Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Приближа́шесѧ же пра́здникъ ѡ҆прѣснѡ́къ, глаго́лемый па́сха:
1
Приближа́шеся же пра́здник опрісно́к, глаго́лемий Па́сха;
2
и҆ и҆ска́хꙋ а҆рхїере́є и҆ кни́жницы, ка́кѡ бы оу҆би́ли є҆го̀: боѧ́хꙋсѧ бо люде́й.
2
і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко би уби́ли Єго́, боя́хуся бо люде́й.
3
Вни́де же сатана̀ во і҆ꙋ́дꙋ нарица́емаго і҆скарїѡ́тъ, сꙋ́ща ѿ числа̀ ѻ҆боюна́десѧте.
3
Вни́де же сатана́ во Іу́ду, нарица́ємаго Іскаріо́т, су́ща от числа́ обоюна́десяте.
4
И҆ ше́дъ глаго́ла а҆рхїере́ѡмъ и҆ воево́дамъ, ка́кѡ є҆го̀ преда́стъ и҆̀мъ.
4
І шед глаго́ла архієре́йом і воєво́дам, ка́ко Єго́ преда́сть їм.
5
И҆ возра́довашасѧ, и҆ совѣща́ша є҆мꙋ̀ сре́бреники да́ти:
5
І возра́довашася, і совіща́ша єму́ сре́бреники да́ти;
6
и҆ и҆сповѣ́да [ѡ҆бѣща́сѧ], и҆ и҆ска́ше оу҆до́бна вре́мене, да преда́стъ є҆го̀ и҆̀мъ без̾ наро́да.
6
і іспові́да [обіща́ся], і іска́ше удо́бна вре́мене, да преда́сть Єго́ їм без наро́да.
7
Прїи́де же де́нь ѡ҆прѣсно́кѡвъ, во́ньже подоба́ше жре́ти па́схꙋ:
7
При́йде же день опрісно́ков, во́ньже подоба́ше жре́ти па́сху;
8
и҆ посла̀ петра̀ и҆ і҆ѡа́нна, ре́къ: шє́дша оу҆гото́вайта на́мъ па́схꙋ, да ꙗ҆́мы.
8
і посла́ Петра́ і Іоа́нна, рек: ше́дша угото́вайта нам па́сху, да я́ми.
9
Ѡ҆́на же реко́ста є҆мꙋ̀: гдѣ̀ хо́щеши оу҆гото́ваемъ;
9
О́на же реко́ста Єму́: гді хо́щеши угото́ваєм?
10
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆́ма: сѐ восходѧ́щема ва́ма во гра́дъ, срѧ́щетъ вы̀ человѣ́къ въ скꙋде́льницѣ во́дꙋ носѧ̀: по не́мъ и҆дѣ́та въ до́мъ, во́ньже вхо́дитъ,
10
Он же рече́ ї́ма: се восходя́щема ва́ма во град, сря́щеть ви челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та в дом, во́ньже вхо́дить,
11
и҆ рцѣ́та до́мꙋ влады́цѣ: глаго́летъ тебѣ̀ оу҆чт҃ль: гдѣ̀ є҆́сть ѡ҆би́тель, и҆дѣ́же па́схꙋ со оу҆чн҃ки̑ мои́ми снѣ́мъ;
11
і рці́та до́му влади́ці: глаго́леть тебі́ Учи́тель: гді єсть оби́тель, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
12
И҆ то́й ва́ма пока́жетъ го́рницꙋ ве́лїю по́стланꙋ: тꙋ̀ оу҆гото́вайта.
12
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію по́стлану; ту угото́вайта.
13
Шє́дша же ѡ҆брѣто́ста, ꙗ҆́коже речѐ и҆́ма: и҆ оу҆гото́васта па́схꙋ.
13
Ше́дша же обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма, і угото́васта па́сху.
14
И҆ є҆гда̀ бы́сть ча́съ, возлежѐ, и҆ ѻ҆бана́десѧте а҆пⷭ҇ла съ ни́мъ.
14
І єгда́ бисть час, возлеже́, і обана́десяте апо́стола с Ним.
15
И҆ речѐ къ ни̑мъ: жела́нїемъ возжелѣ́хъ сїю̀ па́схꙋ ꙗ҆́сти съ ва́ми, пре́жде да́же не прїимꙋ̀ мꙋ́къ:
15
І рече́ к ним: жела́нієм возжелі́х сію́ па́сху я́сти с ва́ми, пре́жде да́же не прийму́ мук;
16
глаго́лю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿсе́лѣ не и҆́мамъ ꙗ҆́сти ѿ неѧ̀, до́ндеже сконча́ютсѧ во црⷭ҇твїи бж҃їи.
16
глаго́лю бо вам, я́ко отсе́лі не і́мам я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ються во Ца́рствії Бо́жиї.
17
И҆ прїи́мъ ча́шꙋ, хвалꙋ̀ возда́въ, речѐ: прїими́те сїю̀, и҆ раздѣли́те себѣ̀:
17
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, рече́: приймі́те сію́, і разділі́те себі́;
18
глаго́лю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ не и҆́мамъ пи́ти ѿ плода̀ ло́знагѡ, до́ндеже црⷭ҇твїе бж҃їе прїи́детъ.
18
глаго́лю бо вам, я́ко не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жиє при́йдеть.
19
И҆ прїи́мъ хлѣ́бъ, хвалꙋ̀ возда́въ преломѝ, и҆ дадѐ и҆̀мъ, глаго́лѧ: сїѐ є҆́сть тѣ́ло моѐ, є҆́же за вы̀ дае́мо: сїѐ твори́те въ моѐ воспомина́нїе.
19
І приі́м хліб, хвалу́ возда́в преломи́, і даде́ їм, глаго́ля: сіє́ єсть Ті́ло Моє́, є́же за ви дає́мо; сіє́ творі́те в Моє́ воспомина́ніє.
20
Та́кожде же и҆ ча́шꙋ по ве́чери, глаго́лѧ: сїѧ̀ ча́ша но́вый завѣ́тъ мое́ю кро́вїю, ꙗ҆́же за вы̀ пролива́етсѧ:
20
Та́кожде же і ча́шу по ве́чері, глаго́ля: сія́ ча́ша — Но́вий Заві́т Моє́ю Кро́вію, я́же за ви пролива́ється;
21
ѻ҆ба́че сѐ, рꙋка̀ предаю́щагѡ мѧ̀ со мно́ю (є҆́сть) на трапе́зѣ,
21
оба́че се, рука́ предаю́щаго М'я со Мно́ю (єсть) на трапе́зі,
22
и҆ сн҃ъ оу҆́бѡ чл҃вѣ́ческїй и҆́детъ по рече́нномꙋ [по пред̾ꙋста́вленномꙋ совѣ́тꙋ]: ѻ҆ба́че го́ре человѣ́кꙋ томꙋ̀, и҆́мже предае́тсѧ.
22
і Син у́бо Челові́чеський і́деть по рече́нному [по предуста́вленному сові́ту]; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже предає́ться.
23
И҆ ті́и нача́ша и҆ска́ти въ себѣ̀, кото́рый оу҆́бѡ ѿ ни́хъ хо́щетъ сїѐ сотвори́ти.
23
І ті́ї нача́ша іска́ти в себі́, кото́рий у́бо от них хо́щеть сіє́ сотвори́ти.
24
Бы́сть же и҆ прѧ̀ въ ни́хъ, кі́й мни́тсѧ и҆́хъ бы́ти бо́лїй.
24
Бисть же і пря в них, кий мни́ться їх би́ти бо́лій.
25
Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: ца́рїе ꙗ҆зы̑къ госпо́дствꙋютъ и҆́ми, и҆ ѡ҆блада́ющїи и҆́ми благода́телє нарица́ютсѧ.
25
Он же рече́ їм: ца́ріє язи́к госпо́дствують ї́ми, і облада́ющії ї́ми благода́теле нарица́ються.
26
Вы́ же не та́кѡ: но бо́лїй въ ва́съ, да бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ мні́й: и҆ ста́рѣй, ꙗ҆́кѡ слꙋжа́й.
26
Ви же не та́ко: но бо́лій в вас, да бу́деть я́ко мній, і ста́рій, я́ко служа́й.
27
Кто́ бо бо́лїй, возлежа́й ли, и҆лѝ слꙋжа́й; не возлежа́й ли; А҆́зъ же посредѣ̀ ва́съ є҆́смь ꙗ҆́кѡ слꙋжа́й.
27
Кто бо бо́лій, возлежа́й ли, іли́ служа́й? Не возлежа́й ли? Аз же посреді́ вас єсьм я́ко служа́й.
28
Вы́ же є҆стѐ пребы́вше со мно́ю въ напа́стехъ мои́хъ:
28
Ви же єсте́ преби́вше со Мно́ю в напа́стех Мої́х,
29
и҆ а҆́зъ завѣщава́ю ва́мъ, ꙗ҆́коже завѣща̀ мнѣ̀ ѻ҆ц҃ъ мо́й, црⷭ҇тво,
29
і Аз завіщава́ю вам, я́коже завіща́ Мні Оте́ць Мой, Ца́рство,
30
да ꙗ҆́сте и҆ пїе́те на трапе́зѣ мое́й во црⷭ҇твїи мое́мъ: и҆ сѧ́дете на престо́лѣхъ, сꙋдѧ́ще ѻ҆бѣмана́десѧте колѣ́нома і҆и҃левома.
30
да я́сте і піє́те на трапе́зі Моє́й во Ца́рствії Моє́м, і ся́дете на престо́ліх, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома.
31
Рече́ же гдⷭ҇ь: сі́мѡне, сі́мѡне, сѐ сатана̀ про́ситъ ва́съ, да бы̀ сѣ́ѧлъ, ꙗ҆́кѡ пшени́цꙋ:
31
Рече́ же Госпо́дь: Си́моне, Си́моне, се сатана́ про́сить вас, да би сі́ял, я́ко пшени́цю,
32
а҆́зъ же моли́хсѧ ѡ҆ тебѣ̀, да не ѡ҆скꙋдѣ́етъ вѣ́ра твоѧ̀: и҆ ты̀ нѣ́когда ѡ҆бра́щьсѧ оу҆твердѝ бра́тїю твою̀.
32
Аз же моли́хся о тебі́, да не оскуді́єть ві́ра твоя́; і ти ні́когда, обра́щся, утверди́ бра́тію твою́.
33
Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мꙋ̀: гдⷭ҇и, съ тобо́ю гото́въ є҆́смь и҆ въ темни́цꙋ и҆ на сме́рть и҆тѝ.
33
Он же рече́ Єму́: Го́споди, с Тобо́ю гото́в єсьм і в темни́цю і на смерть іти́.
34
Ѻ҆́нъ же речѐ: глаго́лю тѝ, пе́тре, не возгласи́тъ пѣ́тель дне́сь, до́ндеже трикра́ты ѿве́ржешисѧ менє̀ не вѣ́дѣти.
34
Он же рече́: глаго́лю ті, Пе́тре, не возгласи́ть пі́тель днесь, до́ндеже трикра́ти отве́ржешися Мене́ не ві́діти.
35
И҆ речѐ и҆̀мъ: є҆гда̀ посла́хъ вы̀ без̾ влага́лища и҆ без̾ мѣ́ха и҆ без̾ сапѡ́гъ, є҆да̀ чесогѡ̀ лише́ни бы́сте; Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: ничесѡ́же.
35
І рече́ їм: єгда́ посла́х ви без влага́лища і без мі́ха, і без сапо́г, єда́ чесого́ лише́ні би́сте? Они́ же рі́ша: нічесо́же.
36
Рече́ же и҆̀мъ: но нн҃ѣ и҆́же и҆́мать влага́лище, да во́зметъ, та́кожде и҆ мѣ́хъ: а҆ и҆́же не и҆́мать, да прода́стъ ри́зꙋ свою̀, и҆ кꙋ́питъ но́жъ.
36
Рече́ же їм: но ни́ні, і́же і́мать влага́лище, да во́зьметь, та́кожде і міх, а і́же не і́мать, да прода́сть ри́зу свою́, і ку́пить нож.
37
Глаго́лю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ пи́саное сѐ, подоба́етъ, да сконча́етсѧ ѡ҆ мнѣ̀, є҆́же: и҆ со беззако́нными вмѣни́сѧ. И҆́бо є҆́же ѡ҆ мнѣ̀, кончи́нꙋ и҆́мать.
37
Глаго́лю бо вам, я́ко єще́ пи́саноє се, подоба́єть, да сконча́ється о Мні, є́же: і со беззако́нними вміни́ся. І́бо є́же о Мні, кончи́ну і́мать.
38
Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: гдⷭ҇и, сѐ нѡжа̀ здѣ̀ два̀. Ѻ҆́нъ же речѐ и҆̀мъ: дово́лно є҆́сть.
38
Они́ же рі́ша: Го́споди, се ножа́ зді два. Он же рече́ їм: дово́льно єсть.
39
(Заⷱ҇ р҃ѳ҃.) И҆ и҆зше́дъ и҆́де по ѡ҆бы́чаю въ го́рꙋ є҆леѡ́нскꙋю: по не́мъ же и҆до́ша оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀.
39
(Зач. 109) І ізше́д і́де по оби́чаю в го́ру Єлео́нськую; по Нем же ідо́ша ученици́ Єго́.
40
Бы́въ же на мѣ́стѣ, речѐ и҆̀мъ: моли́тесѧ, да не вни́дете въ напа́сть.
40
Бив же на мі́сті, рече́ їм: молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
41
И҆ са́мъ ѿстꙋпѝ ѿ ни́хъ ꙗ҆́кѡ верже́нїемъ ка́мене, и҆ покло́нь колѣ̑на молѧ́шесѧ,
41
І Сам отступи́ от них, я́ко верже́нієм ка́мене, і, покло́нь колі́на, моля́шеся,
42
глаго́лѧ: ѻ҆́ч҃е, а҆́ще во́лиши мимонестѝ ча́шꙋ сїю̀ ѿ менє̀: ѻ҆ба́че не моѧ̀ во́лѧ, но твоѧ̀ да бꙋ́детъ.
42
глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́! Оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́деть.
43
Ꙗ҆ви́сѧ же є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ съ нб҃сѐ, оу҆крѣплѧ́ѧ є҆го̀.
43
Яви́ся же Єму́ а́нгел с небесе́, укріпля́я Єго́.
44
И҆ бы́въ въ по́двизѣ, прилѣ́жнѣе молѧ́шесѧ: бы́сть же по́тъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ ка̑пли кро́ве ка́плющыѧ на зе́млю.
44
І, бив в по́двизі, прилі́жніє моля́шеся; бисть же пот Єго́, я́ко ка́плі кро́ве ка́плющия на зе́млю.
45
И҆ воста́въ ѿ моли́твы (и҆) прише́дъ ко оу҆чн҃кѡ́мъ, ѡ҆брѣ́те и҆̀хъ спѧ́щихъ ѿ печа́ли
45
І воста́в от моли́тви (і) прише́д ко ученико́м, обрі́те їх спя́щих от печа́лі
46
и҆ речѐ и҆̀мъ: что̀ спитѐ; воста́вше моли́тесѧ, да не вни́дете въ напа́сть.
46
і рече́ їм: что спите́? Воста́вше молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
47
Є҆ще́ же є҆мꙋ̀ глаго́лющꙋ, сѐ наро́дъ, и҆ нарица́емый і҆ꙋ́да, є҆ди́нъ ѿ ѻ҆боюна́десѧте, и҆дѧ́ше пред̾ ни́ми, и҆ пристꙋпѝ ко і҆и҃сови цѣлова́ти є҆го̀. Сїе́ бо бѣ̀ зна́менїе да́лъ и҆̀мъ: є҆го́же а҆́ще лобжꙋ̀, то́й є҆́сть.
47
Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се наро́д і нарица́ємий Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, ідя́ше пред ни́ми, і приступи́ ко Ісу́сові цілова́ти Єго́. Сіє́ бо бі зна́меніє дал їм: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть.
