¹

(Заⷱ҇ а҃.) Зача́ло є҆ѵⷢ҇лїа і҆и҃са хрⷭ҇та̀, сн҃а бж҃їѧ,

¹

Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.

²

ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано во прⷪ҇ро́цѣхъ: сѐ, а҆́зъ посыла́ю а҆́гг҃ла моего̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆́же оу҆гото́витъ пꙋ́ть тво́й пред̾ тобо́ю.

²

Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.

³

Гла́съ вопїю́щагѡ въ пꙋсты́ни: оу҆гото́вайте пꙋ́ть гдⷭ҇ень, пра̑вы твори́те стєзѝ є҆гѡ̀.

³

Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.

⁴

Бы́сть і҆ѡа́ннъ крестѧ́й въ пꙋсты́ни и҆ проповѣ́даѧ кр҃ще́нїе покаѧ́нїѧ во ѿпꙋще́нїе грѣхѡ́въ.

⁴

Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів.

⁵

И҆ и҆схожда́ше къ немꙋ̀ всѧ̀ і҆ꙋде́йскаѧ страна̀ и҆ і҆ерⷭ҇ли́млѧне: и҆ креща́хꙋсѧ всѝ во і҆ѻрда́нѣ рѣцѣ̀ ѿ негѡ̀, и҆сповѣ́дающе грѣхѝ своѧ̑.

⁵

І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.

⁶

Бѣ́ же і҆ѡа́ннъ ѡ҆болче́нъ власы̑ велблꙋ̑жди, и҆ по́ѧсъ оу҆сме́нъ ѡ҆ чреслѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆ды́й а҆крі̑ды и҆ ме́дъ ди́вїй.

⁶

Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди^* та дикий мед.

⁷

И҆ проповѣ́даше, глаго́лѧ: грѧде́тъ крѣ́плїй менє̀ в̾слѣ́дъ менє̀, є҆мꙋ́же нѣ́смь досто́инъ прекло́ньсѧ разрѣши́ти реме́нь сапѡ́гъ є҆гѡ̀:

⁷

І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.

⁸

а҆́зъ оу҆́бѡ крести́хъ вы̀ водо́ю: то́й же крⷭ҇ти́тъ вы̀ дх҃омъ ст҃ы́мъ.

⁸

Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.

⁹

(Заⷱ҇ в҃.) И҆ бы́сть во ѻ҆́нѣхъ дне́хъ, прїи́де і҆и҃съ ѿ назаре́та галїле́йскагѡ и҆ крⷭ҇ти́сѧ ѿ і҆ѡа́нна во і҆ѻрда́нѣ.

⁹

І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані.

¹⁰

И҆ а҆́бїе восходѧ̀ ѿ воды̀, ви́дѣ разводѧ̑щасѧ небеса̀ и҆ дх҃а ꙗ҆́кѡ го́лꙋбѧ, сходѧ́ща на́нь.

¹⁰

І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього.

¹¹

И҆ гла́съ бы́сть съ небесѐ: ты̀ є҆сѝ сн҃ъ мо́й возлю́бленный, ѡ҆ не́мже бл҃говоли́хъ.

¹¹

І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.

¹²

И҆ а҆́бїе дх҃ъ и҆зведѐ є҆го̀ въ пꙋсты́ню.

¹²

Негайно після того Дух веде Його в пустелю.

¹³

И҆ бѣ̀ тꙋ̀ въ пꙋсты́ни дні́й четы́редесѧть, и҆скꙋша́емь сатано́ю, и҆ бѣ̀ со ѕвѣрьмѝ: и҆ а҆́гг҃ли слꙋжа́хꙋ є҆мꙋ̀.

¹³

І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.

¹⁴

По преда́нїи же і҆ѡа́нновѣ, прїи́де і҆и҃съ въ галїле́ю, проповѣ́даѧ є҆ѵⷢ҇лїе црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ

¹⁴

Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого

¹⁵

и҆ гл҃ѧ, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнисѧ вре́мѧ и҆ прибли́жисѧ црⷭ҇твїе бж҃їе: пока́йтесѧ и҆ вѣ́рꙋйте во є҆ѵⷢ҇лїе.

¹⁵

і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.

¹⁶

(Заⷱ҇ г҃.) Ходѧ́ же при мо́ри галїле́йстѣмъ, ви́дѣ сі́мѡна и҆ а҆ндре́а бра́та (тогѡ̀) сі́мѡна, вмета̑юща мрє́жи въ мо́ре: бѣ́ста бо ры̑барѧ.

¹⁶

Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками.

¹⁷

И҆ речѐ и҆́ма і҆и҃съ: прїиди́та в̾слѣ́дъ менє̀, и҆ сотворю̀ ва́съ бы́ти ловца̑ человѣ́кѡмъ.

¹⁷

І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.

¹⁸

И҆ а҆́бїе ѡ҆ста̑вльша мрє́жи своѧ̑, по не́мъ и҆до́ста.

¹⁸

І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.

¹⁹

И҆ преше́дъ ма́лѡ ѿтꙋ́дꙋ, оу҆зрѣ̀ і҆а́кѡва зеведе́ова и҆ і҆ѡа́нна бра́та є҆гѡ̀, и҆ та̑ въ кораблѝ стрѡ́ѧща мрє́жа:

¹⁹

І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті;

²⁰

и҆ а҆́бїе воззва̀ ѧ҆̀. И҆ ѡ҆ста̑вльша ѻ҆тца̀ своего̀ зеведе́а въ кораблѝ съ нає́мники, по не́мъ и҆до́ста.

²⁰

і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.

²¹

И҆ внидо́ша въ капернаꙋ́мъ: и҆ а҆́бїе въ сꙋббѡ̑ты вше́дъ въ со́нмище, оу҆ча́ше.

²¹

І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.

²²

И҆ дивлѧ́хꙋсѧ ѡ҆ оу҆ч҃нїи є҆гѡ̀: бѣ́ бо оу҆чѧ̀ и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ вла́сть и҆мы́й, и҆ не ꙗ҆́кѡ кни́жницы.

²²

І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.

²³

(Заⷱ҇ д҃.) И҆ бѣ̀ въ со́нмищи и҆́хъ человѣ́къ въ дꙋ́сѣ нечи́сте, и҆ воззва̀,

²³

І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав:

²⁴

глаго́лѧ: ѡ҆ста́ви, что̀ на́мъ и҆ тебѣ̀, і҆и҃се назарѧни́не; прише́лъ є҆сѝ погꙋби́ти на́съ: вѣ́мъ тѧ̀, кто̀ є҆сѝ, ст҃ы́й бж҃їй.

²⁴

облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий.

²⁵

И҆ запретѝ є҆мꙋ̀ і҆и҃съ, гл҃ѧ: оу҆молчѝ и҆ и҆зы́ди и҆з̾ негѡ̀.

²⁵

І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього.

²⁶

И҆ стрѧсѐ є҆го̀ дꙋ́хъ нечи́стый, и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ, и҆ и҆зы́де и҆з̾ негѡ̀.

²⁶

І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.

²⁷

И҆ оу҆жасо́шасѧ всѝ, ꙗ҆́коже стѧза́тисѧ и҆̀мъ къ себѣ̀, глаго́лющымъ: что̀ є҆́сть сїѐ; (и҆) что̀ оу҆ч҃нїе но́вое сїѐ, ꙗ҆́кѡ по ѡ҆́бласти и҆ дꙋховѡ́мъ нечи̑стымъ вели́тъ, и҆ послꙋ́шаютъ є҆гѡ̀;

²⁷

І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його?

²⁸

И҆зы́де же слꙋ́хъ є҆гѡ̀ а҆́бїе во всю̀ странꙋ̀ галїле́йскꙋ.

²⁸

І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській.

²⁹

(Заⷱ҇ е҃.) И҆ а҆́бїе и҆з̾ со́нмища и҆зше́дше, прїидо́ша въ до́мъ сі́мѡновъ и҆ а҆ндре́овъ, со і҆а́кѡвомъ и҆ і҆ѡа́нномъ.

²⁹

Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном.

³⁰

Те́ща же сі́мѡнова лежа́ше ѻ҆гне́мъ жего́ма: и҆ а҆́бїе глаго́лаша є҆мꙋ̀ ѡ҆ не́й.

³⁰

Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.

