Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ѽ, гра́де крове́й, ве́сь лжи́вый, по́лнъ непра́вды! не ѡ҆сѧ́жетсѧ лови́тва.
1
Горе місту крови! все воно повне обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво.
2
Гла́съ биче́й и҆ гла́съ трꙋ́са коле́съ, и҆ конѧ̀ текꙋ́ща и҆ колесни́цы шꙋмѧ́щїѧ,
2
Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче.
3
и҆ ко́нника ѣ҆́дꙋща, и҆ блиста́юща меча̀ и҆ блиста́ющихъ ѻ҆рꙋ́жїй, и҆ мно́жества ꙗ҆́звеныхъ и҆ тѧ́жкагѡ паде́нїѧ, и҆ не бѧ́ше конца̀ ꙗ҆зы́кѡмъ є҆ѧ̀: и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ тѣлесѣ́хъ свои́хъ ѿ мно́жества блꙋже́нїѧ.
3
Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх.
4
Блꙋдни́ца добра̀ и҆ прїѧ́тна, нача́лница волхвова́нїй, продаю́щаѧ ꙗ҆зы́ки во блꙋже́нїи свое́мъ и҆ племена̀ въ чародѣѧ́нїихъ свои́хъ.
4
Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудодіяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена.
5
Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆ ѿкры́ю за̑днѧѧ твоѧ̑ къ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ покажꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡмъ срамотꙋ̀ твою̀ и҆ ца́рствамъ безче́стїе твоѐ,
5
Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій.
6
и҆ возве́ргꙋ на тѧ̀ ѡ҆гнꙋше́нїе по нечистота́мъ твои̑мъ, и҆ положꙋ́ тѧ въ при́тчꙋ.
6
І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище.
7
И҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ ви́дѧй тѧ̀ сни́детъ съ тебє̀ и҆ рече́тъ: ѡ҆каѧ́ннаѧ нїнеѵі́а, кто̀ постене́тъ по не́й; ѿкꙋ́дꙋ взыщꙋ̀ оу҆тѣше́нїе є҆́й;
7
І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: «розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?»
8
Оу҆гото́вити ча́сть, оу҆стро́ити стрꙋнꙋ̀, оу҆гото́вити ча́сть а҆ммѡ́нꙋ, живꙋ́щаѧ въ рѣка́хъ, вода̀ ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀, є҆́йже нача́ло мо́ре, и҆ вода̀ забра̑ла є҆ѧ̀:
8
Хіба ти краще за Но-Аммона, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море, і море служило стіною його?
9
и҆ є҆ѳїо́пїа крѣ́пость є҆ѧ̀ и҆ є҆гѵ́петъ, и҆ нѣ́сть конца̀ бѣ́гствꙋ твоемꙋ̀: и҆ фꙋ́дъ и҆ лївѵ́ане бы́ша помѡ́щницы є҆ѧ̀.
9
Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі.
10
И҆ сїѧ̀ въ преселе́нїе по́йдетъ плѣ́нница, и҆ младе́нцы є҆ѧ̀ разбїю́тъ въ нача́лѣхъ всѣ́хъ пꙋті́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆ всѣ́хъ сла́вныхъ є҆ѧ̀ ве́ргꙋтъ жрє́бїѧ, и҆ всѝ воевѡ́ды є҆ѧ̀ свѧ́жꙋтсѧ пꙋ̑ты.
10
Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами.
11
И҆ ты̀ оу҆пїе́шисѧ и҆ бꙋ́деши презрѣ́на, и҆ ты̀ сама̀ себѣ̀ взы́щеши по́мощи ѿ вра̑гъ.
11
Так і ти – сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога.
12
Всѧ̑ твердѣ̑ли твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ смокви́чїе стра́жꙋ и҆мꙋ́щее: а҆́ще поколе́блютсѧ, впадꙋ́тъ во оу҆ста̀ ꙗ҆дꙋ́щагѡ.
12
Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти.
13
Сѐ, лю́дїе твоѝ, ꙗ҆́кѡ жєны̀ въ тебѣ̀: врагѡ́мъ твои̑мъ ѡ҆творѧ́єма ѡ҆творѧ́тсѧ врата̀ землѝ твоеѧ̀, и҆ поѧ́стъ ѻ҆́гнь верєѝ твоѧ̑.
13
Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої.
14
Во́дꙋ ѡ҆держа́нїѧ восхи́ти себѣ̀ сама̀ и҆ оу҆твердѝ твердѣ̑ли твоѧ̑: влѣ́зи въ бре́нїе и҆ попери́сѧ въ пле́вахъ, оу҆твердѝ па́че плі́нѳа.
14
Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин.
15
Та́мѡ поѧ́стъ тѧ̀ ѻ҆́гнь, потреби́тъ тѧ̀ ме́чь, поѧдѧ́тъ тѧ̀ а҆́ки прꙋ́зи, и҆ ѡ҆тѧгча́еши а҆́ки мши́ца.
15
Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана.
16
Оу҆мно́жила є҆сѝ кꙋ̑пли твоѧ̑ па́че ѕвѣ́здъ небе́сныхъ: мши̑цы оу҆стреми́шасѧ и҆ возлетѣ́ша.
16
Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить.
17
Возскочѝ а҆́ки прꙋ́гъ смѣ́сникъ тво́й, а҆́ки а҆крі́да восходѧ́щаѧ на ѡ҆гра́дꙋ въ де́нь стꙋде́ный: со́лнце взы́де, и҆ ѿлетѣ̀, и҆ не позна́сѧ мѣ́сто є҆ѧ̀: лю́тѣ и҆̀мъ!
17
Князі твої — як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були.
18
Воздрема́шасѧ пастꙋсѝ твоѝ, ца́рь а҆ссѷрі́йскъ оу҆спѝ си̑льныѧ твоѧ̑, воздвиго́шасѧ лю́дїе твоѝ на го́ры, и҆ не бѧ́ше прїе́млющагѡ.
18
Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його.
19
Нѣ́сть цѣльбы̀ сокрꙋше́нїю твоемꙋ̀, разгорѣ́сѧ ꙗ҆́зва твоѧ̀: всѝ слы́шащїи вѣ́сть твою̀ воспле́щꙋтъ рꙋка́ми ѡ҆ тебѣ̀: поне́же на кого̀ не на́йде ѕло́ба твоѧ̀ всегда̀;
19
Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя?