до валга́да, и҆ по́ле лїва́на под̾ горо́ю а҆ермѡ́нъ: и҆ всѧ̑ цари̑ и҆́хъ взѧ̀ и҆ и҆збѝ.
17
від гори Халак, що простягається до Сеїру, до Ваал-Гада в долині Ливанській, біля гори Ермон, і всіх царів їх узяв, уразив їх і убив.
18
И҆ мнѡ́ги дни̑ сотворѝ і҆исꙋ́съ съ цари̑ си́ми бра́нь:
18
Довгий час вів Ісус війну з усіма цими царями.
19
и҆ не бѣ̀ ни є҆ди́нагѡ гра́да, є҆гѡ́же не предадѐ гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, кромѣ̀ є҆ѵе́а ѡ҆бита́ющагѡ въ гаваѡ́нѣ: всѣ́хъ взѧ́ша бра́нїю:
19
Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною;
20
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇емъ бы́сть оу҆крѣпи́тисѧ и҆́хъ се́рдцꙋ, сопроти́витисѧ на бра́ни проти́вꙋ і҆и҃лѧ, да потребѧ́тъ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ да не да́стсѧ и҆̀мъ ми́лость, но да потребѧ́тсѧ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю.
20
бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля — для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.
21
И҆ прїи́де і҆исꙋ́съ въ то̀ вре́мѧ, и҆ потребѝ (всѧ̑) є҆накі́мы ѿ го́рныѧ, ѿ хеврѡ́на и҆ ѿ даві́ра и҆ ѿ а҆нѡ́ва, и҆ ѿ всеѧ̀ горы̀ і҆и҃левы и҆ ѿ всеѧ̀ горы̀ і҆ꙋ́дины, съ гра̑ды и҆́хъ, и҆ потребѝ ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ:
21
У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю;
22
не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́нъ є҆накі́мъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, но то́чїю въ га́зѣ и҆ въ ге́ѳѣ и҆ во а҆сидѡ́ѳѣ ѡ҆ста́шасѧ.
22
не залишилося [жодного] з єнакимян у землі синів Ізраїлевих, залишилися тільки в Газі, у Гефі та в Азоті.
23
И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ всю̀ зе́млю, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: и҆ дадѐ ю҆̀ і҆исꙋ́съ въ наслѣ́дїе і҆и҃лю, раздѣле́нїемъ по племенѡ́мъ и҆́хъ. И҆ преста̀ землѧ̀ вою́ема бы́ти.
23
Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.
Глава́ в҃і
1
И҆ сі́и ца́рїе землѝ, и҆̀хже и҆зби́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ наслѣ́диша зе́млю и҆́хъ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, ѿ востѡ́къ со́лнца, ѿ де́бри а҆рнѡ́нскїѧ да́же до горы̀ а҆ермѡ́нъ, и҆ всю̀ зе́млю а҆́равꙋ ѿ востѡ́къ:
1
Ось царі тієї землі, яких уразили сини Ізраїлеві і землю яких взяли в спадщину по той бік Йордану до сходу сонця, від потоку Арнона до гори Ермона, і всю рівнину на схід:
2
сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска, и҆́же живѧ́ше во є҆севѡ́нѣ, ѡ҆блада́ѧй ѿ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть въ де́бри а҆рнѡ́нстѣй ѿ страны̀ де́бри, и҆ по́лъ (землѝ) галаа́да да́же до і҆аво́ка, (и҆дѣ́же) предѣ́лы сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ:
2
Сигон, цар Аморрейський, що жив у Есевоні, який володів від Ароера, що біля берега потоку Арнона, і від середини потоку, половиною Галаада, до потоку Іавока, межі аммонитян,
3
и҆ а҆́рава да́же до мо́рѧ хенере́ѳъ на восто́ки, и҆ да́же до мо́рѧ а҆́рава, мо́рѧ соли́щнагѡ ѿ востѡ́къ, пꙋте́мъ и҆́же ко виѳсїмѡ́ѳꙋ, и҆ ѿ ѳема́на и҆́же под̾ а҆сидѡ́ѳъ-фа́сгою:
3
і рівниною до самого моря Хиннерефського до сходу і до моря рівнини, моря Солоного, на схід по дорозі до Беф-Ієшимофу, а до півдня місцями, що лежать біля підошви Фасги;
4
и҆ ѡ҆́гъ ца́рь васа́нскїй ѡ҆ста́сѧ ѿ и҆споли́нѡвъ, и҆́же ѡ҆бита̀ во а҆старѡ́ѳѣ и҆ во є҆драі́нѣ,
4
суміжний йому Ог, цар Васанський, останній з рефаїмів, який жив в Астарофі та в Едреї,
5
ѡ҆блада́ѧй ѿ горы̀ а҆ермѡ́нъ, и҆ ѿ селхѝ, и҆ все́ю земле́ю васа́нъ да́же до предѣ̑лъ гесꙋрі̀, и҆ махаѳі̀, и҆ по́лъ галаа́да до предѣ̑лъ сиѡ́на царѧ̀ є҆севѡ́нска.
5
який володів горою Ермоном і Салхою й усім Васаном, до межі Гессурської і Маахської, і половиною Галаада, до межі Сигона, царя Есевонського.
6
Мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень и҆ сы́нове і҆и҃лєвы порази́ша ѧ҆̀: и҆ дадѐ ю҆̀ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень въ наслѣ́дїе рꙋви́мꙋ и҆ га́дꙋ и҆ полпле́мени манассі́инꙋ.
6
Мойсей, раб Господній, і сини Ізраїлеві убили їх; і дав її Мойсей, раб Господній, у спадщину коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
7
И҆ сі́и ца́рїе а҆морре́йстїи, ꙗ҆̀же и҆збѝ і҆исꙋ́съ и҆ сы́нове і҆и҃лєвы ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, при мо́ри валга́дъ на по́ли лїва́на, и҆ да́же до горы̀ а҆ло́къ, восходѧ́щихъ въ сиі́ръ: и҆ дадѐ ю҆̀ і҆исꙋ́съ племенѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ наслѣ́дїе по жре́бїю и҆́хъ,
7
І ось царі [аморрейської] землі, яких уразив Ісус і сини Ізраїлеві по цей бік Йордану на захід, від Ваал-Гада в долині Ливанській до Халака, гори, що простягається до Сеїру, яку віддав Ісус колінам Ізраїлевим у спадщину, за розподілом їх,
8
на горѣ̀ и҆ на по́ли, и҆ во а҆́равѣ и҆ во а҆сидѡ́ѳѣ, и҆ въ пꙋсты́ни и҆ во наге́вѣ, хетте́а и҆ а҆морре́а, и҆ ханане́а и҆ ферезе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а:
8
на горі, на низинних місцях, на рівнині, на місцях, що лежать біля гір, і в пустелі і на півдні, хеттеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв:
9
царѧ̀ і҆ерїхѡ́нска и҆ царѧ̀ га́йска, и҆́же є҆́сть бли́з̾ веѳи́лѧ,
9
один цар Єрихона, один цар Гая, що біля Вефиля,
10
царѧ̀ і҆ерⷭ҇ли́мска, царѧ̀ хеврѡ́нска,
10
один цар Єрусалима, один цар Хеврона,
11
царѧ̀ і҆ерїмꙋ́ѳска, царѧ̀ лахі́сска,
11
один цар Іармуфа, один цар Лахиса,
12
царѧ̀ є҆глѡ́нска, царѧ̀ газе́рска,
12
один цар Еглона, один цар Газера,
13
царѧ̀ даві́рска, царѧ̀ гаде́рска,
13
один цар Давира, один цар Гадера,
14
царѧ̀ є҆рма́ѳска, царѧ̀ а҆де́рска,
14
один цар Хорми, один цар Арада,
15
царѧ̀ ле́внска, царѧ̀ ѻ҆долла́мска,
15
один цар Ливни, один цар Одоллама,
16
царѧ̀ маки́дска, царѧ̀ веѳи́лска,
16
один цар Македа, один цар Вефиля,
17
царѧ̀ а҆пфꙋ́ска, царѧ̀ ѻ҆фе́рска,
17
один цар Таппуаха, один цар Хефера.
18
царѧ̀ а҆фе́кска, царѧ̀ хесарѡ́мска,
18
Один цар Афека, один цар Шарона,
19
царѧ̀ самврѡ́нска, царѧ̀ фꙋ́вска,
19
один цар Мадона, один цар Асора,
20
царѧ̀ марѡ́нска, царѧ̀ а҆хса́фска,
20
один цар Шимрон-Мерона, один цар Ахсафа,
21
царѧ̀ ѳана́хска, царѧ̀ магдедѡ́нска,
21
один цар Фаанаха, один цар Мегиддона,
22
царѧ̀ кеде́сска, царѧ̀ і҆екона́ма херме́ла,
22
один цар Кедеса, один цар Іокнеама біля Кармила,
23
царѧ̀ а҆дѡ́рска нафеддѡ́рѧ,
23
один цар Дора біля Нафаф-Дорі, один цар Гоїма в Галгалі,
24
царѧ̀ гѡі́мска гелге́лѧ, царѧ̀ ѳерска̀. Всѝ сі́и ца́рїе три́десѧть є҆ди́нъ.
24
один цар Фирци. Усіх царів тридцять один.
Глава́ г҃і
1
І҆исꙋ́съ же состарѣ́сѧ проше́дъ дни̑. И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: ты̀ состарѣ́лсѧ є҆сѝ де́нми, и҆ землѧ̀ ѡ҆ста́сѧ мно́га въ наслѣ́дїе:
1
Коли Ісус постарів, увійшов у літа похилі, тоді Господь сказав йому: ти постарів, увійшов у літа похилі, а землі брати в спадщину залишається ще дуже багато.
2
и҆ сїѧ̀ землѧ̀ ѡ҆ста́вшаѧсѧ: предѣ́лы фѷлїсті̑мли, гесꙋрі̀ и҆ ханане́й,
2
Залишається ця земля: всі округи филистимські і вся земля Гессурська [і Хананейська].
3
ѿ неѡбита́емыѧ, ꙗ҆́же ѿ лица̀ є҆гѵ́пта да́же до предѣ̑лъ а҆ккарѡ́нскихъ ѡ҆шꙋ́юю ханане́ѡвъ, причислѧ́етсѧ пѧти́мъ ѡ҆́бластемъ фѷлїсті̑мскимъ: газе́ꙋ и҆ а҆зѡ́тїю, и҆ а҆скалѡні́тꙋ и҆ гетѳе́ю, и҆ а҆ккарѡні́тꙋ и҆ є҆ѵе́ю:
3
Від Сихора, що перед Єгиптом, до меж Екрона на півночі, вважаються ханаанськими п’ять власників филистимських: Газький, Азотський, Аскалонський, Гефський, Екронський і Аввейський;
4
ѿ ѳема́нъ и҆ все́й землѝ ханаа́нстѣй прѧ́мѡ га́зѣ, и҆ сїдѡ́нїи да́же до а҆фе́ка, да́же до предѣ̑лъ а҆морре́йскихъ:
4
на південь же уся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афека, до меж аморрейських,
5
и҆ всю̀ зе́млю гавлі̀ фѷлїсті́млю, и҆ ве́сь лїва́нъ ѿ востѡ́къ со́лнца, ѿ галга́лъ под̾ горо́ю а҆ермѡ́нъ да́же до вхо́да є҆ма́ѳъ:
5
також [филистимська] земля Гевла і весь Ливан до сходу сонця від Ваал-Гада, що поряд гори Ермона, до входу в Емаф.
6
всѧ́къ ѡ҆бита́ющїй въ го́рнѣй ѿ лїва́на да́же до масрефѡѳмаі́ма, всѣ́хъ сїдѡ́нѧнъ а҆́зъ потреблю̀ ѿ лица̀ і҆и҃лева: но разда́й ю҆̀ во жре́бїй і҆и҃лю, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ тебѣ̀:
6
Усіх гірських жителів від Ливану до Мисрефоф-Маїма, усіх сидонян Я прожену від лиця синів Ізраїлевих. Розділи ж її в наділи Ізраїлю, як Я повелів тобі;
7
и҆ нн҃ѣ раздѣлѝ зе́млю сїю̀ въ наслѣ́дїе девѧтѝ племенѡ́мъ и҆ полпле́мени манассі́инꙋ ѿ і҆ѻрда́на да́же до мо́рѧ вели́кагѡ, къ за́падꙋ со́лнца да́си ю҆̀: мо́ре вели́кое предѣ́лъ бꙋ́детъ.
7
розділи землю цю в наділи дев’ятьом колінам і половині коліна Манассіїного [від Йордану до моря великого на захід віддай її їм; велике море буде межею].
8
Двꙋ́ же племенѡ́мъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ, рꙋви́мꙋ и҆ га́дꙋ, дадѐ мѡѷсе́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на: къ восто́кѡмъ со́лнца дадѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень,
8
А коліно Рувимове і Гадове з другою половиною коліна Манассіїного одержали наділи свої від Мойсея за Йорданом на схід [сонця], як дав їм Мойсей, раб Господній,
9
ѿ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть на оу҆́стїи водоте́чи а҆рнѡ́ни, и҆ гра́дъ и҆́же посредѣ̀ де́бри, и҆ ве́сь мїсѡ́ръ ѿ медава́на:
9
від Ароера, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і всю рівнину Медеву до Дивона;
10
всѧ̑ гра́ды сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска, и҆́же ца́рствова во є҆севѡ́нѣ, да́же до предѣ̑лъ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ:
10
також усі міста Сигона, царя Аморрейського, що царював у Есевоні, до меж аммонитських,
11
и҆ галаа́дъ, и҆ предѣ́лы гесꙋрі̀, и҆ махаѳі̀, всю̀ го́рꙋ а҆ермѡ́нъ, и҆ всю̀ васані́тскꙋ до є҆лхѝ:
11
також Галаад і область Гессурську і Маахську, і всю гору Ермон і весь Васан до Салхи,
12
всѐ ца́рство ѡ҆́гово въ васані́тїдѣ, и҆́же ца́рствова во а҆старѡ́ѳѣ и҆ во є҆драі́нѣ: се́й ѡ҆ста́сѧ (є҆ди́нъ) ѿ и҆споли́нѡвъ, и҆ оу҆бѝ є҆го̀ мѡѷсе́й, и҆ потребѝ.
12
усе царство Ога Васанського, який царював у Астарофі та в Едреї. Він залишався один з рефаїмів, яких Мойсей уразив і прогнав.
13
И҆ не потреби́ша сы́нове і҆и҃лєвы гесꙋ́ра и҆ маха́ѳа и҆ ханане́а: и҆ живѧ́ше ца́рь гесꙋрі̀ и҆ махаѳі̀ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ да́же до сегѡ̀ днѐ.
13
Але сини Ізраїлеві не вигнали жителів Гессура і Маахи [і хананеян], і живуть Гессур і Мааха серед Ізраїля до цього дня.
14
То́кмѡ пле́мени леѵі́инꙋ не даде́сѧ наслѣ́дїе: гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, са́мъ наслѣ́дїе и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь. И҆ сїѐ раздѣле́нїе, є҆́же раздѣлѝ мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ (по племенѡ́мъ и҆́хъ) во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на проти́вꙋ і҆ерїхѡ́на.
14
Тільки коліну Левіїному не дав він частки: жертви Господа Бога Ізраїлевого є наділ його, як сказав йому Господь. [Ось розподіл, який зробив Мойсей синам Ізраїлевим за племенами їх на рівнинах моавитських за Йорданом, навпроти Єрихона:]
15
И҆ дадѐ мѡѷсе́й пле́мени сынѡ́въ рꙋви́млихъ по со́нмѡмъ и҆́хъ:
15
коліну синів Рувимових за племенами їх дав наділ Мойсей:
16
и҆ бы́ша и҆̀мъ предѣ́лы ѿ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть прѧ́мѡ де́бри а҆рнѡ́нскїѧ, и҆ гра́дъ, и҆́же є҆́сть въ де́бри а҆рнѡ́нстѣй,
16
межею їх був Ароер, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і вся рівнина біля Медеви,
17
и҆ всю̀ зе́млю мїсѡ́рскꙋ да́же до є҆севѡ́на, и҆ всѧ̑ гра́ды и҆̀же сꙋ́ть въ мїсѡ́рѣ, и҆ девѡ́ръ, и҆ вамѡ́ѳъ-ваа́лъ, и҆ до́мы веелмѡ̑ни,
17
Есевон і всі міста його, що на рівнині, і Дивон, Вамоф-Ваали Беф-Ваал-Меон,
18
и҆ і҆а́сса и҆ кедимѡ́ѳа и҆ мифаа́ѳъ,
18
Іааца, Кедемоф і Мефааф,
19
и҆ карїаѳе́мъ и҆ севама̀, и҆ са́рѳъ и҆ сїѡ́ръ на горѣ̀ є҆на́къ,
19
Кириафаїм, Сивма і Цереф-Шахар на горі Емек,
20
и҆ веѳфогѡ́ръ и҆ а҆сидѡ́ѳъ-фасга̀ и҆ виѳсїмꙋ́ѳъ,
20
Беф-Фегор і місця біля підошві Фасги і Беф-Ієшимоф,
21
и҆ всѧ̑ гра́ды мїсѡ̑рски, и҆ всѐ ца́рство сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска, є҆го́же оу҆бѝ мѡѷсе́й самаго̀, и҆ старѣ̑йшины мадїа̑мли, и҆ є҆ѵі́а и҆ роко́ма, и҆ сꙋ́ра и҆ оу҆́ра и҆ рове́ка, кнѧ̑зи сїѡ̑рскїѧ, и҆ живꙋ́щихъ на землѝ (то́й):
21
і всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя Аморрейського, який царював у Есевоні, якого убив Мойсей, так само як і вождів мадіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів сигонових, що жили на землі [тій];
22
и҆ валаа́ма сы́на веѡ́рова волхва̀ оу҆би́ша мече́мъ сы́нове і҆и҃лєвы въ сраже́нїи.
22
також Валаама, сина Веорового, віщуна, убили сини Ізраїлеві мечем у числі вбитих ними.
23
Бы́ша же предѣ́лы рꙋви̑мли, і҆ѻрда́нъ предѣ́лъ. Сїѐ наслѣ́дїе сынѡ́въ рꙋви́млихъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, гра́ды и҆́хъ и҆ се́ла и҆́хъ.
23
Межею синів Рувимових був Йордан. Ось наділи синів Рувимових за племенами їх, міста і села їх.
