Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Заⷱ҇ о҃) И҆ по дне́хъ шести́хъ поѧ́тъ і҆и҃съ петра̀ и҆ і҆а́кѡва и҆ і҆ѡа́нна бра́та є҆гѡ̀, и҆ возведѐ и҆̀хъ на горꙋ̀ высокꙋ̀ є҆ди̑ны,
1
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
2
и҆ преѡбрази́сѧ пред̾ ни́ми: и҆ просвѣти́сѧ лицѐ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ со́лнце, ри̑зы же є҆гѡ̀ бы́ша бѣлы̀ ꙗ҆́кѡ свѣ́тъ.
2
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
3
И҆ сѐ, ꙗ҆ви́стасѧ и҆̀мъ мѡѷсе́й и҆ и҆лїа̀, съ ни́мъ глагѡ́люща.
3
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
4
Ѿвѣща́въ же пе́тръ речѐ (ко) і҆и҃сови: гдⷭ҇и, добро̀ є҆́сть на́мъ здѣ̀ бы́ти: а҆́ще хо́щеши, сотвори́мъ здѣ̀ трѝ сѣ̑ни, тебѣ̀ є҆ди́нꙋ, и҆ мѡѷсе́ови є҆ди́нꙋ, и҆ є҆ди́нꙋ и҆лїѝ.
4
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
5
Є҆ще́ (же) є҆мꙋ̀ глаго́лющꙋ, сѐ, ѡ҆́блакъ свѣ́телъ ѡ҆сѣнѝ и҆̀хъ: и҆ сѐ, гла́съ и҆з̾ ѡ҆́блака гл҃ѧ: се́й є҆́сть сн҃ъ мо́й возлю́бленный, ѡ҆ не́мже бл҃говоли́хъ: тогѡ̀ послꙋ́шайте.
5
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
6
И҆ слы́шавше оу҆чн҃цы̀ падо́ша ни́цы и҆ оу҆боѧ́шасѧ ѕѣлѡ̀.
6
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
7
И҆ пристꙋ́пль і҆и҃съ прикоснꙋ́сѧ и҆́хъ и҆ речѐ: воста́ните и҆ не бо́йтесѧ.
7
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
8
Возве́дше же ѻ҆́чи своѝ, ни кого́же ви́дѣша, то́кмѡ і҆и҃са є҆ди́наго.
8
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
9
И҆ сходѧ́щымъ и҆̀мъ съ горы̀, заповѣ́да и҆̀мъ і҆и҃съ, гл҃ѧ: ни комꙋ́же повѣ́дите видѣ́нїѧ, до́ндеже сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй и҆з̾ ме́ртвыхъ воскрⷭ҇нетъ.
9
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10
(Заⷱ҇ о҃а҃.) И҆ вопроси́ша є҆го̀ оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀, глаго́люще: что̀ оу҆̀бо кни́жницы глаго́лютъ, ꙗ҆́кѡ и҆лїѝ подоба́етъ прїитѝ пре́жде;
10
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
11
І҆и҃съ же ѿвѣща́въ речѐ и҆̀мъ: и҆лїа̀ оу҆́бѡ прїи́детъ пре́жде и҆ оу҆стро́итъ всѧ̑:
11
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
12
гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆лїа̀ оу҆жѐ прїи́де, и҆ не позна́ша є҆гѡ̀, но сотвори́ша ѡ҆ не́мъ, є҆ли̑ка восхотѣ́ша: та́кѡ и҆ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй и҆́мать пострада́ти ѿ ни́хъ.
12
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
13
Тогда̀ разꙋмѣ́ша оу҆чн҃цы̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ і҆ѡа́ннѣ крⷭ҇ти́тели речѐ и҆̀мъ.
13
Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.
14
(Заⷱ҇ о҃в҃.) И҆ прише́дшымъ и҆̀мъ къ наро́дꙋ, пристꙋпѝ къ немꙋ̀ человѣ́къ, кла́нѧѧсѧ є҆мꙋ̀
14
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15
и҆ глаго́лѧ: гдⷭ҇и, поми́лꙋй сы́на моего̀, ꙗ҆́кѡ на нѡ́вы мцⷭ҇ы бѣснꙋ́етсѧ и҆ ѕлѣ̀ стра́ждетъ: мно́жицею бо па́даетъ во ѻ҆́гнь и҆ мно́жицею въ во́дꙋ:
15
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
16
и҆ приведо́хъ є҆го̀ ко оу҆чн҃кѡ́мъ твои̑мъ, и҆ не возмого́ша є҆го̀ и҆сцѣли́ти.
16
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
17
Ѿвѣща́въ же і҆и҃съ речѐ: ѽ, ро́де невѣ́рный и҆ развраще́нный, доко́лѣ бꙋ́дꙋ съ ва́ми; доко́лѣ терплю̀ ва́мъ; приведи́те мѝ є҆го̀ сѣ́мѡ.
17
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
18
И҆ запретѝ є҆мꙋ̀ і҆и҃съ, и҆ и҆зы́де и҆з̾ негѡ̀ бѣ́съ: и҆ и҆сцѣлѣ̀ ѻ҆́трокъ ѿ часа̀ тогѡ̀.
18
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
19
Тогда̀ пристꙋ́пльше оу҆чн҃цы̀ ко і҆и҃сꙋ на є҆ди́нѣ, рѣ́ша: почто̀ мы̀ не возмого́хомъ и҆згна́ти є҆го̀;
19
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
20
І҆и҃съ же речѐ и҆̀мъ: за невѣ́рствїе ва́ше: а҆ми́нь бо гл҃ю ва́мъ: а҆́ще и҆́мате вѣ́рꙋ ꙗ҆́кѡ зе́рно горꙋ́шно, рече́те горѣ̀ се́й: прейдѝ ѿсю́дꙋ та́мѡ, и҆ пре́йдетъ: и҆ ничто́же невозмо́жно бꙋ́детъ ва́мъ:
20
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
21
се́й же ро́дъ не и҆схо́дитъ, то́кмѡ моли́твою и҆ посто́мъ.
21
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22
Живꙋ́щымъ же и҆̀мъ въ галїле́и, речѐ и҆̀мъ і҆и҃съ: пре́данъ и҆́мать бы́ти сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй въ рꙋ́цѣ человѣ́кѡмъ,
22
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
23
и҆ оу҆бїю́тъ є҆го̀, и҆ въ тре́тїй де́нь воста́нетъ. И҆ ско́рбни бы́ша ѕѣлѡ̀.
23
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
24
(Заⷱ҇ о҃г҃.) Прише́дшымъ же и҆̀мъ въ капернаꙋ́мъ, пристꙋпи́ша прїе́млющїи дїдра̑хмы къ петро́ви и҆ рѣ́ша: оу҆чт҃ль ва́шъ не да́стъ ли дїдра̑хмы;
24
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
25
Глаго́лѧ: є҆́й. И҆ є҆гда̀ вни́де въ до́мъ, предварѝ є҆го̀ і҆и҃съ, гл҃ѧ: что́ ти мни́тсѧ, сі́мѡне; ца́рїе зе́мстїи ѿ кі́ихъ прїе́млютъ да̑ни и҆лѝ кинсо́нъ; ѿ свои́хъ ли сынѡ́въ, и҆лѝ ѿ чꙋжи́хъ;
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
26
Глаго́ла є҆мꙋ̀ пе́тръ: ѿ чꙋжи́хъ. Речѐ є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: оу҆̀бо свобо́дни сꙋ́ть сы́нове:
26
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
27
но да не соблазни́мъ и҆́хъ, ше́дъ на мо́ре, ве́рзи оу҆́дицꙋ, и҆, ю҆́же пре́жде и҆́меши ры́бꙋ, возмѝ: и҆ ѿве́рзъ оу҆ста̀ є҆́й, ѡ҆брѧ́щеши стати́ръ: то́й взе́мъ да́ждь и҆̀мъ за мѧ̀ и҆ за сѧ̀.
27
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.