Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сше́дшꙋ же є҆мꙋ̀ съ горы̀, в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ и҆дѧ́хꙋ наро́ди мно́зи.
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2
И҆ сѐ, прокаже́нъ прише́дъ кла́нѧшесѧ є҆мꙋ̀, глаго́лѧ: гдⷭ҇и, а҆́ще хо́щеши, мо́жеши мѧ̀ ѡ҆чⷭ҇тити.
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
3
И҆ просте́ръ рꙋ́кꙋ і҆и҃съ, коснꙋ́сѧ є҆мꙋ̀, гл҃ѧ: хощꙋ̀, ѡ҆чи́стисѧ. И҆ а҆́бїе ѡ҆чи́стисѧ є҆мꙋ̀ прока́за.
3
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4
И҆ гл҃а є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: ви́ждь, ни комꙋ́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́сѧ і҆ере́ови и҆ принесѝ да́ръ, є҆го́же повелѣ̀ (въ зако́нѣ) мѡѷсе́й, во свидѣ́телство и҆̀мъ.
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
5
(Заⷱ҇ к҃е҃.) Вше́дшꙋ же є҆мꙋ̀ въ капернаꙋ́мъ, пристꙋпѝ къ немꙋ̀ со́тникъ, молѧ̀ є҆го̀
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6
и҆ глаго́лѧ: гдⷭ҇и, ѻ҆́трокъ мо́й лежи́тъ въ домꙋ̀ разсла́бленъ, лю́тѣ стражда̀.
6
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7
И҆ гл҃а є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: а҆́зъ прише́дъ и҆сцѣлю̀ є҆го̀.
7
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
8
И҆ ѿвѣща́въ со́тникъ, речѐ (є҆мꙋ̀): гдⷭ҇и, нѣ́смь досто́инъ, да под̾ кро́въ мо́й вни́деши: но то́кмѡ рцы̀ сло́во, и҆ и҆сцѣлѣ́етъ ѻ҆́трокъ мо́й:
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
9
и҆́бо а҆́зъ человѣ́къ є҆́смь под̾ вла́стїю, и҆мы́й под̾ собо́ю во́ины: и҆ глаго́лю семꙋ̀: и҆дѝ, и҆ и҆́детъ: и҆ дрꙋго́мꙋ: прїидѝ, и҆ прихо́дитъ: и҆ рабꙋ̀ моемꙋ̀: сотворѝ сїѐ, и҆ сотвори́тъ.
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
10
Слы́шавъ же і҆и҃съ, оу҆диви́сѧ, и҆ речѐ грѧдꙋ́щымъ по не́мъ: а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ: ни во і҆и҃ли толи́ки вѣ́ры ѡ҆брѣто́хъ.
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11
Гл҃ю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ мно́зи ѿ востѡ́къ и҆ за̑падъ прїи́дꙋтъ и҆ возлѧ́гꙋтъ со а҆враа́момъ и҆ і҆саа́комъ и҆ і҆а́кѡвомъ во црⷭ҇твїи нбⷭ҇нѣмъ:
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12
сы́нове же ца́рствїѧ и҆згна́ни бꙋ́дꙋтъ во тмꙋ̀ кромѣ́шнюю: тꙋ̀ бꙋ́детъ пла́чь и҆ скре́жетъ зꙋбѡ́мъ.
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13
И҆ речѐ і҆и҃съ со́тникꙋ: и҆дѝ, и҆ ꙗ҆́коже вѣ́ровалъ є҆сѝ, бꙋ́ди тебѣ̀. И҆ и҆сцѣлѣ̀ ѻ҆́трокъ є҆гѡ̀ въ то́й ча́съ.
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14
(Заⷱ҇ к҃ѕ҃.) И҆ прише́дъ і҆и҃съ въ до́мъ петро́въ, ви́дѣ те́щꙋ є҆гѡ̀ лежа́щꙋ и҆ ѻ҆гне́мъ жего́мꙋ,
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15
и҆ прикоснꙋ́сѧ рꙋцѣ̀ є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆ста́ви ю҆̀ ѻ҆́гнь: и҆ воста̀ и҆ слꙋжа́ше є҆мꙋ̀.
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
16
По́здѣ же бы́вшꙋ, приведо́ша къ немꙋ̀ бѣ̑сны мнѡ́ги: и҆ и҆згна̀ дꙋ́хи сло́вомъ и҆ всѧ̑ болѧ́щыѧ и҆сцѣлѝ:
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17
да сбꙋ́детсѧ рѣче́нное и҆са́їемъ прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ: то́й недꙋ́ги на́шѧ прїѧ́тъ и҆ бѡлѣ́зни понесѐ.