24
Даде́ же мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ по со́нмѡмъ и҆́хъ,
24
Мойсей дав також наділ коліну Гадовому, синам Гадовим, за племенами їх:
25
и҆ бы́ша и҆̀мъ предѣ́лы і҆ази́ръ: всѝ гра́ди галаа̑ди и҆ полземлѝ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ до а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ равва́ѳа:
25
межею їх були Іазер і всі міста галаадські, і половина землі синів Аммонових до Ароера, що перед Раввою,
26
и҆ ѿ є҆севѡ́на до рамѡ́ѳа къ ма́сфѣ, и҆ вотані́мꙋ, и҆ манаі́мꙋ до предѣ̑лъ даві́ровыхъ,
26
і землі від Есевона до Рамаф-Мицфи і Ветонима і від Маханаїма до меж Давира,
27
и҆ во є҆ме́кѣ виѳара́мъ и҆ виѳнамра̀, и҆ сѡхѡ́ѳъ и҆ сафѡ́нъ, и҆ про́чее ца́рство сиѡ́на царѧ̀ є҆севѡ́нска: и҆ і҆ѻрда́нъ ѡ҆предѣлѧ́етъ да́же до страны̀ мо́рѧ хенере́ѳъ, ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на ѿ востѡ́къ.
27
і на долині Беф-Гарам і Беф-Нимра і Сокхоф і Цафон, залишок царства Сигона, царя Есевонського; межею його був Йордан до моря Хиннерефського за Йорданом на схід.
28
Сїѐ наслѣ́дїе сынѡ́въ га́довыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ и҆ по градѡ́мъ и҆́хъ и҆ се́ламъ и҆́хъ.
28
Ось наділ синів Гадових за племенами їх, міста і села їх.
29
И҆ дадѐ мѡѷсе́й полꙋпле́мени манассі́инꙋ по со́нмѡмъ и҆́хъ,
29
Мойсей дав наділ і половині коліна Манассіїного, що належав половині коліна синів Манассіїних, за племенами їх;
30
и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ ѿ манаі́ма, и҆ всѐ ца́рство васа́нско, и҆ всѐ ца́рство ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, и҆ всѧ̑ вє́си і҆аі́ра, ꙗ҆̀же сꙋ́ть въ васані́тїдѣ, шестьдесѧ́тъ градѡ́въ:
30
наділ їх був: від Маханаїма весь Васан, усе царство Ога, царя Васанського, і всі селища Іаїрові, що у Васані, шістдесят міст;
31
и҆ по́лъ галаа́да, и҆ во а҆старѡ́ѳѣ, и҆ во є҆драі́нѣ, гра́ды ца́рства ѡ҆́гова въ васані́тїдѣ: и҆ да́шасѧ сынѡ́мъ махі́рѡвымъ, сынѡ́мъ манассі̑инымъ, и҆ полови́нѣ сынѡ́въ махі́ровыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ.
31
а половина Галаада й Астароф і Едрея, царствені міста Ога Васанського, [надані] синам Махира, сина Манассіїного, половині синів Махирових, за племенами їх.
32
Сі́и сꙋ́ть, и҆̀мже дадѐ наслѣ́дїе мѡѷсе́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли, прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́на на восто́ки.
32
Ось що Мойсей дав у наділ на рівнинах моавитських за Йорданом навпроти Єрихона на схід.
33
Пле́мени же леѵі́инꙋ не дадѐ мѡѷсе́й наслѣ́дїѧ: поне́же са́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ наслѣ́дїе є҆гѡ̀ є҆́сть, ꙗ҆́коже гл҃а и҆̀мъ.
33
Але коліну Левіїному Мойсей не дав наділу: Господь Бог Ізраїлів Сам є наділом їх, як Він говорив їм.
Глава́ д҃і
1
И҆ сі́и наслѣ́довавшїи ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ землѝ ханаа́нстѣй, и҆̀мже раздѣли́ша ю҆̀ въ наслѣ́дїе є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:
1
Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;
2
по жре́бїємъ наслѣ́диша, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́омъ да́ти девѧтѝ племенѡ́мъ и҆ полпле́мени (манассі́инꙋ),
2
за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного],
3
даде́ бо мѡѷсе́й наслѣ́дїе двꙋ̀ племенѡ́мъ и҆ полпле́мени манассі́инꙋ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на: леѵі́тѡмъ же не дадѐ жре́бїѧ въ ни́хъ:
3
бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;
4
зане́же бы́ша сы́нове і҆ѡ́сифѡвы два̀ племена̀, манассі́ино и҆ є҆фре́мле: и҆ не даде́сѧ ча́сти въ землѝ леѵі́тѡмъ, но то́кмѡ гра́ды ѡ҆бита́ти, и҆ предгра̑дїѧ скотѡ́мъ и҆́хъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ.
4
бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.
5
Ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ раздѣли́ша зе́млю.
5
Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.
6
И҆ прїидо́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины ко і҆исꙋ́сꙋ въ галга́лы. И҆ речѐ къ немꙋ̀ хале́въ і҆ефонні́инъ кенезе́й: ты̀ вѣ́си сло́во, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю человѣ́кꙋ бж҃їю ѡ҆ мнѣ̀ и҆ ѡ҆ тебѣ̀ въ ка́дисъ-варнѝ:
6
Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;
7
четы́редесѧти бо лѣ́тъ бѣ́хъ, є҆гда̀ посла́ мѧ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень ѿ ка́дисъ-варнѝ соглѧ́дати зе́млю: и҆ ѿвѣща́хъ є҆мꙋ̀ сло́во по се́рдцꙋ є҆гѡ̀:
7
я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці:
8
бра́тїѧ моѧ̑ ходи́вшїи со мно́ю преврати́ша се́рдце люді́й, а҆́зъ же приложи́хсѧ послѣ́довати гдⷭ҇еви бг҃ꙋ моемꙋ̀:
8
брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого;
9
и҆ клѧ́тсѧ мѡѷсе́й въ то́й де́нь, глаго́лѧ: землѧ̀, на ню́же возше́лъ є҆сѝ, тебѣ̀ бꙋ́детъ въ жре́бїй и҆ ча́дѡмъ твои̑мъ во вѣ́къ, ꙗ҆́кѡ приложи́лсѧ є҆сѝ послѣ́довати гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀:
9
і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;
10
и҆ нн҃ѣ препита́ мѧ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже речѐ, сїѐ четы́редесѧть и҆ пѧ́тое лѣ́то, ѿне́лѣже гл҃а гдⷭ҇ь сло́во сїѐ къ мѡѷсе́ю, и҆ хожда́ше і҆и҃ль въ пꙋсты́ни: и҆ нн҃ѣ сѐ, мѝ дне́сь ѻ҆́смьдесѧтъ и҆ пѧ́ть лѣ́тъ:
10
отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;
11
є҆щѐ є҆́смь дне́сь могі́й, ꙗ҆́коже є҆гда̀ посла́ мѧ мѡѷсе́й: та́кѡ и҆ нн҃ѣ могꙋ̀ входи́ти и҆ и҆сходи́ти на бра́нь:
11
але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;
12
и҆ нн҃ѣ прошꙋ̀ оу҆ тебє̀ горы̀ сеѧ̀, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ слы́шалъ є҆сѝ сло́во сїѐ въ де́нь ѻ҆́ный: нн҃ѣ же є҆накі́ми та́мѡ сꙋ́ть, гра́ды твє́рды и҆ вели́цы: а҆́ще оу҆̀бо бꙋ́детъ гдⷭ҇ь со мно́ю, потреблю̀ и҆̀хъ, ꙗ҆́коже рече́ ми гдⷭ҇ь.
12
отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.
13
И҆ благословѝ є҆го̀ і҆исꙋ́съ, и҆ дадѐ хеврѡ́нъ хале́вꙋ сы́нꙋ і҆ефонні́инꙋ, сы́нꙋ кенезе́инꙋ въ жре́бїй.
13
Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.
14
Сегѡ̀ ра́ди бы́сть хеврѡ́нъ хале́вꙋ і҆ефонні́инꙋ кенезе́инꙋ въ жре́бїй да́же до днѐ сегѡ̀: поне́же возслѣ́дова повелѣ́нїю гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева.
14
Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.
15
И҆́мѧ же хеврѡ́нꙋ пре́жде бѧ́ше гра́дъ а҆рго́въ: митропо́ль є҆накі́млѧнъ се́й. И҆ почѝ землѧ̀ ѿ бра́ни.
15
Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.
Глава́ є҃і
1
И҆ бы́ша предѣ́лы сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, ѿ предѣ̑лъ і҆дꙋме́йскихъ, ѿ пꙋсты́ни сі́нъ къ лі́вꙋ да́же до ка́дисъ къ ю҆́гꙋ:
1
Жереб коліну синів Іудиних, за племенами їх, випав такий: у суміжності з Ідумеєю була пустеля Син, на південь, у кінці Фемана;
2
и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ ѿ полꙋ́дне до ча́сти мо́рѧ сла́нагѡ, ѿ верха̀ клонѧ́щагѡсѧ къ ю҆́гꙋ,
2
південною межею їх був край моря Солоного від затоки, що простягається на південь;
3
и҆ прохо́дѧтъ прѧ́мѡ восхожде́нїю а҆кравві́мъ, и҆ ѡ҆бхо́дѧтъ сена̀, и҆ восхо́дѧтъ ѿ ю҆́га до ка́дисъ-варнѝ: и҆ и҆схо́дѧтъ и҆з̾ є҆срѡ́на, и҆ восхо́дѧтъ во а҆дда́рꙋ, и҆ и҆схо́дѧтъ на за́пады ка́дисъ, ѡ҆бхо́дѧтъ а҆ккаркѝ,
3
на півдні йде він до височини Акраввимської, проходить Цин і, піднімаючись з південного боку до Кадес-Варні, проходить Хецрон і, піднімаючись до Аддара, [йде по західній стороні Кадеса,] повертає до Каркаї,
4
и҆ и҆схо́дѧтъ во а҆семѡ́нꙋ, и҆ прехо́дѧтъ да́же до де́бри є҆гѵ́петскїѧ: и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ предѣ́лѡвъ є҆гѡ̀ къ мо́рю. Сі́и сꙋ́ть предѣ́лы и҆́хъ ѿ ю҆́га.
4
потім проходить Ацмон, іде до потоку Єгипетського, так що кінцем цієї межі є море. Це буде південна ваша межа.
5
И҆ предѣ́лы ѿ востѡ́къ, всѐ мо́ре сла́ное да́же до ча́сти і҆ѻрда́на, и҆ предѣ́лы и҆́хъ къ сѣ́верꙋ, и҆ ѿ верха̀ мо́рѧ, и҆ ѿ ча́сти і҆ѻрда́нски:
5
Межею же на схід [усе] море Солоне, до гирла Йордану; а межа з північного боку починається від затоки моря, від гирла Йордану;
6
восхо́дѧтъ предѣ́лы (ті́и) въ виѳа́глꙋ и҆ прехо́дѧтъ ѿ сѣ́вера къ веѳа́рꙋ, и҆ восхо́дѧтъ предѣ́лы къ ка́мени веѡ́ра сы́на рꙋви́млѧ,
6
звідси межа піднімається до Беф-Хогли і проходить з північної сторони до Беф-Арави, і йде межа вгору до каменя Богана, сина Рувимового;
7
и҆ восхо́дѧтъ предѣ́лы къ деві́рꙋ де́бри а҆хѡ́ровы, и҆ низхо́дѧтъ до галга́лы, ꙗ҆́же є҆́сть прѧ́мѡ схожде́нїю а҆доммі́нъ, и҆́же є҆́сть къ ю҆́гꙋ де́бри, и҆ восхо́дитъ предѣ́лъ къ водѣ̀ и҆сто́чника со́лнечна, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ и҆сто́чникъ рѡги́ль:
7
потім піднімається межа до Давира від долини Ахор і на півночі повертає до Галгала, який навпроти узвишшя Адуммима, що лежить з південної сторони потоку; звідси межа проходить до вод Ен-Шемеша і закінчується біля Ен-Рогела;
8
и҆ восхо́дѧтъ предѣ́лы въ де́брь є҆нно́мъ, созадѝ і҆евꙋ́са ѿ полꙋ́дне, се́й є҆́сть і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ и҆схо́дѧтъ предѣ́лы на ве́рхъ горы̀, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ де́бри є҆нно́мъ къ мо́рю, ꙗ҆́же є҆́сть ѿ ча́сти землѝ рафаі́нъ къ сѣ́верꙋ:
8
звідси межа йде вгору до долини сина Енномового з південного боку Ієвуса, який є Єрусалим, і піднімається межа на вершину гори, що на заході навпроти долини Енномової, що на краю долини рефаїмів з півночі;
9
и҆ прехо́дитъ предѣ́лъ ѿ верха̀ горы̀ ко и҆сто́чникꙋ воды̀ нафѳѡ̀ и҆ прехо́дитъ къ горѣ̀ є҆фрѡ́ни, и҆ и҆зведе́тъ предѣ́лъ въ ваа́лъ, се́й є҆́сть гра́дъ і҆арі́мъ:
9
від вершини гори межа повертає до джерела вод Нефтоах і йде до міст гори Ефрона, і повертає межа до Ваала, який є Кириаф-Іарим;
10
и҆ ѡ҆бы́детъ предѣ́лъ ѿ ваа́ла къ мо́рю и҆ пре́йдетъ въ го́рꙋ сиі́ръ, и҆ пре́йдетъ созадѝ гра́да і҆арі́ма ѿ сѣ́вера, се́й є҆́сть хасалѡ́нъ: и҆ сни́детъ ко гра́дꙋ со́лнечнꙋ и҆ пре́йдетъ къ ю҆́гꙋ:
10
потім повертає межа від Ваала до моря [і йде] до гори Сеїру, і йде північною стороною гори Ієарим, яка є Кесалон, і, сходячи до Вефсамиса, проходить через Фимну;
11
и҆ прехо́дитъ предѣ́лъ созадѝ а҆ккарѡ́на до сѣ́вера, и҆ прехо́дѧтъ предѣ́лы въ сакхарѡ́нъ, и҆ пре́йдꙋтъ го́рꙋ землѝ валаа́ни, и҆ прехо́дѧтъ ко і҆авни́лꙋ, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ предѣ́лѡвъ къ мо́рю, и҆ предѣ́лы и҆́хъ ѿ мо́рѧ, мо́ре вели́кое ѡ҆предѣли́тъ.
11
звідси межа йде північною стороною Екрона, і повертає межа до Шикарона, проходить через гору [землі] Ваал і доходить до Іавнеїла, і закінчується межа біля моря. Західна межа являє собою велике море.
12
Сі́и предѣ́лы сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ ѡ҆́крестъ по со́нмѡмъ и҆́хъ.
12
Ось межа синів Іудиних із племенами їх з усіх боків.
13
И҆ дадѐ (і҆исꙋ́съ) хале́вꙋ сы́нꙋ і҆ефонні́инꙋ ча́сть посредѣ̀ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ повелѣ́нїемъ бж҃їимъ, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ і҆исꙋ́съ гра́дъ а҆рво́къ, ѻ҆тца̀ є҆на́кова: се́й є҆́сть хеврѡ́нъ.
13
І Халеву, синові Ієфонніїному, [Ісус] дав частину серед синів Іудиних, як повелів Господь Ісусові; [і дав йому Ісус] Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон.
14
И҆ потребѝ ѿтꙋ́дꙋ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ трѝ сы́ны є҆на́кѡвы, сꙋсі́а и҆ ѳолмаі̀ и҆ а҆хїма̀:
14
І вигнав звідти Халев [син Ієфонніїн] трьох синів Єнакових: Шешая, Ахимана і Фалмая, дітей Єнакових.
15
и҆ взы́де ѿтꙋ́дꙋ хале́въ на живꙋ́щихъ въ даві́рѣ: и҆́мѧ же пре́жде бѧ́ше даві́рꙋ гра́дъ пи́сменъ.
15
Звідси [Халев] пішов проти жителів Давира [ім’я Давиру раніше було Кириаф-Сефер].
16
И҆ речѐ хале́въ: и҆́же а҆́ще во́зметъ кто̀ гра́дъ пи́сменъ и҆ воз̾ѡблада́етъ и҆́мъ, да́мъ є҆мꙋ̀ а҆сха́нь дще́рь мою̀ въ женꙋ̀.
16
І сказав Халев: хто вразить Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.
17
И҆ взѧ̀ є҆го̀ гоѳонїи́лъ сы́нъ кене́за, бра́та хале́вова, ю҆нѣ́йшїй: и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ а҆сха́нь дще́рь свою̀ въ женꙋ̀.
17
І взяв його Гофониїл, [молодший] син Кеназа, брата Халевового, і віддав він за дружину йому Ахсу, дочку свою.
18
И҆ бы́сть внегда̀ ѿходи́ти є҆́й, и҆ совѣща̀ съ ни́мъ, глаго́лющи: попрошꙋ̀ оу҆ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ села̀. И҆ воззва̀ со ѻ҆слѧ́ти. И҆ речѐ є҆́й хале́въ: что́ ти є҆́сть;
18
Коли належало їй іти, її навчили просити в батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі?
19
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: да́ждь мѝ благослове́нїе, ꙗ҆́кѡ въ зе́млю полꙋ́деннꙋю ѿда́лъ є҆сѝ мѧ̀: да́ждь мѝ гѡла́ѳъ-маі́мъ. И҆ дадѐ є҆́й хале́въ гѡла́ѳъ-маі́мъ вы́шнїй и҆ гѡла́ѳъ ни́жнїй.
19
Вона сказала: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела вод. І дав він їй джерела верхні і джерела нижні.
