Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ бы́сть въ мцⷭ҇ѣ нїса́нѣ лѣ́та двадесѧ́тагѡ а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀, и҆ вїно̀ бѣ̀ предо мно́ю: и҆ взѧ́хъ вїно̀ и҆ да́хъ царю̀, и҆ не бѣ̀ и҆́нъ пред̾ ни́мъ.
1
У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним.
2
И҆ рече́ ми ца́рь: чесѡ̀ ра́ди лицѐ твоѐ приско́рбно є҆́сть, а҆ нѣ́си болѣ́знꙋѧй; и҆ нѣ́сть сїѐ, ра́звѣ ско́рбь се́рдца. И҆ оу҆боѧ́хсѧ ѕѣлѡ̀
2
Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався
3
и҆ реко́хъ царю̀: царю̀, во вѣ́ки живѝ: ка́кѡ не бы́ти приско́рбнꙋ лицꙋ̀ моемꙋ̀, поне́же гра́дъ, до́мъ гробѡ́въ ѻ҆тє́цъ мои́хъ ѡ҆пꙋстѣ̀, и҆ врата̀ є҆гѡ̀ сожжє́на сꙋ́ть ѻ҆гне́мъ.
3
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
4
И҆ рече́ ми ца́рь: почто̀ ѡ҆ се́мъ ты̀ вопроша́еши; И҆ помоли́хсѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ
4
І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному
5
и҆ реко́хъ ко царю̀: а҆́ще царю̀ ви́дитсѧ бла́го, и҆ а҆́ще оу҆го́денъ бꙋ́детъ ра́бъ тво́й пред̾ тобо́ю, да по́слеши менѐ во і҆ꙋде́ю, во гра́дъ гробѡ́въ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, и҆ возсози́ждꙋ є҆го̀.
5
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
6
Рече́ же мѝ ца́рь, и҆ нало́жница сѣдѧ́ше бли́з̾ є҆гѡ̀: до ко́егѡ вре́мене бꙋ́детъ пꙋ́ть тво́й, и҆ когда̀ возврати́шисѧ; И҆ оу҆го́дно бы́сть пред̾ лице́мъ царе́вымъ, и҆ посла́ мѧ, и҆ положи́хъ є҆мꙋ̀ вре́мѧ.
6
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
7
И҆ реко́хъ царю̀: а҆́ще царю̀ ви́дитсѧ бла́го, да́ждь мнѣ̀ посла́нїе ко воево́дамъ стра́нъ за рѣко́ю, да преведꙋ́тъ менѐ, до́ндеже прїидꙋ̀ во і҆ꙋде́ю,
7
І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї,
8
и҆ посла́нїе ко а҆са́фꙋ стра́жꙋ дꙋбра́вы царе́вы, да да́стъ мѝ древа̀ покры́ти врата̀ столпа̀ до́мꙋ, и҆ на стѣ́ны гра̑дныхѧ, и҆ на до́мъ, въ ѻ҆́ньже вни́дꙋ. И҆ даде́ ми ца́рь, ꙗ҆́коже рꙋка̀ бж҃їѧ бл҃га́ѧ (бѣ̀) со мно́ю.
8
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
9
И҆ прїидо́хъ ко воево́дамъ стра́нъ за рѣко́ю и҆ да́хъ и҆̀мъ посла́нїе царе́во: посла́ же ца́рь со мно́ю нача́лники си́лы и҆ кѡ́нницы.
9
І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
10
И҆ оу҆слы́ша санавалла́тъ а҆рѡні́тинъ и҆ тѡві́а ра́бъ а҆ммѡні́тинъ, и҆ ѕло̀ и҆́ма бы́сть, ꙗ҆́кѡ прїи́де человѣ́къ взыска́ти бла́га сыновѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
10
Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
11
И҆ прїидо́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ бы́хъ тꙋ̀ трѝ дни̑.
11
І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні,
12
И҆ воста́хъ но́щїю а҆́зъ и҆ мꙋ́жїе не мно́зи со мно́ю, и҆ ни комꙋ́же возвѣсти́хъ, что̀ бг҃ъ дае́тъ въ се́рдце моѐ сотвори́ти со і҆и҃лемъ, и҆ скота̀ не бѣ̀ со мно́ю, то́кмѡ ско́тъ, на не́мже а҆́зъ сѣдѧ́хъ.
12
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
13
И҆ внидо́хъ во врата̀ ю҆до́ли но́щїю, ко оу҆́стїю и҆сто́чника смоко́вничнагѡ и҆ ко вратѡ́мъ гнѡ́йнымъ, и҆ бы́хъ размышлѧ́ѧ ѡ҆ стѣнѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́мстѣй разоре́нѣй и҆ ѡ҆ врата́хъ є҆гѡ̀ поѧде́ныхъ ѻ҆гне́мъ.
13
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
14
И҆ прїидо́хъ ко вратѡ́мъ и҆сто́чника и҆ ко кꙋпѣ́ли царе́вѣ, и҆ не бы́сть мѣ́ста скотꙋ̀, на не́мже сѣдѧ́хъ, да про́йдетъ.
14
І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, —
15
И҆ взыдо́хъ на стѣ́нꙋ пото́ка но́щїю, и҆ размышлѧ́хъ ѡ҆ стѣнѣ̀, и҆ бѣ́хъ во вратѣ́хъ ю҆до́ли, и҆ возврати́хсѧ.
15
і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.
16
Стрегꙋ́щїи же не вѣ́дѧхꙋ, ка́мѡ ходи́хъ и҆ что̀ а҆́зъ творю̀, и҆ і҆ꙋде́ѡмъ и҆ свѧще́нникѡмъ, и҆ честны̑мъ и҆ воево́дамъ и҆ про́чымъ творѧ́щымъ дѣла̀ да́же до тогда̀ не сказа́хъ.
16
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
17
И҆ реко́хъ и҆̀мъ: вы̀ ви́дите ѡ҆ѕлобле́нїе сїѐ, въ не́мже є҆смы̀, ка́кѡ і҆ерⷭ҇ли́мъ ѡ҆пꙋстоше́нъ, и҆ врата̀ є҆гѡ̀ прє́дана ѻ҆гню̀: прїиди́те, и҆ сози́ждемъ стѣ́ны і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ не бꙋ́демъ ктомꙋ̀ въ поноше́нїе.
17
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
18
И҆ сказа́хъ и҆̀мъ рꙋ́кꙋ бж҃їю, ꙗ҆́же є҆́сть бл҃га̀ со мно́ю, и҆ словеса̀ царє́ва, ꙗ҆̀же глаго́ла мнѣ̀, и҆ реко́хъ: воста́немъ и҆ сози́ждемъ. И҆ оу҆крѣпи́шасѧ рꙋ́цы и҆́хъ во благо́е.
18
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
19
И҆ оу҆слы́ша санавалла́тъ а҆рѡні́тинъ и҆ тѡві́а ра́бъ а҆ммѡні́тинъ и҆ гиса́мъ а҆раві́тинъ, и҆ посмѣѧ́шасѧ на́мъ, и҆ прїидо́ша къ на́мъ, и҆ оу҆ничижи́ша, и҆ реко́ша: что̀ дѣ́ло сїѐ, є҆́же вы̀ творитѐ; є҆да̀ вы̀ проти́вꙋ царѧ̀ ѿмета́етесѧ;
19
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
20
И҆ возда́хъ и҆̀мъ сло́во и҆ реко́хъ къ ни̑мъ: бг҃ъ нб҃сѐ, то́й бл҃гопоспѣши́тъ на́мъ, и҆ мы̀ рабѝ є҆гѡ̀ чи́стїи, (воста́немъ) и҆ сози́ждемъ: ва́мъ же нѣ́сть ча́сти и҆ пра́вды и҆ па́мѧти во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
20
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.