Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
ⷱ҇И҆́, лю́тѣ мнѣ̀! поне́же бы́хъ а҆́ки собира́ѧй сла́мꙋ на жа́твѣ, и҆ ꙗ҆́кѡ па́родокъ во ѡ҆б̾има́нїи вїногра́да не сꙋ́щꙋ гро́здїю, є҆́же ꙗ҆́сти первоплѡ́днаѧ, ꙗ҆̀же вожделѣ̀ дꙋша̀ моѧ̀.
1
Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя.
2
ⷱ҇И҆́, лю́тѣ мнѣ̀, дꙋшѐ! ꙗ҆́кѡ поги́бе бл҃гочтⷭ҇и́вый ѿ землѝ, и҆ и҆справлѧ́ющагѡ въ человѣ́цѣхъ нѣ́сть: всѝ во кро́вехъ прѧ́тсѧ, кі́йждо бли́жнѧго своего̀ ѡ҆ѕлоблѧ́етъ ѡ҆ѕлобле́нїемъ,
2
Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть.
3
на ѕло̀ рꙋ́ки своѧ̑ оу҆готовлѧ́ютъ: кнѧ́зь про́ситъ, и҆ сꙋдїѧ̀ ми̑рнаѧ словеса̀ глаго́летъ, жела́нїе дꙋшѝ є҆гѡ̀ є҆́сть: и҆ ѿимꙋ̀ блага̑ѧ и҆́хъ,
3
Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу.
4
ꙗ҆́кѡ мо́ль поѧда́ѧй, и҆ ходѧ́й по пра́виламъ въ де́нь стражбы̀. ⷱ҇И҆́, лю́тѣ! оу҆̀, лю́тѣ! ѿмщє́нїѧ твоѧ̑ приспѣ́ша, нн҃ѣ бꙋ́дꙋтъ пла́чы и҆́хъ.
4
Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття.
5
Не вѣ́рите дрꙋгѡ́мъ, ни надѣ́йтесѧ на старѣ̑йшины, и҆ ѿ сожи́телницы твоеѧ̀ храни́сѧ, є҆́же сказа́ти є҆́й что̀:
5
Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх.
6
поне́же сы́нъ безче́ститъ ѻ҆тца̀, дще́рь воста́нетъ на ма́терь свою̀ и҆ невѣ́ста на свекро́вь свою̀, вразѝ всѝ мꙋ́жꙋ дома́шнїи є҆гѡ̀.
6
Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її.
7
А҆́зъ же ко гдⷭ҇еви воззрю̀, потерплю̀ бг҃а сп҃са моего̀, оу҆слы́шитъ мѧ̀ бг҃ъ мо́й.
7
А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене.
8
Не ра́дꙋйсѧ ѡ҆ мнѣ̀, вражде́бница моѧ̀, ꙗ҆́кѡ падо́хъ, и҆ воста́нꙋ: занѐ а҆́ще сѧ́дꙋ во тмѣ̀, гдⷭ҇ь ѡ҆свѣти́тъ мѧ̀.
8
Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене.
9
Гнѣ́въ гдⷭ҇ень стерплю̀, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хъ є҆мꙋ̀, до́ндеже ѡ҆правди́тъ прю̀ мою̀ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ мо́й: и҆ и҆зведе́тъ мѧ̀ на свѣ́тъ, и҆ оу҆зрю̀ пра́вдꙋ є҆гѡ̀.
9
Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його.
10
И҆ оу҆́зритъ вражде́бница моѧ̀, и҆ ѡ҆блече́тсѧ въ стꙋ́дъ глаго́лющаѧ ко мнѣ̀: гдѣ́ є҆сть гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й; Ѻ҆́чи моѝ воззрѧ́тъ на ню̀, нн҃ѣ бꙋ́детъ въ попра́нїе а҆́ки ка́лъ на пꙋте́хъ.
10
І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях.
11
Де́нь глажде́нїѧ плі́нѳа: и҆зглажде́нїе твоѐ де́нь ѻ҆́ный, и҆ сотре́тъ зако́ны твоѧ̑ де́нь ѻ҆́ный.
11
У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення.
12
И҆ гра́ди твоѝ прїи́дꙋтъ на поравне́нїе и҆ въ раздѣле́нїе а҆ссѷрі́йско, и҆ гра́ди твоѝ тве́рдїи въ раздѣле́нїе ѿ тѵ́ра да́же до рѣкѝ сѵ́рскїѧ, и҆ ѿ мо́рѧ да́же до мо́рѧ, и҆ ѿ горы̀ да́же до горы̀, дні́е воды̀ и҆ молвы̀.
12
У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори.
13
И҆ бꙋ́детъ землѧ̀ въ па́гꙋбꙋ со живꙋ́щими на не́й, ѿ плодѡ́въ начина́нїй и҆́хъ.
13
А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх.
14
Пасѝ лю́ди твоѧ̑ жезло́мъ твои́мъ, ѻ҆́вцы наслѣ́дїѧ твоегѡ̀, вселѧ́ющыѧсѧ є҆ди̑ны въ дꙋбра́вѣ средѣ̀ карми́ла, попасꙋ́тъ васані́тїдꙋ и҆ галааді́тїдꙋ, ꙗ҆́коже дні́е вѣ́ка.
14
Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні!
15
И҆ по днє́мъ и҆схо́да твоегѡ̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта оу҆́зрите чꙋдє́снаѧ.
15
Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла.
16
Оу҆́зрѧтъ ꙗ҆зы́цы и҆ оу҆срамѧ́тсѧ ѿ всеѧ̀ крѣ́пости своеѧ̀, рꙋ́цѣ возложа́тъ на оу҆ста̀ своѧ̑, и҆ оу҆́ши и҆́хъ ѡ҆гло́хнꙋтъ,
16
Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими;
17
поли́жꙋтъ пе́рсть ꙗ҆́кѡ ѕмі́еве плѣ́жꙋще по землѝ, смѧтꙋ́тсѧ во ѡ҆блеже́нїи свое́мъ: ѡ҆ гдⷭ҇ѣ бз҃ѣ на́шемъ оу҆жа́снꙋтсѧ и҆ оу҆боѧ́тсѧ ѿ тебє̀.
17
будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе.
18
Кто̀ бг҃ъ ꙗ҆́коже ты̀, ѿе́млѧй беззакѡ́нїѧ и҆ ѡ҆ставлѧ́ѧй нечє́стїѧ ѡ҆ста́нкѡмъ наслѣ́дїѧ своегѡ̀; и҆ не оу҆держа̀ гнѣ́ва своегѡ̀ во свидѣ́нїе, ꙗ҆́кѡ воли́тель млⷭ҇ти є҆́сть.
18
Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.
19
То́й ѡ҆брати́тъ и҆ оу҆ще́дритъ ны̀, и҆ погрꙋзи́тъ непра̑вды на́шѧ и҆ вве́ржетъ въ глꙋбины̑ мѡрскі́ѧ всѧ̑ грѣхѝ на́шѧ,
19
Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.
20
да́стъ и҆́стинꙋ і҆а́кѡвꙋ, (и҆) млⷭ҇ть а҆враа́мꙋ, ꙗ҆́коже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ во дни̑ пє́рвыѧ.
20
Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.