48
І҆и҃съ же речѐ є҆мꙋ̀: і҆ꙋ́до, лобза́нїемъ ли сн҃а чл҃вѣ́ческаго предае́ши;
48
Ісу́с же рече́ єму́: Іу́до, лобза́нієм ли Си́на Челові́чеськаго предає́ши?
49
Ви́дѣвше же, и҆̀же бѣ́хꙋ съ ни́мъ, быва́емое, рѣ́ша є҆мꙋ̀: гдⷭ҇и, а҆́ще оу҆да́римъ ноже́мъ;
49
Ви́дівше же, і́же бі́ху с Ним, бива́ємоє, рі́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́рим ноже́м?
50
И҆ оу҆да́ри є҆ди́нъ нѣ́кїй ѿ ни́хъ а҆рхїере́ова раба̀, и҆ оу҆рѣ́за є҆мꙋ̀ оу҆́хо десно́е.
50
І уда́ри єди́н ні́кий от них архієре́йова раба́ і урі́за єму́ у́хо десно́є.
51
Ѿвѣща́въ же і҆и҃съ речѐ: ѡ҆ста́вите до сегѡ̀. И҆ коснꙋ́всѧ оу҆́ха є҆гѡ̀, и҆сцѣлѝ є҆го̀.
51
Отвіща́в же Ісу́с рече́: оста́віте до сего́. І косну́вся у́ха єго́, ісціли́ єго́.
52
Рече́ же і҆и҃съ ко прише́дшымъ на́нь а҆рхїере́ѡмъ и҆ воево́дамъ церкѡ́внымъ и҆ ста́рцємъ: ꙗ҆́кѡ на разбо́йника ли и҆зыдо́сте со ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ дреко́льми ꙗ҆́ти мѧ̀;
52
Рече́ же Ісу́с ко прише́дшим Нань архієре́йом і воєво́дам церко́вним і ста́рцем: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
53
по всѧ̑ дни̑ сꙋ́щꙋ мѝ съ ва́ми въ це́ркви, не простро́сте рꙋкѝ на мѧ̀: но сѐ є҆́сть ва́ша годи́на и҆ ѡ҆́бласть те́мнаѧ.
53
По вся дні су́щу Мі с ва́ми в це́ркві, не простро́сте руки́ на М'я; но се єсть ва́ша годи́на і о́бласть те́мная.
54
Є҆́мше же є҆го̀ ведо́ша, и҆ введо́ша є҆го̀ во дво́ръ а҆рхїере́овъ. Пе́тръ же вослѣ́дъ и҆дѧ́ше и҆здале́ча.
54
Є́мше же Єго́ ведо́ша, і введо́ша Єго́ во двор архієре́йов. Петр же вослі́д ідя́ше іздале́ча.
55
Возгнѣ́щшымъ же ѻ҆́гнь посредѣ̀ двора̀ и҆ вкꙋ́пѣ сѣдѧ́щымъ и҆̀мъ, сѣдѧ́ше пе́тръ посредѣ̀ и҆́хъ.
55
Возгні́щшим же огнь посреді́ двора́ і вку́пі сідя́щим їм, сідя́ше Петр посреді́ їх.
56
Оу҆зрѣ́вши же є҆го̀ рабы́нѧ нѣ́каѧ сѣдѧ́ща при свѣ́тѣ [ѻ҆гнѝ], и҆ воззрѣ́вши на́нь, речѐ: и҆ се́й съ ни́мъ бѣ̀.
56
Узрі́вши же єго́ раби́ня ні́кая сідя́ща при сві́ті [огні́], і воззрі́вши нань, рече́: і сей с Ним бі.
57
Ѻ҆́нъ же ѿве́ржесѧ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: же́но, не зна́ю є҆гѡ̀.
57
Он же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́.
58
И҆ пома́лѣ дрꙋгі́й ви́дѣвъ є҆го̀, речѐ: и҆ ты̀ ѿ ни́хъ є҆сѝ. Пе́тръ же речѐ: человѣ́че, нѣ́смь.
58
І пома́лі други́й ви́дів єго́, рече́: і ти от них єси́. Петр же рече́: челові́че, нісьм.
