Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Заⷱ҇ ѕ҃і҃) Внемли́те ми́лостыни ва́шеѧ не твори́ти пред̾ человѣ̑ки, да ви́дими бꙋ́дете и҆́ми: а҆́ще ли же нѝ, мзды̀ не и҆́мате ѿ ѻ҆ц҃а̀ ва́шегѡ, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ.
1
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
2
Є҆гда̀ оу҆̀бо твори́ши ми́лостыню, не вострꙋбѝ пред̾ собо́ю, ꙗ҆́коже лицемѣ́ри творѧ́тъ въ со́нмищихъ и҆ въ сто́гнахъ, ꙗ҆́кѡ да просла́вѧтсѧ ѿ человѣ̑къ. А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, воспрїе́млютъ мздꙋ̀ свою̀.
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
3
Тебѣ́ же творѧ́щꙋ ми́лостыню, да не оу҆вѣ́сть шꙋ́йца твоѧ̀, что̀ твори́тъ десни́ца твоѧ̀,
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
4
ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ ми́лостынѧ твоѧ̀ въ та́йнѣ: и҆ ѻ҆ц҃ъ тво́й, ви́дѧй въ та́йнѣ, то́й возда́стъ тебѣ̀ ꙗ҆́вѣ.
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
5
И҆ є҆гда̀ мо́лишисѧ, не бꙋ́ди ꙗ҆́коже лицемѣ́ри, ꙗ҆́кѡ лю́бѧтъ въ со́нмищихъ и҆ въ сто́гнахъ пꙋті́й стоѧ́ще моли́тисѧ, ꙗ҆́кѡ да ꙗ҆вѧ́тсѧ человѣ́кѡмъ. А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ воспрїе́млютъ мздꙋ̀ свою̀.
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
6
Ты́ же, є҆гда̀ мо́лишисѧ, вни́ди въ клѣ́ть твою̀, и҆ затвори́въ двє́ри твоѧ̑, помоли́сѧ ѻ҆ц҃ꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́же въ та́йнѣ: и҆ ѻ҆ц҃ъ тво́й, ви́дѧй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ̀ ꙗ҆́вѣ.
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
7
Молѧ́щесѧ же не ли́шше глаго́лите, ꙗ҆́коже ꙗ҆зы̑чницы: мнѧ́тъ бо, ꙗ҆́кѡ во многоглаго́ланїи свое́мъ оу҆слы́шани бꙋ́дꙋтъ:
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
8
не подо́битесѧ оу҆̀бо и҆̀мъ: вѣ́сть бо ѻ҆ц҃ъ ва́шъ, и҆́хже тре́бꙋете, пре́жде проше́нїѧ ва́шегѡ.
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
9
Си́це оу҆̀бо моли́тесѧ вы̀: ѻ҆́ч҃е на́шъ, и҆́же є҆сѝ на нб҃сѣ́хъ, да ст҃и́тсѧ и҆́мѧ твоѐ:
9
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
10
да прїи́детъ црⷭ҇твїе твоѐ: да бꙋ́детъ во́лѧ твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ на нб҃сѝ, и҆ на землѝ:
10
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
11
хлѣ́бъ на́шъ насꙋ́щный да́ждь на́мъ дне́сь:
11
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
12
и҆ ѡ҆ста́ви на́мъ до́лги на́шѧ, ꙗ҆́кѡ и҆ мы̀ ѡ҆ставлѧ́емъ должникѡ́мъ на́шымъ:
12
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
13
и҆ не введѝ на́съ въ напа́сть, но и҆зба́ви на́съ ѿ лꙋка́вагѡ: ꙗ҆́кѡ твоѐ є҆́сть црⷭ҇твїе и҆ си́ла и҆ сла́ва во вѣ́ки. А҆ми́нь.
13
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
14
(Заⷱ҇ з҃і҃.) А҆́ще бо ѿпꙋща́ете человѣ́кѡмъ согрѣшє́нїѧ и҆́хъ, ѿпꙋ́ститъ и҆ ва́мъ ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный:
14
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
15
а҆́ще ли не ѿпꙋща́ете человѣ́кѡмъ согрѣшє́нїѧ и҆́хъ, ни ѻ҆ц҃ъ ва́шъ ѿпꙋ́ститъ ва́мъ согрѣше́нїй ва́шихъ.
15
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
16
Є҆гда́ же постите́сѧ, не бꙋ́дите ꙗ҆́коже лицемѣ́ри сѣ́тꙋюще: помрача́ютъ бо ли́ца своѧ̑, ꙗ҆́кѡ да ꙗ҆вѧ́тсѧ человѣ́кѡмъ постѧ́щесѧ. А҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ воспрїе́млютъ мздꙋ̀ свою̀.