20
Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ:
20
Ось наділ коліна синів Іудиних, за племенами їх:
21
бы́ша же гра́ди и҆́хъ гра́ди пле́мене сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ къ предѣ́лѡмъ є҆дѡ̑млимъ въ пꙋсты́ни, кавсеи́лъ и҆ є҆драі́мъ и҆ і҆агꙋ́ръ,
21
міста з краю коліна синів Іудиних у суміжності з Ідумеєю на півдні були: Кавцеїл, Едер та Іагур,
22
и҆ кїна̀ и҆ дїмѡна̀ и҆ а҆дада̀,
22
Кина, Димона, Адада,
23
и҆ кеде́съ и҆ а҆сѡ́ръ и҆ і҆ѳнаѯі́фъ,
23
Кедес, Асор та Іфнан,
24
и҆ теле́мъ и҆ валѡ́ѳъ,
24
Зиф, Телем і Валоф,
25
и҆ а҆сѡ́ръ но́вый и҆ гра́дъ а҆серѡ́мъ (се́й є҆́сть а҆сѡ́ръ):
25
Гацор-Хадафа, Кириаф, Хецрон, інакше Гацор,
26
а҆ма́мъ и҆ самаа̀ и҆ мѡдада̀,
26
Амам, Шема і Молада,
27
и҆ а҆сергадда̀ и҆ веѳфале́ѳъ,
27
Хацар-Гадда, Хешмон і Веф-Палет,
28
и҆ а҆сарсꙋла̀ и҆ вирсавеѐ (*и҆ се́ла и҆́хъ и҆ предгра̑дїѧ и҆́хъ):
28
Хацар-Шуал, Вирсавія і Визиофея, [і села їх і передмістя їх,]
29
и҆ ваала̀ и҆ а҆ѵі́мъ и҆ а҆се́мъ,
29
Ваала, Іїм і Ацем,
30
и҆ є҆лѳѡла́дъ и҆ хесі́лъ и҆ є҆рма̀,
30
Елфолад, Кесил і Хорма,
31
и҆ сїкеле́гъ и҆ ведевина̀ и҆ сансанна̀,
31
Циклаг, Мадмана і Сансана,
32
и҆ лавѡ́ѳъ и҆ селеі́мъ, и҆ а҆і́нъ и҆ реммѡ́нъ: всѣ́хъ градѡ́въ два́десѧть и҆ де́вѧть, и҆ се́ла и҆́хъ.
32
Леваоф, Шелихим, Аїн і Риммон: усіх двадцять дев’ять міст із їх селами.
33
Въ напо́льнѣй, є҆сѳаѡ́лъ и҆ сараа̀, и҆ а҆сна̀ (*и҆ раме́нъ),
33
На низинних місцях: Ештаол, Цора й Ашна,
34
и҆ занѡ̀ и҆ и҆нгоні́мъ, и҆ ѳаффꙋа̀ и҆ и҆наі́мъ,
34
Заноах, Ен-Ганним, Таппуах і Гаенам,
35
и҆ і҆ерїмꙋ́ѳъ и҆ ѻ҆долла́мъ, (*и҆ немра̀) и҆ сѡхѡ̀ и҆ а҆зика̀,
35
Іармуф, Одоллам, [Немра,] Сохо й Азека,
36
и҆ сагарі́мъ и҆ а҆дїаѳаі́мъ, и҆ га́дира и҆ се́ла є҆ѧ̀: гра́ди четырена́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
36
Шаараїм, Адифаїм, Гедера або Гедерофаїм: чотирнадцять міст із їх селами.
37
Сенна́мъ и҆ а҆даса̀ и҆ магдалга́дъ,
37
Ценан, Хадаша, Мигдал-Гад,
38
и҆ далаа́нъ и҆ масфа̀ и҆ і҆екѳаи́лъ,
38
Дилеан, Мицфе та Іокфеїл,
39
и҆ лахі́съ и҆ васха́ѳъ и҆ є҆глѡ́мъ,
39
Лахис, Воцкаф і Еглон,
40
и҆ хаввѡ́нъ и҆ лама́съ и҆ хаѳлѡ́съ,
40
Хаббон, Лахмас і Хифлис,
41
и҆ гадирѡ́ѳъ и҆ ви́ѳъ-дагѡ́нъ, и҆ нѡма̀ и҆ макида̀: гра́ди шестьна́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
41
Гедероф, Беф-Дагон, Наема і Макед: шістнадцять міст із їх селами.
42
Левна̀ и҆ а҆ѳе́ръ и҆ а҆са́нъ,
42
Ливна, Ефер і Ашан,
43
и҆ і҆ефѳа̀ и҆ а҆сенна̀ и҆ несі́въ,
43
Іффах, Ашна і Нецив,
44
и҆ кеїла̀ и҆ а҆хзе́въ, и҆ мариса̀ (*и҆ є҆дѡ́мъ): гра́ди де́вѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
44
Кеїла, Ахзив і Мареша [й Едом]: дев’ять міст із їх селами.
45
А҆ккарѡ́нъ и҆ се́ла є҆гѡ̀ и҆ предгра̑дїѧ є҆гѡ̀.
45
Екрон із залежними від нього містами і селами його,
46
(*И҆) ѿ а҆ккарѡ́на, і҆емнѐ и҆ всѝ є҆ли̑ки сꙋ́ть бли́з̾ а҆сдѡ́ѳа, и҆ вє́си и҆́хъ:
46
і від Екрона до моря все, що знаходиться біля Азота, із селами їх,
47
а҆сдѡ́ѳъ и҆ вє́си є҆гѡ̀ и҆ предгра̑дїѧ є҆гѡ̀: га́за и҆ вє́си є҆ѧ̀ и҆ предгра̑дїѧ є҆ѧ̀, да́же до водоте́чи є҆гѵ́петскїѧ, и҆ мо́ре вели́кое ѡ҆предѣлѧ́етъ.
47
Азот, залежні від нього міста і села його, Газа, залежні від неї міста і села її, до самого потоку Єгипетського і великого моря, яке є межа.
48
И҆ въ го́рнѣй, сафі́ръ и҆ і҆еѳе́ръ и҆ сѡхѡ̀,
48
На горах: Шамир, Іаттир і Сохо,
49
и҆ ренна̀, гра́дъ пи́сменъ (*се́й є҆́сть даві́ръ),
49
Данна, Кириаф-Санна, інакше Давир,
50
и҆ а҆нѡ́въ и҆ є҆сѳемѡ̀ и҆ а҆ні́мъ,
50
Анаф, Ештемо й Аним,
51
и҆ госо́мъ и҆ хїлꙋѡ́нъ и҆ гилѡ́нъ: градѡ́въ є҆динона́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
51
Гошен, Холон і Гило: одинадцять міст із їх селами.
52
Є҆ре́въ и҆ є҆са́нъ и҆ рꙋма̀,
52
Арав, Дума й Ешан,
53
и҆ і҆анꙋ́мъ и҆ ве́ѳъ-ѳапфꙋѐ и҆ а҆фака̀,
53
Іанум, Беф-Таппуах і Афека,
54
и҆ хаммата̀ и҆ гра́дъ а҆рво̀ (*се́й є҆́сть хеврѡ́нъ) и҆ сїѡ́ръ: градѡ́въ де́вѧть и҆ се́ла и҆́хъ.
54
Хумта, Кириаф-Арби, інакше Хеврон, і Цигор: дев’ять міст із їх селами.
55
Маѡ́нъ и҆ херме́лъ, и҆ зі́фъ и҆ і҆етта̀,
55
Маон, Кармил, Зиф і Юта,
56
и҆ і҆ездрае́ль и҆ і҆екдаа́мъ и҆ занѡ̀,
56
Ізреель, Іокдам і Заноах,
57
а҆кі́мъ и҆ гаваа̀ и҆ ѳамна̀: гра́ди де́сѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
57
Каїн, Гива і Фимна: десять міст із їх селами.
58
А҆лꙋ́лъ и҆ веѳсꙋ́ръ и҆ гедѡ́ръ,
58
Халхул, Беф-Цур і Гедор,
59
и҆ марѡ́ѳъ и҆ веѳанѡ́нъ и҆ є҆лѳеке́нъ: гра́ди ше́сть и҆ вє́си и҆́хъ: ѳекѡ̀ и҆ є҆фраѳа̀ (*се́й є҆́сть виѳлее́мъ): и҆ фагѡ́ръ и҆ є҆та́мъ, и҆ кꙋло́нъ и҆ татамі̀, и҆ сѡри́съ и҆ каре́мъ, и҆ галлі́мъ и҆ веѳи́ръ и҆ манохѡ̀: градѡ́въ є҆динона́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
59
Маараф, Беф-Аноф і Елтекон: шість міст із їх селами. [Феко, Ефрафа, інакше Вифлеєм, Фагор, Етам, Кулон, Татамі, Сорес, Карем, Галлим, Вефир і Манохо: одинадцять міст із їх селами.]
60
Карїа́ѳъ-ваа́лъ (*се́й гра́дъ і҆арі́мъ) и҆ а҆ревва̀: гра́ди два̀, и҆ се́ла и҆́хъ и҆ предгра̑дїѧ и҆́хъ.
60
Кириаф-Ваал, інакше Кириаф-Іарим, і Аравва: два міста із їх селами [і передмістями].
61
Ваддаргі́съ и҆ виѳарава̀, (*и҆) мадѡ́нъ и҆ сохоха̀,
61
У пустелі: Беф-Арава, Миддин і Секаха,
62
и҆ невса́нъ и҆ гра́дъ со́ли и҆ и҆нгадді̀: гра́ди ше́сть и҆ вє́си и҆́хъ.
62
Нившан, Ір-Мелах і Ен-Геди: шість міст із їх селами.
63
И҆ і҆евꙋсе́й ѡ҆бита́ше во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не возмого́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины погꙋби́ти и҆̀хъ: и҆ ѡ҆бита́ша і҆евꙋсе́є съ сынмѝ і҆ꙋ́диными во і҆ерⷭ҇ли́мѣ да́же до днѐ ѻ҆́нагѡ.
63
Але ієвусеян, жителів Єрусалима, не могли вигнати сини Іудини, і тому ієвусеяни живуть із синами Іуди в Єрусалимі навіть до цього дня.
Глава́ ѕ҃і
1
И҆ бы́ша предѣ́лы сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ ѿ і҆ѻрда́на и҆́же ко і҆ерїхѡ́нꙋ ѿ востѡ́къ, и҆ восхо́дѧтъ ѿ і҆ерїхѡ́на въ го́рнꙋю пꙋсты́ню въ веѳи́ль,
1
Потім випав жереб синам Йосифа: від Йордану поблизу Єрихона, біля вод Єрихонських на схід, пустеля, що простягається від Єрихона до гори Вефильської;
2
и҆ и҆схо́дѧтъ ѿ веѳи́лѧ въ лꙋ́зꙋ, и҆ прехо́дѧтъ къ предѣ́лѡмъ а҆хїатарѡ́ѳа:
2
від Вефиля йде межа до Луза і переходить до межі Архи до Атарофа,
3
и҆ пре́йдꙋтъ къ мо́рю къ предѣ́лѡмъ і҆ефалті̑мскимъ, да́же до предѣ̑лъ веѳѡрѡ́на ни́жнѧгѡ и҆ да́же до газе́ра, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ и҆́хъ къ мо́рю.
3
і спускається до моря, до межі Іафлета, до межі нижнього Беф-Орона і до Газера, і закінчується біля моря.
4
И҆ наслѣ́дствоваша сы́нове і҆ѡ́сифѡвы є҆фре́мъ и҆ манассі́й,
4
Це одержали в наділ сини Йосифа: Манассія та Єфрем.
5
и҆ бы́ша предѣ́лы сынѡ́въ є҆фре́млихъ по со́нмѡмъ и҆́хъ: и҆ бы́ша предѣ́лы наслѣ́дїѧ и҆́хъ ѿ востѡ́къ а҆тарѡ́ѳъ и҆ а҆да́ръ, да́же до веѳѡрѡ́на вы́шнѧгѡ и҆ газа́ры,
5
Межа синів Єфремових за племенами їх була ця: від сходу межею наділу їх був Атароф-Адар до Беф-Орона верхнього [і Газари];
6
и҆ прехо́дѧтъ предѣ́лы къ мо́рю въ махѳѡ́ѳъ ѿ сѣ́вера, и҆ и҆́дꙋтъ на восто́къ во ѳина́ѳъ-силѡ́мъ, и҆ пре́йдꙋтъ ѿ востѡ́къ во і҆анѡха̀,
6
потім іде межа до моря північним боком Михмефафа і повертає до східного боку Фаанаф-Силома і проходить його зі східної сторони Іаноха;
7
и҆ ѿ і҆анѡха̀ сни́дꙋтъ во а҆тарѡ́ѳъ и҆ въ наараѳа̀ и҆ вє́си и҆́хъ: и҆ прихо́дѧтъ ко і҆ерїхѡ́нꙋ и҆ и҆схо́дѧтъ ко і҆ѻрда́нꙋ,
7
від Іаноха, сходячи до Атарофа і Наарафа, примикає до Єрихона і доходить до Йордану;
8
и҆ ѿ тапфꙋ̀ по́йдꙋтъ предѣ́лы къ мо́рю къ водоте́чи кана̀, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ къ мо́рю. Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ є҆фре́млихъ по со́нмѡмъ и҆́хъ.
8
від Таппуаха йде межа до моря, до потоку Кане, і закінчується морем. Ось наділ коліна синів Єфремових, за племенами їх.
9
И҆ гра́ды ѿлꙋчє́нныѧ сынѡ́мъ є҆фрє́млимъ посредѣ̀ наслѣ́дїѧ сынѡ́въ манассі́иныхъ, всѝ гра́ди и҆ вє́си и҆́хъ.
9
І міста відділені синам Єфремовим у наділі синів Манассіїних, усі міста із селами їх.
10
И҆ не погꙋбѝ є҆фре́мъ ханане́а живꙋ́щаго въ газе́рѣ: и҆ ѡ҆бита́ша ханане́є посредѣ̀ є҆фре́ма, даю́ще є҆мꙋ̀ да̑ни до дне́шнѧгѡ днѐ, до́ндеже взы́де фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй, и҆ взѧ̀ гра́дъ, и҆ запалѝ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ: и҆ ханане́євъ и҆ ферезе́євъ и҆ живꙋ́щихъ въ газе́рѣ и҆збодо́ша: и҆ дадѐ є҆го̀ фараѡ́нъ въ вѣ́но дще́ри свое́й.
10
Але [єфремляни] не вигнали хананеян, які жили в Газері; тому хананеяни жили серед єфремлян до цього дня, платячи їм данину. [Нарешті прийшов фараон, цар Єгипетський, і взяв місто, і спалив його вогнем, і хананеян і ферезеян і жителів Газера перебив, і віддав його фараон у посаг дочці своїй.]
Глава́ з҃і
1
И҆ бы́ша предѣ́лы пле́мене сынѡ́въ манассі́иныхъ, ꙗ҆́кѡ се́й пе́рвенецъ і҆ѡ́сифꙋ, махі́рови пе́рвенцꙋ манассі́инꙋ, ѻ҆тцꙋ̀ галаа́довꙋ, (се́й бо бы́сть мꙋ́жъ хра́бръ) въ галааді́тїдѣ и҆ васані́тїдѣ.
1
І випав жереб коліну Манассії, оскільки він був первісток Йосифа. Махиру, первісткові Манассії, батькові Галаада, який був хоробрим на війні, припали Галаад і Васан.
2
И҆ бы́ша сынѡ́мъ манассі̑инымъ про́чымъ по со́нмѡмъ и҆́хъ: сынѡ́мъ а҆хїезе́рѡвымъ и҆ сынѡ́мъ є҆ле́кѡвымъ и҆ сынѡ́мъ є҆срїи́лєвымъ, и҆ сынѡ́мъ сехе́мѡвымъ и҆ сынѡ́мъ семїрае́лѡвымъ и҆ сынѡ́мъ ѻ҆фе́рѡвымъ: сі́и сꙋ́ть сы́нове манассі̑ины, сы́на і҆ѡ́сифова, мꙋ́жескъ по́лъ по племенѡ́мъ свои̑мъ.
2
Дісталися наділи й іншим синам Манассії, за племенами їх, і синам Авиєзера, і синам Хелека, і синам Асриїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шемиди. Ось діти Манассії, сина Йосифового, чоловічої статі, за племенами їх.
3
И҆ салпаа́дꙋ сы́нꙋ ѻ҆фе́ровꙋ, сы́на галаа́дова, сы́на махі́рова, сы́на манассі́ина, не бы́ша сы́ны, но то́кмѡ дщє́ри: и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ дще́ремъ салпаа́дѡвымъ: маала̀ и҆ нꙋа̀, и҆ є҆гла̀ и҆ мелха̀ и҆ ѳерса̀.
3
У Салпаада ж, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного, не було синів, а [тільки] дочки. Ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца.
4
И҆ ста́ша пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ и҆ пред̾ і҆исꙋ́сомъ сы́номъ наѵи́нымъ и҆ пред̾ кнѧ̑зи, глаго́лющѧ: бг҃ъ заповѣ́да рꙋко́ю мѡѷсе́овою да́ти на́мъ наслѣ́дїе посредѣ̀ бра́тїи на́шеѧ. И҆ даде́сѧ и҆̀мъ наслѣ́дїе повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, жре́бїй въ бра́тїи ѻ҆тца̀ и҆́хъ.
4
Вони прийшли до священика Єлеазара і до Ісуса, сина Навина, і до начальників, і сказали: Господь повелів Мойсеєві дати нам наділ між братами нашими. І дали їм наділ, за повелінням Господнім, між братами батька їхнього.
5
И҆ падѐ жре́бїй манассі́ю по́ле лаве́ково кромѣ̀ землѝ галаа́довы и҆ васа́ни, ꙗ҆́же є҆́сть ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на,
5
І випало Манассії десять ділянок, крім землі Галаадської і Васанської, що за Йорданом;
6
поне́же дщє́ри сынѡ́въ манассі́иныхъ наслѣ́диша жре́бїй посредѣ̀ бра́тїй свои́хъ: землѧ́ же галаа́дова бы́сть сынѡ́мъ манассі̑инымъ про́чымъ.
6
бо дочки [синів] Манассії одержали наділ серед синів його, а земля Галаадська дісталася іншим синам Манассії.
7
И҆ бы́ша предѣ́лы сынѡ́въ манассі́иныхъ ѿ а҆си́ръ-махѳѡ́ѳа, и҆ дана́ѳъ, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ сѷхе́ма, и҆ и҆́дꙋтъ предѣ́лы на і҆амі́нъ и҆ на і҆асі́фъ ко и҆сто́чникꙋ ѳафѳѡ́ѳъ.
7
Межа [синів] Манассії йде від Асира до Михмефафа, що навпроти Сихема; звідси межа йде праворуч до жителів Ен-Таппуаха.
8
Манассі́ю бꙋ́детъ землѧ̀ ѳафѳѡ́ѳъ: и҆ ѳафѳѡ́ѳъ над̾ предѣ̑лы манассі́иными сынѡ́мъ є҆фрє́млимъ:
8
Земля Таппуах дісталася Манассії, а місто Таппуах біля межі Манассіїної — синам Єфремовим.
9
и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы къ де́бри кана̀ на ю҆́гъ по де́бри і҆арі́мъ: тереві́нѳъ є҆фре́мꙋ посредѣ̀ гра́да манассі́ина. И҆ предѣ́лы манассі̑ины къ сѣ́верꙋ на водоте́чь, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ мо́ре:
9
Звідси межа сходить до потоку Кане, з південного боку потоку. Міста ці належать Єфрему, хоча знаходяться серед міст Манассії. Межа Манассії — на північному боці потоку і закінчується морем.
10
ѿ ю҆́га є҆фре́мꙋ, и҆ къ сѣ́верꙋ манассі́и, и҆ бꙋ́детъ мо́ре предѣ́лъ и҆̀мъ: и҆ ко а҆си́рꙋ совокꙋпѧ́тсѧ къ сѣ́верꙋ, и҆ і҆ссаха́рꙋ ѿ востѡ́къ.
10
Те, що на півдні, те Єфремове, а що на півночі, те Манассіїне; море ж було межею їх; до Асира примикали вони з північного боку і до Іссахара зі східного.
11
И҆ бꙋ́детъ манассі́ю (предѣ́лъ) междꙋ̀ і҆ссаха́ромъ и҆ междꙋ̀ а҆си́ромъ веѳса́нъ и҆ вє́си и҆́хъ, и҆ і҆евлаа́мъ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щыѧ въ дѡ́рѣ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щыѧ въ є҆ндѡ́рѣ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щыѧ въ маге́ддѣ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щыѧ въ тана́хѣ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ тре́тїѧ ча́сть нафе́ѳа и҆ вє́си є҆гѡ̀.
11
В Іссахара й Асира належать Манассії Беф-Сан і залежні від нього місця, Івлеам і залежні від нього місця, жителі Дора і залежні від нього місця, жителі Ен-Дора і залежні від нього місця, жителі Фаанаха і залежні від нього місця, жителі Мегиддона і залежні від нього місця, і третя частина Нафефа [із селами його].
12
И҆ не возмого́ша сы́нове манассі̑ины потреби́ти градѡ́въ си́хъ: и҆ нача̀ ханане́й жи́ти въ землѝ се́й.
12
Сини Манассіїні не могли вигнати жителів міст цих, і хананеяни залишилися жити в землі цій.
13
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆крѣпи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ сотвори́ша ханане́ѡвъ послꙋ́шныхъ, потребле́нїемъ же не потреби́ша и҆́хъ.
13
Коли ж сини Ізраїлеві прийшли в силу, тоді хананеян вони зробили данниками, але вигнати не вигнали їх.
14
Противорѣ́ша же сы́нове і҆ѡ́сифѡвы і҆исꙋ́сꙋ, глаго́люще: почто̀ наслѣ́дствовалъ є҆сѝ на́съ жре́бїемъ є҆ди́нымъ и҆ оу҆́жемъ є҆ди́нымъ; а҆́зъ же лю́дъ мно́гъ є҆́смь, и҆ блгⷭ҇ви́ мѧ бг҃ъ (да́же досе́лѣ).
14
Сини Йосифа говорили Ісусові і сказали: чому ти дав мені в наділ один жереб і одну ділянку, тоді як я багатолюдний, тому що так благословив мене Господь?
15
И҆ речѐ и҆̀мъ і҆исꙋ́съ: а҆́ще лю́дъ мно́гъ є҆сѝ, взы́ди въ дꙋбра́вꙋ и҆ ѡ҆требѝ себѣ̀ та́мѡ мѣ́сто въ землѝ ферезе́а и҆ рафаі́ма, а҆́ще оу҆тѣснѧ́етъ тѧ̀ гора̀ є҆фре́млѧ.
15
Ісус сказав їм: якщо ти багатолюдний, то піди в ліси і там, на землі ферезеїв і рефаїмів, розчисти собі [місце], якщо гора Єфремова для тебе тісна.
16
И҆ рѣ́ша сы́нове і҆ѡ́сифѡвы: не дово́лно на́мъ горы̀ є҆фре́мли: и҆ ко́нь преизбра́нный и҆ желѣ́зо всемꙋ̀ ханане́ю живꙋ́щемꙋ въ землѝ є҆ме́къ, въ веѳса́нѣ и҆ въ ве́сехъ є҆ѧ̀, и҆ во ю҆до́лѣ і҆езрае́ль.
16
Сини Йосифа сказали: не залишиться за нами гора, тому що залізні колісниці у всіх хананеян, які живуть у долині, як у тих, які в Беф-Сані й у залежних від нього місцях, так і в тих, які на долині Ізреельській.
17
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ сынѡ́мъ і҆ѡ́сифѡвымъ, є҆фре́мꙋ и҆ манассі́ю, глаго́лѧ: а҆́ще лю́дъ мно́гъ є҆сѝ и҆ си́лꙋ вели́кꙋ и҆́маши, не бꙋ́детъ тѝ жре́бїй є҆ди́нъ:
17
Але Ісус сказав дому Йосифовому, Єфрему і Манассії: ти багатолюдний і сила в тебе велика; не один жереб буде в тебе:
18
занѐ дꙋбра́ва бꙋ́детъ тебѣ̀, поне́же дꙋбра́ва є҆́сть, и҆ ѡ҆треби́ши ю҆̀, и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀, и҆ концы̀ є҆ѧ̀, є҆гда̀ потреби́ши ханане́а, а҆́ще ко́нь преизбра́нный є҆мꙋ̀ є҆́сть: (и҆ са́мъ си́ленъ,) ты́ бо преси́лиши є҆го̀.
18
і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; тому що ти виженеш хананеян, хоча в них колісниці залізні, і хоча вони сильні, [ти подолаєш їх].
Глава́ и҃і
1
И҆ собра́сѧ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ силѡ́мъ, и҆ водрꙋзи́ша та́мѡ ски́нїю свидѣ́нїѧ: и҆ землѧ̀ ѡ҆держа́сѧ ѿ ни́хъ.
1
Уся громада синів Ізраїлевих зібралася в Силом, і поставили там скинію зібрання, бо земля була підкорена ними.
2
И҆ ѡ҆ста́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆̀же не наслѣ́диша наслѣ́дїѧ своегѡ̀ се́дмь племе́нъ.
2
Із синів же Ізраїлевих залишалося сім колін, які ще не одержали наділу свого.
3
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: доко́лѣ вы̀ разслаблѧ́етесѧ вни́ти наслѣ́дити зе́млю, ю҆́же дадѐ ва́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ;
3
І сказав Ісус синам Ізраїлевим: чи довго ви будете байдужими до того, щоб піти і взяти в спадщину землю, яку дав вам Господь Бог батьків ваших?
4
да́йте ѿ ва́съ по трѝ мꙋ́жы ѿ пле́мене, и҆ послю̀ и҆̀хъ, и҆ воста́вше да про́йдꙋтъ зе́млю и҆ да ѡ҆пи́шꙋтъ ю҆̀ предо мно́ю, ꙗ҆́коже є҆́сть лѣ́по раздѣли́ти ю҆̀. И҆ прїидо́ша къ немꙋ̀.
4
дайте від себе по три людини з коліна; я пошлю їх, і вони, вставши, пройдуть по землі й опишуть її, як потрібно розділити їм на наділи, і прийдуть до мене;
5
И҆ раздѣлѝ и҆̀мъ на се́дмь часте́й: і҆ꙋ́да да поста́витъ предѣ́лъ свои̑мъ ѿ лі́ва, и҆ сы́нове і҆ѡ̑сифли да поста́вѧтъ предѣ́лъ свои̑мъ ѿ сѣ́вера:
5
нехай розділять її на сім наділів; Іуда нехай залишається в межах своїх на півдні, а дім Йосифів нехай залишається в межах своїх на півночі;
6
вы́ же раздѣли́те зе́млю на се́дмь часте́й, и҆ принеси́те ко мнѣ̀ сѣ́мѡ, и҆ и҆знесꙋ̀ ва́мъ жре́бїй пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ:
6
а ви розпишіть землю на сім наділів і представте мені сюди: я кину вам жереб тут перед лицем Господа Бога нашого;
7
нѣ́сть бо ча́сти оу҆ ва́съ сынѡ́мъ леѵі̑инымъ, занѐ жре́чество гдⷭ҇не ча́сть и҆́хъ: га́дъ же и҆ рꙋви́мъ и҆ полпле́мене манассі́ина взѧ́ша наслѣ́дїе своѐ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на на восто́ки, є҆́же дадѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень.
7
а левитам немає частини між вами, тому що священство Господнє є наділом їх; Гад же, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій за Йорданом на сході, який дав їм Мойсей, раб Господній.
8
И҆ воста́вше мꙋ́жїе поидо́ша. И҆ заповѣ́да і҆исꙋ́съ мꙋжє́мъ и҆дꙋ́щымъ ѡ҆писа́ти зе́млю, глаго́лѧ: и҆ди́те и҆ ѡ҆быди́те зе́млю, и҆ ѡ҆пиши́те ю҆̀, и҆ прїиди́те ко мнѣ̀, и҆ и҆знесꙋ̀ ва́мъ здѣ̀ жре́бїй пред̾ гдⷭ҇емъ въ силѡ́мѣ.
8
Ці люди встали і пішли. Ісус же тим, що пішли описувати землю, дав такий наказ: підіть, обійдіть землю, опишіть її і поверніться до мене; а я тут кину вам жереб перед лицем Господнім, у Силомі.
9
И҆ и҆до́ша мꙋ́жїе, и҆ ѡ҆быдо́ша зе́млю и҆ соглѧ́даша ю҆̀, и҆ ѡ҆писа́ша ю҆̀ по градѡ́мъ є҆ѧ̀ на се́дмь часте́й въ кни́гꙋ, и҆ принесо́ша ко і҆исꙋ́сꙋ въ по́лкъ въ силѡ́мъ.
9
Вони пішли, пройшли по землі, [оглянули її] і описали її, за містами її, на сім наділів, у книзі, і прийшли до Ісуса в стан, у Силом.
10
И҆ ве́рже и҆̀мъ і҆исꙋ́съ жре́бїй пред̾ гдⷭ҇емъ въ силѡ́мѣ: и҆ раздѣлѝ та́мѡ зе́млю і҆исꙋ́съ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ по раздѣле́нїю и҆́хъ.
10
Ісус кинув їм жереб у Силомі перед Господом, і розділив там Ісус землю синам Ізраїлевим за ділянками їх.
11
И҆ и҆зы́де жре́бїй пле́мене сынѡ́въ венїамі́новыхъ пе́рвый по со́нмѡмъ и҆́хъ: и҆ и҆зыдо́ша предѣ́лы жре́бїѧ и҆́хъ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ.
11
[Перший] жереб вийшов коліну синів Веніамінових, за племенами їх. Межа їх за жеребом ішла між синами Іуди і між синами Йосифа;
12
И҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ ѿ сѣ́вера: ѿ і҆ѻрда́на взы́дꙋтъ предѣ́лы созадѝ і҆ерїхѡ́на къ сѣ́верꙋ и҆ взы́дꙋтъ къ горѣ̀ къ мо́рю, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ мавдарі́тъ веѳа́ѵнъ:
12
межа їх на північному боці починається біля Йордану, і проходить межа ця біля Єрихона з півночі, і піднімається на гору на захід, і закінчується в пустелі Бефавен;
13
и҆ про́йдꙋтъ ѿтꙋ́дꙋ предѣ́лы лꙋ́зы созадѝ лꙋ́зы ѿ ю҆́га: сїѧ̀ є҆́сть веѳи́ль: и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы сі́и ѿ а҆тарѡ́ѳъ-а҆дда́ръ на го́рнꙋю, ꙗ҆́же є҆́сть къ лі́вꙋ веѳѡрѡ́нъ ни́жнїй,
13
звідти межа йде до Луза, до південного боку Луза, інакше Вефиля, і сходить межа до Атароф-Адара, до гори, що на південному боці Беф-Орона нижнього;
14
и҆ пре́йдꙋтъ предѣ́лы, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ къ странѣ̀ зрѧ́щи къ мо́рю ѿ лі́вы, ѿ горы̀ къ лицꙋ̀ веѳѡрѡ́нъ лі́ва, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ въ карїа́ѳъ-ваа́лъ: се́й є҆́сть карїаѳїарі́мъ, гра́дъ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ. Сїѧ̀ є҆́сть ча́сть ꙗ҆́же къ мо́рю.
14
потім межа повертає і сходить до морського боку на південь від гори, що на півдні перед Беф-Ороном, і закінчується біля Кириаф-Ваала, інакше Кириаф-Іарима, міста синів Іудиних. Це західна сторона.
15
И҆ ча́сть ꙗ҆́же къ лі́вꙋ ѿ ча́сти карїа́ѳъ-ваа́лъ: и҆ про́йдꙋтъ предѣ́лы морскі̑ѧ въ гаі́нъ, на и҆сто́чникъ воды̀ нафѳѡ́новы,
15
Південною ж стороною від Кириаф-Іарима йде межа до моря і доходить до джерела вод Нефтоаха;
16
и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы на странꙋ̀ горы̀, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ дꙋбра́вы, сы́на є҆но́ма, ꙗ҆́же є҆́сть ѿ ча́сти є҆ме́къ рафаі́нъ ѿ сѣ́вера, и҆ сни́дꙋтъ къ геенно́мꙋ созадѝ і҆евꙋ́са ѿ ю҆́га, и҆ сни́дꙋтъ на и҆сто́чникъ рѡги́ль,
16
потім межа сходить до кінця гори, що перед долиною сина Енномового, в долині рефаїмів, на півночі, і сходить долиною Еннома до південного боку Ієвуса, і йде до Ен-Рогела;
17
и҆ про́йдꙋтъ сквозѣ̀ ѿ сѣ́вера, и҆ про́йдꙋтъ на и҆сто́чникъ саме́са, и҆ про́йдꙋтъ на галїлѡ́ѳъ, и҆́же є҆́сть прѧ́мѡ къ восхо́дꙋ є҆дѡмі́мъ: и҆ сни́дꙋтъ на ка́мень ваа́нъ сынѡ́въ рꙋви́млихъ,
17
потім повертає від півночі і йде до Ен-Шемеша, і йде до Гелилофа, що навпроти узвишшя Адуммима, і сходить до каменя Богана, сина Рувимового;
18
и҆ про́йдꙋтъ созадѝ веѳара́вы ѿ сѣ́вера, и҆ сни́дꙋтъ ко а҆́равѣ,
18
потім проходить біля рівнини на північ і сходить на рівнину;
19
и҆ сни́дꙋтъ съ а҆́равы (*на) предѣ́лы созадѝ веѳагла̀ ѿ сѣ́вера, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ предѣ́лѡвъ на хо́лмъ мо́рѧ сла́нагѡ ѿ сѣ́вера въ странꙋ̀ і҆ѻрда́новꙋ ѿ лі́вы. Сі́и предѣ́лы сꙋ́ть ѿ ю҆́га: и҆ і҆ѻрда́нъ ѡ҆предѣли́тъ ю҆̀ ѿ страны̀ восто́ка.
19
звідси проходить межа поряд Беф-Хогли на північ, і закінчується межа біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось межа південна. Зі східного ж боку межею служить Йордан.
20
Сїѐ наслѣ́дїе сынѡ́въ венїамі́новыхъ, предѣ́лы є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ по со́нмѡмъ и҆́хъ.
20
Ось наділ синів Веніамінових, з межами його з усіх боків, за племенами їх.
21
И҆ бы́ша гра́ды пле́мене сынѡ́въ венїамі́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, і҆ерїхѡ̀ и҆ виѳагла̀ и҆ а҆меккасі́съ,
21
Міста коліну синів Веніамінових, за племенами їх, належали ці: Єрихон, Беф-Хогла й Емек-Кециц,
22
и҆ веѳарава̀ и҆ семрі́мъ и҆ виѳи́лъ,
22
Беф-Арава, Цемараїм і Вефиль,
23
и҆ а҆ѵі́мъ и҆ а҆фара̀, и҆ а҆фра̀ (*и҆ є҆каре́нъ),
23
Аввим, Фара й Офра,
24
и҆ кафираммі́нъ и҆ а҆фні̀ и҆ гаваа̀: гра́ды двана́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ:
24
Кефар-Аммонай, Афні і Гева: дванадцять міст з їх селами.
25
гаваѡ́нъ и҆ рама̀ и҆ вирѡ́ѳъ,
25
Гаваон, Рама і Бероф,
26
и҆ масфа̀ и҆ хефїра̀ и҆ а҆мѡса̀,
26
Мицфе, Кефира і Моца,
27
и҆ реке́мъ и҆ і҆ерфаи́лъ и҆ ѳарала̀,
27
Рекем, Ірфеїл і Фарала,
28
и҆ силале́фъ и҆ і҆евꙋ́съ (*се́й є҆́сть і҆ерⷭ҇ли́мъ), и҆ гаваа́ѳъ и҆ гра́дъ і҆арі́мъ: гра́ды трина́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ. Сїѐ наслѣ́дїе сынѡ́въ венїамі́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ.
28
Цела, Елеф та Ієвус, інакше Єрусалим, Гивеаф і Кириаф: чотирнадцять міст із їх селами. Ось наділ синів Веніамінових, за племенами їх.
Глава́ ѳ҃і
1
И҆ и҆зы́де вторы́й жре́бїй сѷмеѡ́нꙋ, пле́мени сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, и҆ бы́сть наслѣ́дїе и҆́хъ посредѣ̀ жре́бїѧ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ.
1
Другий жереб припав Симеону, коліну синів Симеонових, за племенами їх; і був наділ їх серед наділів синів Іудиних.
2
И҆ бы́сть жре́бїй и҆́хъ вирсавеѐ и҆ савеѐ и҆ мѡлада̀,
2
У наділі їх були: Вирсавія або Шева, Молада,
3
и҆ а҆серсꙋа́лъ и҆ ваѳꙋ́лъ, и҆ велвѡла̀ и҆ а҆со́мъ,
3
Хацар-Шуал, Вала й Ацем,
4
и҆ є҆лѳꙋла́дъ и҆ є҆рма̀,
4
Елтолад, Вефул і Хорма,
5
и҆ секела́гъ и҆ веѳаммаргасвѡ́ѳъ, и҆ а҆серсꙋсі́мъ
5
Циклаг, Беф-Маркавоф і Хацар-Суса,
6
и҆ веѳалва́ѳъ, и҆ се́ла и҆́хъ: гра́ды трина́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
6
Беф-Леваоф і Шарухен: тринадцять міст із їх селами.
7
А҆і́нъ и҆ реммѡ́ѳъ, и҆ є҆еѳе́ръ и҆ а҆са́мъ, гра́ды четы́ри и҆ вє́си и҆́хъ:
7
Аїн, Риммон, Ефер і Ашан: чотири міста із селами їх,
8
и҆ всѧ̑ предгра̑дїѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ градѡ́въ си́хъ да́же до ваалѳерирраммѡ́ѳъ, и҆дꙋ́щихъ во і҆аме́ѳъ къ лі́вꙋ. Сїѐ наслѣ́дїе племе́нъ сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ.