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
18
Ви́дѣвъ же і҆и҃съ мнѡ́ги наро́ды ѡ҆́крестъ себє̀, повелѣ̀ (оу҆чн҃кѡ́мъ) и҆тѝ на ѡ҆́нъ по́лъ.
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
19
И҆ пристꙋ́пль є҆ди́нъ кни́жникъ, речѐ є҆мꙋ̀: оу҆чт҃лю, и҆дꙋ̀ по тебѣ̀, а҆́може а҆́ще и҆́деши.
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20
Гл҃а є҆мꙋ̀ і҆и҃съ: ли́си ꙗ҆́звины и҆́мꙋтъ, и҆ пти̑цы небє́сныѧ гнѣ́зда: сн҃ъ же чл҃вѣ́ческїй не и҆́мать гдѣ̀ главы̀ подклони́ти.
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
21
Дрꙋгі́й же ѿ оу҆чн҃къ є҆гѡ̀ речѐ є҆мꙋ̀: гдⷭ҇и, повели́ ми пре́жде и҆тѝ и҆ погребстѝ ѻ҆тца̀ моего̀.
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
22
І҆и҃съ же речѐ є҆мꙋ̀: грѧдѝ по мнѣ̀ и҆ ѡ҆ста́ви ме́ртвыхъ погребстѝ своѧ̑ мертвецы̀.
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
23
(Заⷱ҇ к҃з҃.) И҆ влѣ́зшꙋ є҆мꙋ̀ въ кора́бль, по не́мъ и҆до́ша оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀.
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
24
И҆ сѐ, трꙋ́съ вели́къ бы́сть въ мо́ри, ꙗ҆́коже кораблю̀ покрыва́тисѧ волна́ми: то́й же спа́ше.
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
25
И҆ прише́дше оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀ возбꙋди́ша є҆го̀, глаго́люще: гдⷭ҇и, сп҃си́ ны, погиба́емъ.
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
26
И҆ гл҃а и҆̀мъ: что̀ страшли́ви є҆стѐ, маловѣ́ри; Тогда̀ воста́въ запретѝ вѣ́трѡмъ и҆ мо́рю, и҆ бы́сть тишина̀ ве́лїѧ.
26
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27
Человѣ́цы же чꙋди́шасѧ, глаго́люще: кто̀ є҆́сть се́й, ꙗ҆́кѡ и҆ вѣ́три и҆ мо́ре послꙋ́шаютъ є҆гѡ̀;
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
28
(Заⷱ҇ к҃и҃.) И҆ прише́дшꙋ є҆мꙋ̀ на ѡ҆́нъ по́лъ, въ странꙋ̀ гергеси́нскꙋю, срѣто́ста є҆го̀ два̀ бѣ̑сна ѿ грѡ́бъ и҆сходѧ̑ща, лю̑та ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ не мощѝ никомꙋ̀ минꙋ́ти пꙋте́мъ тѣ́мъ.
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29
И҆ сѐ, возопи́ста глагѡ́люща: что̀ на́ма и҆ тебѣ̀, і҆и҃се сн҃е бж҃їй; прише́лъ є҆сѝ сѣ́мѡ пре́жде вре́мене мꙋ́чити на́съ.
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30
Бѧ́ше же дале́че ѿ нею̀ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
30
А віддалік паслося велике стадо свиней.
31
Бѣ́си же молѧ́хꙋ є҆го̀, глаго́люще: а҆́ще и҆зго́ниши ны̀, повелѝ на́мъ и҆тѝ въ ста́до свино́е.
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32
И҆ речѐ и҆̀мъ: и҆ди́те. Ѻ҆ни́ же и҆зше́дше и҆до́ша въ ста́до свино́е: и҆ сѐ, (а҆́бїе) оу҆стреми́сѧ ста́до всѐ по бре́гꙋ въ мо́ре, и҆ оу҆топо́ша въ вода́хъ.
32
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33
Пасꙋ́щїи же бѣжа́ша, и҆ ше́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша всѧ̑, и҆ ѡ҆ бѣсно́ю.
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
34
И҆ сѐ, ве́сь гра́дъ и҆зы́де въ срѣ́тенїе і҆и҃сови: и҆ ви́дѣвше є҆го̀, моли́ша, ꙗ҆́кѡ дабы̀ преше́лъ ѿ предѣ̑лъ и҆́хъ.
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.