Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Рече́ же ко оу҆чн҃кѡ́мъ свои̑мъ: не возмо́жно є҆́сть не прїитѝ собла́знѡмъ, го́ре же, є҆гѡ́же ра́ди прихо́дѧтъ:
1
Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять.
2
оу҆́нѣе є҆мꙋ̀ бы́ло бы, а҆́ще жерно́въ ѻ҆се́лскїй ѡ҆блежа́лъ бы ѡ҆ вы́и є҆гѡ̀, и҆ вве́рженъ въ мо́ре, не́же да соблазни́тъ ѿ ма́лыхъ си́хъ є҆ди́наго.
2
Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.
3
(Заⷱ҇ п҃д҃.) Внемли́те себѣ̀. А҆́ще согрѣши́тъ къ тебѣ̀ бра́тъ тво́й, запретѝ є҆мꙋ̀: и҆ а҆́ще пока́етсѧ, ѡ҆ста́ви є҆мꙋ̀:
3
Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому;
4
и҆ а҆́ще седми́щи на де́нь согрѣши́тъ къ тебѣ̀, и҆ седми́щи на де́нь ѡ҆брати́тсѧ, глаго́лѧ: ка́юсѧ: ѡ҆ста́ви є҆мꙋ̀.
4
і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.
5
И҆ реко́ша а҆пⷭ҇ли гдⷭ҇еви: приложѝ на́мъ вѣ́рꙋ.
5
І сказали апостоли Господу: додай нам віри.
6
Рече́ же гдⷭ҇ь: а҆́ще бы́сте и҆мѣ́ли вѣ́рꙋ ꙗ҆́кѡ зерно̀ горꙋ́шно, глаго́лали бы́сте оу҆́бѡ ꙗ҆́годичинѣ се́й: восто́ргнисѧ и҆ всади́сѧ въ мо́ре: и҆ послꙋ́шала бы ва́съ.
6
Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас.
7
Кото́рый же ѿ ва́съ раба̀ и҆мѣ́ѧ ѡ҆рю́ща и҆лѝ пасꙋ́ща, и҆́же прише́дшꙋ є҆мꙋ̀ съ села̀ рече́тъ: а҆́бїе минꙋ́въ [прише́дъ] возлѧ́зи;
7
Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу?
8
Но не рече́тъ ли є҆мꙋ̀: оу҆гото́вай, что̀ вечерѧ́ю, и҆ препоѧ́савсѧ слꙋжѝ мѝ, до́ндеже ꙗ҆́мъ и҆ пїю̀: и҆ пото́мъ ꙗ҆́си и҆ пїе́ши ты̀;
8
Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?
9
Є҆да̀ и҆́мать хвалꙋ̀ [благодари́тъ] рабꙋ̀ томꙋ̀, ꙗ҆́кѡ сотворѝ повелѣ̑ннаѧ; не мню̀.
9
Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю.
10
Та́кѡ и҆ вы̀, є҆гда̀ сотворитѐ всѧ̑ повелѣ̑ннаѧ ва́мъ, глаго́лите, ꙗ҆́кѡ рабѝ неключи́ми є҆смы̀: ꙗ҆́кѡ, є҆́же до́лжни бѣ́хомъ сотвори́ти, сотвори́хомъ.
10
Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.
11
И҆ бы́сть и҆дꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ то́й прохожда́ше междꙋ̀ сама́рїею и҆ галїле́ею.
11
Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю.
12
(Заⷱ҇ п҃е҃.) Входѧ́щꙋ же є҆мꙋ̀ въ нѣ́кꙋю ве́сь, срѣто́ша є҆го̀ де́сѧть прокаже́нныхъ мꙋже́й, и҆̀же ста́ша и҆здале́ча:
12
І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік.
13
и҆ ті́и вознесо́ша гла́съ, глаго́люще: і҆и҃се наста́вниче, поми́лꙋй ны̀.
13
І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас.
14
И҆ ви́дѣвъ речѐ и҆̀мъ: ше́дше покажи́тесѧ свѧще́нникѡмъ. И҆ бы́сть и҆дꙋ́щымъ и҆̀мъ, ѡ҆чи́стишасѧ.
14
Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися.
15
Є҆ди́нъ же ѿ ни́хъ, ви́дѣвъ, ꙗ҆́кѡ и҆сцѣлѣ̀, возврати́сѧ, со гла́сомъ ве́лїимъ сла́вѧ бг҃а,
15
Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,
16
и҆ падѐ ни́цъ при ногꙋ̀ є҆гѡ̀, хвалꙋ̀ є҆мꙋ̀ воздаѧ̀: и҆ то́й бѣ̀ самарѧни́нъ.
16
і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин.
17
Ѿвѣща́въ же і҆и҃съ речѐ: не де́сѧть ли ѡ҆чи́стишасѧ; да де́вѧть гдѣ̀;
17
Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять?
18
ка́кѡ не ѡ҆брѣто́шасѧ возвра́щшесѧ да́ти сла́вꙋ бг҃ꙋ, то́кмѡ и҆ноплеме́нникъ се́й;
18
Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?