8
і всі села, що знаходилися навколо міст цих навіть до Ваалаф-Беера, або південної Рами. Ось наділ коліна синів Симеонових, за племенами їх.
9
Ѿ жре́бїѧ і҆ꙋ́дина наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ, ꙗ҆́кѡ бы́сть ча́сть сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ бо́лшаѧ не́жели и҆́хъ: и҆ наслѣ́диша сы́нове сѷмеѡ́нѡвы посредѣ̀ жре́бїѧ и҆́хъ.
9
Від ділянки синів Іудиних виділено наділ [коліну] синів Симеонових. Оскільки ділянка синів Іудиних була занадто велика для них, то сини Симеонові й одержали наділ серед їхнього наділу.
10
И҆ и҆зы́де жре́бїй тре́тїй завꙋлѡ́нꙋ по со́нмѡмъ и҆́хъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ предѣ́лы наслѣ́дїѧ и҆́хъ до сарі́да:
10
Третій жереб припав синам Завулоновим за племенами їх, і простягнулася межа наділу їх до Сарида;
11
и҆ восхо́дѧтъ предѣ́лы и҆́хъ къ мо́рю и҆ марїлѣ̀, и҆ до́йдꙋтъ къ давасе́ѳꙋ, и҆ сни́дꙋтсѧ въ де́брь, ꙗ҆́же є҆́сть къ лицꙋ̀ і҆екна́ма,
11
межа їх піднімається до моря і Марали і примикає до Дабешефа і примикає до потоку, що перед Іокнеамом;
12
и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ сарі́да проти́вꙋ ѿ восто́кѡвъ саме́съ на предѣ́лы хасалѡ́ѳъ-ѳавѡ́ръ, и҆ про́йдꙋтъ къ давра́ѳꙋ, и҆ взы́дꙋтъ къ і҆афагѝ:
12
від Сарида йде назад до східної сторони, на схід сонця, до межі Кислоф-Фавора; звідси йде до Даврафа і піднімається до Іафії;
13
и҆ ѿтꙋ́дꙋ ѡ҆бы́дꙋтъ сꙋпроти́въ на восто́ки въ геѳаефе́ръ, во гра́дъ касі́мъ, и҆ про́йдꙋтъ на реммѡна́мъ маѳарі́мъ а҆ннꙋа̀,
13
звідси проходить на схід в Геф-Хефер, у Ітту-Кацин, і йде до Риммона, Мифоара і Неї;
14
и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ предѣ́лы къ сѣ́верꙋ на є҆ннаѳѡ́ѳъ, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ и҆́хъ къ га́ю і҆ефѳаи́лъ,
14
і повертає межа з півночі до Ханнафона і закінчується долиною Іфтах-Ел;
15
и҆ катта́ѳъ и҆ наалѡ́лъ, и҆ семрѡ́нъ и҆ і҆адила̀ и҆ виѳлее́мъ: гра́ды двана́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
15
далі: Каттаф, Нагалал, Шимрон, Ідеала і Вифлеєм: дванадцять міст з їх селами.
16
Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ завꙋлѡ́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, гра́ды и҆́хъ и҆ вє́си и҆́хъ.
16
Ось наділ синів Завулонових, за їхніми племенами; ось міста і села їх.
17
И҆ і҆ссаха́рꙋ и҆зы́де жре́бїй четве́ртый, сынѡ́мъ і҆ссаха́рѡвымъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ,
17
Четвертий жереб випав Іссахару, синам Іссахара, за племенами їхніми;
18
и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ і҆езрае́ль и҆ а҆хаселѡ́ѳъ и҆ сꙋна́мъ,
18
межею їх були: Ізреель, Кесуллоф і Сунем,
19
и҆ а҆ферарі́мъ и҆ сїа́нъ, (*и҆ рена́ѳъ) и҆ а҆нахаре́ѳъ,
19
Хафараїм, Шион і Анахараф,
20
и҆ раввѡ́ѳъ и҆ кесїѡ́нъ и҆ а҆емѐ,
20
Раввиф, Кишион і Авец,
21
и҆ рама́ѳъ и҆ и҆нганні́мъ, и҆ и҆надда̀ и҆ веѳфаси́съ:
21
Ремеф, Ен-Ганним, Ен-Хадда і Беф-Пацец;
22
и҆ сни́дꙋтсѧ предѣ́лы къ ѳавѡ́рꙋ и҆ къ сасїма́ѳꙋ къ мо́рю, и҆ веѳсма́съ, и҆ бꙋ́детъ є҆гѡ̀ и҆схо́дъ предѣ̑лъ і҆ѻрда́нъ: гра́ды шестьна́десѧть и҆ вє́си и҆́хъ.
22
і примикає межа до Фавору і Шагацима і Вефсамиса, і закінчується межа їх біля Йордану: шістнадцять міст із селами їх.
23
Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, гра́ды и҆ предгра̑дїѧ и҆́хъ.
23
Ось наділ коліна синів Іссахарових за племенами їх; ось міста і села їх.
24
И҆ и҆зы́де жре́бїй пѧ́тый пле́мене сынѡ́въ а҆си́ровыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ,
24
П’ятий жереб випав коліну синів Асирових, за племенами їх;
25
и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ хелка́ѳъ и҆ ѻ҆олі̀, и҆ ватнѐ и҆ а҆хса́фъ,
25
межею їх були: Хелкаф, Хали, Ветен і Ахсаф,
26
и҆ є҆лїме́лехъ и҆ а҆ма́дъ и҆ маса́лъ: и҆ прибли́жатсѧ къ карми́лꙋ къ мо́рю, и҆ сїѡ́рꙋ и҆ лавана́ѳꙋ,
26
Аламелех, Амад і Мишал; і примикає межа до Кармила із західної сторони і до Шихор-Ливнафа;
27
и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ востѡ́къ со́лнца въ ви́ѳъ-дагѡ́нъ, и҆ прибли́жатсѧ къ завꙋлѡ́нꙋ, и҆ въ га́й і҆ефѳаи́лъ къ сѣ́верꙋ, (*и҆ вни́дꙋтъ предѣ́лы а҆саѳа̀) въ ви́ѳъ-а҆еме́къ, и҆ да и҆́дꙋтъ по доли́нѣ а҆нїи́ла, и҆ про́йдꙋтъ въ хавѡ́лъ ѡ҆шꙋ́юю,
27
потім іде назад на схід сонця у Беф-Дагон, і примикає до Завулона і до долини Іфтах-Ел з півночі, [і входить у межі Асафи] у Беф-Емек і Неїел, і йде біля Кавула, з лівого боку;
28
и҆ а҆хра́нъ и҆ роѡ́въ, и҆ а҆ммѡ́нъ и҆ кана̀, да́же до сїдѡ́на вели́кагѡ:
28
далі: Еврон, Рехов, Хаммон і Кана, до Сидона великого;
29
и҆ возвратѧ́тсѧ предѣ́лы въ рамꙋ̀, и҆ да́же до гра́да тве́рда тѷрі́анъ, и҆ возвратѧ́тсѧ предѣ́лы до сꙋсы̀, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ мо́ре, и҆ ѿ оу҆́жа въ а҆хзі́фъ,
29
потім межа повертається до Рами до укріпленого міста Тира, і повертає межа до Хосси, і закінчується біля моря, у містечку Ахзиві;
30
и҆ а҆мма̀ и҆ а҆фе́къ и҆ раѡ́въ: гра́ды два́десѧть два̀ и҆ вє́си и҆́хъ.
30
далі: Умма, Афек і Рехов: двадцять два міста з селами їх.
31
Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ а҆си́ровыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, гра́ды и҆́хъ и҆ вє́си и҆́хъ.
31
Ось наділ коліна синів Асирових, за племенами їх; ось міста і села їх.
32
И҆ нефѳалі́мꙋ и҆зы́де жре́бїй шесты́й, сынѡ́мъ нефѳалі̑млимъ по со́нмѡмъ и҆́хъ,
32
Шостий жереб випав синам Неффалима, синам Неффалима за племенами їх;
33
и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ мееле́фъ и҆ милѡ́нъ, и҆ весенані́мъ и҆ а҆рмѐ, и҆ наке́въ и҆ і҆авни́лъ, да́же до лаккꙋ́нъ: и҆ бы́ша и҆схо́ди и҆́хъ і҆ѻрда́нъ:
33
межа їх ішла від Хелефа [і] від діброви, що в Цананнимі, до Адами-Некева і Іавнеїла, до Лаккума, і закінчувалася біля Йордану;
34
и҆ возвратѧ́тсѧ предѣ́лы къ мо́рю въ а҆занѡ́ѳъ-ѳавѡ́ръ, и҆ про́йдꙋтъ ѿтꙋ́дꙋ во і҆кѡ́къ, и҆ при́ткнꙋтсѧ къ завꙋлѡ́нꙋ ѿ ю҆́га, и҆ а҆си́рꙋ прибли́жатсѧ къ мо́рю, и҆ ко і҆ꙋ́дѣ і҆ѻрда́нъ ѿ востѡ́къ со́лнца.
34
звідси повертається межа на захід до Азноф-Фавора і йде звідти до Хуккока, і примикає до Завулона з півдня, і до Асира примикає з заходу, і до Іуди біля Йордану, на схід сонця.
35
И҆ гра́ды ѡ҆гражде́ни тѷрі́анъ, тѵ́ръ и҆ а҆ма́ѳъ, и҆ рекка́ѳъ и҆ хенеро́ѳъ,
35
Міста укріплені: Циддим, Цер, Хамаф, Раккаф і Хиннереф,
36
и҆ а҆дамі̀ и҆ рама̀ и҆ а҆сѡ́ръ,
36
Адама, Рама й Асор,
37
и҆ кеде́съ и҆ є҆драі̀ и҆ и҆сто́чникъ а҆со́ръ,
37
Кедес, Едрея й Ен-Гацор,
38
и҆ і҆арїѡ́нъ и҆ магдалїи́лъ, ѡ҆ра́нъ и҆ веѳана́ѳъ и҆ ѳасмꙋ́съ: гра́ды девѧтьна́десѧтъ и҆ вє́си и҆́хъ.
38
Іреон, Мигдал-Ел, Хорем, Беф-Анаф і Вефсамис: дев’ятнадцять міст із їх селами.
39
Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ нефѳалі́млихъ по сро́дствꙋ и҆́хъ, гра́ды и҆ предгра̑дїѧ и҆́хъ.
39
Ось наділ коліна синів Неффалимових за племенами їх; ось міста і села їх.
40
И҆ да́нꙋ и҆ пле́мени сынѡ́въ да́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ и҆зы́де жре́бїй седмы́й,
40
Коліну синів Данових, за племенами їх, припав жереб сьомий;
41
и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ сараа̀ и҆ є҆сѳао́лъ и҆ гра́ды саме́съ,
41
межею наділи їх були: Цора, Ештаол та Ір-Шемеш,
42
и҆ саламі́нь и҆ є҆алѡ́нъ и҆ і҆еѳла̀,
42
Шаалаввин, Аїалон та Іфла,
43
и҆ є҆лѡ́нъ и҆ ѳамна̀ и҆ а҆ккарѡ́нъ,
43
Елон, Фимнафа й Екрон,
44
и҆ є҆лѳекѡ̀ и҆ гаваѳѡ́нъ и҆ вааѳѡ́ѳъ,
44
Елтеке, Гиввефон і Ваалаф,
45
и҆ і҆ꙋ́ѳъ и҆ ванивара́къ и҆ геѳреммѡ́нъ,
45
Ігуд, Бене-Верак і Гаф-Риммон,
46
и҆ ѿ мо́рѧ і҆еракѡ́нска, и҆ и҆ра́ккѡнъ, предѣ́лъ бли́з̾ і҆о́ппы, и҆ и҆зы́де предѣ́лъ сынѡ́въ да́новыхъ ѿ ни́хъ.
46
Ме-Іаркон і Ракон з межею біля Іоппії. І вийшов наділ синів Данових малим для них.
47
И҆ и҆зыдо́ша сы́нове да́нѡвы и҆ воева́ша ласе́мъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀ и҆ порази́ша є҆го̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀: и҆ ѡ҆бита́ша въ не́мъ, и҆ нареко́ша и҆́мѧ є҆гѡ̀ ласенда́нъ, по и҆́мени да́на ѻ҆тца̀ своегѡ̀. И҆ а҆морре́й ѡ҆ста́сѧ жи́ти во є҆лѡ́мѣ и҆ въ саламі́нѣ: и҆ ѡ҆тѧготѣ̀ рꙋка̀ є҆фре́млѧ на ни́хъ, и҆ бы́ша и҆̀мъ да́нницы.
47
І сини Данові пішли війною на Ласем і взяли його, й уразили його мечем, і одержали його в спадщину, і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном за ім’ям Дана, батька свого. [Аморреяни залишалися жити в Еломі і Саламині, але рука Єфремова подолала їх, і зробилися вони данниками йому.]
48
Сїѐ наслѣ́дїе пле́мене сынѡ́въ да́новыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, гра́ды и҆́хъ и҆ вє́си и҆́хъ. И҆ не и҆стреби́ша сы́нове да́нѡвы а҆морре́а ѡ҆ѕлоблѧ́ющаго и҆̀хъ на горѣ̀, и҆ не даѧ́хꙋ и҆̀мъ а҆морре́є и҆сходи́ти на ю҆до́ль, и҆ оу҆тѣсни́ша ѿ ни́хъ предѣ́лъ ча́сти и҆́хъ.
48
Ось наділ коліна синів Данових, за племенами їх; ось міста і села їх. [Сини Данові не знищили аморреян, які притисли їх на горі, і не давали їм аморреяни виходити на долину і відібрали у них наділ їхньої ділянки.]
49
И҆ соверши́ша раздѣлѧ́ти зе́млю въ предѣ́лѣхъ є҆ѧ̀: и҆ да́ша сы́нове і҆и҃лєвы жре́бїй і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ наѵи́нꙋ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ средѣ̀ себє̀,
49
Коли закінчили розділення землі, за межами її, тоді сини Ізраїлеві дали серед себе наділ Ісусові, синові Навина:
50
и҆ да́ша є҆мꙋ̀ гра́дъ, є҆го́же просѝ, ѳамна́ѳъ-сараѝ, и҆́же є҆́сть въ горѣ̀ є҆фраі́мъ: и҆ созда̀ гра́дъ, и҆ всели́сѧ въ не́мъ.
50
за повелінням Господнім дали йому місто Фамнаф-Сараі, яке він просив, на горі Єфремовій; і побудував він місто і жив у ньому.
51
Сїѧ̑ раздѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же раздѣли́ша є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ въ племенѣ́хъ і҆и҃левыхъ по жре́бїѧмъ въ силѡ́мѣ пред̾ гдⷭ҇емъ, оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ. И҆ сконча́ша дѣли́ти зе́млю.
51
Ось наділи, які Єлеазар священик, Ісус, син Навина, і начальники поколінь розділили колінам синів Ізраїлевих, за жеребом, у Силомі, перед лицем Господнім, при вході в скинію зібрання. І закінчили розподіл землі.
Глава́ к҃
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ:
1
І сказав Господь Ісусові, говорячи:
2
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: дади́те гра́ды оу҆бѣже́нїй, ꙗ҆̀же реко́хъ къ ва́мъ мѡѷсе́омъ:
2
скажи синам Ізраїлевим: зробіть у себе міста притулку, про які Я говорив вам через Мойсея,
3
оу҆бѣ́жище оу҆бі́йцѣ порази́вшемꙋ дꙋ́шꙋ нево́лею: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ гра́ды оу҆бѣ́жище, и҆ не оу҆́мретъ оу҆бі́йца ѿ оу҆́жика кро́ве, до́ндеже предста́нетъ пред̾ со́нмомъ на сꙋ́дъ.
3
щоб міг тікати туди вбивця, що убив людину помилково, без наміру; нехай [міста ці] будуть у вас притулком [щоб не вмер той, що убив] від того, хто мститься за кров, [доки не постане перед громадою на суд].
4
И҆ (а҆́ще кто̀) оу҆бѣ́гнетъ во є҆ди́нъ ѿ градѡ́въ си́хъ, и҆ ста́нетъ во вратѣ́хъ гра́да, и҆ и҆сповѣ́сть во оу҆́ши ста́рцємъ гра́да тогѡ̀ словеса̀ своѧ̑: и҆ прїи́мꙋтъ є҆го̀ со́нмъ къ себѣ̀, и҆ дадѧ́тъ є҆мꙋ̀ мѣ́сто жи́ти съ ни́ми:
4
І хто втече в одне з міст цих, нехай стане біля воріт міста і розповість уголос старійшинам міста цього справу свою; і вони приймуть його до себе в місто і дадуть йому місце, щоб він жив у них;
5
и҆ є҆гда̀ пожене́тъ оу҆́жикъ кро́ве в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ не дадꙋ́тъ оу҆би́вшаго въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ не вѣ́дый оу҆бѝ бли́жнѧго своего̀ и҆ не ненави́дѧ то́й є҆го̀ ѿ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ:
5
і коли поженеться за ним той, хто мститься за кров, то вони не повинні видавати в руки його убивцю, тому що він без наміру убив ближнього свого, не мав до нього ненависти ні вчора, ні третього дня;
6
и҆ да всели́тсѧ въ то́й гра́дъ, до́ндеже ста́нетъ пред̾ лице́мъ со́нма на сꙋ́дъ, и҆ до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй, и҆́же бꙋ́детъ въ ты̑ѧ дни̑: тогда̀ да ѡ҆брати́тсѧ оу҆бі́йца, и҆ вни́детъ во гра́дъ сво́й и҆ въ до́мъ сво́й, и҆ во гра́дъ, ѿню́дꙋже и҆збѣжѐ.
6
нехай він живе в цьому місті, доки не стане перед громадою на суд, доки не помре великий священик, який буде в ті дні. А потім нехай повернеться вбивця і піде в місто своє і в дім свій, у місто, з якого він утік.
