Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́кꙋ мадїа́млю се́дмь лѣ́тъ.
1
Сини Ізраїлеві стали знову чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіанитян на сім років.
2
И҆ оу҆крѣпи́сѧ рꙋка̀ мадїа́млѧ на і҆и҃лѧ: и҆ сотвори́ша себѣ̀ сы́нове і҆и҃лєвы ѿ лица̀ мадїа́млѧ ѡ҆гра̑ды въ гора́хъ и҆ въ пеще́рахъ и҆ въ тверды́нехъ.
2
Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення.
3
И҆ бы́сть є҆гда̀ сѣ́ѧше мꙋ́жъ і҆и҃левъ, и҆ восхожда́ше мадїа́мъ и҆ а҆мали́къ и҆ сы́нове восто́чнїи, и҆ восхожда́хꙋ на него̀,
3
Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них;
4
и҆ ѡ҆полча́хꙋсѧ на ни́хъ, и҆ разорѧ́хꙋ плоды̀ земны̑ѧ, до́ндеже вни́ти въ га́зꙋ: и҆ не ѡ҆ставлѧ́хꙋ бытїѧ̀ жи́зненнагѡ во і҆и҃ли, и҆ ста́дъ и҆ телца̀ и҆ ѻ҆сла̀:
4
і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла.
5
ꙗ҆́кѡ са́ми и҆ ско́ти и҆́хъ восхожда́хꙋ, и҆ кꙋ́щы и҆́хъ преноша́хꙋ, и҆ прихожда́хꙋ ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи мно́жествомъ, и҆ самѣ̑мъ и҆ велблю́дѡмъ и҆́хъ не бѧ́ше числа̀: и҆ прихожда́хꙋ на зе́млю і҆и҃левꙋ разори́ти ю҆̀.
5
Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її.
6
И҆ ѡ҆бнища̀ і҆и҃ль ѕѣлѡ̀ ѿ лица̀ мадїа́млѧ.
6
І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа.
7
И҆ возопи́ша сы́нове і҆и҃лєвы ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ бы́сть є҆гда̀ возопи́ша сы́нове і҆и҃лєвы ко гдⷭ҇ꙋ мадїа́ма ра́ди,
7
І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян,
8
и҆ посла̀ гдⷭ҇ь мꙋ́жа прⷪ҇ро́ка къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ речѐ и҆̀мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: а҆́зъ є҆́смь и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ и҆зведо́хъ ва́съ и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты:
8
послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства;
9
и҆ и҆зба́вихъ ва́съ ѿ рꙋкѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ ѿ рꙋкѝ всѣ́хъ стꙋжа́ющихъ ва́мъ: и҆ и҆згна́хъ ѧ҆̀ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ да́хъ ва́мъ зе́млю и҆́хъ,
9
визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх,
10
и҆ реко́хъ ва́мъ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ а҆морре́йскихъ, въ ни́хже вы̀ живетѐ въ землѝ и҆́хъ: и҆ не послꙋ́шасте гла́са моегѡ̀.
10
і сказав вам: «Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете»; але ви не послухали голосу Мого.
11
И҆ прїи́де а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень, и҆ сѣ́де под̾ дꙋ́бомъ, и҆́же є҆́сть во є҆фра́ѳѣ, и҆́же бы́сть і҆ѡа́са ѻ҆тца̀ є҆зрі̀. И҆ гедеѡ́нъ сы́нъ є҆гѡ̀ млача́ше пшени́цꙋ на гꙋмнѣ̀ є҆гѡ̀, бѣжа́ти ѿ лица̀ мадїа́млѧ.
11
І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян.
12
И҆ ꙗ҆ви́сѧ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень и҆ речѐ къ немꙋ̀: гдⷭ҇ь съ тобо́ю, си́льный крѣ́постїю.
12
І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний!
13
И҆ речѐ къ немꙋ̀ гедеѡ́нъ: во мнѣ̀, гдⷭ҇и мо́й: и҆ а҆́ще є҆́сть гдⷭ҇ь съ на́ми, и҆ вскꙋ́ю ѡ҆брѣто́ша ны̀ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑; и҆ гдѣ̀ сꙋ́ть всѧ̑ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка повѣ́даша на́мъ ѻ҆тцы̀ на́ши, глаго́люще: не и҆з̾ є҆гѵ́пта ли и҆зведѐ на́съ гдⷭ҇ь; и҆ нн҃ѣ ѿве́рже на́съ гдⷭ҇ь и҆ предадѐ на́съ въ рꙋ́кꙋ мадїа́млю.
13
Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: «з Єгипту вивів нас Господь»? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян.
14
И҆ воззрѣ̀ на него̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень и҆ речѐ є҆мꙋ̀: и҆дѝ въ крѣ́пости твое́й се́й, и҆ спасе́ши і҆и҃лѧ ѿ рꙋкѝ мадїа́мли: и҆ сѐ, посла́хъ тѧ̀.
14
Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе.
