Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава́ а҃
1
Прⷪ҇ро́чество ѡ҆ нїнеѵі́и: кни́га видѣ́нїѧ наꙋ́ма сы́на є҆лкесе́ева.
1
Пророцтво про Ниневію; книга видінь Наума елкосеянина.
2
Бг҃ъ ревни́въ и҆ мстѧ́й гдⷭ҇ь, мстѧ́й гдⷭ҇ь съ ꙗ҆́ростїю, гдⷭ҇ь мстѧ́й сопоста́тѡмъ свои̑мъ и҆ потреблѧ́ѧй са́мъ врагѝ своѧ̑.
2
Господь є Бог ревнитель і месник; месник Господь і страшний у гніві: помщається Господь ворогам Своїм і не пощадить супротивників Своїх.
3
Гдⷭ҇ь долготерпѣли́въ, и҆ вели́ка крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆чища́ѧй не ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь: въ сконча́нїи и҆ трꙋ́сѣ пꙋ́ть є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆́блацы пра́хъ но́гъ є҆гѡ̀:
3
Господь довготерпеливий і великий могутністю, і не залишає без покарання; у вихорі й у бурі хода Господа, хмара — пил від ніг Його.
4
запреща́ѧй мо́рю и҆ и҆зсꙋша́ѧй є҆̀ и҆ всѧ̑ рѣ́ки ѡ҆пꙋстоша́ѧй. Оу҆ма́лисѧ васані́тїда и҆ карми́лъ, и҆ процвѣта̑ющаѧ лїва́на ѡ҆скꙋдѣ́ша:
4
Заборонить Він морю, і воно висихає, і всі ріки вичерпуються; в’яне Васан і Кармил, і блякне цвіт на Ливані.
5
го́ры потрѧсо́шасѧ ѿ негѡ̀, и҆ хо́лми поколеба́шасѧ, и҆ оу҆жасе́сѧ землѧ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живꙋ́щїи на не́й.
5
Гори трясуться перед Ним, і пагорби тануть, і земля коливається перед лицем Його, і вселенна і всі, що живуть у ній.
6
Ѿ лица̀ гнѣ́ва є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; и҆ кто̀ сопроти́витсѧ во гнѣ́вѣ ꙗ҆́рости є҆гѡ̀; ꙗ҆́рость є҆гѡ̀ растаева́етъ вла̑сти, и҆ ка́менїе сотро́шасѧ ѿ негѡ̀.
6
Перед обуренням Його хто встоїть? І хто стерпить полум’я гніву Його? Гнів Його розливається як вогонь; скелі розпадаються перед Ним.
7
Бл҃гъ гдⷭ҇ь терпѧ́щымъ є҆го̀ въ де́нь скорбѣ́нїѧ, и҆ зна́ѧй боѧ́щыѧсѧ є҆гѡ̀:
7
Благий Господь, притулок у день скорботи, і знає тих, що надіються на Нього.
8
и҆ въ пото́пѣ пꙋтѝ сконча́нїе сотвори́тъ: востаю́щыѧ и҆ врагѝ є҆гѡ̀ пожене́тъ тма̀.
8
Але повінню, що все потоплює, зруйнує дощенту Ниневію, і ворогів Його покриє морок.
9
Что̀ помышлѧ́ете на гдⷭ҇а; сконча́нїе са́мъ сотвори́тъ, не ѿмсти́тъ два́жды кꙋ́пнѡ въ ско́рби:
9
Що замишляєте ви проти Господа? Він звершить знищення, і біда вже не повториться,
10
поне́же до ѡ҆снова́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆лѧденѣ́етъ, и҆ а҆́ки блю́щь и҆ ѡ҆плета́ющьсѧ снѣде́нъ бꙋ́детъ, и҆ а҆́ки тро́сть сꙋхоты̀ полна̀.
10
бо ті, що сплелися між собою, як терня, і напилися, як п’яниці, вони пожерті будуть зовсім, як суха солома.
11
И҆з̾ тебє̀ и҆зы́детъ по́мыслъ на гдⷭ҇а ѕлы́й, совѣщава́ѧй сопрѡти́внаѧ.
11
З тебе вийшов той, хто задумав лихе проти Господа, хто склав раду нечестиву.
12
Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѡ҆блада́ѧй вода́ми мно́гими, и҆ си́це разстꙋ́пѧтсѧ, и҆ слꙋ́хъ тво́й не оу҆слы́шитсѧ ктомꙋ̀:
12
Так говорить Господь: хоч вони безпечні і численні, але вони будуть посічені і зникнуть; а тебе, хоч Я обтяжував, більше не буду обтяжувати.
13
и҆ нн҃ѣ сокрꙋшꙋ̀ же́злъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀ и҆ оу҆́зы твоѧ̑ расто́ргнꙋ.
13
І нині Я розіб’ю ярмо його, яке лежить на тобі, і пута твої розірву.
14
И҆ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ гдⷭ҇ь, не разсѣ́етсѧ ѿ и҆́мене твоегѡ̀ ктомꙋ̀: ѿ до́мꙋ бг҃а твоегѡ̀ потреблю̀ и҆зва̑ѧннаѧ и҆ слїѧ̑ннаѧ положꙋ̀ гро́бъ тво́й, ꙗ҆́кѡ ско́ри (є҆стѐ).
14
А про тебе, Ассуре, Господь визначив: не буде більше сімені з твоїм ім’ям; з дому бога твого знищу ідолів і кумирів; приготую тобі у ньому могилу, тому що ти будеш у ганьбі.
15
Сѐ, на гора́хъ но́ги благовѣствꙋ́ющагѡ и҆ возвѣща́ющагѡ ми́ръ: пра́зднꙋй, і҆ꙋ́до, пра́здники твоѧ̑, возда́ждь ѡ҆бѣ́ты твоѧ̑, занѐ не приложа́тъ ктомꙋ̀ є҆́же проитѝ сквозѣ̀ тебѐ во ѡ҆бетша́нїе: сконча́сѧ и҆ и҆зве́ржесѧ.
15
Ось, на горах — стопи благовісника, який сповіщає мир: святкуй, Юдеє, свята твої, виконуй обітниці твої, бо не буде більше проходити тобою нечестивий: він зовсім знищений.
Глава́ в҃
1
Взы́де вдыха́ѧй въ лицѐ твоѐ, ѿе́млѧй ѿ ѡ҆скорбле́нїѧ: оу҆смотрѝ пꙋ́ть, оу҆крѣпѝ чрє́сла, возмꙋжа́й крѣ́постїю ѕѣлѡ̀:
1
Піднімається на тебе руйнівник: охороняй твердині, стережи дорогу, зміцни стегна, збирайся із силами.
2
поне́же ѿвратѝ гдⷭ҇ь оу҆кори́знꙋ і҆а́кѡвлю, ꙗ҆́коже оу҆кори́знꙋ і҆и҃левꙋ: занѐ ѡ҆трѧса́ющїи ѡ҆трѧсо́ша ѧ҆̀ и҆ ло́зы и҆́хъ растли́ша.
2
Бо відновить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі і виноградне гілля їх знищили.
3
Ѻ҆рꙋ̑жїѧ си́лы и҆́хъ ѿ человѣ̑къ, мꙋ́жы си̑льныѧ и҆гра́ющыѧ во ѻ҆гнѝ: брѡзды̀ колесни́цъ и҆́хъ въ де́нь оу҆гото́ванїѧ є҆гѡ̀, и҆ кѡ́нницы возмѧтꙋ́тсѧ на пꙋте́хъ,
3
Щит героїв його красний; воїни його в одежах багряних; вогнем блищать колісниці у день приготування до бою, і ліс списів хвилюється.
4
и҆ смѧтꙋ́тсѧ колєсни́цы и҆ сплетꙋ́тсѧ на сто́гнахъ: ви́дъ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ свѣщы̀ ѻ҆́гнєнны, и҆ ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ протека́ющаѧ.
4
По вулицях мчать колісниці, гримлять на площах; блиск від них, як від вогню; блищать, як блискавка.
5
И҆ помѧнꙋ́тсѧ старѣ̑йшины и҆́хъ, и҆ побѣ́гнꙋтъ въ де́нь, и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ пꙋтѝ свое́мъ, и҆ потща́тсѧ на забра̑ла є҆гѡ̀, и҆ оу҆гото́вѧтъ прє́днїѧ стражбы̑ своѧ̑.
5
Він викликає хоробрих своїх, але вони спотикаються на ходу своєму; поспішають на стіни міста, але облога вже влаштована.
6
Врата̀ гра̑днаѧ ѿверзо́шасѧ, и҆ ца̑рства падо́ша, и҆ и҆мѣ́нїе ѿкры́сѧ.
6
Річкові ворота відчиняються, і палац руйнується.
7
Сїѧ́ же восхожда́ше, и҆ рабы̑ни є҆ѧ̀ ведѧ́хꙋсѧ, ꙗ҆́кѡ голꙋби̑цы воркꙋ́ющѧ въ сердца́хъ свои́хъ:
7
Вирішено: вона буде оголена і відведена у полон, і рабині її будуть стогнати як голуби, б’ючи себе у груди.
8
и҆ нїнеѵі́а, а҆́ки кꙋпѣ́ль водна́ѧ во́ды є҆ѧ̀, и҆ ті́и бѣжа́ще не ста́ша, и҆ не бѣ̀ взира́ющагѡ.
8
Ниневія з часу існування свого була як ставок, повний води, а вони біжать. «Стійте, стійте!» Але ніхто не оглядається.
9
Расхища́хꙋ сребро̀, расхища́хꙋ зла́то, и҆ не бѧ́ше конца̀ и҆мѣ́нїѧ є҆ѧ̀: ѡ҆тѧготи́шасѧ па́че всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ вожделѣ̑ннаѧ є҆ѧ̀.
9
Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! немає кінця запасам усякого дорогоцінного начиння.
10
И҆стрѧсе́нїе и҆ вострѧсе́нїе, и҆ воскипѣ́нїе и҆ се́рдца сокрꙋше́нїе, и҆ разслабле́нїе колѣ́нъ и҆ бѡлѣ́зни по всѣ̑мъ чре́слѡмъ, и҆ лицѐ всѣ́хъ, а҆́ки ѡ҆пале́нїе котла̀.
10
Розграбована, спустошена і розорена вона, — і тане серце, коліна трясуться; у всіх у стегнах сильний біль, і лиця у всіх потемніли.
11
Гдѣ̀ є҆́сть вита́лище львѡ́въ и҆ па́жить сꙋ́щаѧ льви́чищємъ; ка́мѡ и҆́де ле́въ, є҆́же влѣ́зти та́мѡ льви́чищꙋ, и҆ не бѧ́ше оу҆страша́ющагѡ.
11
Де тепер лігво левів і те пасовище для левенят, по якому ходили лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх, —
12
Ле́въ восхи́ти довѡ́лнаѧ льви́чищємъ свои̑мъ и҆ оу҆давѝ льви́цамъ свои̑мъ, и҆ напо́лни лови́твы гнѣздо̀ своѐ и҆ вита́лище своѐ похище́нїѧ.
12
лев, який викрадає для насичення левенят своїх, і який задушує для левиць своїх, і який наповнює здобиччю печери свої і лігва свої викраденим?
13
Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ пожгꙋ̀ ды́момъ мно́жество твоѐ, и҆ львы̀ твоѧ̑ поѧ́стъ ѻ҆рꙋ́жїе: и҆ потреблю̀ ѿ землѝ лови́твꙋ твою̀, и҆ не оу҆слы́шатсѧ ктомꙋ̀ дѣла̀ твоѧ̑.
13
Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І спалю у диму колісниці твої, і меч пожере левенят твоїх, і знищу з землі здобич твою, і не буде більше чутний голос послів твоїх.
Глава́ г҃
1
Ѽ, гра́де крове́й, ве́сь лжи́вый, по́лнъ непра́вды! не ѡ҆сѧ́жетсѧ лови́тва.
1
Горе місту крови! все воно повне обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво.
2
Гла́съ биче́й и҆ гла́съ трꙋ́са коле́съ, и҆ конѧ̀ текꙋ́ща и҆ колесни́цы шꙋмѧ́щїѧ,
2
Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче.
3
и҆ ко́нника ѣ҆́дꙋща, и҆ блиста́юща меча̀ и҆ блиста́ющихъ ѻ҆рꙋ́жїй, и҆ мно́жества ꙗ҆́звеныхъ и҆ тѧ́жкагѡ паде́нїѧ, и҆ не бѧ́ше конца̀ ꙗ҆зы́кѡмъ є҆ѧ̀: и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ тѣлесѣ́хъ свои́хъ ѿ мно́жества блꙋже́нїѧ.
3
Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх.
4
Блꙋдни́ца добра̀ и҆ прїѧ́тна, нача́лница волхвова́нїй, продаю́щаѧ ꙗ҆зы́ки во блꙋже́нїи свое́мъ и҆ племена̀ въ чародѣѧ́нїихъ свои́хъ.
4
Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудодіяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена.
5
Сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆ ѿкры́ю за̑днѧѧ твоѧ̑ къ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ покажꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡмъ срамотꙋ̀ твою̀ и҆ ца́рствамъ безче́стїе твоѐ,
5
Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій.
6
и҆ возве́ргꙋ на тѧ̀ ѡ҆гнꙋше́нїе по нечистота́мъ твои̑мъ, и҆ положꙋ́ тѧ въ при́тчꙋ.
6
І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище.
7
И҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ ви́дѧй тѧ̀ сни́детъ съ тебє̀ и҆ рече́тъ: ѡ҆каѧ́ннаѧ нїнеѵі́а, кто̀ постене́тъ по не́й; ѿкꙋ́дꙋ взыщꙋ̀ оу҆тѣше́нїе є҆́й;
7
І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: «розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?»
8
Оу҆гото́вити ча́сть, оу҆стро́ити стрꙋнꙋ̀, оу҆гото́вити ча́сть а҆ммѡ́нꙋ, живꙋ́щаѧ въ рѣка́хъ, вода̀ ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀, є҆́йже нача́ло мо́ре, и҆ вода̀ забра̑ла є҆ѧ̀:
8
Хіба ти краще за Но-Аммона, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море, і море служило стіною його?
9
и҆ є҆ѳїо́пїа крѣ́пость є҆ѧ̀ и҆ є҆гѵ́петъ, и҆ нѣ́сть конца̀ бѣ́гствꙋ твоемꙋ̀: и҆ фꙋ́дъ и҆ лївѵ́ане бы́ша помѡ́щницы є҆ѧ̀.
9
Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі.
10
И҆ сїѧ̀ въ преселе́нїе по́йдетъ плѣ́нница, и҆ младе́нцы є҆ѧ̀ разбїю́тъ въ нача́лѣхъ всѣ́хъ пꙋті́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆ всѣ́хъ сла́вныхъ є҆ѧ̀ ве́ргꙋтъ жрє́бїѧ, и҆ всѝ воевѡ́ды є҆ѧ̀ свѧ́жꙋтсѧ пꙋ̑ты.
10
Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами.
11
И҆ ты̀ оу҆пїе́шисѧ и҆ бꙋ́деши презрѣ́на, и҆ ты̀ сама̀ себѣ̀ взы́щеши по́мощи ѿ вра̑гъ.
11
Так і ти – сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога.
12
Всѧ̑ твердѣ̑ли твоѧ̑ ꙗ҆́кѡ смокви́чїе стра́жꙋ и҆мꙋ́щее: а҆́ще поколе́блютсѧ, впадꙋ́тъ во оу҆ста̀ ꙗ҆дꙋ́щагѡ.
12
Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти.
13
Сѐ, лю́дїе твоѝ, ꙗ҆́кѡ жєны̀ въ тебѣ̀: врагѡ́мъ твои̑мъ ѡ҆творѧ́єма ѡ҆творѧ́тсѧ врата̀ землѝ твоеѧ̀, и҆ поѧ́стъ ѻ҆́гнь верєѝ твоѧ̑.
13
Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої.
14
Во́дꙋ ѡ҆держа́нїѧ восхи́ти себѣ̀ сама̀ и҆ оу҆твердѝ твердѣ̑ли твоѧ̑: влѣ́зи въ бре́нїе и҆ попери́сѧ въ пле́вахъ, оу҆твердѝ па́че плі́нѳа.
14
Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин.
15
Та́мѡ поѧ́стъ тѧ̀ ѻ҆́гнь, потреби́тъ тѧ̀ ме́чь, поѧдѧ́тъ тѧ̀ а҆́ки прꙋ́зи, и҆ ѡ҆тѧгча́еши а҆́ки мши́ца.
15
Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана.
16
Оу҆мно́жила є҆сѝ кꙋ̑пли твоѧ̑ па́че ѕвѣ́здъ небе́сныхъ: мши̑цы оу҆стреми́шасѧ и҆ возлетѣ́ша.
16
Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить.
17
Возскочѝ а҆́ки прꙋ́гъ смѣ́сникъ тво́й, а҆́ки а҆крі́да восходѧ́щаѧ на ѡ҆гра́дꙋ въ де́нь стꙋде́ный: со́лнце взы́де, и҆ ѿлетѣ̀, и҆ не позна́сѧ мѣ́сто є҆ѧ̀: лю́тѣ и҆̀мъ!
17
Князі твої — як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були.
18
Воздрема́шасѧ пастꙋсѝ твоѝ, ца́рь а҆ссѷрі́йскъ оу҆спѝ си̑льныѧ твоѧ̑, воздвиго́шасѧ лю́дїе твоѝ на го́ры, и҆ не бѧ́ше прїе́млющагѡ.
18
Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його.
19
Нѣ́сть цѣльбы̀ сокрꙋше́нїю твоемꙋ̀, разгорѣ́сѧ ꙗ҆́зва твоѧ̀: всѝ слы́шащїи вѣ́сть твою̀ воспле́щꙋтъ рꙋка́ми ѡ҆ тебѣ̀: поне́же на кого̀ не на́йде ѕло́ба твоѧ̀ всегда̀;
19
Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя?