¹

И҆ бы́сть по дне́хъ во дни̑ жа́твы пшени́цы, и҆ посѣтѝ самѱѡ́нъ женꙋ̀ свою̀, несы́й ко́злище ѿ ко́зъ, и҆ речѐ: да вни́дꙋ къ женѣ̀ мое́й въ ло́жницꙋ. И҆ не дадѐ є҆мꙋ̀ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ вни́ти.

¹

Через кілька днів, під час жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: «увійду до дружини моєї в спальню», батько її не дав йому ввійти.

²

И҆ речѐ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀, глаго́лѧ: рѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ ненави́дѧ возненави́дѣлъ є҆сѝ ю҆̀, и҆ ѿда́хъ ю҆̀ є҆ди́номꙋ ѿ дрꙋгѡ́въ твои́хъ: не се́ ли сестра̀ є҆ѧ̀ ме́ншаѧ добрѣ́йши є҆ѧ̀ є҆́сть; да бꙋ́детъ тебѣ̀ нн҃ѣ вмѣ́стѡ є҆ѧ̀.

²

І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї.

³

И҆ речѐ є҆мꙋ̀ самѱѡ́нъ: чи́стъ є҆́смь нн҃ѣ ѿ фѷлїсті́млѧнъ, ꙗ҆́кѡ сотворю̀ а҆́зъ съ ни́ми ѕло̀.

³

Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимлянами, якщо зроблю їм зло.

⁴

И҆ по́йде самѱѡ́нъ, и҆ ꙗ҆́тъ три́ста лиси́цъ, и҆ взѧ̀ свѣщы̀, и҆ свѧза̀ ѡ҆́шибъ ко ѡ҆́шибꙋ, и҆ оу҆стро́и є҆ди́нꙋ свѣщꙋ̀ междꙋ̀ двѣма̀ ѡ҆́шибома:

⁴

І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами;

⁵

и҆ разжжѐ ѻ҆́гнь въ свѣща́хъ, и҆ пꙋстѝ ѧ҆̀ въ ни̑вы фѷлїсті̑мски: и҆ запалѝ ни̑вы ѿ гꙋме́нъ и҆ да́же до кла́сѡвъ просты́хъ и҆ до вїногра́да и҆ ма́сличїѧ.

⁵

і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво филистимське, і випалив і копиці і нежатий хліб, і виноградні сади й оливкові.

⁶

И҆ реко́ша и҆ноплемє́нницы: кто̀ сотворѝ сїѧ̑; И҆ реко́ша: самѱѡ́нъ зѧ́ть ѳамнаѳе́евъ, ꙗ҆́кѡ взѧ̀ женꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ дадѐ ю҆̀ є҆ди́номꙋ ѿ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀. И҆ взыдо́ша и҆ноплемє́нницы и҆ сожго́ша ю҆̀ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀ ѻ҆гне́мъ.

⁶

І говорили филистимляни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її.

⁷

И҆ речѐ и҆̀мъ самѱѡ́нъ: а҆́ще и҆ сотвори́сте вы̀ та́кѡ є҆́й, а҆́зъ не благоизво́лю, но ѿмще́нїе моѐ є҆ди́номꙋ комꙋ́ждо ва́съ сотворю̀, и҆ посе́мъ почі́ю.

⁷

Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь.

⁸

И҆ поразѝ и҆́хъ го́лєни до бе́дръ ꙗ҆́звою ве́лїею: и҆ сни́де, и҆ всели́сѧ оу҆ водоте́чи въ пеще́рѣ ка́мене и҆та́ма.

⁸

І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама.

⁹

И҆ и҆зыдо́ша фѷлїсті́млѧне, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во і҆ꙋ́дѣ, и҆ разсѣ́ѧшасѧ въ лехі̀.

⁹

І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи.

¹⁰

И҆ речѐ и҆̀мъ всѧ́къ мꙋ́жъ і҆ꙋ́динъ: почто̀ прїидо́сте на ны̀; И҆ реко́ша и҆ноплемє́нницы: свѧза́ти самѱѡ́на прїидо́хомъ и҆ сотвори́ти є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотворѝ на́мъ.

¹⁰

І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами.