7
И҆ ѿдѣли́ша кеде́съ въ галїле́и, въ горѣ̀ нефѳалі́мли, и҆ сѷхе́мъ въ горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ гра́дъ а҆рво̀ (*се́й є҆́сть хеврѡ́нъ) въ горѣ̀ і҆ꙋ́дѣ:
7
І відокремили Кедес у Галилеї на горі Неффалимовій, Сихем на горі Єфремовій, і Кириаф-Арби, інакше Хеврон, на горі Іудиній;
8
и҆ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на ко і҆ерїхѡ́нꙋ на восто́къ, да́ша восо́ръ въ пꙋсты́ни въ по́ли ѿ пле́мене рꙋви́млѧ, и҆ рамѡ́ѳъ въ галаа́дѣ ѿ пле́мене га́дова, и҆ гѡла́нъ въ васані́тїдѣ ѿ пле́мене манассі́ина:
8
за Йорданом, навпроти Єрихона на схід, відокремили: Бецер у пустелі, на рівнині, від коліна Рувимового, і Рамоф у Галааді від коліна Гадового, і Голан у Васані від коліна Манассіїного;
9
сі́и гра́ды и҆збра̑ны бы́ша всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ни́хъ, є҆́же оу҆бѣжа́ти та́мѡ всѧ́комꙋ оу҆бива́ющемꙋ дꙋ́шꙋ нево́лею, да не оу҆́мретъ ѿ рꙋкꙋ̀ оу҆́жика кро́ве, до́ндеже ста́нетъ пред̾ со́нмомъ на сꙋ́дъ.
9
ці міста призначені для всіх синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, щоб тікав туди всякий, хто убив людину помилково, щоб не помер він від руки того, хто мститься за кров, доки не постане перед громадою [на суд].
Глава́ к҃а
1
И҆ прїидо́ша старѣ̑йшины ѻ҆те́чествъ сынѡ́въ леѵі́иныхъ къ є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ наѵи́нꙋ и҆ къ старѣ́йшинамъ ѻ҆те́чествъ ѿ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ,
1
Начальники поколінь левитських прийшли до Єлеазара священика і до Ісуса, сина Навина, і до начальників поколінь синів Ізраїлевих,
2
и҆ рѣ́ша къ ни̑мъ въ силѡ́мѣ въ землѝ ханаа́ни, глаго́люще: заповѣ́да гдⷭ҇ь рꙋко́ю мѡѷсе́овою да́ти на́мъ гра́ды є҆́же ѡ҆бита́ти, и҆ ѡ҆крє́стнаѧ и҆́хъ предгра̑дїѧ скотѡ́мъ на́шымъ.
2
і говорили їм у Силомі, в землі Ханаанській, і сказали: Господь повелів через Мойсея дати нам міста для проживання і передмістя їх для худоби нашої.
3
И҆ да́ша сы́нове і҆и҃лєвы леѵі́тѡмъ ѿ оу҆ча́стїй свои́хъ по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню гра́ды сїѧ̑ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ предгра̑дїѧ и҆́хъ.
3
І дали сини Ізраїлеві левитам з наділів своїх, за повелінням Господнім, ці міста з передмістями їх.
4
И҆ и҆зы́де жре́бїй со́нмꙋ каа́ѳовꙋ, и҆ бы́сть сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ жерцє́мъ леѵі́тѡмъ ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина и҆ ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ и҆ ѿ пле́мене венїамі́нѧ по жре́бїємъ гра́ды трина́десѧть:
4
Випав жереб племенам Каафовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Іудиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Веніамінового, тринадцять міст;
5
и҆ сынѡ́мъ каа́ѳѡвымъ ѡ҆ста́вшымсѧ ѿ (сро́дства) пле́мене є҆фре́мова и҆ ѿ пле́мене да́нова и҆ ѿ полꙋпле́мене манассі́ина по жре́бїю гра́ды де́сѧть:
5
а іншим синам Каафа від племен коліна Єфремового, і від коліна Данового, і від половини коліна Манассіїного, за жеребом, дісталося десять міст;
6
и҆ сынѡ́мъ гирсѡ̑нимъ ѿ пле́мене і҆ссаха́рова и҆ ѿ пле́мене а҆си́рова, и҆ ѿ пле́мене нефѳалі́млѧ и҆ ѿ полꙋпле́мене манассі́ина (є҆́же) въ васа́нѣ, по жре́бїю гра́ды трина́десѧть:
6
синам Гирсоновим — від племен коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від половини коліна Манассіїного у Васані, за жеребом, дісталося тринадцять міст;
7
и҆ сынѡ́мъ мера̑рїнымъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, ѿ пле́мене рꙋви́млѧ и҆ ѿ пле́мене га́дова и҆ ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ, по жре́бїю гра́ды двана́десѧть.
7
синам Мерариним, за їх племенами, від коліна Рувимового, від коліна Гадового і від коліна Завулонового — дванадцять міст.
8
И҆ да́ша сы́нове і҆и҃лєвы леѵі́тѡмъ гра́ды сїѧ̑ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ и҆́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, по жре́бїю.
8
І віддали сини Ізраїлеві левитам ці міста з передмістями їх, як повелів Господь через Мойсея, за жеребом.
9
И҆ дадѐ пле́мѧ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ пле́мѧ сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ и҆ пле́мѧ сынѡ́въ венїамі́новыхъ гра́ды сїѧ̑: и҆ нареко́ша по и҆́мени.
9
Від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеонових, [і від коліна синів Веніамінових] дали міста, які тут названі поіменно:
10
И҆ бы́ша сынѡ́мъ а҆арѡ́нѡвымъ ѿ со́нма каа́ѳова сынѡ́въ леѵі́иныхъ, ꙗ҆́кѡ си̑мъ бы́сть жре́бїй пе́рвый.
10
синам Аарона, з племен Каафових, із синів Левія [тому що жереб їхній був перший],
11
И҆ дадѐ и҆̀мъ карїаѳарво́къ, митропо́ль сынѡ́въ є҆на́ковыхъ (*се́й є҆́сть хеврѡ́нъ въ горѣ̀ і҆ꙋ́динѣ), и҆ ѡ҆крє́стнаѧ и҆́хъ.
11
дали Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон, на горі Іудиній, і передмістя його навколо нього;
12
И҆ се́ла гра́да (сегѡ̀) и҆ вє́си є҆гѡ̀ дадѐ і҆исꙋ́съ хале́вꙋ сы́нꙋ і҆ефонні́инꙋ во ѡ҆бдержа́нїе є҆гѡ̀.
12
а поле цього міста і села його віддали у власність Халеву, синові Ієфонніїному.
13
И҆ сынѡ́мъ а҆арѡ́на жерца̀ дадѐ гра́дъ оу҆бѣ́жище оу҆би́вшемꙋ хеврѡ́нъ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ ꙗ҆̀же къ немꙋ̀:
13
Отже, синам Аарона священика дали місто притулку для убивці — Хеврон і передмістя його, Ливну і передмістя її,
14
и҆ левнꙋ̀ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ ꙗ҆̀же къ не́й: и҆ і҆еѳе́ръ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ ꙗ҆̀же къ немꙋ̀: и҆ є҆сѳемѡ̀ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ ꙗ҆̀же къ немꙋ̀:
14
Іаттир і передмістя його, Ештемо і передмістя його,
15
и҆ ѡ҆лѡ́нъ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ ꙗ҆̀же къ немꙋ̀: и҆ даві́ръ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ ꙗ҆̀же къ немꙋ̀:
15
Холон і передмістя його, Давир і передмістя його,
16
и҆ а҆і́нъ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ є҆мꙋ̀: и҆ і҆етта̀ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ є҆мꙋ̀: и҆ веѳсамѵ́съ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ є҆мꙋ̀: гра́ды де́вѧть ѿ двꙋ̀ племе́нъ си́хъ.
16
Аїн і передмістя його, Ютту і передмістя її, Беф-Шемеш і передмістя його: дев’ять міст від двох колін цих;
17
И҆ ѿ пле́мене венїамі́нѧ гаваѡ́нъ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ є҆мꙋ̀: и҆ гавеѐ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
17
а від коліна Веніамінового: Гаваон і передмістя його, Геву і передмістя її,
18
и҆ а҆наѳѡ́ѳъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ а҆лмѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
18
Анафоф і передмістя його, Алмон і передмістя його: чотири міста.
19
Всѝ гра́ды сынѡ́въ а҆арѡ́новыхъ жерцє́въ, гра́ды трина́десѧть и҆ ѡ҆крє́стнаѧ и҆́хъ.
19
Усіх міст синам Аароновим, священикам, дісталося тринадцять міст із передмістями їх.
20
И҆ со́нмѡмъ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ леѵі́тѡмъ, ѡ҆ста́вльшымсѧ ѿ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ, и҆ бы́сть гра́дъ предѣ́лѡвъ и҆́хъ ѿ пле́мене є҆фре́мова.
20
І племенам синів Каафових, левитів, іншим із синів Каафових, за жеребом їх, дісталися міста від коліна Єфремового;
21
И҆ да́ша и҆̀мъ гра́дъ оу҆бѣ́жище оу҆би́вшемꙋ сѷхе́мъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀ въ горѣ̀ є҆фре́мли: и҆ газе́ръ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
21
дали їм місто притулку для вбивці — Сихем і передмістя його, на горі Єфремовій, Гезер і передмістя його,
22
и҆ кавсаі́мъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ веѳѡрѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
22
Кивцаїм і передмістя його, Беф-Орон і передмістя його: чотири міста;
23
И҆ ѿ пле́мене да́нова є҆лѳекѡ̀ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ гавеѳѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
23
від коліна Данового: Елфеке і передмістя його, Гиввефон і передмістя його,
24
и҆ є҆лѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ геѳреммѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
24
Аїалон і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: чотири міста;
25
И҆ ѿ полꙋпле́мене манассі́ина ѳаана́хъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ веѳса́мъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра̑да два̀.
25
від половини коліна Манассіїного: Фаанах і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: два міста.
26
Всѝ гра́ды де́сѧть и҆ ѡ҆крє́стнаѧ и҆́хъ со́нмѡмъ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ ѡ҆ста́вльшымсѧ.
26
Усіх міст із передмістями їх іншим племенам синів Каафових дісталося десять.
27
И҆ сынѡ́мъ гирсѡ̑нимъ сро́дникѡмъ леѵі̑тскимъ, ѿ полꙋпле́мене манассі́ина, гра́ды ѿлꙋчє́нныѧ оу҆би́вшымъ, гѡла́нъ въ васані́тїдѣ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ веесѳера̀ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра̑да два̀.
27
А синам Гирсоновим, із племен левитських дали: від половини коліна Манассіїного місто притулку для вбивці — Голан у Васані й передмістя його, і Беештеру і передмістя її: два міста;
28
И҆ ѿ пле́мене і҆ссаха́рова кїсїѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ девра́ѳъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
28
від коліна Іссахарового: Кишион і передмістя його, Давраф і передмістя його,
29
и҆ і҆ермѡ́ѳъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ и҆сто́чникъ пи́сменъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
29
Іармуф і передмістя його, Ен-Ганним і передмістя його: чотири міста;
30
И҆ ѿ пле́мене а҆си́рова масаа́лъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ а҆вдѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
30
від коліна Асирового: Мишал і передмістя його, Авдон і передмістя його,
31
и҆ ѳелка́ѳъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ роѡ́въ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
31
Хелкаф і передмістя його, Рехов і передмістя його: чотири міста;
32
И҆ ѿ пле́мене нефѳалі́мова гра́дъ ѡ҆предѣле́нный оу҆би́вшемꙋ кеде́съ въ галїле́и и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ є҆маѳдѡ́ръ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ ноеммѡ́нъ и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ є҆гѡ̀: гра́ды трѝ.
32
від коліна Неффалимового місто притулку для вбивці — Кедес у Галилеї і передмістя його, Хамоф-Дор і передмістя його, Карфан і передмістя його: три міста.
33
Всѝ гра́ды гирсѡ́нѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ, гра́ды трина́десѧть и҆ ѿлꙋчє́ннаѧ и҆́хъ.
33
Усіх міст синам Гирсоновим, за племенами їх, дісталося тринадцять міст із передмістями їх.
34
И҆ со́нмꙋ сынѡ́въ мера́рїныхъ леѵі́тѡмъ про́чымъ, ѿ пле́мене сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ, і҆екнаа́мъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ карѳа̀ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
34
Племенам синів Мерариних, решті левитів, дали: від коліна Завулонового Іокнеам і передмістя його, Карфу і передмістя її,
35
и҆ дамна̀ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ наалѡ́лъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
35
Димну і передмістя її, Нагалал і передмістя його: чотири міста;
36
И҆ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на ко і҆ерїхѡ́нꙋ ѿ пле́мене рꙋви́мова дадѐ гра́дъ оу҆бѣ́жище оу҆би́вшемꙋ восо́ръ въ пꙋсты́ни мїсѡ́ръ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ і҆ази́ръ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
36
[по той бік Йордану навпроти Єрихона] від коліна Рувимового [дано місто притулку для вбивці] Бецер [у пустелі Мисор] і передмістя його, Іааца і передмістя її,
37
и҆ гедсѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ масфа̀ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
37
Кедемоф і передмістя його, Мефааф і передмістя його: чотири міста;
38
И҆ ѿ пле́мене га́дова гра́дъ оу҆бѣ́жища оу҆би́вшемꙋ рамѡ́ѳъ въ галаа́дѣ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ манаі́мъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀:
38
від коліна Гадового: міста притулку для вбивці — Рамоф у Галааді й передмістя його, Маханаїм і передмістя його,
39
и҆ є҆севѡ́нъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: и҆ і҆ази́ръ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀: гра́ды четы́ри.
39
Есевон і передмістя його, Іазер і передмістя його: усіх міст чотири.
40
Всѝ гра́ды сынѡ́мъ мера̑рїнымъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, ѡ҆ста́вльшихсѧ ѿ пле́мене леѵі́ина, и҆ бы́ша предѣ́лы и҆́хъ гра́ды двана́десѧть.
40
Усіх міст синам Мерариним за племенами їх, решті племен левитських, за жеребом дісталося дванадцять міст.
41
Всѝ гра́ды леѵі́тстїи посредѣ̀ ѡ҆бдержа́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ четы́редесѧть и҆ ѻ҆́смь градѡ́въ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ и҆́хъ, ѡ҆́крестъ градѡ́въ си́хъ:
41
Усіх міст левитських серед володінь синів Ізраїлевих було сорок вісім міст із передмістями їх.
42
гра́дъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ ѡ҆́крестъ гра́да: та́кѡ всѣ̑мъ градѡ́мъ си̑мъ. И҆ совершѝ і҆исꙋ́съ раздѣли́вый зе́млю въ предѣ́лѣхъ є҆ѧ̀: и҆ да́ша сы́нове і҆и҃лєвы ча́сть і҆исꙋ́сꙋ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ: да́ша є҆мꙋ̀ гра́дъ, є҆го́же просѝ: ѳамнасаха́ръ да́ша є҆мꙋ̀ на горѣ̀ є҆фре́мовѣ. И҆ созда̀ і҆исꙋ́съ гра́дъ, є҆го́же просѝ, и҆ всели́сѧ въ не́мъ. И҆ взѧ̀ і҆исꙋ́съ ножы̀ ка́мєнныѧ, и҆́миже ѡ҆брѣ́зова сы́ны і҆и҃лєвы, роди́вшыѧсѧ на пꙋтѝ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆брѣ́зашасѧ въ пꙋсты́ни, и҆ положѝ ѧ҆̀ во ѳамнасаха́рѣ.
42
При містах цих були при кожнім місті передмістя навколо нього: так було при всіх містах цих. [Коли Ісус скінчив розподіл землі за наділами її, тоді сини Ізраїлеві дали частину Ісусові за повелінням Господнім; дали йому місто, яке він просив, Фимнаф-Сару дали йому на горі Єфремовій, і побудував Ісус місто, яке просив, і жив у ньому. І взяв Ісус кам’яні ножі, якими обрізав синів Ізраїлевих, народжених у путі в пустелі, тому що вони не були обрізані в пустелі; і поклав їх у Фимнаф-Сарі.]
43
И҆ дадѐ гдⷭ҇ь і҆и҃лю всю̀ зе́млю, ю҆́же клѧ́тсѧ да́ти ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: и҆ наслѣ́диша ю҆̀ и҆ всели́шасѧ въ не́й.
43
Таким чином віддав Господь Ізраїлю всю землю, яку клявся дати батькам їхнім, і вони одержали її в спадщину й оселилися на ній.
44
И҆ оу҆поко́и гдⷭ҇ь и҆̀хъ ѡ҆́крестъ, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: не воста̀ никто́же проти́вꙋ и҆̀мъ ѿ всѣ́хъ врагѡ́въ и҆́хъ: и҆ всѧ̑ врагѝ и҆́хъ предадѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки и҆́хъ.
44
І дав їм Господь спокій з усіх боків, як клявся батькам їх, і ніхто з усіх ворогів їх не встояв проти них; усіх ворогів їхніх віддав Господь до рук їхніх.
45
Не ѡ҆скꙋдѣ̀ сло́во (ни є҆ди́но) ѿ всѣ́хъ гл҃гѡ́лъ благи́хъ, ꙗ҆̀же речѐ гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: всѧ̑ собы́шасѧ.
45
Не залишилося невиконаним жодне слово з усіх добрих слів, які Господь говорив дому Ізраїлевому; все збулося.
Глава́ к҃в
1
Тогда̀ созва̀ і҆исꙋ́съ сы́ны рꙋви̑мли и҆ сы́ны га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина, и҆ речѐ и҆̀мъ:
1
Тоді Ісус покликав коліно Рувимове, Гадове і половину коліна Манассіїного і сказав їм:
2
вы̀ слы́шасте всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, и҆ послꙋ́шасте гла́са моегѡ̀, по всемꙋ̀ є҆ли̑ка заповѣ́дахъ ва́мъ:
2
ви виконали все, що повелів вам Мойсей, раб Господній, і слухалися слів моїх в усьому, що я наказував вам;
3
не ѡ҆ста́висте бра́тїи ва́шеѧ въ сїѧ̑ дни̑ и҆ мно́жайшыѧ, да́же до днѐ сегѡ̀: сохрани́сте за́повѣдь гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ:
3
ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів до цього дня і виконали, що належало виконати за повелінням Господа, Бога вашого:
4
нн҃ѣ же оу҆поко́и гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ бра́тїю ва́шꙋ, ꙗ҆́коже речѐ и҆̀мъ: нн҃ѣ оу҆̀бо возврати́вшесѧ ѿиди́те въ до́мы ва́шѧ и҆ въ зе́млю ѡ҆бдержа́нїѧ ва́шегѡ, ю҆́же дадѐ ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на:
4
нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом;
5
но сохрани́те ѕѣлѡ̀ твори́ти за́пѡвѣди и҆ зако́нъ, є҆го́же заповѣ́да ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а ва́шего и҆ ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀, храни́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ прилѣжа́ти є҆мꙋ̀ и҆ слꙋжи́ти є҆мꙋ̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца ва́шегѡ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ ва́шеѧ.
5
тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.
6
И҆ благослови́въ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ: и҆ ѿидо́ша въ до́мы своѧ̑.
