Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ сы́нове і҆и҃лєвы клѧ́шасѧ въ массифѣ̀, глаго́люще: мꙋ́жъ ѿ на́съ да не да́стъ венїамі́нꙋ дще́ре своеѧ̀ въ женꙋ̀.
1
І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж.
2
И҆ прїидо́ша лю́дїе въ веѳи́ль и҆ сѣдѣ́ша та́мѡ до ве́чера пред̾ бг҃омъ: и҆ воздвиго́ша гла́съ сво́й, и҆ пла́кашасѧ пла́чемъ ве́лїимъ, и҆ реко́ша:
2
І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали,
3
вскꙋ́ю, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, бы́сть си́це дне́сь во і҆и҃ли, є҆́же ѡ҆скꙋдѣ́ти ѿ і҆и҃лѧ пле́мени є҆ди́номꙋ;
3
і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна?
4
И҆ бы́сть на оу҆́трїѧ, и҆ ѡ҆бꙋ́трѣша лю́дїе, и҆ согради́ша та́мѡ ѻ҆лта́рь, и҆ вознесо́ша всесожже́нїе спасе́нїѧ, и҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы:
4
На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви.
5
кто̀ не взы́де въ со́нмъ ѿ всѣ́хъ племе́нъ і҆и҃левыхъ ко гдⷭ҇ꙋ; Ꙗ҆́кѡ вели́ка клѧ́тва бѧ́ше не вше́дшымъ ко гдⷭ҇ꙋ въ массифꙋ̀, глаго́люще: сме́ртїю да оу҆́мретъ.
5
І сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть.
6
И҆ оу҆мили́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы ѡ҆ венїамі́нѣ бра́тѣ свое́мъ, и҆ реко́ша: и҆зсѣ́чено дне́сь є҆ди́но пле́мѧ ѿ і҆и҃лѧ:
6
І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля;
7
что̀ сотвори́мъ ѡ҆ста́вшымсѧ ѡ҆ жена́хъ; и҆ мы̀ клѧ́хомсѧ гдⷭ҇емъ не да́ти и҆̀мъ ѿ дще́рей на́шихъ въ жєны̀.
7
як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших?
8
И҆ реко́ша: кто̀ є҆ди́нъ ѿ племе́нъ і҆и҃левыхъ, и҆́же не взы́де ко гдⷭ҇ꙋ въ массифꙋ̀; И҆ сѐ, ни є҆ди́нъ прїи́де въ по́лкъ ѿ і҆аві́са галаа́дова въ со́нмъ.
8
І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа галаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання.
9
И҆ соглѧ́даша люді́й, и҆ сѐ, не бѧ́ше та́мѡ мꙋ́жа ѿ живꙋ́щихъ во і҆аві́сѣ галаа́довѣ.
9
І оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського.
10
И҆ посла́ша та́мѡ со́нмъ двана́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й ѿ сынѡ́въ си́лы и҆ заповѣ́даша и҆̀мъ, глаго́люще: и҆ди́те и҆ и҆збі́йте живꙋ́щыѧ во і҆аві́сѣ галаа́довѣ ѻ҆рꙋ́жїемъ жєны̀ и҆ наро́ды:
10
І послала туди громада дванадцять тисяч чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей;
11
и҆ сїѐ сотвори́те: всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ и҆ всѧ́кꙋ женꙋ̀, позна́вшꙋю ло́же мꙋ́жеско, побїе́те: дѣви̑цы же снабди́те. И҆ сотвори́ша та́кѡ.
11
і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так].
12
И҆ ѡ҆брѣто́ша ѿ живꙋ́щихъ во і҆аві́сѣ галаа́довѣ четы́ре ста̑ ѻ҆трокови́цъ дѣ́въ, ꙗ҆̀же не позна́ша ло́жа мꙋ́жеска: и҆ приведо́ша ѧ҆̀ въ по́лкъ въ силѡ́мъ, и҆́же є҆́сть въ землѝ ханаа́ни.
12
І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській.
13
И҆ посла́ша ве́сь со́нмъ и҆ глаго́лаша къ сынѡ́мъ венїамі́нѡвымъ, и҆̀же въ ка́мени реммѡ́ни, и҆ призва́ша и҆̀хъ съ ми́ромъ.