¹¹

И҆ снидо́ша трѝ ты́сѧщы мꙋже́й ѿ і҆ꙋ́ды къ пеще́рѣ ка́мене и҆та́ма и҆ реко́ша къ самѱѡ́нꙋ: не вѣ́си ли, ꙗ҆́кѡ владѣ́ютъ на́ми фѷлїсті́млѧне; и҆ вскꙋ́ю сїѧ̑ сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ; И҆ речѐ и҆̀мъ самѱѡ́нъ: ꙗ҆́коже мѝ сотвори́ша, та́кѡ сотвори́хъ и҆̀мъ.

¹¹

І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними.

¹²

И҆ реко́ша є҆мꙋ̀: свѧза́ти тебѐ прїидо́хомъ и҆ преда́ти тѧ̀ въ рꙋ́цѣ и҆ноплеме́нникѡмъ. И҆ речѐ и҆̀мъ самѱѡ́нъ: клени́тесѧ мнѣ̀, да не оу҆бїе́те менѐ вы̀.

¹²

І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене.

¹³

И҆ реко́ша є҆мꙋ̀, глаго́люще: нѝ, но то́кмѡ соꙋ́зомъ свѧ́жемъ тѧ̀ и҆ предади́мъ тѧ̀ въ рꙋ́ки и҆́хъ, сме́ртїю же не оу҆мертви́мъ тебѐ. И҆ свѧза́ша є҆го̀ двѣма̀ оу҆́жы но́выми и҆ и҆зведо́ша є҆го̀ ѿ ка́мене тогѡ̀.

¹³

І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини.

¹⁴

И҆ то́й прїи́де до че́люсти: и҆ноплемє́нницы же воскли́кнꙋша и҆ теко́ша проти́вꙋ є҆мꙋ̀. И҆ сни́де на него̀ дх҃ъ гдⷭ҇ень, и҆ бы́ша оу҆́жѧ на мы́шцахъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ и҆згре́бїе, є҆гда̀ зажже́тсѧ ѻ҆гне́мъ: и҆ разрѣши́шасѧ оу҆́зы є҆гѡ̀ ѿ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀:

¹⁴

Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його.

¹⁵

и҆ ѡ҆брѣ́те че́люсть ѻ҆́слю пове́рженꙋ, и҆ прострѐ рꙋ́кꙋ свою̀, и҆ взѧ̀ ю҆̀: и҆ и҆збѝ є҆́ю ты́сѧщꙋ мꙋже́й.

¹⁵

Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік.

¹⁶

И҆ речѐ самѱѡ́нъ: че́люстїю ѻ҆́слею потреблѧ́ѧ потреби́хъ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ че́люстїю ѻ҆́слею и҆зби́хъ ты́сѧщꙋ мꙋже́й.

¹⁶

І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік.

¹⁷

И҆ бы́сть є҆гда̀ преста̀ глаго́лѧ, и҆ пове́рже че́люсть ѿ рꙋкѝ своеѧ̀: и҆ наречѐ мѣ́сто то́е и҆збїе́нїе че́люстное.

¹⁷

Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи^*.

¹⁸

И҆ возжажда̀ ѕѣлѡ̀, и҆ возопѝ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ речѐ: ты̀ бл҃говоли́лъ є҆сѝ въ рꙋ́цѣ раба̀ твоегѡ̀ спасе́нїе вели́кое сїѐ, и҆ нн҃ѣ оу҆мира́ю жа́ждею, и҆ впадꙋ̀ въ рꙋ́ки неѡбрѣ́занныхъ.

¹⁸

І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необрізаних.

¹⁹

И҆ разве́рзе бг҃ъ ꙗ҆́звꙋ на че́люсти, и҆ и҆зы́де и҆з̾ неѧ̀ вода̀, и҆ пѝ: и҆ возврати́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆живѐ: сегѡ̀ ра́ди прозва́сѧ и҆́мѧ є҆́й и҆сто́чникъ призыва́ющагѡ, и҆́же є҆́сть въ че́люсти, да́же до днѐ сегѡ̀.

¹⁹

І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: «Джерело того, хто взиває», яке у Леху до цього дня.

²⁰

И҆ сꙋдѝ і҆и҃лю во дни̑ фѷлїсті́млѧнъ два́десѧть лѣ́тъ.

²⁰

І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років.