¹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹

І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

²

дꙋша̀ ꙗ҆́же а҆́ще согрѣши́тъ, и҆ презрѣ́въ пре́зритъ за́пѡвѣди гдⷭ҇нѧ, и҆ солже́тъ къ дрꙋ́гꙋ ѡ҆ вда́нїи, и҆лѝ ѡ҆ ѻ҆́бщинѣ, и҆лѝ ѡ҆ хище́нїи, и҆лѝ преѡби́дѣ чи́мъ бли́жнѧго,

²

якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого,

³

и҆лѝ ѡ҆брѣ́те погꙋбле́ное, и҆ солже́тъ ѡ҆ не́мъ, и҆ клене́тсѧ въ непра́вдꙋ ѡ҆ є҆ди́нѣмъ ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотвори́тъ человѣ́къ ꙗ҆́кѡ согрѣши́ти въ ни́хъ:

³

або знайде загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать, —

⁴

и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ согрѣши́тъ и҆ престꙋ́питъ, и҆ ѿда́стъ похище́ное, є҆́же похи́ти, и҆лѝ ѻ҆би́дꙋ, є҆́юже преѡби́дѣ, и҆лѝ вда́нїе, є҆́же вдано̀ бы́сть є҆мꙋ̀, и҆лѝ поги́бшее, є҆́же ѡ҆брѣ́те:

⁴

то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов;

⁵

ѿ всѧ́кїѧ ве́щи, є҆ѧ́же ра́ди клѧ́сѧ въ непра́вдꙋ, и҆ да ѿда́стъ са́мое то̀ и҆́стое, и҆ пѧ́тꙋю ча́сть свою̀ приложи́тъ ктомꙋ̀: є҆гѡ́же є҆́сть, томꙋ̀ да ѿда́стъ, въ ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆бличи́тсѧ:

⁵

або якщо він у чомусь поклявся неправдиво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і віддати тому, кому належить, у день приношення жертви за провину;

⁶

и҆ ѡ҆ престꙋпле́нїи свое́мъ да принесе́тъ гдⷭ҇ꙋ ѻ҆вна̀ ѿ ѻ҆ве́цъ непоро́чна, цѣно́ю въ не́мже прегрѣшѝ:

⁶

і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю;

⁷

и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ не́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀ за є҆ди́но ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ и҆ престꙋпѝ въ не́мъ.

⁷

і очистить його священик перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.

⁸

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

⁸

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

⁹

заповѣ́ждь а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: се́й зако́нъ всесожже́нїѧ: сїѐ всесожже́нїе на горѣ́нїи є҆гѡ̀ на ѻ҆лтарѝ всю̀ но́щь до заꙋ́тра, и҆ ѻ҆́гнь ѻ҆лтарѧ̀ да гори́тъ на не́мъ, и҆ не оу҆гаса́етъ:

⁹

заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає];

¹⁰

и҆ да ѡ҆блече́тсѧ жре́цъ въ срачи́цꙋ [Гре́ч.: хїтѡ́нъ.] льнѧ́нꙋ, и҆ надра̑ги льнѧ̑ны да возвлече́тъ на тѣ́ло своѐ, и҆ да и҆знесе́тъ прино́съ, є҆го́же а҆́ще и҆зжже́тъ ѻ҆́гнь всесожже́нїѧ ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ да поста́витъ бли́з̾ ѻ҆лтарѧ̀:

¹⁰

і нехай священик зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне нижнє убрання, і зніме попіл від всепалення, яке спалив вогонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника;

¹¹

и҆ да совлече́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ ри̑зы и҆́ны, и҆ да и҆знесе́тъ прино́съ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто:

¹¹

і нехай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце;

¹²

и҆ ѻ҆́гнь на ѻ҆лтарѝ да гори́тъ на не́мъ и҆ не оу҆гаса́етъ: и҆ да возжже́тъ на не́мъ жре́цъ дрова̀ по всѧ̑ оу҆́тра, и҆ да воскладе́тъ на́нь всесожже́нїе, и҆ да возложи́тъ на́нь тꙋ́къ спасе́нїѧ:

¹²

а вогонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви;

¹³

и҆ ѻ҆́гнь всегда̀ да гори́тъ на ѻ҆лтарѝ, не оу҆гаса́етъ:

¹³

вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.

¹⁴

се́й зако́нъ же́ртвы, ю҆́же принесꙋ́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, прѧ́мѡ ѻ҆лтарѧ̀:

¹⁴

Ось закон про приношення хлібне: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника;

¹⁵

и҆ да во́зметъ ѿ негѡ̀ (жре́цъ) го́рсть мꙋкѝ пшени́чны же́ртвенныѧ съ є҆ле́емъ є҆ѧ̀ и҆ со всѣ́мъ лїва́номъ є҆ѧ̀, сꙋ́щими на же́ртвѣ: и҆ да вознесе́тъ на ѻ҆лта́рь прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ, въ па́мѧть є҆ѧ̀ гдⷭ҇ꙋ:

¹⁵

і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею і весь ливан, що на жертві, і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом;

¹⁶

ѡ҆ста́вшеесѧ же ѿ неѧ̀ снѣ́стъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀: прѣ̑сна да снѣдѧ́тсѧ въ мѣ́стѣ ст҃ѣ, въ притво́рѣ ски́нїи свидѣ́нїѧ да снѣдѧ́тъ ѧ҆̀:

¹⁶

а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його;

¹⁷

да не и҆спече́тсѧ ква́сна: ча́сть сїю̀ да́хъ и҆̀мъ ѿ прино́сѡвъ гдⷭ҇нихъ: ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть, ꙗ҆́коже є҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆ ꙗ҆́коже є҆́же ѡ҆ престꙋпле́нїи:

¹⁷

не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини.

¹⁸

всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ жре́ческъ да снѣдѧ́тъ ю҆̀: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ ѿ принѡ́съ гдⷭ҇нихъ: всѧ́къ, и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ и҆̀мъ, ѡ҆ст҃и́тсѧ.

¹⁸

Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.

¹⁹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹⁹

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²⁰

се́й да́ръ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, є҆го́же принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже а҆́ще пома́жеши є҆го̀: десѧ́тꙋю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мꙋкѝ пшени́чны въ же́ртвꙋ всегда̀, по́лъ є҆ѧ̀ заꙋ́тра и҆ по́лъ є҆ѧ̀ въ ве́черъ:

²⁰

ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного борошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора;

²¹

на сковрадѣ̀ въ є҆ле́и да сотвори́тсѧ, спрѧ́женꙋ да принесе́тъ ю҆̀ витꙋ́ю же́ртвꙋ ѿ оу҆крꙋ́хѡвъ, же́ртвꙋ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ:

²¹

на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм принось її в шматках, як розломлюється на шматки приношення хлібне; принось її в приємні пахощі Господу;

²²

жре́цъ пома́занный, и҆́же вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ ѿ сынѡ́въ є҆гѡ̀, да сотвори́тъ ю҆̀: зако́ннѡ вѣ́чнѡ, всѐ да соверши́тсѧ:

²²

і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен робити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена;

²³

и҆ всѧ́ка же́ртва жре́ческа всесожже́нна да бꙋ́детъ и҆ да не снѣ́стсѧ.

²³

і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.

²⁴

И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

²⁴

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²⁵

рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: се́й зако́нъ согрѣше́нїѧ: на мѣ́стѣ, на не́мже закала́ютъ всесожжє́нїѧ, да закала́ютъ ꙗ҆̀же грѣха̀ ра́ди пред̾ гдⷭ҇емъ: ст҃а̑ѧ (бо) ст҃ы́хъ сꙋ́ть:

²⁵

скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня;

²⁶

жре́цъ приносѧ́й ю҆̀ да снѣ́стъ ю҆̀: въ мѣ́стѣ ст҃ѣ да снѣ́стсѧ, въ притво́рѣ ски́нїи свидѣ́нїѧ:

²⁶

священик, який звершує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання;

²⁷

всѧ́къ прикаса́йсѧ мѧ́съ є҆ѧ̀ ѡ҆ст҃и́тсѧ: и҆ є҆мꙋ́же а҆́ще воскропи́тсѧ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ на ри́зꙋ, ꙗ҆́же а҆́ще воскропи́тсѧ на ню̀, да и҆спере́тсѧ на мѣ́стѣ ст҃ѣ:

²⁷

усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці;

²⁸

и҆ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ, въ не́мже вари́тсѧ, да разбїе́тсѧ: а҆́ще же въ мѣ́дѧнъ сосꙋ́дѣ свари́тсѧ, да и҆стре́тъ є҆го̀, и҆ и҆змы́етъ водо́ю:

²⁸

глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити водою;

²⁹

всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ въ жерцѣ́хъ да снѣ́стъ ю҆̀: ст҃а̑ѧ (бо) ст҃ы́хъ сꙋ́ть гдⷭ҇ꙋ:

²⁹

вся чоловіча стать священичого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа];

³⁰

и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же ѡ҆ грѣсѣ̀ а҆́ще принесꙋ́тсѧ ѿ кро́ве и҆́хъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, ко ѡ҆чище́нїю во ст҃ы́ни, да не снѣдѧ́тсѧ, ѻ҆гне́мъ да сожгꙋ́тсѧ.

³⁰

а всяка жертва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.