59
И҆ мимоше́дшꙋ ꙗ҆́кѡ часꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆́нъ нѣ́кїй крѣплѧ́шесѧ глаго́лѧ: вои́стиннꙋ и҆ се́й съ ни́мъ бѣ̀: и҆́бо галїле́анинъ є҆́сть.
59
І мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, ін ні́кий кріпля́шеся глаго́ля: воі́стину і сей с Ним бі, і́бо Галиле́янин єсть.
60
Рече́ же пе́тръ: человѣ́че, не вѣ́мъ, є҆́же глаго́леши. И҆ а҆́бїе, є҆щѐ глаго́лющꙋ є҆мꙋ̀, возгласѝ пѣ́тель.
60
Рече́ же Петр: челові́че, не вім, є́же глаго́леши. І а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пі́тель.
61
И҆ ѡ҆бра́щьсѧ гдⷭ҇ь воззрѣ̀ на петра̀: и҆ помѧнꙋ̀ пе́тръ сло́во гдⷭ҇не, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ, ѿве́ржешисѧ менє̀ трикра́ты.
61
І обра́щся Госпо́дь воззрі́ на Петра́; і пом'яну́ Петр сло́во Госпо́днє, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, отве́ржешися Мене́ трикра́ти.
62
И҆ и҆зше́дъ во́нъ, пла́касѧ го́рькѡ.
62
І ізше́д вон, пла́кася го́рко.
63
И҆ мꙋ́жїе держа́щїи і҆и҃са рꙋга́хꙋсѧ є҆мꙋ̀, бїю́ще:
63
І му́жіє держа́щії Ісу́са руга́хуся Єму́, бію́ще;
64
и҆ закры́вше є҆го̀, бїѧ́хꙋ є҆го̀ по лицꙋ̀, и҆ вопроша́хꙋ є҆го̀, глаго́люще: прорцы̀, кто̀ є҆́сть оу҆даре́й тѧ̀;
64
і закри́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицю́ і вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорци́, кто єсть ударе́й Тя?
65
И҆ и҆́на мнѡ́га хꙋ́лѧще глаго́лахꙋ на́нь.
65
І і́на мно́га ху́ляще глаго́лаху Нань.
66
И҆ ꙗ҆́кѡ бы́сть де́нь, собра́шасѧ ста́рцы людсті́и и҆ а҆рхїере́є и҆ кни́жницы, и҆ ведо́ша є҆го̀ на со́нмъ сво́й,
66
І я́ко бисть день, собра́шася ста́рці людсті́ї, і архієре́є, і кни́жници, і ведо́ша Єго́ на сонм свой,
67
глаго́люще: а҆́ще ты̀ є҆сѝ хрⷭ҇то́съ; рцы̀ на́мъ. Рече́ же и҆̀мъ: а҆́ще ва́мъ рекꙋ̀, не и҆́мете вѣ́ры:
67
глаго́люще: а́ще Ти єси́ Христо́с? Рци нам. Рече́ же їм: а́ще вам реку́, не і́мете ві́ри;
68
а҆́ще же и҆ вопрошꙋ̀ (вы̀), не ѿвѣща́ете мѝ, ни ѿпꙋститѐ:
68
а́ще же і вопрошу́ [ви], не отвіща́єте Мі, ні отпустите́;
69
ѿсе́лѣ бꙋ́детъ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй сѣдѧ́й ѡ҆деснꙋ́ю си́лы бж҃їѧ.
69
отсе́лі бу́деть Син Челові́чеський сідя́й одесну́ю си́ли Бо́жия.
70
Рѣ́ша же всѝ: ты́ ли оу҆̀бо є҆сѝ сн҃ъ бж҃їй; Ѻ҆́нъ же къ ни̑мъ речѐ: вы̀ глаго́лете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь.
70
Рі́ша же всі: Ти ли у́бо єси́ Син Бо́жий? Он же к ним рече́: ви глаго́лете, я́ко Аз єсьм.
71
Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: что̀ є҆щѐ тре́бꙋемъ свидѣ́телства; са́ми бо слы́шахомъ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀.
71
Они́ же рі́ша: что єще́ тре́буєм свиді́тельства? Са́мі бо сли́шахом от уст Єго́.