¹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²

рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, да внима́ютъ ѿ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ и҆́мене ст҃а́гѡ моегѡ̀, є҆ли̑ка ѻ҆нѝ ѡ҆свѧща́ютъ мѝ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.

²

скажи Аарону і синам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь.

³

Рцы̀ и҆̀мъ: въ ро́ды ва́шѧ всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще пристꙋ́питъ ѿ всѧ́кагѡ сѣ́мене ва́шегѡ ко ст҃ы̑мъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆свѧтѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇ꙋ, и҆ нечистота̀ є҆гѡ̀ на не́мъ бꙋ́детъ, потреби́тсѧ дꙋша̀ ѻ҆́наѧ ѿ менє̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.

³

Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш].

⁴

И҆ человѣ́къ ѿ сѣ́мене а҆арѡ́на жерца̀, и҆ се́й прокаже́нъ, и҆лѝ сѣ́мѧ и҆злива́етъ, ѿ ст҃ы́хъ да не снѣ́стъ, до́ндеже ѡ҆чи́ститсѧ: и҆ прикаса́ѧйсѧ всѧ́кой нечистотѣ̀ дꙋшѝ, и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще и҆зы́детъ ѿ є҆гѡ̀ ло́жа сѣ́мѧ,

⁴

Хто із сімені Ааронового прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені,

⁵

и҆лѝ и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ всѧ́комꙋ га́дꙋ нечи́стꙋ, и҆́же ѡ҆скверни́тъ є҆го̀, и҆лѝ человѣ́кꙋ, и҆́же ѡ҆скверни́тъ є҆го̀, по всѧ́кой нечистотѣ̀ є҆гѡ̀:

⁵

або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, —

⁶

дꙋша̀, ꙗ҆́же а҆́ще прико́снетсѧ и҆́хъ, нечиста̀ бꙋ́детъ до ве́чера: да не снѣ́стъ ѿ ст҃ы́хъ, а҆́ще не ѡ҆мы́етъ тѣ́ла своегѡ̀ водо́ю,

⁶

той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою;

⁷

и҆ за́йдетъ со́лнце, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: и҆ тогда̀ да снѣ́стъ ѿ ст҃ы́хъ, ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ є҆гѡ̀ є҆́сть.

⁷

але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа.

⁸

Мертвечи́ны и҆ ѕвѣроѧ́дины да не снѣ́стъ, є҆́же ѡ҆скверни́тисѧ є҆мꙋ̀ въ ни́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.

⁸

Мертвечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь.

⁹

И҆ да сохранѧ́тъ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, да не прїи́мꙋтъ си́хъ ра́ди грѣха̀, и҆ и҆́змрꙋтъ за ни́хъ, а҆́ще ѡ҆сквернѧ́тъ и҆̀хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.

⁹

Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх.

¹⁰

И҆ всѧ́къ и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ст҃ы́нь: присе́лникъ і҆ере́евъ и҆лѝ нае́мникъ да не снѣ́стъ ст҃ы́нь.

¹⁰

Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині;

¹¹

А҆́ще же жре́цъ пристѧ́жетъ дꙋ́шꙋ пристѧжа́нꙋю сребро́мъ, сїѧ̀ да снѣ́стъ хлѣ́бы є҆гѡ̀: и҆ домоча́дцы є҆гѡ̀, и҆ сі́и да снѣдѧ́тъ хлѣ́бы є҆гѡ̀.

¹¹

якщо ж священик купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і домашні його можуть їсти хліб його.

¹²

И҆ дще́рь человѣ́ка жерца̀, а҆́ще посѧ́гнетъ за мꙋ́жа и҆ноплеме́нника, сїѧ̀ ѿ нача́ткѡвъ ст҃ы́хъ да не снѣ́стъ.

¹²

Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повинна їсти принесених святинь;

¹³

И҆ дще́рь жерца̀ а҆́ще бꙋ́детъ вдова̀ и҆лѝ ѿпꙋще́на, плода́ же не бꙋ́детъ є҆́й, возврати́тсѧ въ до́мъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, по ю҆́ности свое́й, ѿ хлѣ́бѡвъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ да снѣ́стъ: всѧ́къ же и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ѿ ни́хъ.

¹³

коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його.

¹⁴

И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ꙗ҆́стъ ст҃а̑ѧ по невѣ́дѣнїю, и҆ да приложи́тъ пѧ́тꙋю свою̀ ча́сть ко и҆́стомꙋ, и҆ да да́стъ сїѐ жерцꙋ̀ ст҃о́е.

¹⁴

Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку.

¹⁵

И҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ѻ҆нѝ ѿдѣлѧ́ютъ гдⷭ҇ꙋ:

¹⁵

Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу,

¹⁶

и҆ да не наведꙋ́тъ на себѐ беззако́нїе престꙋпле́нїѧ, внегда̀ ꙗ҆́сти и҆̀мъ ст҃ы́ню и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.

¹⁶

і не повинні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої, бо Я Господь, що освячує їх.

¹⁷

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹⁷

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹⁸

глаго́ли а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆ всемꙋ̀ со́нмꙋ і҆и҃левꙋ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆лѝ ѿ пришлє́цъ прилежа́щихъ къ ни̑мъ во і҆и҃ли, и҆́же а҆́ще принесе́тъ да́ры своѧ̑ по всѧ́комꙋ и҆сповѣ́данїю своемꙋ̀, и҆лѝ по всѧ́комꙋ и҆зволе́нїю своемꙋ̀, є҆ли̑ка а҆́ще принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ на всесожже́нїе,

¹⁸

оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення,

¹⁹

прїѧ̑тны ва́мъ непорѡ́чны мꙋ́жескъ по́лъ ѿ ста́дъ волѡ́въ, и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ ѿ ко́зъ:

¹⁹

то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз;

²⁰

всѣ́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще и҆́мꙋтъ поро́къ на себѣ̀, да не принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ, поне́же непрїѧ́тно бꙋ́детъ ва́мъ.

²⁰

ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління.

²¹

И҆ человѣ́къ и҆́же а҆́ще принесе́тъ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇ꙋ, ѿлꙋчи́въ ѡ҆бѣ́тъ и҆лѝ по и҆зволе́нїю, и҆лѝ въ пра́здники ва́шѧ, ѿ ста́дъ волѡ́въ и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ, непоро́чно да бꙋ́детъ въ прїѧ́тїе, всѧ́къ поро́къ да не бꙋ́детъ на не́мъ:

²¹

І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности, [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній;

²²

слѣ́по, и҆лѝ сокрꙋше́но, и҆лѝ ѧ҆зы́къ оу҆рѣ́занъ и҆мꙋ́що, и҆лѝ черви́во, и҆лѝ кра́стово, и҆лѝ лиша́во, да не принесꙋ́тъ тѣ́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ въ же́ртвꙋ не дади́те ѿ ни́хъ на ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ви:

²²

тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній;

²³

и҆ телца̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ оу҆хорѣ́знꙋ, и҆лѝ безхво́стнꙋ, въ заколе́нїе сотвори́ши ѧ҆̀ себѣ̀ (по и҆зволе́нїю), въ ѡ҆бѣ́тъ же тво́й да не прїи́метсѧ:

²³

тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жертву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу;

²⁴

є҆мꙋ́же сꙋ́ть ꙗ҆́тра сокрꙋшє́на, и҆ є҆мꙋ́же разда́влєна, и҆ и҆зрѣ̑зана, и҆ и҆сто́ржєна, да не принесе́те си́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ въ землѝ ва́шей да не сотвори́те.

²⁴

тварину, у якої ядра розчавлені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього,

²⁵

И҆ ѿ рꙋкѝ и҆ноплеме́нника да не принесе́те дарѡ́въ бг҃ꙋ ва́шемꙋ ѿ всѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆́кѡ вреждє́нїѧ сꙋ́ть на ни́хъ, поро́къ на ни́хъ, не прїи́мꙋтсѧ сїѧ̑ ѿ ва́съ.

²⁵

і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не придбають вони вам благовоління.

²⁶

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

²⁶

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²⁷

теле́цъ, и҆лѝ ѻ҆вча̀, и҆лѝ козлѧ̀, є҆гда̀ роди́тсѧ, да бꙋ́детъ се́дмь дні́й под̾ ма́терїю свое́ю, въ де́нь же ѻ҆смы́й и҆ да́лѣе принесе́тсѧ въ да́ръ, прино́съ гдⷭ҇ꙋ:

²⁷

коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгодне для приношення в жертву Господу;

²⁸

и҆ телца̀ и҆ ѻ҆вча́те вкꙋ́пѣ съ ма́терїю да не зако́лете въ є҆ди́нъ де́нь.

²⁸

але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її.

²⁹

А҆́ще же пожре́ши же́ртвꙋ ѡ҆бѣ́тъ ра́дованїѧ гдⷭ҇ви, прїѧ́тнѡ ва́мъ пожри́те є҆̀:

²⁹

Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління;

³⁰

сїѧ̀ въ то́йже де́нь да снѣ́стсѧ, да не ѡ҆ста́вите ѿ мѧ́съ на оу҆́трїе: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.

³⁰

у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.

³¹

И҆ сохрани́те за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ сотвори́те ѧ҆̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь:

³¹

І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь.

³²

и҆ не ѡ҆скверни́те и҆́мене ст҃а́гѡ, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ва́съ,

³²

Не ганьбіть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас,

³³

и҆зведы́й вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ꙗ҆́кѡ бы́ти ва́мъ въ бг҃а: а҆́зъ гдⷭ҇ь.

³³

Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.