Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ призва̀ ѻ҆бана́десѧть оу҆чн҃кѝ своѧ̑, дадѐ и҆̀мъ вла́сть на дꙋ́сѣхъ нечи́стыхъ, ꙗ҆́кѡ да и҆зго́нѧтъ и҆̀хъ, и҆ цѣли́ти всѧ́къ недꙋ́гъ и҆ всѧ́кꙋ болѣ́знь.
1
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
2
Двана́десѧтихъ же а҆пⷭ҇лѡвъ и҆мена̀ сꙋ́ть сїѧ̑: пе́рвый сі́мѡнъ, и҆́же нарица́етсѧ пе́тръ, и҆ а҆ндре́й бра́тъ є҆гѡ̀: і҆а́кѡвъ зеведе́евъ и҆ і҆ѡа́ннъ бра́тъ є҆гѡ̀:
2
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
3
фїлі́ппъ и҆ варѳоломе́й: ѳѡма̀ и҆ матѳе́й мыта́рь: і҆а́кѡвъ а҆лфе́евъ и҆ левве́й, нарѣче́нный ѳадде́й:
3
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
4
сі́мѡнъ канані́тъ и҆ і҆ꙋ́да і҆скарїѡ́тскїй, и҆́же и҆ предадѐ є҆го̀.
4
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
5
Сїѧ̑ ѻ҆бана́десѧть посла̀ і҆и҃съ, заповѣ́да и҆̀мъ, гл҃ѧ: на пꙋ́ть ꙗ҆зы̑къ не и҆ди́те и҆ во гра́дъ самарѧ́нскїй не вни́дите:
5
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
6
и҆ди́те же па́че ко ѻ҆вца́мъ поги́бшымъ до́мꙋ і҆и҃лева:
6
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
7
ходѧ́ще же проповѣ́дꙋйте, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ прибли́жисѧ црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное:
7
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
8
болѧ́щыѧ и҆сцѣлѧ́йте, прокажє́нныѧ ѡ҆чища́йте, мє́ртвыѧ воскреша́йте, бѣ́сы и҆згонѧ́йте: тꙋ́не прїѧ́сте, тꙋ́не дади́те.
8
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
9
(Заⷱ҇ л҃е҃.) Не стѧжи́те зла́та, ни сребра̀, ни мѣ́ди при поѧсѣ́хъ ва́шихъ,
9
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
10
ни пи́ры въ пꙋ́ть, ни двою̀ ри̑зꙋ, ни сапѡ́гъ, ни жезла̀: досто́инъ бо є҆́сть дѣ́латель мзды̀ своеѧ̀.
10
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11
Въ ѻ҆́ньже а҆́ще (коли́ждо) гра́дъ и҆лѝ ве́сь вни́дете, и҆спыта́йте, кто̀ въ не́мъ досто́инъ є҆́сть, и҆ тꙋ̀ пребꙋ́дите, до́ндеже и҆зы́дете:
11
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12
входѧ́ще же въ до́мъ цѣлꙋ́йте є҆го̀, глаго́люще: ми́ръ до́мꙋ семꙋ̀:
12
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
13
и҆ а҆́ще оу҆́бѡ бꙋ́детъ до́мъ досто́инъ, прїи́детъ ми́ръ ва́шъ на́нь: а҆́ще ли же не бꙋ́детъ досто́инъ, ми́ръ ва́шъ къ ва́мъ возврати́тсѧ.
13
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14
И҆ и҆́же а҆́ще не прїи́метъ ва́съ, нижѐ послꙋ́шаетъ слове́съ ва́шихъ, и҆сходѧ́ще и҆з̾ до́мꙋ и҆лѝ и҆з̾ гра́да тогѡ̀, ѿтрѧси́те пра́хъ но́гъ ва́шихъ:
14
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
15
а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ: ѿра́днѣе бꙋ́детъ землѝ содо́мстѣй и҆ гомо́ррстѣй въ де́нь сꙋ́дный, не́же гра́дꙋ томꙋ̀.
15
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
16
(Заⷱ҇ л҃ѕ҃.) Сѐ, а҆́зъ посыла́ю ва́съ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы посредѣ̀ волкѡ́въ: бꙋ́дите оу҆̀бо мꙋ́дри ꙗ҆́кѡ ѕмїѧ̑, и҆ цѣ́ли ꙗ҆́кѡ го́лꙋбїе.
16
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
17
Внемли́те же ѿ человѣ̑къ: предадѧ́тъ бо вы̀ на со́нмы, и҆ на собо́рищихъ и҆́хъ бїю́тъ ва́съ,
17
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18
и҆ пред̾ влады̑ки же и҆ цари̑ веде́ни бꙋ́дете менє̀ ра́ди, во свидѣ́телство и҆̀мъ и҆ ꙗ҆зы́кѡмъ.
18
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
19
Є҆гда́ же предаю́тъ вы̀, не пецы́тесѧ, ка́кѡ и҆лѝ что̀ возглаго́лете: да́стбосѧ ва́мъ въ то́й ча́съ, что̀ возглаго́лете:
19
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20
не вы́ бо бꙋ́дете глаго́лющїи, но дх҃ъ ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ гл҃ѧй въ ва́съ.
20
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21
Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и҆ ѻ҆те́цъ ча́до: и҆ воста́нꙋтъ ча̑да на роди́тєли и҆ оу҆бїю́тъ и҆̀хъ:
21
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
22
и҆ бꙋ́дете ненави́дими всѣ́ми и҆́мене моегѡ̀ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца̀, то́й сп҃се́нъ бꙋ́детъ.
22
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
23
(Заⷱ҇ л҃з҃.) Є҆гда́ же го́нѧтъ вы̀ во гра́дѣ се́мъ, бѣ́гайте въ дрꙋгі́й. А҆ми́нь бо гл҃ю ва́мъ: не и҆́мате сконча́ти гра́ды і҆и҃лєвы, до́ндеже прїи́детъ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй.
23
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24
Нѣ́сть оу҆чени́къ над̾ оу҆чи́телѧ (своего̀), нижѐ ра́бъ над̾ господи́на своего̀:
24
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25
довлѣ́етъ оу҆ченикꙋ̀, да бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ оу҆чи́тель є҆гѡ̀, и҆ ра́бъ ꙗ҆́кѡ госпо́дь є҆гѡ̀. А҆́ще господи́на до́мꙋ веельзевꙋ́ла нареко́ша, кольмѝ па́че дома̑шнїѧ є҆гѡ̀;
25
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
26
Не оу҆бо́йтесѧ оу҆̀бо и҆́хъ: ничто́же бо є҆́сть покрове́но, є҆́же не ѿкры́етсѧ, и҆ та́йно, є҆́же не оу҆вѣ́дѣно бꙋ́детъ.
26
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
27
Є҆́же гл҃ю ва́мъ во тмѣ̀, рцы́те во свѣ́тѣ: и҆ є҆́же во оу҆́шы слы́шите, проповѣ́дите на кро́вѣхъ.
27
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28
И҆ не оу҆бо́йтесѧ ѿ оу҆бива́ющихъ тѣ́ло, дꙋши́ же не могꙋ́щихъ оу҆би́ти: оу҆бо́йтесѧ же па́че могꙋ́щагѡ и҆ дꙋ́шꙋ и҆ тѣ́ло погꙋби́ти въ гее́ннѣ.
28
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
29
Не двѣ́ ли пти̑цѣ цѣни́тѣсѧ є҆ди́номꙋ а҆сса́рїю; и҆ ни є҆ди́на ѿ ни́хъ паде́тъ на землѝ без̾ ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ:
29
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30
ва́мъ же и҆ вла́си главні́и всѝ и҆зочте́ни сꙋ́ть:
30
у вас же і волосся на голові все полічено;
31
не оу҆бо́йтесѧ оу҆̀бо: мно́зѣхъ пти́цъ лꙋ́чши є҆стѐ вы̀.
31
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
32
(Заⷱ҇ л҃и҃.) Всѧ́къ оу҆̀бо и҆́же и҆сповѣ́сть мѧ̀ пред̾ человѣ̑ки, и҆сповѣ́мъ є҆го̀ и҆ а҆́зъ пред̾ ѻ҆ц҃е́мъ мои́мъ, и҆́же на нб҃сѣ́хъ:
32
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
33
а҆ и҆́же ѿве́ржетсѧ менє̀ пред̾ человѣ̑ки, ѿве́ргꙋсѧ є҆гѡ̀ и҆ а҆́зъ пред̾ ѻ҆ц҃е́мъ мои́мъ, и҆́же на нб҃сѣ́хъ.
33
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34
Не мни́те, ꙗ҆́кѡ прїидо́хъ воврещѝ ми́ръ на зе́млю: не прїидо́хъ воврещѝ ми́ръ, но ме́чь:
34
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
35
прїидо́хъ бо разлꙋчи́ти человѣ́ка на ѻ҆тца̀ своего̀, и҆ дще́рь на ма́терь свою̀, и҆ невѣ́стꙋ на свекро́вь свою̀.
35
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
36
И҆ вразѝ человѣ́кꙋ дома́шнїи є҆гѡ̀.
36
І вороги людини — домашні її.
37
(Заⷱ҇ л҃ѳ҃.) И҆́же лю́битъ ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь па́че менє̀, нѣ́сть менє̀ досто́инъ: и҆ и҆́же лю́битъ сы́на и҆лѝ дще́рь па́че менє̀, нѣ́сть менє̀ досто́инъ:
37
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38
и҆ и҆́же не прїи́метъ креста̀ своегѡ̀ и҆ в̾слѣ́дъ менє̀ грѧде́тъ, нѣ́сть менє̀ досто́инъ.
38
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39
Ѡ҆брѣты́й дꙋ́шꙋ свою̀ погꙋби́тъ ю҆̀: а҆ и҆́же погꙋби́тъ дꙋ́шꙋ свою̀ менє̀ ра́ди, ѡ҆брѧ́щетъ ю҆̀.
39
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40
И҆́же ва́съ прїе́млетъ, менѐ прїе́млетъ: и҆ и҆́же прїе́млетъ менѐ, прїе́млетъ посла́вшаго мѧ̀:
40
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41
прїе́млѧй прⷪ҇ро́ка во и҆́мѧ прⷪ҇ро́чо, мздꙋ̀ прⷪ҇ро́чꙋ прїи́метъ: и҆ прїе́млѧй првⷣника во и҆́мѧ првⷣничо, мздꙋ̀ првⷣничꙋ прїи́метъ:
41
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
42
и҆ и҆́же а҆́ще напои́тъ є҆ди́наго ѿ ма́лыхъ си́хъ ча́шею стꙋдены̀ воды̀ то́кмѡ, во и҆́мѧ оу҆чн҃ка̀, а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, не погꙋби́тъ мзды̀ своеѧ̀.
42
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.