³¹

И҆ пристꙋ́пль воздви́же ю҆̀, є҆́мь за рꙋ́кꙋ є҆ѧ̀: и҆ ѡ҆ста́ви ю҆̀ ѻ҆́гнь а҆́бїе, и҆ слꙋжа́ше и҆̀мъ.

³¹

І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм.

³²

По́здѣ же бы́вшꙋ, є҆гда̀ захожда́ше со́лнце, приноша́хꙋ къ немꙋ̀ всѧ̑ недꙋ̑жныѧ и҆ бѣсны̑ѧ.

³²

Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.

³³

И҆ бѣ̀ ве́сь гра́дъ собра́лсѧ къ две́ремъ.

³³

І все місто зібралося біля дверей.

³⁴

И҆ и҆сцѣлѝ мнѡ́ги ѕлѣ̀ стра́ждꙋщыѧ разли́чными недꙋ̑ги: и҆ бѣ́сы мнѡ́ги и҆згна̀, и҆ не ѡ҆ставлѧ́ше глаго́лати бѣ́сы, ꙗ҆́кѡ вѣ́дѧхꙋ є҆го̀ хрⷭ҇та̀ сꙋ́ща.

³⁴

І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.

³⁵

(Заⷱ҇ ѕ҃.) И҆ оу҆́трѡ, но́щи сꙋ́щей ѕѣлѡ̀, воста́въ и҆зы́де, и҆ и҆́де въ пꙋ́сто мѣ́сто, и҆ тꙋ̀ мл҃твꙋ дѣ́ѧше.

³⁵

А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився.

³⁶

И҆ гна́ша є҆го̀ сі́мѡнъ и҆ и҆̀же съ ни́мъ:

³⁶

І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним,

³⁷

и҆ ѡ҆брѣ́тше є҆го̀, глаго́лаша є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ всѝ тебѐ и҆́щꙋтъ.

³⁷

і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.

³⁸

И҆ гл҃а и҆̀мъ: и҆́демъ въ бли̑жнїѧ вє́си и҆ гра́ды, да и҆ та́мѡ проповѣ́мъ: на сїе́ бо и҆зыдо́хъ.

³⁸

Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.

³⁹

И҆ бѣ̀ проповѣ́даѧ на со́нмищихъ и҆́хъ, во все́й галїле́и, и҆ бѣ́сы и҆згонѧ̀.

³⁹

І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.

⁴⁰

И҆ прїи́де къ немꙋ̀ прокаже́нъ, молѧ̀ є҆го̀ и҆ на колѣ̑нꙋ припада́ѧ пред̾ ни́мъ, и҆ глаго́лѧ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ, а҆́ще хо́щеши, мо́жеши мѧ̀ ѡ҆чⷭ҇тити.

⁴⁰

Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.

⁴¹

І҆и҃съ же млⷭ҇рдовавъ, просте́ръ рꙋ́кꙋ, коснꙋ́сѧ є҆гѡ̀, и҆ гл҃а є҆мꙋ̀: хощꙋ̀, ѡ҆чи́стисѧ.

⁴¹

Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.

⁴²

И҆ ре́кшꙋ є҆мꙋ̀, а҆́бїе ѿи́де ѿ негѡ̀ прокаже́нїе, и҆ чи́стъ бы́сть.

⁴²

І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим.

⁴³

И҆ запре́щь є҆мꙋ̀, а҆́бїе и҆згна̀ є҆го̀:

⁴³

І, заборонивши йому, негайно відіслав його.

⁴⁴

и҆ гл҃а є҆мꙋ̀: блюдѝ, никомꙋ́же ничесѡ́же рцы̀: но ше́дъ покажи́сѧ і҆ере́еви и҆ принесѝ за ѡ҆чище́нїе твоѐ, ꙗ҆̀же повелѣ̀ мѡѷсе́й, во свидѣ́телство и҆̀мъ.

⁴⁴

І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм.

⁴⁵

Ѻ҆́нъ же и҆зше́дъ нача́тъ проповѣ́дати мно́гѡ и҆ проноси́ти сло́во, ꙗ҆́коже ктомꙋ̀ не мощѝ є҆мꙋ̀ ꙗ҆́вѣ во гра́дъ вни́ти: но внѣ̀ въ пꙋсты́хъ мѣ́стѣхъ бѣ̀. И҆ прихожда́хꙋ къ немꙋ̀ ѿвсю́дꙋ.

⁴⁵

А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.