¹

(Заⷱ҇ к҃) Не сꙋди́те, да не сꙋди́ми бꙋ́дете:

¹

Не судіть, щоб і вас не судили;

²

и҆́мже бо сꙋдо́мъ сꙋ́дите, сꙋ́дѧтъ ва́мъ: и҆ въ ню́же мѣ́рꙋ мѣ́рите, возмѣ́ритсѧ ва́мъ.

²

бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.

³

Что́ же ви́диши сꙋче́цъ, и҆́же во ѻ҆́цѣ бра́та твоегѡ̀, бервна́ же, є҆́же є҆́сть во ѻ҆́цѣ твое́мъ, не чꙋ́еши;

³

І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?

⁴

И҆лѝ ка́кѡ рече́ши бра́тꙋ твоемꙋ̀: ѡ҆ста́ви, да и҆змꙋ̀ сꙋче́цъ и҆з̾ ѻ҆чесѐ твоегѡ̀: и҆ сѐ, бервно̀ во ѻ҆́цѣ твое́мъ;

⁴

Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?

⁵

Лицемѣ́ре, и҆змѝ пе́рвѣе бервно̀ и҆з̾ ѻ҆чесѐ твоегѡ̀, и҆ тогда̀ оу҆́зриши и҆з̾ѧ́ти сꙋче́цъ и҆з̾ ѻ҆чесѐ бра́та твоегѡ̀.

⁵

Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁶

Не дади́те ст҃а̑ѧ псѡ́мъ, ни помета́йте би́сєръ ва́шихъ пред̾ свинїѧ́ми, да не поперꙋ́тъ и҆̀хъ нога́ми свои́ми и҆ вра́щшесѧ расто́ргнꙋтъ вы̀.

⁶

Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.

⁷

(Заⷱ҇.) Проси́те, и҆ да́стсѧ ва́мъ: и҆щи́те, и҆ ѡ҆брѧ́щете: толцы́те, и҆ ѿве́рзетсѧ ва́мъ:

⁷

Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;

⁸

всѧ́къ бо просѧ́й прїе́млетъ, и҆ и҆щѧ́й ѡ҆брѣта́етъ, и҆ толкꙋ́щемꙋ ѿве́рзетсѧ.

⁸

бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.

⁹

И҆лѝ кто̀ є҆́сть ѿ ва́съ человѣ́къ, є҆го́же а҆́ще воспро́ситъ сы́нъ є҆гѡ̀ хлѣ́ба, є҆да̀ ка́мень пода́стъ є҆мꙋ̀;

⁹

Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?

¹⁰

И҆лѝ а҆́ще ры́бы про́ситъ, є҆да̀ ѕмїю̀ пода́стъ є҆мꙋ̀;

¹⁰

І коли попросить риби, подала б йому змію?

¹¹

А҆́ще оу҆̀бо вы̀, лꙋка́ви сꙋ́ще, оу҆мѣ́ете даѧ̑нїѧ бла̑га даѧ́ти ча́дѡмъ ва́шымъ, кольмѝ па́че ѻ҆ц҃ъ ва́шъ нбⷭ҇ный да́стъ бла̑га просѧ́щымъ оу҆ негѡ̀.

¹¹

Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.

¹²

(Заⷱ҇ к҃а҃.) Всѧ̑ оу҆̀бо, є҆ли̑ка а҆́ще хо́щете, да творѧ́тъ ва́мъ человѣ́цы, та́кѡ и҆ вы̀ твори́те и҆̀мъ: се́ бо є҆́сть зако́нъ и҆ прⷪ҇ро́цы.

¹²

Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.

¹³

Вни́дите оу҆́зкими враты̀: ꙗ҆́кѡ простра̑ннаѧ врата̀ и҆ широ́кїй пꙋ́ть вводѧ́й въ па́гꙋбꙋ, и҆ мно́зи сꙋ́ть входѧ́щїи и҆́мъ:

¹³

Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.

¹⁴

что̀ оу҆́зкаѧ врата̀, и҆ тѣ́сный пꙋ́ть вводѧ́й въ живо́тъ, и҆ ма́лѡ и҆́хъ є҆́сть, и҆̀же ѡ҆брѣта́ютъ є҆го̀.

¹⁴

А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.

¹⁵

(Заⷱ҇ к҃в҃.) Внемли́те же ѿ лжи́выхъ прорѡ́къ, и҆̀же прихо́дѧтъ къ ва́мъ во ѻ҆де́ждахъ ѻ҆́вчихъ, внꙋ́трь же сꙋ́ть во́лцы хи́щницы:

¹⁵

Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.

¹⁶

ѿ плѡ́дъ и҆́хъ позна́ете и҆̀хъ. Є҆да̀ ѡ҆б̾е́млютъ ѿ те́рнїѧ гро́зды, и҆лѝ ѿ ре́пїѧ смѡ́квы;

¹⁶

По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?

¹⁷

Та́кѡ всѧ́ко дре́во до́брое плоды̀ дѡбры̀ твори́тъ, а҆ ѕло́е дре́во плоды̀ ѕлы̑ твори́тъ:

¹⁷

Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.

¹⁸

не мо́жетъ дре́во добро̀ плоды̀ ѕлы̑ твори́ти, ни дре́во ѕло̀ плоды̀ дѡбры̀ твори́ти.

¹⁸

Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.

¹⁹

Всѧ́ко оу҆̀бо дре́во, є҆́же не твори́тъ плода̀ добра̀, посѣка́ютъ є҆̀ и҆ во ѻ҆́гнь вмета́ютъ.

¹⁹

Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.

²⁰

Тѣ́мже оу҆̀бо ѿ плѡ́дъ и҆́хъ позна́ете и҆̀хъ.

²⁰

Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.

²¹

(Заⷱ҇ к҃г҃.) Не всѧ́къ глаго́лѧй мѝ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, вни́детъ въ црⷭ҇твїе нбⷭ҇ное: но творѧ́й во́лю ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀, и҆́же є҆́сть на нб҃сѣ́хъ.

²¹

Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.

²²

Мно́зи рекꙋ́тъ мнѣ̀ во ѡ҆́нъ де́нь: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, не въ твое́ ли и҆́мѧ проро́чествовахомъ, и҆ твои́мъ и҆́менемъ бѣ́сы и҆згони́хомъ, и҆ твои́мъ и҆́менемъ си̑лы мнѡ́ги сотвори́хомъ;

²²

Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?

²³

И҆ тогда̀ и҆сповѣ́мъ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ николи́же зна́хъ ва́съ: ѿиди́те ѿ менє̀, дѣ́лающїи беззако́нїе.

²³

І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.

²⁴

(Заⷱ҇ к҃д҃.) Всѧ́къ оу҆̀бо, и҆́же слы́шитъ словеса̀ моѧ̑ сїѧ̑ и҆ твори́тъ ѧ҆̀, оу҆подо́блю є҆го̀ мꙋ́жꙋ мꙋ́дрꙋ, и҆́же созда̀ хра́минꙋ свою̀ на ка́мени:

²⁴

Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;

²⁵

и҆ сни́де до́ждь, и҆ прїидо́ша рѣ́ки, и҆ возвѣ́ѧша вѣ́три, и҆ нападо́ша на хра́минꙋ тꙋ̀: и҆ не паде́сѧ, ѡ҆снована́ бо бѣ̀ на ка́мени.

²⁵

І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.

²⁶

И҆ всѧ́къ слы́шай словеса̀ моѧ̑ сїѧ̑, и҆ не творѧ̀ и҆́хъ, оу҆подо́битсѧ мꙋ́жꙋ оу҆ро́дивꙋ, и҆́же созда̀ хра́минꙋ свою̀ на песцѣ̀:

²⁶

А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;

²⁷

и҆ сни́де до́ждь, и҆ прїидо́ша рѣ́ки, и҆ возвѣ́ѧша вѣ́три, и҆ ѡ҆про́шасѧ хра́минѣ то́й, и҆ паде́сѧ: и҆ бѣ̀ разрꙋше́нїе є҆ѧ̀ ве́лїе.

²⁷

І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.

²⁸

И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча̀ і҆и҃съ словеса̀ сїѧ̑, дивлѧ́хꙋсѧ наро́ди ѡ҆ оу҆ч҃нїи є҆гѡ̀:

²⁸

І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,

²⁹

бѣ́ бо оу҆чѧ̀ и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ вла́сть и҆мѣ́ѧ, и҆ не ꙗ҆́кѡ кни́жницы (и҆ фарїсе́є).

²⁹

бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.