Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Въ де́нь то́й чте́но бы́сть въ кни́зѣ мѡѷсе́овѣ во слы́шанїе лю́демъ, и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ напи́сано въ не́й: да не и҆́мꙋтъ вни́ти а҆ммані́тѧне и҆ мѡаві́тѧне въ це́рковь бж҃їю да́же до вѣ́ка,
1
У той день було читано з книги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки,
2
поне́же не срѣто́ша сынѡ́въ і҆и҃левыхъ со хлѣ́бомъ и҆ водо́ю и҆ наѧ́ша на ни́хъ валаа́ма на проклѧ́тїе и҆́хъ: и҆ ѡ҆братѝ бг҃ъ на́шъ проклѧ́тство на благослове́нїе.
2
тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення.
3
И҆ бы́сть є҆гда̀ слы́шахꙋ зако́нъ, и҆ ѿлꙋчи́ша всѣ́хъ чꙋжди́хъ ѿ і҆и҃лѧ.
3
Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Ізраїля.
4
И҆ пре́жде сегѡ̀ є҆лїасі́въ свѧще́нникъ живѧ́ше въ сокро́вищнѣмъ домꙋ̀ бг҃а на́шегѡ, сро́дникъ тѡві́инъ,
4
А раніше того священик Елиашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,
5
и҆ сотворѝ є҆мꙋ̀ сокро́вищный до́мъ вели́къ: та́може бѧ́хꙋ пре́жде приносѧ́ще же́ртвꙋ и҆ лїва́нъ, и҆ сосꙋ́ды и҆ десѧти́нꙋ пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ є҆ле́а, оу҆ста́влєнаѧ леѵі́тѡмъ и҆ пѣвцє́мъ и҆ две́рникѡмъ, и҆ нача́тки свѧще́нничєскїѧ.
5
приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків.
6
Во всѣ́хъ же си́хъ не бы́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, поне́же въ лѣ́то три́десѧть второ́е а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ прїидо́хъ ко царю̀: и҆ по сконча́нїи дні́й и҆спроси́хъ ѿ царѧ̀
6
Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя.
7
и҆ прїидо́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́хъ ѕло̀, є҆́же сотворѝ є҆лїасі́въ тѡві́и, сотвори́ти є҆мꙋ̀ сокро́вищный до́мъ во дворѣ̀ до́мꙋ бж҃їѧ,
7
Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготувавши для Товії кімнату на дворах дому Божого,
8
и҆ ѕло̀ ꙗ҆ви́сѧ мѝ ѕѣлѡ̀: и҆ и҆зверго́хъ всѧ̑ сосꙋ́ды до́мꙋ тѡві́ева во́нъ и҆з̾ до́мꙋ сокро́вищнагѡ,
8
тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати
9
и҆ реко́хъ, и҆ ѡ҆чи́стиша сокро́вищный до́мъ: и҆ возврати́хъ ѻ҆на́мѡ сосꙋ́ды до́мꙋ бж҃їѧ, же́ртвꙋ и҆ лїва́нъ.
9
і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хлібне приношення і ладан.
10
И҆ позна́хъ, ꙗ҆́кѡ ча̑сти леѵі̑тскїѧ не бы́ша даны̀, и҆ побѣго́ша кі́йждо на село̀ своѐ леѵі́ти и҆ пѣвцы̀ творѧ́щїи дѣ́ло.
10
Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле.
11
И҆ прѧ́хсѧ со страти́гами и҆ реко́хъ: чесѡ̀ ра́ди ѡ҆ста́вленъ бы́сть до́мъ бж҃їй; И҆ собра́хъ и҆̀хъ и҆ поста́вихъ ѻ҆́ныхъ во стоѧ́нїихъ свои́хъ.
11
Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє.
12
И҆ ве́сь і҆ꙋ́да принесо́ша десѧти́нꙋ пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ є҆ле́а въ сокрѡ́вища под̾ рꙋ́кꙋ селемі́и свѧще́нника и҆ садѡ́ка писца̀ и҆ фадаі́и ѿ леѵі̑тъ,
12
І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори.
13
и҆ при ни́хъ а҆на́нъ сы́нъ закхꙋ́ровъ, сы́нъ матѳані́евъ, ꙗ҆́кѡ вѣ́рни и҆скꙋше́ни сꙋ́ть над̾ ни́ми раздѣлѧ́ти бра́тїѧмъ свои̑мъ.
13
І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
14
Помѧни́ мѧ, бж҃е, тогѡ̀ ра́ди, и҆ да не поги́бнетъ ми́лость моѧ̀, ю҆́же сотвори́хъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇а бг҃а моегѡ̀ и҆ въ чинѣ́хъ є҆гѡ̀.
14
Пом’яни мене за це, Боже мій, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!
15
Во дне́хъ тѣ́хъ ви́дѣхъ во і҆ꙋ́дѣ то́пчꙋщихъ точи́ло въ сꙋббѡ́тꙋ, и҆ носѧ́щихъ снопы̀, и҆ возлага́ющихъ на ѻ҆слы̀ и҆ вїно̀, и҆ гро́здїе, и҆ смѡ́квы, и҆ всѧ́кое бре́мѧ, и҆ носѧ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ во дни̑ сꙋббѡ̑тныѧ: и҆ засвидѣ́телствовахъ и҆̀мъ въ де́нь продаѧ́нїѧ и҆́хъ.
15
У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
16
И҆ тѵ́рѧне ѡ҆бита́ша въ не́мъ приносѧ́ще ры̑бы, и҆ всѧ̑ продає́маѧ продаю́ще въ сꙋббѡ̑ты сыновѡ́мъ і҆ꙋ́динымъ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
16
І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі.
17
И҆ ѡ҆бличи́хъ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ свобо́дныхъ и҆ реко́хъ и҆̀мъ: что̀ сїѧ̀ ве́щь ѕла́ѧ, ю҆́же вы̀ творитѐ, и҆ сквернитѐ де́нь сꙋббѡ́тный;
17
І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній?
18
не сїѧ̑ ли сотвори́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆ наведѐ на ни́хъ бг҃ъ на́шъ и҆ на на́съ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑, и҆ на гра́дъ се́й, и҆ вы̀ прилага́ете гнѣ́въ на і҆и҃лѧ, сквернѧ́ще сꙋббѡ́тꙋ;
18
Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу.
19
Бы́сть же є҆гда̀ поста́вишасѧ врата̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ пре́жде сꙋббѡ́ты, и҆ реко́хъ, и҆ запро́ша двє́ри и҆ повелѣ́хъ, да не ѿверза́ютъ и҆̀хъ да́же по сꙋббѡ́тѣ: и҆ ѿ ѻ҆́трѡкъ мои́хъ поста́вихъ над̾ враты̀, да ни є҆ди́нъ вно́ситъ бре́мѧ въ де́нь сꙋббѡ́тный.
19
Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній.
20
И҆ ста́ша всѝ и҆ творѧ́хꙋ кꙋ́плю внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма є҆ди́нощи и҆ два́щи.
20
І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два.
21
И҆ засвидѣ́телствовахъ ѡ҆ ни́хъ и҆ реко́хъ и҆̀мъ: что̀ вы̀ пребыва́ете пред̾ стѣно́ю; а҆́ще втори́цею сїѐ сотворитѐ, прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на ва́съ. И҆ ѿ вре́мене тогѡ̀ не прїидо́ша въ сꙋббѡ́тꙋ.
21
Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу.
22
И҆ реко́хъ леѵі́тѡмъ, и҆̀же бѧ́хꙋ ѡ҆чище́ни, дабы̀ приходи́ли храни́ти вра́тъ и҆ свѧти́ти де́нь сꙋббѡ́тный. И҆ си́хъ ра́ди помѧни́ мѧ, бж҃е, и҆ прости́ ми по мно́жествꙋ млⷭ҇ти твоеѧ̀.
22
І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
23
И҆ во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ ви́дѣхъ і҆ꙋде́євъ пое́мшихъ жєны̀ а҆зѡ̑тскїѧ, а҆ммані́тѧны, мѡаві̑тскїѧ,
23
Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммонитянок і моавитянок;
24
и҆ сы́нове и҆́хъ ѿ полꙋ̀ глаго́лахꙋ а҆зѡ́тскимъ ѧ҆зы́комъ и҆ не оу҆мѣ́ѧхꙋ глаго́лати і҆ꙋде́йски:
24
і тому сини їхні наполовину говорять азотською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською.
25
и҆ запрети́хъ и҆̀мъ, и҆ проклѧ́хъ и҆̀хъ, и҆ порази́хъ ѿ ни́хъ мꙋже́й, и҆ ѡ҆плѣши́хъ и҆̀хъ, и҆ заклѧ́хъ и҆̀хъ бг҃омъ, а҆́ще дади́те дщє́ри ва́шѧ сыновѡ́мъ и҆́хъ и҆ а҆́ще по́ймете ѿ дще́рей и҆́хъ сыновѡ́мъ ва́шымъ и҆ себѣ̀:
25
Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
26
не та́кѡ ли согрѣшѝ соломѡ́нъ ца́рь і҆и҃левъ; и҆ во ꙗ҆зы́цѣхъ мно́зѣхъ не бы́сть ца́рь подо́бенъ є҆мꙋ̀, и҆ возлю́бленъ бг҃ꙋ бѣ̀, и҆ поста́ви є҆го̀ бг҃ъ царе́мъ над̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ, и҆ того̀ прельсти́ша жєны̀ чꙋжді̑ѧ:
26
Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.
27
и҆ мы̀ послꙋ́шаемъ ли ва́съ твори́ти всѧ́ко ѕло̀ сїѐ, согрѣши́ти бг҃ꙋ на́шемꙋ, є҆́же поѧ́ти жєны̀ и҆ноплемє́нничи;
27
І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи у співжиття чужоземних дружин?
28
И҆ ѿ сынѡ́въ і҆ѡа́да сы́на є҆льтꙋ́ва свѧще́нника вели́кагѡ, зѧ́тѧ санавалла́това оу҆рані́тина, и҆ и҆згна́хъ є҆го̀ ѿ менє̀.
28
І з синів Іоіади, сина великого священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе.
29
Помѧнѝ и҆̀мъ, бж҃е, за ѡ҆скверне́нїе свѧще́нства и҆ завѣ́та свѧще́нническа и҆ леѵі́тска.
29
Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський!
30
И҆ ѡ҆чи́стихъ и҆̀хъ ѿ всѧ́кїѧ чꙋжді́ѧ нечистоты̀, и҆ поста́вихъ чрєды̀ свѧще́нникѡмъ и҆ леѵі́тѡмъ, комꙋ́ждо по дѣ́лꙋ є҆гѡ̀,
30
Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його,
31
и҆ даѧ́нїе древе́съ во временѣ́хъ оу҆ста́вленыхъ и҆ перворо́дныхъ. Помѧни́ мѧ, бж҃е на́шъ, во бл҃го́е.
31
і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!