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
17
Ты́ же постѧ́сѧ пома́жи главꙋ̀ твою̀, и҆ лицѐ твоѐ оу҆мы́й,
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
18
ꙗ҆́кѡ да не ꙗ҆ви́шисѧ человѣ́кѡмъ постѧ́сѧ, но ѻ҆ц҃ꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆́же въ та́йнѣ: и҆ ѻ҆ц҃ъ тво́й, ви́дѧй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ̀ ꙗ҆́вѣ.
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
19
Не скрыва́йте себѣ̀ сокро́вищъ на землѝ, и҆дѣ́же че́рвь и҆ тлѧ̀ тли́тъ, и҆ и҆дѣ́же та́тїе подко́пываютъ и҆ кра́дꙋтъ:
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
20
скрыва́йте же себѣ̀ сокро́вище на нб҃сѝ, и҆дѣ́же ни че́рвь, ни тлѧ̀ тли́тъ, и҆ и҆дѣ́же та́тїе не подко́пываютъ, ни кра́дꙋтъ:
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
21
и҆дѣ́же бо є҆́сть сокро́вище ва́ше, тꙋ̀ бꙋ́детъ и҆ се́рдце ва́ше.
21
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
22
(Заⷱ҇ и҃і҃.) Свѣти́лникъ тѣ́лꙋ є҆́сть ѻ҆́ко. А҆́ще оу҆̀бо бꙋ́детъ ѻ҆́ко твоѐ про́сто, всѐ тѣ́ло твоѐ свѣ́тло бꙋ́детъ:
22
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
23
а҆́ще ли ѻ҆́ко твоѐ лꙋка́во бꙋ́детъ, всѐ тѣ́ло твоѐ те́мно бꙋ́детъ. А҆́ще оу҆̀бо свѣ́тъ, и҆́же въ тебѣ̀, тма̀ є҆́сть, то̀ тма̀ кольмѝ;
23
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
24
Никто́же мо́жетъ двѣма̀ господи́нома рабо́тати: лю́бо є҆ди́наго возлю́битъ, а҆ дрꙋга́го возненави́дитъ: и҆лѝ є҆ди́нагѡ держи́тсѧ, ѡ҆ дрꙋзѣ́мъ же неради́ти на́чнетъ. Не мо́жете бг҃ꙋ рабо́тати и҆ мамѡ́нѣ.
24
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
25
Сегѡ̀ ра́ди гл҃ю ва́мъ: не пецы́тесѧ дꙋше́ю ва́шею, что̀ ꙗ҆́сте, и҆лѝ что̀ пїе́те: ни тѣ́ломъ ва́шимъ, во что̀ ѡ҆блече́тесѧ. Не дꙋша́ ли бо́лши є҆́сть пи́щи, и҆ тѣ́ло ѻ҆де́жди;
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
26
Воззри́те на пти̑цы небє́сныѧ, ꙗ҆́кѡ не сѣ́ютъ, ни жнꙋ́тъ, ни собира́ютъ въ жи̑тницы, и҆ ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный пита́етъ и҆̀хъ. Не вы́ ли па́че лꙋ́чши и҆́хъ є҆стѐ;
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
27
Кто́ же ѿ ва́съ пекі́йсѧ мо́жетъ приложи́ти во́зрастꙋ своемꙋ̀ ла́коть є҆ди́нъ;
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
28
И҆ ѡ҆ ѻ҆де́жди что̀ пече́тесѧ; Смотри́те крі̑нъ се́лныхъ, ка́кѡ растꙋ́тъ: не трꙋжда́ютсѧ, ни прѧдꙋ́тъ:
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
29
гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ни соломѡ́нъ во все́й сла́вѣ свое́й ѡ҆блече́сѧ, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ ѿ си́хъ:
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
30
а҆́ще же сѣ́но се́лное, дне́сь сꙋ́ще и҆ оу҆́трѣ въ пе́щь вмета́емо, бг҃ъ та́кѡ ѡ҆дѣва́етъ, не мно́гѡ ли па́че ва́съ, маловѣ́ри;
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
31
(Заⷱ҇ ѳ҃і҃.) Не пецы́тесѧ оу҆́бѡ, глаго́люще: что̀ ꙗ҆́мы, и҆лѝ что̀ пїе́мъ, и҆лѝ чи́мъ ѡ҆де́ждемсѧ;
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
32
Всѣ́хъ бо си́хъ ꙗ҆зы́цы и҆́щꙋтъ: вѣ́сть бо ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный, ꙗ҆́кѡ тре́бꙋете си́хъ всѣ́хъ.
32
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
33
И҆щи́те же пре́жде црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ и҆ пра́вды є҆гѡ̀, и҆ сїѧ̑ всѧ̑ приложа́тсѧ ва́мъ.
33
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
34
Не пецы́тесѧ оу҆̀бо на оу҆́трей, оу҆́тренїй бо собо́ю пече́тсѧ: довлѣ́етъ дне́ви ѕло́ба [попече́нїе] є҆гѡ̀.
34
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.