19
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: воста́въ и҆дѝ: вѣ́ра твоѧ̀ сп҃се́ тѧ.
19
І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
20
(Заⷱ҇ п҃ѕ҃.) Вопроше́нъ же бы́въ ѿ фарїсє́й, когда̀ прїи́детъ црⷭ҇твїе бж҃їе, ѿвѣща́въ и҆̀мъ речѐ: не прїи́детъ црⷭ҇твїе бж҃їе съ соблюде́нїемъ [со оу҆смотре́нїемъ]:
20
А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно,
21
нижѐ рекꙋ́тъ: сѐ здѣ̀, и҆лѝ: ѻ҆́ндѣ. Се́ бо црⷭ҇твїе бж҃їе внꙋ́трь ва́съ є҆́сть.
21
і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є.
22
Рече́ же ко оу҆чн҃кѡ́мъ (свои̑мъ): прїи́дꙋтъ дні́е, є҆гда̀ вожделѣ́ете є҆ди́нагѡ днѐ сн҃а чл҃вѣ́ческагѡ ви́дѣти, и҆ не оу҆́зрите.
22
Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите.
23
И҆ рекꙋ́тъ ва́мъ: сѐ здѣ̀, и҆лѝ: сѐ, ѻ҆́ндѣ: не и҆зы́дите, ни пожени́те.
23
І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся,
24
Ꙗ҆́кѡ бо мо́лнїѧ блиста́ющисѧ ѿ поднебе́сныѧ на поднебе́снѣй свѣ́титсѧ: та́кѡ бꙋ́детъ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй въ де́нь сво́й.
24
бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій.
25
Пре́жде же подоба́етъ є҆мꙋ̀ мно́гѡ пострада́ти и҆ и҆скꙋше́нꙋ [ѿве́рженꙋ] бы́ти ѿ ро́да сегѡ̀.
25
Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26
(Заⷱ҇ п҃з҃.) И҆ ꙗ҆́коже бы́сть во дни̑ нѡ́євы, та́кѡ бꙋ́детъ и҆ во дни̑ сн҃а чл҃вѣ́ческа:
26
І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27
ꙗ҆дѧ́хꙋ, пїѧ́хꙋ, женѧ́хꙋсѧ, посѧга́хꙋ, до негѡ́же днѐ вни́де нѡ́е въ ковче́гъ: и҆ прїи́де пото́пъ, и҆ погꙋбѝ всѧ̑.
27
їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх.
28
Та́кожде и҆ ꙗ҆́коже бы́сть во дни̑ лѡ́тѡвы: ꙗ҆дѧ́хꙋ, пїѧ́хꙋ, кꙋпова́хꙋ, продаѧ́хꙋ, сажда́хꙋ, зда́хꙋ:
28
Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували;
29
во́ньже де́нь и҆зы́де лѡ́тъ ѿ содо́млѧнъ, ѡ҆дождѝ ка́мыкъ горѧ́щь и҆ ѻ҆́гнь съ небесѐ, и҆ погꙋбѝ всѧ̑.
29
а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх;
30
По томꙋ́же бꙋ́детъ и҆ въ де́нь, во́ньже сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй ꙗ҆ви́тсѧ.
30
так буде і в той день, коли Син Людський явиться.
31
Въ то́й де́нь, и҆́же бꙋ́детъ на кро́вѣ, и҆ сосꙋ́ди є҆гѡ̀ въ домꙋ̀, да не сла́зитъ взѧ́ти и҆́хъ: и҆ и҆́же на селѣ̀, та́кожде да не возврати́тсѧ вспѧ́ть:
31
У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад.
32
помина́йте женꙋ̀ лѡ́товꙋ.
32
Згадайте жінку Лотову.
33
И҆́же а҆́ще взы́щетъ дꙋ́шꙋ свою̀ спастѝ, погꙋби́тъ ю҆̀: и҆ и҆́же а҆́ще погꙋби́тъ ю҆̀, живи́тъ ю҆̀.
33
Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
34
Гл҃ю ва́мъ: въ тꙋ̀ но́щь бꙋ́дета два̀ на ѻ҆дрѣ̀ є҆ди́номъ: є҆ди́нъ пое́млетсѧ, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆ставлѧ́етсѧ.
34
Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться.
35
Бꙋ́детѣ двѣ̀ вкꙋ́пѣ ме́лющѣ: є҆ди́на пое́млетсѧ, а҆ дрꙋга́ѧ ѡ҆ставлѧ́етсѧ.
35
Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
36
Два̀ бꙋ́дета на селѣ̀: є҆ди́нъ пое́млетсѧ, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆ставлѧ́етсѧ.
36
Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.
37
И҆ ѿвѣща́вше глаго́лаша є҆мꙋ̀: гдѣ̀, гдⷭ҇и; Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: и҆дѣ́же тѣ́ло, та́мѡ соберꙋ́тсѧ и҆ ѻ҆рлѝ.
37
На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.