¹

И҆ сїѧ̑ ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́ви гдⷭ҇ь, да и҆скꙋ́ситъ и҆́ми і҆и҃лѧ, всѧ̑ невѣ́дꙋщыѧ бра́ней ханаа́нскихъ,

¹

Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, —

²

то́кмѡ ра́ди родѡ́въ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆́же наꙋчи́ти ѧ҆̀ бра́ни, ѻ҆ба́че и҆̀же пре́жде и҆́хъ не оу҆вѣ́даша и҆́хъ:

²

для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її:

³

пѧ́ть воево́дствъ и҆ноплеме́нническихъ, и҆ всего̀ ханане́а и҆ сїдѡ́нїѧ, и҆ є҆ѵе́а живꙋ́щаго въ лїва́нѣ ѿ горы̀ ваа́лъ-є҆рмѡ́нъ до лавѡема́ѳа.

³

п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф.

⁴

И҆ бы́сть да и҆скꙋ́ситъ и҆́ми і҆и҃лѧ, да оу҆вѣ́сть, а҆́ще послꙋ́шаютъ за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ рꙋко́ю мѡѷсе́овою.

⁴

Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея.

⁵

И҆ сы́нове і҆и҃лєвы ѡ҆бита́ша посредѣ̀ ханане́а и҆ хетте́а, и҆ а҆морре́а и҆ ферезе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ гергесе́а и҆ і҆евꙋсе́а,

⁵

І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв,

⁶

и҆ поѧ́ша дщє́ри и҆́хъ себѣ̀ въ жєны̀, и҆ дщє́ри своѧ̑ да́ша сынѡ́мъ и҆́хъ, и҆ послꙋжи́ша богѡ́мъ и҆́хъ.

⁶

і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх.

⁷

И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ забы́ша гдⷭ҇а бг҃а своего̀, и҆ послꙋжи́ша ваа́лꙋ и҆ дꙋбра́вамъ.

⁷

І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті.

⁸

И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ и҆ предадѐ и҆̀хъ въ рꙋ́ки хꙋсарсаѳе́ма царѧ̀ месопота́мїи сѵ́рскїѧ: и҆ рабо́таша сы́нове і҆и҃лєвы хꙋсарсаѳе́мꙋ лѣ́тъ ѻ҆́смь.

⁸

І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Хусарсафема, царя Месопотамського, і служили сини Ізраїлеві Хусарсафему вісім років.

⁹

И҆ возопи́ша сы́нове і҆и҃лєвы ко гдⷭ҇ꙋ. И҆ возста́ви гдⷭ҇ь спаси́телѧ і҆и҃лю, и҆ спасѐ и҆̀хъ, гоѳонїи́ла, сы́на кене́за бра́та хале́вова ю҆нѣ́йшаго є҆гѡ̀.

⁹

Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового.

¹⁰

И҆ бы́сть на не́мъ дх҃ъ гдⷭ҇ень, и҆ сꙋдѝ і҆и҃лѧ. И҆ и҆зы́де на ра́ть къ хꙋсарсаѳе́мꙋ: и҆ предадѐ гдⷭ҇ь въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ хꙋсарсаѳе́ма царѧ̀ сѵ́рска, и҆ оу҆крѣпи́сѧ рꙋка̀ є҆гѡ̀ над̾ хꙋсарсаѳе́момъ.

¹⁰

На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема.

¹¹

И҆ бы́сть въ поко́и землѧ̀ четы́редесѧть лѣ́тъ. И҆ оу҆́мре гоѳонїи́лъ сы́нъ кене́зовъ.

¹¹

І спочивала земля сорок років. І помер Гофониїл, син Кеназа.

¹²

И҆ приложи́ша сы́нове і҆и҃лєвы сотвори́ти ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ оу҆крѣпѝ гдⷭ҇ь є҆глѡ́ма царѧ̀ мѡа́влѧ на і҆и҃лѧ, зане́же сотвори́ша ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ.

¹²

Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавитського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа.

¹³

И҆ собра̀ къ себѣ̀ всѧ̑ сы́ны а҆ммѡ̑ни и҆ а҆мали́кѡвы: и҆ и҆́де, и҆ поразѝ і҆и҃лѧ, и҆ взѧ̀ гра́дъ фі́нїческъ.

¹³

Він зібрав до себе [усіх] аммонитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм.

¹⁴

И҆ рабо́таша сы́нове і҆и҃лєвы є҆глѡ́мꙋ царю̀ мѡа́влю лѣ́тъ ѻ҆смьна́десѧть.

¹⁴

І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років.

¹⁵

И҆ возопи́ша сы́нове і҆и҃лєвы ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ возста́ви и҆̀мъ гдⷭ҇ь спаси́телѧ, а҆ѡ́да сы́на гира́нѧ, сы́на і҆емені́ина, мꙋ́жа ѻ҆бодеснорꙋ́чна: и҆ посла́ша сы́нове і҆и҃лєвы да́ры рꙋко́ю є҆гѡ̀ є҆глѡ́мꙋ царю̀ мѡа́влю.

¹⁵

Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському.

¹⁶

И҆ сотворѝ себѣ̀ а҆ѡ́дъ но́жъ ѻ҆боюдꙋѻ́стръ, на пѧ́дь є҆ди́нꙋ долгота̀ є҆гѡ̀, и҆ припоѧ́са є҆го̀ под̾ ри́зꙋ по бедрѣ̀ деснѣ́й свое́й.

¹⁶

Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна,

¹⁷

И҆ и҆́де, и҆ принесѐ да́ры є҆глѡ́мꙋ царю̀ мѡа́влю: є҆глѡ́мъ же мꙋ́жъ добротѣле́сенъ бѣ̀ ѕѣлѡ̀.