15
И҆ речѐ къ немꙋ̀ гедеѡ́нъ: во мнѣ̀, гдⷭ҇и, въ чесо́мъ спасꙋ̀ і҆и҃лѧ; сѐ, ты́сѧща моѧ̀ хꙋ́ждша въ манассі́и, и҆ а҆́зъ є҆́смь мні́й въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ моегѡ̀.
15
[Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідніше, і я в домі батька мого молодший.
16
И҆ речѐ къ немꙋ̀ гдⷭ҇ь: поне́же а҆́зъ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю, и҆ и҆збїе́ши мадїа́ма ꙗ҆́кѡ мꙋ́жа є҆ди́наго.
16
І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину.
17
И҆ речѐ къ немꙋ̀ гедеѡ́нъ: и҆ а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ да сотвори́ши мнѣ̀ дне́сь зна́менїе, ꙗ҆́кѡ ты̀ глаго́леши со мно́ю:
17
[Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною:
18
не ѿидѝ ѿсю́дꙋ, до́ндеже прїитѝ мнѣ̀ къ тебѣ̀, и҆ принесꙋ̀ же́ртвꙋ мою̀, и҆ пожрꙋ̀ пред̾ тобо́ю. И҆ речѐ: а҆́зъ є҆́смь, преме́длю, до́ндеже ѡ҆брати́шисѧ ты̀.
18
не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого.
19
И҆ гедеѡ́нъ вни́де, и҆ сотворѝ ко́злище ѿ ко́зъ, и҆ че́тверть і҆фі̀ мꙋкѝ ѡ҆прѣсно́кѡвъ, и҆ мѧса̀ вложѝ въ ко́шницꙋ, и҆ ю҆хꙋ̀ влїѧ̀ въ горне́цъ: и҆ и҆знесѐ къ немꙋ̀ под̾ дꙋ́бъ, и҆ поклони́сѧ.
19
Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував.
20
И҆ речѐ къ немꙋ̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень: возмѝ мѧса̀ и҆ хлѣ́бы прѣ̑сныѧ, и҆ положѝ оу҆ ка́мене ѻ҆́нагѡ, и҆ ю҆хꙋ̀ бли́з̾ и҆злі́й. И҆ сотворѝ та́кѡ.
20
І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив.
21
И҆ прострѐ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень коне́цъ жезла̀, и҆́же въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ прикоснꙋ́сѧ мѧсѡ́мъ и҆ хлѣ́бѡмъ прѣ̑снымъ: и҆ возгорѣ́сѧ ѻ҆́гнь и҆з̾ ка́мене, и҆ поѧдѐ мѧса̀ и҆ ѡ҆прѣсно́ки: и҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ѿи́де ѿ ѻ҆че́й є҆гѡ̀.
21
Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник з очей його.
22
И҆ ви́дѣ гедеѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ а҆́гг҃лъ є҆́сть гдⷭ҇ень, и҆ речѐ гедеѡ́нъ: оу҆вы̀ мнѣ̀, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ви́дѣхъ а҆́гг҃ла гдⷭ҇нѧ лице́мъ къ лицꙋ̀.
22
І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця.
23
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: ми́ръ тебѣ̀, не бо́йсѧ, не оу҆́мреши.
23
Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш.
24
И҆ созда̀ та́мѡ гедеѡ́нъ же́ртвенникъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ назва̀ є҆го̀ ми́ръ гдⷭ҇ень, да́же до днѐ сегѡ̀, є҆щѐ сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ во є҆фра́ѳѣ ѻ҆тца̀ є҆зрі̀.
24
І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Ієгова Шалом*. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеровій.
25
И҆ бы́сть въ тꙋ̀ но́щь, и҆ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: возмѝ телца̀ оу҆пита́ннаго (ѿ скотѡ́въ) ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, и҆ телца̀ втора́го седмѝ лѣ́тъ, и҆ разори́ши ѻ҆лта́рь ваа́ловъ, и҆́же є҆́сть ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, и҆ дꙋбра́вꙋ, ꙗ҆́же оу҆ негѡ̀, да посѣче́ши:
25
У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому,
26
и҆ да согради́ши ѻ҆лта́рь гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ ꙗ҆ви́вшемꙋсѧ тебѣ̀ на верхꙋ̀ (горы̀) маѡзі̀ во предчи́нїи: и҆ да по́ймеши телца̀ втора́го и҆ вознесе́ши всесожжє́нїѧ на дре́вѣхъ дꙋбра́вы, ю҆́же посѣче́ши.
26
і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш.
27
И҆ поѧ̀ гедеѡ́нъ де́сѧть мꙋже́й ѿ рабѡ́въ свои́хъ, и҆ сотворѝ, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь. И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆боѧ́сѧ до́мꙋ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ мꙋже́й гра́да, є҆́же сотвори́ти во днѝ, и҆ сотворѝ но́щїю.
27
Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі.
28
И҆ ѡ҆бꙋ́треневаша мꙋ́жїе гра́дстїи заꙋ́тра: и҆ сѐ, раско́панъ ѻ҆лта́рь ваа́ловъ, и҆ дꙋбра́ва ꙗ҆́же оу҆ негѡ̀ посѣ́чена, и҆ ви́дѣша телца̀ втора́го вознесе́на на всесожже́нїе на ѻ҆лта́рь новосогражде́нный.
28
Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспорудженому жертовнику.
29
И҆ речѐ мꙋ́жъ къ бли́жнемꙋ своемꙋ̀: кто̀ сотворѝ ве́щь сїю̀; И҆ вопроша́хꙋ и҆ и҆ска́хꙋ, и҆ позна́ша, ꙗ҆́кѡ гедеѡ́нъ сы́нъ і҆ѡа́совъ сотворѝ ве́щь сїю̀.
29
І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це.
30
И҆ реко́ша мꙋ́жїе гра́дстїи ко і҆ѡа́сꙋ: и҆зведѝ сы́на твоего̀, и҆ да оу҆́мретъ, ꙗ҆́кѡ раскопа̀ ѻ҆лта́рь ваа́ловъ и҆ ꙗ҆́кѡ посѣчѐ дꙋбра́вꙋ ꙗ҆́же над̾ ни́мъ.
30
І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому.
31
И҆ речѐ і҆ѡа́съ къ мꙋжє́мъ воста́вшымъ на него̀: є҆да̀ вы̀ нн҃ѣ сꙋ́дъ глаго́лете ѡ҆ ваа́лѣ; и҆лѝ вы̀ є҆го̀ спасетѐ; и҆́же а҆́ще кто̀ сотворѝ ѡ҆би́дꙋ, да оу҆́мретъ до заꙋ́трїѧ: а҆́ще бг҃ъ є҆́сть, да мсти́тъ себѣ̀, ꙗ҆́кѡ раскопа̀ ѻ҆лта́рь є҆гѡ̀.
31
Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник.
32
И҆ прозва̀ є҆го̀ въ то́й де́нь і҆ероваа́ломъ, глаго́лѧ: да ѿмсти́тъ на не́мъ ваа́лъ, ꙗ҆́кѡ раскопа̀ ѻ҆лта́рь є҆гѡ̀.
32
І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його.
33
И҆ ве́сь мадїа́мъ и҆ а҆мали́къ и҆ сы́нове восто́кѡвъ снидо́шасѧ вкꙋ́пѣ, и҆ преидо́ша (рѣкꙋ̀), и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ доли́нѣ і҆езрае́ль.
33
Тим часом усі мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській.
34
И҆ дх҃ъ бж҃їй оу҆крѣпѝ гедеѡ́на, и҆ вострꙋбѝ ро́гомъ, и҆ возопѝ а҆вїезе́ръ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀.
34
І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним.
35
И҆ посла̀ послы̀ ко всемꙋ̀ манассі́ю, и҆ созва́сѧ и҆ се́й в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀. Посе́мъ посла̀ послы̀ во а҆си́ръ и҆ въ завꙋлѡ́нъ и҆ въ нефѳалі́мъ, и҆ взыдо́ша во срѣ́тенїе и҆̀мъ.
35
І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм.
36
И҆ речѐ гедеѡ́нъ къ бг҃ꙋ: а҆́ще ты̀ спаса́еши рꙋко́ю мое́ю і҆и҃лѧ, ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ,
36
І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,
37
сѐ, а҆́зъ положꙋ̀ рꙋно̀ ѻ҆́вчее на гꙋмнѣ̀: и҆ а҆́ще бꙋ́детъ роса̀ на рꙋнѣ̀ то́чїю, и҆ по все́й землѝ сꙋ́ша, оу҆разꙋмѣ́ю, ꙗ҆́кѡ спасе́ши рꙋко́ю мое́ю і҆и҃лѧ, ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ.
37
то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти.
38
И҆ бы́сть та́кѡ: и҆ оу҆ра́ни гедеѡ́нъ наꙋ́трїе, и҆ и҆сцѣдѝ рꙋно̀, и҆ и҆стечѐ роса̀ и҆з̾ рꙋна̀, и҆спо́лненъ ѻ҆крі́нъ воды̀.
38
Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води.
39
И҆ речѐ гедеѡ́нъ къ бг҃ꙋ: да не разгнѣ́ваетсѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ на мѧ̀, и҆ возглаго́лю є҆щѐ є҆ди́ною, и҆ и҆скꙋшꙋ̀ є҆щѐ є҆ди́ною рꙋно́мъ: да бꙋ́детъ сꙋ́ша на рꙋнѣ̀ то́кмѡ, и҆ по все́й землѝ да бꙋ́детъ роса̀.
39
І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса.
40
И҆ сотворѝ бг҃ъ та́кѡ въ нощѝ то́й: и҆ бы́сть сꙋ́ша на рꙋнѣ̀ то́кмѡ, и҆ по все́й землѝ бы́сть роса̀.
40
Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.