6
Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по наметах своїх.
7
И҆ полꙋ̀ (пле́мене) манассі́инꙋ дадѐ мѡѷсе́й (ѡ҆бдержа́нїе) въ васа́нѣ, и҆ полови́нѣ дадѐ і҆исꙋ́съ съ бра́тїею и҆́хъ оу҆ і҆ѻрда́на къ мо́рю. И҆ є҆гда̀ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ въ до́мы и҆́хъ, и҆ благословѝ и҆̀хъ:
7
Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васані, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх,
8
и҆ со и҆мѣ́нїемъ мно́гимъ ѿидо́ша въ до́мы своѧ̑: и҆ скоты̀ мнѡ́ги ѕѣлѡ̀, и҆ сребро̀ и҆ зла́то, и҆ мѣ́дь и҆ желѣ́зо, и҆ ри̑зы мнѡ́ги ѕѣлѡ̀, и҆ раздѣли́ша плѣ́нъ врагѡ́въ свои́хъ съ бра́тїею свое́ю.
8
то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші, з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми.
9
И҆ возврати́вшесѧ ѿидо́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿ силѡ́ма землѝ ханаа́ни, ѿитѝ въ зе́млю галаа́дскꙋ, въ зе́млю ѡ҆бдержа́нїѧ своегѡ̀, ю҆́же наслѣ́диша по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню рꙋко́ю мѡѷсе́овою.
9
І повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
10
И҆ прїидо́ша въ галїлѡ́ѳъ і҆ѻрда́нскъ, и҆́же є҆́сть въ землѝ ханаа́ни: и҆ созда́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина та́мѡ ѻ҆лта́рь оу҆ і҆ѻрда́на, ѻ҆лта́рь вели́къ є҆́же ви́дѣти.
10
Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд.
11
И҆ оу҆слы́шаша сы́нове і҆и҃лєвы глаго́лющихъ: сѐ, созда́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина ѻ҆лта́рь оу҆ предѣ́лѡвъ землѝ ханаа́ни, въ галїлѡ́ѳѣ оу҆ і҆ѻрда́на ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
11
І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих.
12
И҆ оу҆слы́шаша сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ собра́шасѧ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы въ силѡ́нъ, є҆́же возше́дше воева́ти и҆̀хъ.
12
Коли почули це сини Ізраїлеві, то зібралася вся громада синів Ізраїлевих біля Силома, щоб іти проти них війною.
13
И҆ посла́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ къ сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ къ полꙋпле́мени манассі́инꙋ въ зе́млю галаа́дскꙋ фїнее́са сы́на є҆леаза́ра, сы́на а҆арѡ́на жерца̀,
13
Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаадську Финеєса, сина Єлеазара, священика,
14
и҆ де́сѧть кнѧзе́й съ ни́мъ: кнѧ́зь є҆ди́нъ ѿ до́мꙋ ѻ҆те́чества, ѿ всѣ́хъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: мꙋ́жїе кнѧ̑зи домѡ́въ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, и҆̀же сꙋ́ть тысѧщенача́лницы і҆и҃лєвы.
14
і з ним десять начальників, по начальнику покоління від усіх колін Ізраїлевих; кожен з них був начальником покоління в тисячах Ізраїлевих.
15
И҆ прїидо́ша къ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ къ сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ къ полꙋпле́мени манассі́инꙋ въ зе́млю галаа́довꙋ, и҆ рѣ́ша къ ни̑мъ, глаго́люще:
15
І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаад і говорили з ними і сказали:
16
сїѧ̑ глаго́летъ ве́сь со́нмъ гдⷭ҇ень: ко́е прегрѣше́нїе сїѐ, и҆́мже согрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ, ѿврати́тисѧ дне́сь ѿ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, созда́вше себѣ̀ тре́бище, є҆́же ѿстꙋ́пникѡмъ ва́мъ бы́ти дне́сь ѿ гдⷭ҇а;
16
так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа?
17
є҆да̀ ма́лъ ва́мъ грѣ́хъ фогѡ́ровъ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆чи́стихомсѧ ѿ негѡ̀ да́же до сегѡ̀ днѐ; и҆ бы́сть ꙗ҆́зва въ со́нмѣ гдⷭ҇ни:
17
Хіба мало для нас беззаконня Фегорового, від якого ми не очистилися до цього дня і за яке вражена була громада Господня?
18
и҆ вы̀ ѿврати́стесѧ дне́сь ѿ гдⷭ҇а: и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ ѿстꙋ́пите дне́сь ѿ гдⷭ҇а, и҆ заꙋ́тра на все́мъ і҆и҃ли бꙋ́детъ гнѣ́въ гдⷭ҇ень:
18
А ви відступаєте сьогодні від Господа! Сьогодні ви повстаєте проти Господа, а завтра прогнівається [Господь] на всю громаду Ізраїлеву;
19
и҆ нн҃ѣ а҆́ще мала̀ ва́мъ землѧ̀ ѡ҆бдержа́нїѧ ва́шегѡ, прейди́те вы̀ въ зе́млю ѡ҆бдержа́нїѧ гдⷭ҇нѧ, и҆дѣ́же пребыва́етъ ски́нїѧ гдⷭ҇нѧ, и҆ наслѣ́дите средѣ̀ на́съ, и҆ не бꙋ́дите ѿстꙋ̑пницы ѿ гдⷭ҇а, и҆ ѿ на́съ не ѿстꙋпи́те, за є҆́же созда́ти ва́мъ тре́бище кромѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ:
19
якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого;
20
не се́ ли а҆ха́ръ сы́нъ зара́новъ прегрѣше́нїемъ прегрѣшѝ ѿ проклѧ́тїѧ, и҆ бы́сть на ве́сь со́нмъ і҆и҃левъ гнѣ́въ; а҆́ще и҆ є҆ди́нъ бѧ́ше, но не є҆ди́нъ оу҆́мре грѣхо́мъ свои́мъ.
20
чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня.
21
И҆ ѿвѣща́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина, и҆ рѣ́ша тысѧщенача́лникѡмъ і҆и҃лєвымъ, глаго́люще:
21
Сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного у відповідь на це говорили начальникам тисяч Ізраїлевих:
22
бг҃ъ бг҃ъ, гдⷭ҇ь є҆́сть, и҆ бг҃ъ бг҃ъ гдⷭ҇ь са́мъ вѣ́сть, и҆ і҆и҃ль са́мъ позна́етъ, а҆́ще во ѿстꙋпле́нїи прегрѣши́хомъ пред̾ гдⷭ҇емъ, да не и҆зба́витъ на́съ во дне́шнїй де́нь:
22
Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день!
23
и҆ а҆́ще созда́хомъ себѣ̀ тре́бище, є҆́же ѿстꙋпи́ти на́мъ ѿ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆лѝ вознестѝ на́мъ на́нь же́ртвꙋ всесожже́нїй, и҆лѝ є҆́же сотвори́ти на не́мъ же́ртвꙋ спасе́нїѧ, са́мъ гдⷭ҇ь взы́щетъ:
23
Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь!
24
но ра́ди благоговѣ́нїѧ глаго́ла сотвори́хомъ сїѐ, глаго́люще: да не рекꙋ́тъ заꙋ́тра ча̑да ва̑ша ча́дѡмъ на́шымъ, глаго́люще: что̀ ва́мъ и҆ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ;
24
Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: «що вам до Господа Бога Ізраїлевого!
25
и҆ предѣ́лы поста́ви гдⷭ҇ь междꙋ̀ ва́ми и҆ на́ми, сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы, і҆ѻрда́нъ, и҆ нѣ́сть ва́мъ ча́сти гдⷭ҇ни: и҆ ѿчꙋждѧ́тъ сы́нове ва́ши сынѡ́въ на́шихъ, ꙗ҆́кѡ да не слꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ:
25
Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі». Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа.
26
и҆ реко́хомъ сотвори́ти си́це, є҆́же созда́ти тре́бище сїѐ, не приноше́нїй ра́ди, нижѐ же́ртвъ ра́ди,
26
Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв,
27
но да бꙋ́детъ свидѣ́телство сїѐ междꙋ̀ ва́ми и҆ на́ми и҆ междꙋ̀ рѡ́ды на́шими по на́съ, є҆́же слꙋжи́ти слꙋ́жбꙋ гдⷭ҇еви пред̾ ни́мъ въ приноше́нїихъ на́шихъ и҆ въ же́ртвахъ на́шихъ и҆ въ же́ртвахъ спасе́нїй на́шихъ: и҆ да не рекꙋ́тъ ча̑да ва̑ша заꙋ́тра ча́дѡмъ на́шымъ: нѣ́сть ва́мъ ча́сти гдⷭ҇ни.
27
але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: «немає вам частки у Господі».
28
И҆ реко́хомъ: а҆́ще бꙋ́детъ когда̀, и҆ возглаго́лютъ къ на́мъ и҆лѝ къ родѡ́мъ на́шымъ заꙋ́тра и҆ рекꙋ́тъ: зри́те подо́бїе же́ртвенника гдⷭ҇нѧ, є҆го́же сотвори́ша ѻ҆тцы̀ на́ши, не приноше́нїѧ ра́ди, нижѐ же́ртвъ ра́ди, но свидѣ́телство є҆́сть междꙋ̀ на́ми и҆ междꙋ̀ ва́ми и҆ междꙋ̀ сы́ны на́шими:
28
Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими].
29
да не бꙋ́детъ оу҆̀бо на́мъ ѿстꙋпи́ти ѿ гдⷭ҇а, є҆́же ѿврати́тисѧ во дне́шнїй де́нь ѿ гдⷭ҇а, є҆́же сотвори́ти на́мъ же́ртвенникъ приноше́нїємъ и҆ же́ртвамъ саламі́нъ [ми̑рнымъ] и҆ же́ртвѣ спасе́нїѧ, кромѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆́же є҆́сть пред̾ ски́нїею є҆гѡ̀.
29
Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його.
30
И҆ оу҆слы́шавше фїнее́съ жре́цъ и҆ всѝ кнѧ̑зи со́нма, и҆ тысѧщенача́лницы і҆и҃лєвы, и҆̀же бы́ша съ ни́мъ, словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же глаго́лаша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина, и҆ оу҆го́дно и҆̀мъ бы́сть сїѐ.
30
Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манассіїні, схвалили їх.
31
И҆ речѐ фїнее́съ жре́цъ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ: дне́сь позна́хомъ, ꙗ҆́кѡ съ на́ми є҆́сть гдⷭ҇ь, и҆̀же не погрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ прегрѣше́нїѧ, но дне́сь и҆зба́висте сы́ны і҆и҃лєвы ѿ рꙋкѝ гдⷭ҇ни.
31
І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Рувимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої.
32
И҆ возврати́сѧ фїнее́съ жре́цъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ ѿ сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ ѿ сынѡ́въ га́довыхъ и҆ ѿ полꙋпле́мене манассі́ина ѿ землѝ галаа́довы въ зе́млю ханаа́ню къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ ѿвѣща́ша и҆̀мъ словеса̀ сїѧ̑.
32
І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь.
33
И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во сїѐ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ благослови́ша бг҃а сы́нове і҆и҃лєвы и҆ реко́ша: ктомꙋ̀ да не и҆зы́демъ къ ни̑мъ на бра́нь потреби́ти зе́млю сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ сынѡ́въ га́довыхъ и҆ полꙋпле́мене манассі́ина. И҆ всели́шасѧ на не́й.
33
І сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного].
34
И҆ наречѐ і҆исꙋ́съ тре́бище сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ сынѡ́въ га́довыхъ и҆ полꙋпле́мене манассі́ина и҆ речѐ: ꙗ҆́кѡ свидѣ́нїе є҆́сть междꙋ̀ и҆́ми, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ бг҃ъ и҆́хъ є҆́сть.
34
І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед*, тому що, сказали вони, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.
Глава́ к҃г
1
И҆ бы́сть по дне́хъ мно́зѣхъ, є҆гда̀ оу҆поко́и гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃лѧ ѿ всѣ́хъ врагѡ́въ є҆гѡ̀ и҆̀же ѡ҆́крестъ, и҆ і҆исꙋ́съ состарѣ́сѧ проше́дъ дни̑.
1
Минуло багато часу після того, як Господь [Бог] заспокоїв Ізраїля від усіх ворогів його з усіх боків, Ісус постарів, увійшов у похилі літа.
2
И҆ созва̀ і҆исꙋ́съ всѧ̑ сы́ны і҆и҃лєвы и҆ старѣ̑йшины и҆́хъ, и҆ кнѧ̑зи и҆́хъ и҆ сꙋдїи̑ и҆́хъ и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ, и҆ речѐ къ ни̑мъ: а҆́зъ состарѣ́хсѧ и҆ проидо́хъ дни̑:
2
І покликав Ісус усіх [синів] Ізраїлевих, старійшин їх, начальників їх, суддів їх і наглядачів їх, і сказав їм: я постарів, увійшов у похилі літа.
3
вы́ же ви́дѣсте всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ си̑мъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, занѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ спобо́рствовавый на́мъ:
3
Ви бачили все, що зробив Господь Бог ваш перед лицем вашим з усіма цими народами, тому що Господь Бог ваш Сам воював за вас.
4
ви́дите, ꙗ҆́кѡ низверго́хъ ва́мъ ꙗ҆зы́ки ѡ҆ста́вшыѧсѧ ва́мъ сїѧ̑ во жре́бїихъ племенѡ́мъ ва́шымъ, ѿ і҆ѻрда́на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки потреби́хъ, и҆ ѿ мо́рѧ вели́кагѡ, є҆́же ѡ҆предѣли́тъ на за́падъ со́лнца:
4
Ось, я розділив вам за жеребом народи ці, що залишилися, в наділ колінам вашим, усі народи, які я знищив, від Йордану до великого моря, на захід сонця.
5
гдⷭ҇ь же бг҃ъ ва́шъ са́мъ потреби́тъ и҆̀хъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, до́ндеже поги́бнꙋтъ, и҆ по́слетъ на нѧ̀ ѕвѣ̑ри ди̑вїѧ, до́ндеже потреби́тъ и҆̀хъ и҆ цари̑ и҆́хъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ наслѣ́дите зе́млю и҆́хъ, ꙗ҆́коже гл҃а ва́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:
5
Господь Бог ваш Сам прожене їх від вас [доки не загинуть; і пошле на них диких звірів, доки не знищить їх і царів їхніх від лиця вашого], і знищить їх перед вами, щоб ви одержали у спадщину землю їхню, як говорив вам Господь Бог ваш.
6
оу҆крѣпи́тесѧ оу҆̀бо ѕѣлѡ̀ храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ напи̑саннаѧ въ кни́гахъ зако́на мѡѷсе́ова, да не оу҆клоните́сѧ ѿ негѡ̀ на де́сно и҆лѝ на лѣ́во:
6
Тому з усією точністю намагайтеся зберігати і виконувати все написане в книзі закону Мойсеєвого, не ухиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч.
7
ꙗ҆́кѡ да не вни́дете во ꙗ҆зы́ки ѡ҆ста́вшыѧсѧ сїѧ̑, и҆ и҆мена̀ богѡ́въ и҆́хъ да не воз̾именꙋ́ютсѧ въ ва́съ, нижѐ да клене́тесѧ и҆́ми, нижѐ да послꙋ́жите и҆̀мъ, нижѐ поклони́тесѧ и҆̀мъ:
7
Не змішуйтеся з цими народами, які залишилися між вами, не згадуйте імен богів їх, не кляніться [ними] і не служіть їм і не поклоняйтеся їм,
8
но то́кмѡ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ прилѣпи́тесѧ, ꙗ҆́коже твори́сте до сегѡ̀ днѐ:
8
але приліпіться до Господа Бога вашого, як ви робили до цього дня.
9
и҆ потребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ ва́шегѡ ꙗ҆зы́ки вели̑ки и҆ си̑льны, и҆ никто̀ противоста̀ ва́мъ до сегѡ̀ днѐ:
9
Господь прогнав від вас народи великі і сильні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня;
10
є҆ди́нъ ѿ ва́съ прогна̀ ты́сѧщы, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ спобо́рствоваше ва́мъ, ꙗ҆́коже гл҃а ва́мъ:
10
один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас, як говорив вам.
11
и҆ сохрани́те ѕѣлѡ̀ люби́ти гдⷭ҇а бг҃а ва́шего:
11
Тому всіляко намагайтеся любити Господа Бога вашого.
12
а҆́ще бо ѿвратите́сѧ и҆ приложите́сѧ ко ѡ҆ста́вшымсѧ ꙗ҆зы́кѡмъ си̑мъ, и҆̀же съ ва́ми, и҆ бра́ки сотворитѐ съ ни́ми, и҆ смѣсите́сѧ съ ни́ми, и҆ ѻ҆нѝ съ ва́ми,
12
Якщо ж ви відвернетеся і пристанете до залишків з народів цих, які залишилися між вами, і породичаєтеся з ними і будете ходити до них і вони до вас,
13
вѣ́дѣнїемъ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ не приложи́тъ гдⷭ҇ь потреби́ти ꙗ҆зы́ки сїѧ̑ ѿ лица̀ ва́шегѡ: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ въ сѣ̑ти и҆ въ собла́зны, и҆ въ гвѡ́здїѧ въ пѧта́хъ ва́шихъ и҆ въ стрѣ́лы во ѻ҆чесѣ́хъ ва́шихъ, до́ндеже поги́бнете ѿ землѝ благі́ѧ сеѧ̀, ю҆́же дадѐ ва́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:
13
то знайте, що Господь Бог ваш уже не буде проганяти від вас народи ці, але вони будуть для вас петлею і сіттю, бичем для ребер ваших і терням для очей ваших, доки не будете знищені з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
14
а҆́зъ же дне́сь ѿхождꙋ̀ въ пꙋ́ть, ꙗ҆́коже и҆ всѝ и҆̀же на землѝ: и҆ позна́ете всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ и҆ дꙋше́ю ва́шею, ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́но сло́во ѿпадѐ ѿ всѣ́хъ слове́съ благи́хъ, ꙗ҆̀же речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ къ ва́мъ: всѧ̑ прихо́дѧтъ ва́мъ, и҆ не ра́знствова ѿ ни́хъ ни є҆ди́но сло́во:
14
Ось, я нині відходжу в путь всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилося марним жодне слово з усіх добрих слів, що говорив про вас Господь Бог ваш; усе збулося для вас, жодне слово не залишилося невиконаним.
15
и҆ бꙋ́детъ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ прихо́дѧтъ на ва́съ всѧ̑ словеса̀ дѡ́браѧ, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь бг҃ъ къ ва́мъ, та́кѡ наведе́тъ гдⷭ҇ь на вы̀ всѧ̑ словеса̀ ѕла̑ѧ, до́ндеже потреби́тъ вы̀ ѿ землѝ благі́ѧ сеѧ̀, ю҆́же дадѐ ва́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:
15
Але як збулося над вами всяке добре слово, яке говорив вам Господь Бог ваш, так Господь виконає на вас усяке зле слово, доки не знищить вас з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
16
внегда̀ престꙋ́пите завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, є҆го́же заповѣ́да ва́мъ, и҆ ше́дше послꙋ́жите богѡ́мъ и҆ны̑мъ и҆ покло́нитесѧ и҆̀мъ: и҆ разгнѣ́ваетсѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на вы̀, и҆ поги́бнете ско́рѡ ѿ землѝ благі́ѧ, ю҆́же дадѐ гдⷭ҇ь ва́мъ.
16
Якщо ви переступите завіт Господа Бога вашого, який Він уклав з вами, і підете і будете служити іншим богам і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро зникнете з цієї доброї землі, яку дав вам [Господь].
Глава́ к҃д
1
И҆ собра̀ і҆исꙋ́съ всѧ̑ племена̀ і҆и҃лєва въ сѷхе́мъ, и҆ созва̀ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы и҆ кнѧ̑зи и҆́хъ, и҆ сꙋдїи̑ и҆́хъ и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ, и҆ ста́ша пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ.
1
І зібрав Ісус усі коліна Ізраїлеві в Сихем і покликав старійшин Ізраїля і начальників його, і суддів його і наглядачів його, і стали вони перед [Господом] Богом.
2
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ ко всѣ̑мъ лю́демъ, глаго́лѧ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ жи́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши и҆спе́рва, ѳа́ра ѻ҆те́цъ а҆враа́мовъ и҆ ѻ҆те́цъ нахѡ́ровъ, и҆ слꙋжи́ша богѡ́мъ и҆ны̑мъ:
2
І сказав Ісус усьому народові: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «за рікою жили батьки ваші здавна, Фарра, батько Авраама і батько Нахора, і служили іншим богам.
3
и҆ поѧ́хъ ѻ҆тца̀ ва́шего а҆враа́ма ѿ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ, и҆ води́хъ є҆го̀ во все́й землѝ ханаа́нстѣй: и҆ оу҆мно́жихъ сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ да́хъ є҆мꙋ̀ і҆саа́ка:
3
Але Я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки, і водив його по всій землі Ханаанській, і розмножив сім’я його і дав йому Ісаака.
4
і҆саа́кꙋ же да́хъ і҆а́кѡва и҆ и҆са́ѵа, и҆ да́хъ и҆са́ѵꙋ го́рꙋ сиі́ръ наслѣ́дїе є҆мꙋ̀: і҆а́кѡвъ же и҆ сы́нове є҆гѡ̀ снидо́ша во є҆гѵ́петъ, и҆ бы́ша та́мѡ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ крѣ́покъ и҆ мно́гъ, и҆ ѡ҆ѕло́биша и҆̀хъ є҆гѵ́птѧне:
4
Ісааку дав Якова й Ісава. Ісаву дав Я гору Сеїр у спадщину; Яків же і сини його перейшли в Єгипет [і зробилися там народом великим, сильним і численним, і стали пригноблювати їх єгиптяни].
5
и҆ посла́хъ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, и҆ порази́хъ є҆гѵ́пта во зна́менїихъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ въ ни́хъ, и҆ по се́мъ и҆зведо́хъ ва́съ,
5
І послав Я Мойсея й Аарона і покарав Єгипет моровицями, які вчинив Я серед нього, і потім вивів вас.
6
и҆ и҆зведо́хъ ѻ҆тцы̀ ва́шѧ и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ внидо́сте въ мо́ре чермно́е: и҆ погна́ша є҆гѵ́птѧне в̾слѣ́дъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ на колесни́цахъ и҆ на ко́нехъ въ мо́ре чермно́е:
6
Я вивів батьків ваших з Єгипту, і ви прийшли до [Червоного] моря. Тоді єгиптяни гналися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря;
7
и҆ возопи́хомъ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ дадѐ ѡ҆́блакъ и҆ мглꙋ̀ междꙋ̀ на́ми и҆ междꙋ̀ є҆гѵ̑птѧны, и҆ наведѐ на ни́хъ мо́ре, и҆ покры̀ и҆̀хъ: и҆ ви́дѣша ѻ҆чеса̀ ва̑ша, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ бы́сте въ пꙋсты́ни дни̑ мнѡ́ги:
7
але вони заволали до Господа, і Він поставив [хмару і] темряву між вами та єгиптянами і навів на них море, яке їх і покрило. Очі ваші бачили, що Я зробив у Єгипті. Потім багато часу пробули ви в пустелі.
8
и҆ приведѐ ва́съ въ зе́млю а҆морре́ѡвъ живꙋ́щихъ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на вы̀: и҆ предадѐ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки ва́шѧ, и҆ наслѣ́дисте зе́млю и҆́хъ, и҆ потреби́сте и҆̀хъ ѿ лица̀ ва́шегѡ:
8
І привів Я вас до землі аморреян, які жили за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви одержали в спадщину землю їхню, і Я знищив їх перед вами.
9
и҆ воста̀ вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ, ца́рь мѡа́вль, и҆ ѡ҆полчи́сѧ проти́вꙋ і҆и҃лѧ, и҆ посла́въ призва̀ валаа́ма сы́на веѡ́рова клѧ́ти ва́съ:
9
Повстав Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, і пішов війною на Ізраїль, і послав і покликав Валаама, сина Веорового, щоб він прокляв вас;
10
и҆ не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ погꙋби́ти тѧ̀, но блгⷭ҇ве́нїемъ блгⷭ҇вѝ ва́съ и҆ и҆зба́ви ва́съ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ:
10
але Я не хотів послухати Валаама, — і він благословив вас, і Я визволив вас з рук його.
11
и҆ преидо́сте і҆ѻрда́нъ и҆ прїидо́сте во і҆ерїхѡ́нъ, и҆ би́шасѧ съ ва́ми живꙋ́щїи во і҆ерїхѡ́нѣ, а҆морре́й и҆ ферезе́й, и҆ ханане́й и҆ хетте́й, и҆ гергесе́й и҆ є҆ѵе́й и҆ і҆евꙋсе́й, и҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки ва́шѧ:
11
Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихона. І стали воювати з вами жителі Єрихона, аморреї, і ферезеї, і хананеї, і хеттеї, і гергесеї, і евеї, і ієвусеї, але Я віддав їх у руки ваші.
12
и҆ посла̀ пред̾ ва́ми шє́ршни, и҆ и҆згна̀ ѿ лица̀ ва́шегѡ два̀ царѧ̑ а҆моррє́йска, не ѻ҆рꙋ́жїемъ твои́мъ, нижѐ лꙋ́комъ твои́мъ,
12
Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів аморрейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це.
13
и҆ дадѐ ва́мъ зе́млю, ѡ҆ не́йже не трꙋди́стесѧ на не́й, и҆ гра́ды, и҆́хже не созда́сте, и҆ пожи́сте въ ни́хъ, и҆ вїногра́ды и҆ ма́сличїе, и҆́хже не насади́сте вы̀, ꙗ҆до́сте:
13
І дав Я вам землю, над якою ви не трудилися, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і оливних садів, яких ви не насаджували, ви їсте плоди».
14
и҆ нн҃ѣ оу҆бо́йтесѧ гдⷭ҇а, и҆ послꙋжи́те є҆мꙋ̀ въ пра́вдѣ и҆ правотѣ̀: и҆ ѿве́ржите бо́ги чꙋжды̑ѧ, и҆̀мже слꙋжи́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ и҆ во є҆гѵ́птѣ, и҆ слꙋжи́те гдⷭ҇еви:
14
Отже, бійтеся Господа і служіть Йому в чистоті і щирості; відкиньте богів, яким служили батьки ваші за рікою та в Єгипті, а служіть Господу.
15
а҆́ще же не оу҆го́дно ва́мъ слꙋжи́ти гдⷭ҇еви, и҆збери́те са́ми себѣ̀ дне́сь, комꙋ̀ послꙋ́жите, и҆лѝ богѡ́мъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ, и҆лѝ богѡ́мъ а҆моррє́йскимъ, въ ни́хже вы̀ живе́те на землѝ и҆́хъ: а҆́зъ же и҆ до́мъ мо́й слꙋжи́ти бꙋ́демъ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ ст҃ъ є҆́сть.
15
Якщо ж не угодно вам служити Господу, то оберіть собі нині, кому служити, чи богам, яким служили батьки ваші, коли були за рікою, або богам аморреян, у землі яких живете; а я і дім мій будемо служити Господу, [тому що Він святий].
16
И҆ ѿвѣща́вше лю́дїе, рѣ́ша: не бꙋ́ди на́мъ ѡ҆ста́вити гдⷭ҇а, є҆́же слꙋжи́ти богѡ́мъ и҆ны̑мъ:
16
І відповів народ і сказав: ні, не буде того, щоб ми залишили Господа і стали служити іншим богам!
17
гдⷭ҇ь бо бг҃ъ на́шъ то́й бг҃ъ є҆́сть, то́й и҆зведѐ на́съ и҆ ѻ҆тцы̀ на́шы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ѿ до́мꙋ рабо́ты, и҆́же сотворѝ пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима зна́мєнїѧ вє́лїѧ, и҆ сохранѝ на́съ во все́мъ пꙋтѝ, по немꙋ́же и҆до́хомъ, и҆ во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆́хже сквозѣ̀ проидо́хомъ:
17
Бо Господь — Бог наш, Він вивів нас і батьків наших із землі Єгипетської, з дому рабства, і творив перед очима нашими великі знамення й оберігав нас на всіх путях, якими ми йшли, і серед усіх народів, через які ми проходили.
18
и҆ и҆згна̀ гдⷭ҇ь всѧ̑ ꙗ҆зы́ки и҆ а҆морре́а живꙋ́щаго на землѝ ѿ лица̀ на́шегѡ: но и҆ мы̀ послꙋ́жимъ гдⷭ҇еви, се́й бо є҆́сть бг҃ъ на́шъ.
18
Господь прогнав від нас усі народи й аморреян, які жили в цій землі. Тому і ми будемо служити Господу, бо Він — Бог наш.
19
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ лю́демъ: не возмо́жете слꙋжи́ти гдⷭ҇еви бг҃ꙋ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ ст҃ъ є҆́сть и҆ ревни́тель се́й: не ѡ҆ста́витъ грѣ̑хъ ва́шихъ и҆ беззако́нїй ва́шихъ:
19
Ісус сказав народу: не зможете служити Господу [Богу], бо Він Бог святий, Бог ревнитель, не потерпить беззаконня вашого і гріхів ваших.
20
є҆гда̀ ѡ҆ста́вите гдⷭ҇а и҆ послꙋ́жите богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, и҆ прише́дъ ѡ҆ѕло́битъ ва́съ и҆ потреби́тъ ва́съ, вмѣ́стѡ є҆́же бла́го сотворѝ ва́мъ.
20
Якщо ви залишите Господа і будете служити чужим богам, то Він наведе на вас зло і знищить вас, після того як благодіяв вам.
21
И҆ реко́ша лю́дїе ко і҆исꙋ́сꙋ: нѝ, но гдⷭ҇еви послꙋ́жимъ.
21
І сказав народ Ісусові: ні, ми Господу будемо служити.
22
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ лю́демъ: свидѣ̑тели вы̀ са́ми на сѧ̀, ꙗ҆́кѡ вы̀ и҆збра́сте слꙋжи́ти гдⷭ҇еви самомꙋ̀. И҆ реко́ша: свидѣ̑тели мы̀.
22
Ісус сказав народу: ви свідки за себе, що ви обрали собі Господа — служити Йому? Вони відповіли: свідки.
23
И҆ нн҃ѣ ѿве́ржите бо́ги чꙋжды̑ѧ, и҆̀же сꙋ́ть въ ва́съ, и҆ и҆спра́вите сердца̀ ва̑ша ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ.
23
Отже, відкиньте чужих богів, які у вас, і наверніть серце своє до Господа Бога Ізраїлевого.
24
И҆ реко́ша лю́дїе ко і҆исꙋ́сꙋ: гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ послꙋ́жимъ, и҆ гла́са є҆гѡ̀ послꙋ́шаемъ.
24
Народ сказав Ісусові: Господу Богу нашому будемо служити і голос Його будемо слухати.
25
И҆ завѣща̀ і҆исꙋ́съ завѣ́тъ къ лю́демъ въ де́нь ѡ҆́нъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ зако́нъ и҆ сꙋ́дъ въ сѷхе́мѣ, пред̾ ски́нїею гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева.
25
І уклав Ісус з народом завіт у той день і дав йому постанови і закон у Сихемі [перед скинією Господа Бога Ізраїлевого].
26
И҆ вписа̀ і҆исꙋ́съ словеса̀ сїѧ̑ въ кни́гꙋ зако́на бж҃їѧ: и҆ взѧ̀ ка́мень ве́лїй, и҆ поста́ви є҆го̀ под̾ тереві́нѳомъ, и҆́же є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ.
26
І вписав Ісус слова ці в книгу закону Божого, і взяв великий камінь і поклав його там під дубом, що біля святилища Господнього.
27
И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ лю́демъ: сѐ, ка́мень се́й бꙋ́детъ ва́мъ во свидѣ́нїе: ꙗ҆́кѡ се́й слы́ша всѧ̑ гл҃гѡ́ланнаѧ ѿ гдⷭ҇а, є҆ли̑ка гл҃а къ ва́мъ дне́сь, и҆ се́й бꙋ́детъ ва́мъ во свидѣ́нїе въ послѣ̑днїѧ дни̑, є҆гда̀ солже́те гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ.
27
І сказав Ісус усьому народові: ось камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі слова Господа, які Він промовляв нам [сьогодні]; він нехай буде свідком проти вас [у майбутні дні], щоб ви не сказали неправди перед [Господом] Богом вашим.
28
И҆ ѿпꙋстѝ і҆исꙋ́съ лю́ди, коего́ждо въ мѣста̀ своѧ̑.
28
І відпустив Ісус народ, кожного у свій наділ.
29
И҆ послꙋжѝ і҆и҃ль гдⷭ҇еви во всѧ̑ дни̑ і҆исꙋ́сѡвы и҆ во всѧ̑ дни̑ ста́рцєвъ, и҆̀же препроводи́ша вре́мѧ со і҆исꙋ́сомъ и҆ и҆̀же ви́дѣша всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, є҆ли̑ка сотворѝ і҆и҃лю.
29
Після цього помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років.
30
И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ оу҆́мре і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ ра́бъ гдⷭ҇ень, (пожи́въ) сто̀ и҆ де́сѧть лѣ́тъ.
30
І поховали його в землі його наділу у Фамнаф-Сараі, що на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша. [І поклали там з ним у гробі, в якому поховали його, кам’яні ножі, якими Ісус обрізав синів Ізраїлевих у Галгалі, коли вивів їх з Єгипту, як повелів Господь; і вони там навіть до цього дня.]
31
И҆ погребо́ша є҆го̀ въ предѣ́лѣхъ жре́бїѧ є҆гѡ̀ во ѳамнасаха́рѣ, въ горѣ̀ є҆фре́мли, ѿ сѣ́вера горы̀ гаа́совы, и҆ положи́ша та́мѡ съ ни́мъ во гро́бѣ, въ не́мже погребо́ша є҆го̀, ножы̀ ка́мєнныѧ, и҆́миже ѡ҆брѣ́за сы́ны і҆и҃лєвы въ галга́лѣхъ (і҆исꙋ́съ), є҆гда̀ и҆зведѐ и҆̀хъ и҆з̾ є҆гѵ́пта, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь: и҆ та́мѡ сꙋ́ть да́же до днѐ сегѡ̀.
31
І служив Ізраїль Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили всі діла Господа, які Він сотворив для Ізраїлю.
32
И҆ кѡ́сти і҆ѡ́сифѡвы и҆знесо́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆з̾ є҆гѵ́пта и҆ закопа́ша и҆̀хъ въ сѷхе́мѣхъ, въ ча́сти села̀, є҆́же притѧжа̀ і҆а́кѡвъ ѿ а҆моррє́й живꙋ́щихъ въ сѷхе́мѣхъ сто́мъ а҆́гницъ, и҆ дадѐ ю҆̀ і҆ѡ́сифꙋ въ ча́сть.
32
І кістки Йосифа, які винесли сини Ізраїлеві з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, яке купив Яків у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет і яке дісталося в наділ синам Йосифовим.
33
И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ є҆леаза́ръ сы́нъ а҆арѡ́новъ а҆рхїере́й сконча́сѧ: и҆ погребе́нъ бы́сть въ гаваа́ѳѣ фїнее́са сы́на своегѡ̀, є҆го́же дадѐ є҆мꙋ̀ въ горѣ̀ є҆фре́мовѣ.
33
[Після цього] помер і Єлеазар, син Аарона [первосвященик], і поховали його на пагорбі Финеєса, сина його, який дали йому на горі Єфремовій.
34
Въ то́й де́нь взе́мше сы́нове і҆и҃лєвы кївѡ́тъ бж҃їй, ѡ҆бноша́хꙋ съ собо́ю: и҆ фїнее́съ жре́чествова вмѣ́стѡ є҆леаза́ра ѻ҆тца̀ своегѡ̀, до́ндеже оу҆́мре и҆ погребе́сѧ въ гаваа́ѳѣ свое́мъ.
34
[У той день сини Ізраїлеві, взявши ковчег Божий, носили з собою, і Финеєс був священиком замість Єлеазара, батька свого, доки не помер і не був похований у місті своєму Гаваафі.
35
Сы́нове же і҆и҃лєвы ѿидо́ша кі́йждо въ мѣ́сто своѐ и҆ въ сво́й гра́дъ.
35
І сини Ізраїлеві пішли кожен у своє місце й у своє місто.
36
И҆ почита́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы а҆ста́ртꙋ и҆ а҆старѡ́ѳа и҆ бо́ги ꙗ҆зы́кѡвъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ и҆́хъ. И҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки є҆глѡ́мꙋ царю̀ мѡа́влю, и҆ ѡ҆блада̀ и҆́ми лѣ́тъ ѻ҆смьна́десѧть.
36
І стали сини Ізраїлеві служити Астарті й Астарофу і богам навколишніх народів; і віддав їх Господь у руки Еглона, царя Моавитського, і він володів ними вісімнадцять років.]