¹⁷

[і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним.

¹⁸

И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча̀ а҆ѡ́дъ приносѧ̀ да́ры, и҆ ѿсла̀ носѧ́щихъ да́ры:

¹⁸

Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари,

¹⁹

и҆ є҆глѡ́мъ ѡ҆брати́сѧ ѿ і҆́дѡлъ и҆̀же въ галга́лѣхъ. И҆ речѐ а҆ѡ́дъ: сло́во мнѣ̀ є҆́сть къ тебѣ̀ та́йно, царю̀. И҆ речѐ є҆глѡ́мъ къ немꙋ̀: молчѝ. И҆ ѿсла̀ ѿ себє̀ всѣ́хъ предстоѧ́щихъ пред̾ ни́мъ.

¹⁹

то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому.

²⁰

И҆ а҆ѡ́дъ вни́де къ немꙋ̀. Се́й же сѣдѧ́ше въ го́рницѣ лѣ́тнѣй свое́й є҆ди́нъ. И҆ речѐ а҆ѡ́дъ: сло́во бж҃їе мнѣ̀ къ тебѣ̀, царю̀. И҆ воста̀ є҆глѡ́мъ со престо́ла бли́з̾ є҆гѡ̀.

²⁰

Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним].

²¹

И҆ бы́сть є҆гда̀ воста̀, и҆ прострѐ а҆ѡ́дъ рꙋ́кꙋ лѣ́вꙋю свою̀, и҆ и҆звлечѐ но́жъ, и҆́же над̾ стегно́мъ є҆гѡ̀ десны́мъ, и҆ вонзѐ во чре́во є҆глѡ́мово:

²¹

[Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його,

²²

и҆ вти́сне и҆ рꙋкоѧ́ть за ѻ҆́стрїемъ, и҆ заключѝ тꙋ́къ за ѻ҆́стрїемъ, ꙗ҆́кѡ не и҆звлечѐ ножа̀ и҆з̾ чре́ва є҆гѡ̀, (и҆ и҆зы́де лайно̀).

²²

так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини.

²³

И҆ и҆зы́де а҆ѡ́дъ въ притво́ръ, и҆ про́йде стрегꙋ́щихъ, и҆ затворѝ двє́ри го́рницы за собо́ю и҆ заключѝ,

²³

І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.

²⁴

и҆ са́мъ и҆зы́де. И҆ рабѝ є҆гѡ̀ прїидо́ша и҆ оу҆зрѣ́ша, и҆ сѐ, двє́ри го́рницы заключє́ны, и҆ рѣ́ша: є҆да̀ оу҆ потре́бы сѣди́тъ во ѿлꙋче́нїи ло́жа;

²⁴

Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті.

²⁵

И҆ прежда́ша до́ндеже посрами́шасѧ: и҆ сѐ, не бы́сть ѿверза́ѧй двє́ри го́рницы. И҆ взѧ́ша клю́чь, и҆ ѿверзо́ша: и҆ сѐ, господи́нъ и҆́хъ лежи́тъ на землѝ ме́ртвъ.

²⁵

Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий.

²⁶

И҆ а҆ѡ́дъ спасе́сѧ внегда̀ смꙋща́хꙋсѧ, и҆ не бѣ̀ помышлѧ́ющагѡ ѡ҆ не́мъ: а҆ ѻ҆́нъ пре́йде і҆́дѡлы, и҆ спасе́сѧ въ сетїрѡ́ѳѣ.

²⁶

Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф.

²⁷

И҆ бы́сть є҆гда̀ прїи́де а҆ѡ́дъ въ зе́млю і҆и҃левꙋ, и҆ вострꙋбѝ ро́гомъ въ горѣ̀ є҆фре́мли: и҆ снидо́ша съ ни́мъ съ горы̀ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ то́й пред̾ ни́ми.

²⁷

Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними.

²⁸

И҆ речѐ къ ни̑мъ: и҆ди́те в̾слѣ́дъ менє̀, ꙗ҆́кѡ предадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ врагѝ на́шѧ мѡа́влѧны въ рꙋ́ки на́шѧ. И҆ и҆до́ша в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ предвзѧ́ша прехо́ды і҆ѻрда́на мѡа́влѧ, и҆ ни є҆ди́номꙋ мꙋ́жꙋ попꙋсти́ша преитѝ.

²⁸

І сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моаву, і не давали нікому переходити.

²⁹

И҆ и҆зби́ша мѡа́ва въ то̀ вре́мѧ ꙗ҆́кѡ де́сѧть ты́сѧщъ мꙋже́й, всѧ̑ во́ины, и҆̀же въ ни́хъ, и҆ всѧ́каго мꙋ́жа си́льна: и҆ ни є҆ди́нъ мꙋ́жъ спасе́сѧ.

²⁹

І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік.

³⁰

И҆ премѣни́сѧ мѡа́въ въ то́й де́нь под̾ рꙋ́кꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ бы́сть въ поко́и землѧ̀ ѻ҆́смьдесѧтъ лѣ́тъ: и҆ сꙋдѝ и҆̀хъ а҆ѡ́дъ до́ндеже оу҆́мре.

³⁰

Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.]

³¹

И҆ по не́мъ воста̀ самега́ръ сы́нъ а҆на́ѳовъ: и҆ и҆збѝ и҆ноплеме́нникѡвъ ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й ра́ломъ воло́вымъ: и҆ спасѐ и҆ се́й і҆и҃лѧ.

³¹

Після нього був Самегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля.