Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Воззрѣ́въ же ви́дѣ вмета́ющыѧ въ хра́мъ набдѧ́щїй и҆мѣ̑нїѧ [въ сокро́вищное храни́лище] дары̀ своѧ̑ бога̑тыѧ.
1
Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю.
2
Ви́дѣ же и҆ нѣ́кꙋю вдови́цꙋ оу҆бо́гꙋ вмета́ющꙋ тꙋ̀ двѣ̀ лє́птѣ,
2
Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти,
3
и҆ речѐ: вои́стиннꙋ глаго́лю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ вдови́ца сїѧ̀ оу҆бо́гаѧ мно́жае всѣ́хъ вве́рже:
3
і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала;
4
вси́ бо сі́и ѿ и҆збы́тка своегѡ̀ вверго́ша въ да́ры бг҃ови: сїѧ́ же ѿ лише́нїѧ своегѡ̀ всѐ житїѐ, є҆́же и҆мѣ̀, вве́рже.
4
бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.
5
(Заⷱ҇ р҃д҃.) И҆ нѣ̑кимъ глаго́лющымъ ѡ҆ це́ркви, ꙗ҆́кѡ ка́менїемъ до́брымъ и҆ сосꙋ̑ды оу҆кра́шена, речѐ:
5
І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав:
6
сїѧ̑ ꙗ҆̀же ви́дите, прїи́дꙋтъ дні́е, въ нѧ́же не ѡ҆ста́нетъ ка́мень на ка́мени, и҆́же не разори́тсѧ.
6
надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується.
7
Вопроси́ша же є҆го̀, глаго́люще: оу҆чи́телю, когда̀ оу҆̀бо сїѧ̑ бꙋ́дꙋтъ; и҆ что̀ є҆́сть зна́менїе, є҆гда̀ хотѧ́тъ сїѧ̑ бы́ти;
7
І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися?
8
(Заⷱ҇ р҃е҃.) Ѻ҆́нъ же речѐ: блюди́те, да не прельще́ни бꙋ́дете: мно́зи бо прїи́дꙋтъ во и҆́мѧ моѐ, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь: и҆ вре́мѧ прибли́жисѧ. Не и҆зы́дите оу҆̀бо вослѣ́дъ и҆́хъ.
8
Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними.
9
Є҆гда́ же оу҆слы́шите бра̑ни и҆ нестроє́нїѧ, не оу҆бо́йтесѧ: подоба́етъ бо си̑мъ бы́ти пре́жде: но не оу҆̀ а҆́бїе кончи́на.
9
Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець.
10
Тогда̀ глаго́лаше и҆̀мъ: воста́нетъ бо ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ, и҆ ца́рство на ца́рство:
10
Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство.
11
трꙋ́си же вели́цы по мѣ́стѡмъ, и҆ гла́ди и҆ па̑гꙋбы бꙋ́дꙋтъ, страхова̑нїѧ же и҆ зна́мєнїѧ вє́лїѧ съ небесѐ бꙋ́дꙋтъ.
11
Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.
12
(Заⷱ҇ р҃ѕ҃.) Пре́жде же си́хъ всѣ́хъ возложа́тъ на вы̀ рꙋ́ки своѧ̑, и҆ и҆жденꙋ́тъ, предаю́ще на сѡ́нмища и҆ темни̑цы, ведѡ́мы къ царє́мъ и҆ влады́камъ, и҆́мене моегѡ̀ ра́ди:
12
А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
13
прилꙋчи́тсѧ же ва́мъ во свидѣ́телство.
13
І буде це вам на свідчення.
14
Положи́те оу҆̀бо на сердца́хъ ва́шихъ, не пре́жде поꙋча́тисѧ ѿвѣщава́ти:
14
Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати,
15
а҆́зъ бо да́мъ ва́мъ оу҆ста̀ и҆ премꙋ́дрость, є҆́йже не возмо́гꙋтъ проти́витисѧ и҆лѝ ѿвѣща́ти всѝ противлѧ́ющїисѧ ва́мъ.
15
бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші.
16
Пре́дани же бꙋ́дете и҆ роди́тєли и҆ бра́тїею и҆ ро́домъ и҆ дрꙋ̑ги, и҆ оу҆мертвѧ́тъ ѿ ва́съ:
16
І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17
и҆ бꙋ́дете ненави́дими ѿ всѣ́хъ и҆́мене моегѡ̀ ра́ди.
17
і зненавидять вас усі за ім’я Моє.
18
И҆ вла́съ главы̀ ва́шеѧ не поги́бнетъ.
18
Але й волосина з голови вашої не пропаде.
19
Въ терпѣ́нїи ва́шемъ стѧжи́те дꙋ́шы ва́шѧ.
19
Терпінням вашим спасайте душі ваші.
20
Є҆гда́ же оу҆́зрите ѡ҆бстои́мь і҆ерⷭ҇ли́мъ вѡ́и, тогда̀ разꙋмѣ́йте, ꙗ҆́кѡ прибли́жисѧ запꙋстѣ́нїе є҆мꙋ̀.
20
Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його.
21
Тогда̀ сꙋ́щїи во і҆ꙋде́и да бѣ́гаютъ въ го́ры: и҆ и҆̀же посредѣ̀ є҆гѡ̀, да и҆схо́дѧтъ: и҆ и҆̀же во страна́хъ, да не вхо́дѧтъ во́нь:
21
Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього,
22
ꙗ҆́кѡ дні́е ѿмще́нїю сі́и сꙋ́ть, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнитисѧ всемꙋ̀ пи́санномꙋ.
22
бо це дні помсти, щоб справдилося все написане.
23
Го́ре же и҆мꙋ́щымъ во оу҆тро́бѣ и҆ доѧ́щымъ въ ты̑ѧ дни̑: бꙋ́детъ бо бѣда̀ ве́лїѧ на землѝ, и҆ гнѣ́въ на лю́дехъ си́хъ,
23
Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24
и҆ падꙋ́тъ во ѻ҆́стрїи меча̀, и҆ плѣне́ни бꙋ́дꙋтъ во всѧ̑ ꙗ҆зы́ки: и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ бꙋ́детъ попира́емь ꙗ҆зы̑ки, до́ндеже сконча́ютсѧ времена̀ ꙗ҆зы̑къ.
24
І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників.
25
И҆ бꙋ́дꙋтъ зна́мєнїѧ въ со́лнцѣ и҆ лꙋнѣ̀ и҆ ѕвѣзда́хъ: и҆ на землѝ тꙋга̀ ꙗ҆зы́кѡмъ ѿ неча́ѧнїѧ, шꙋ́ма морска́гѡ и҆ возмꙋще́нїѧ,
25
І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.
26
и҆здыха́ющымъ человѣ́кѡмъ ѿ стра́ха и҆ ча́ѧнїѧ грѧдꙋ́щихъ на вселе́ннꙋю: си̑лы бо небє́сныѧ подви́гнꙋтсѧ.
26
Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27
И҆ тогда̀ оу҆́зрѧтъ сн҃а чл҃вѣ́ческа грѧдꙋ́ща на ѡ҆́блацѣхъ съ си́лою и҆ сла́вою мно́гою.
27
І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою.
28
(Заⷱ҇ р҃з҃.) Начина́ющымъ же си̑мъ быва́ти, восклони́тесѧ и҆ воздви́гните главы̑ ва́шѧ: занѐ приближа́етсѧ и҆збавле́нїе ва́ше.
28
Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29
И҆ речѐ при́тчꙋ и҆̀мъ: ви́дите смоко́вницꙋ и҆ всѧ̑ древа̀:
29
І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30
є҆гда̀ прошиба́ютсѧ оу҆жѐ, ви́дѧще са́ми вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ жа́тва є҆́сть.
30
коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.
31
Та́кѡ и҆ вы̀, є҆гда̀ оу҆́зрите сїѧ̑ быва̑юща, вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ є҆́сть црⷭ҇твїе бж҃їе.
31
Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32
А҆ми́нь глаго́лю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ не и҆́мать прейтѝ ро́дъ се́й, до́ндеже всѧ̑ сїѧ̑ бꙋ́дꙋтъ.
32
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33
Не́бо и҆ землѧ̀ мимои́детъ, а҆ словеса̀ моѧ̑ не и҆́мꙋтъ прейтѝ.
33
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
34
Внемли́те же себѣ̀, да не когда̀ ѡ҆тѧгча́ютъ сердца̀ ва̑ша ѡ҆б̾ѧде́нїемъ и҆ пїѧ́нствомъ и҆ печа́льми жите́йскими, и҆ на́йдетъ на вы̀ внеза́пꙋ де́нь то́й:
34
Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано,
35
ꙗ҆́кѡ сѣ́ть бо прїи́детъ на всѧ̑ живꙋ́щыѧ на лицы̀ всеѧ̀ землѝ.
35
бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі.
36
Бди́те оу҆̀бо на всѧ́ко вре́мѧ молѧ́щесѧ, да сподо́битесѧ оу҆бѣжа́ти всѣ́хъ си́хъ хотѧ́щихъ бы́ти, и҆ ста́ти пред̾ сн҃омъ чл҃вѣ́ческимъ.
36
Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.
37
(Заⷱ҇ р҃и҃.) Бѣ́ же во дни̑ во це́ркви оу҆чѧ̀: но́щїю же и҆сходѧ̀ водворѧ́шесѧ въ горѣ̀ нарица́емѣй є҆леѡ́нъ.
37
У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською.
38
И҆ всѝ лю́дїе и҆з̾ оу҆́тра прихожда́хꙋ къ немꙋ̀ во це́рковь послꙋ́шати є҆го̀.
38
І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.