13
І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир.
14
И҆ возврати́сѧ венїамі́нъ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ то̀ вре́мѧ, и҆ да́ша и҆̀мъ сы́нове і҆и҃лєвы жєны̀, ꙗ҆̀же жи́во сохрани́ша ѿ дще́рей і҆аві́са галаа́дова: и҆ оу҆го́дно бы́сть и҆̀мъ та́кѡ.
14
Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо.
15
И҆ лю́дїе оу҆мили́шасѧ ѡ҆ венїамі́нѣ, ꙗ҆́кѡ сотворѝ гдⷭ҇ь и҆стребле́нїе въ племенѣ́хъ і҆и҃левыхъ.
15
Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих.
16
И҆ реко́ша старѣ̑йшины со́нма: что̀ сотвори́мъ ѡ҆ста́вшымъ ѡ҆ жена́хъ; ꙗ҆́кѡ поги́бе ѿ венїамі́на жена̀:
16
І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна?
17
и҆ ка́кѡ бꙋ́детъ наслѣ́дїе оу҆цѣлѣ́вшихъ ѿ венїамі́на, да не поги́бнетъ пле́мѧ ѿ і҆и҃лѧ;
17
І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля;
18
и҆ мы̀ не возмо́жемъ да́ти и҆̀мъ же́нъ ѿ дще́рей на́шихъ, ꙗ҆́кѡ клѧ́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы, глаго́люще: про́клѧтъ даѧ́й женꙋ̀ венїамі́нꙋ.
18
але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну.
19
И҆ реко́ша: сѐ, пра́здникъ гдⷭ҇ень въ силѡ́мѣ ѿ дні́й во дни̑, и҆́же є҆́сть ѿ сѣ́вера веѳи́лѧ, на восто́къ со́лнца на пꙋтѝ восходѧ́щемъ ѿ веѳи́лѧ въ сѷхе́мъ, и҆ ѿ ю҆́га левѡ́ны.
19
І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефиля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони.
20
И҆ заповѣ́даша сынѡ́мъ венїамі̑нимъ, глаго́люще: и҆ди́те и҆ засѧ́дите въ вїногра́дѣхъ,
20
І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках,
21
и҆ оу҆́зрите, и҆ сѐ, є҆гда̀ и҆зы́дꙋтъ дщє́ри живꙋ́щихъ въ силѡ́мѣ плѧса́ти въ ли́ки, да и҆зы́дете и҆з̾ вїногра́дѡвъ и҆ восхи́тите мꙋ́жъ женꙋ̀ себѣ̀ ѿ дще́рей силѡ́млихъ, и҆ и҆ди́те на зе́млю венїамі́ню:
21
і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову;
22
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ прїи́дꙋтъ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ и҆лѝ бра́тїѧ и҆́хъ сꙋди́тисѧ къ на́мъ, и҆ рече́мъ и҆̀мъ: поми́лꙋйте на́съ и҆́ми, ꙗ҆́кѡ не взѧ̀ мꙋ́жъ жены̀ своеѧ̀ въ полцѣ̀: поне́же вы̀ не да́ли є҆стѐ и҆̀мъ ꙗ҆́кѡ жре́бїй, согрѣши́сте.
22
і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні.
23
И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове венїамі̑ни, и҆ поѧ́ша жєны̀ по числꙋ̀ своемꙋ̀ ѿ плѧ́шꙋщихъ, ꙗ҆̀же восхи́тиша: и҆ ѿидо́ша и҆ возврати́шасѧ въ наслѣ́дїе своѐ, и҆ созда́ша гра́ды и҆ всели́шасѧ въ ни́хъ.
23
Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них.
24
И҆ ѿидо́ша ѿтꙋ́дꙋ сы́нове і҆и҃лєвы въ то̀ вре́мѧ, мꙋ́жъ во пле́мѧ своѐ и҆ въ ро́дъ сво́й: и҆ и҆зы́де ѿтꙋ́дꙋ мꙋ́жъ въ наслѣ́дїе своѐ. И҆ въ ты̑ѧ дни̑ не бѧ́ше царѧ̀ во і҆и҃ли: мꙋ́жъ є҆́же оу҆го́дно пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀, творѧ́ше.
24
У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій.