Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ взе́мъ ве́сь со́нмъ, дадѐ гла́съ: и҆ пла́кахꙋсѧ лю́дїе всю̀ но́щь тꙋ̀:
1
І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч;
2
и҆ ропта́хꙋ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на всѝ сы́нове і҆и҃лтестїи, и҆ реко́ша къ ни̑мъ ве́сь со́нмъ:
2
і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій!
3
ѽ, дабы̀ оу҆́мерли бы́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆лѝ въ пꙋсты́ни се́й да бы́хомъ оу҆́мерли: и҆ вскꙋ́ю вво́дитъ на́съ гдⷭ҇ь въ зе́млю сїю̀, є҆́же па́сти на бра́ни; жєны̀ на́шѧ и҆ дѣ́ти на́шѧ бꙋ́дꙋтъ въ разграбле́нїе: нн҃ѣ оу҆̀бо лꙋ́чше є҆́сть на́мъ возврати́тисѧ во є҆гѵ́петъ.
3
і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет?
4
И҆ речѐ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: поста́вимъ себѣ̀ старѣ́йшинꙋ, и҆ возврати́мсѧ во є҆гѵ́петъ.
4
І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет.
5
И҆ падо́ста мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ни́цъ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
5
І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих.
6
І҆исꙋ́съ же сы́нъ наѵи́нъ и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ ѿ соглѧ́давшихъ зе́млю, растерза́ста ри̑зы своѧ̑
6
І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій
7
и҆ реко́ста ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́люще: землѧ̀, ю҆́же соглѧ́дахомъ, добра̀ є҆́сть ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀:
7
і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра;
8
а҆́ще лю́битъ на́съ гдⷭ҇ь, введе́тъ на́съ въ зе́млю тꙋ̀ и҆ да́стъ ю҆̀ на́мъ: землѧ́ же є҆́сть кипѧ́щаѧ ме́домъ и҆ млеко́мъ:
8
якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед;
9
но ѿ гдⷭ҇а не бꙋ́дите ѿстꙋ̑пницы: вы́ же не оу҆бо́йтесѧ люді́й землѝ тоѧ̀, поне́же въ снѣ́дь на́мъ є҆́сть: ѿстꙋпи́ло бо вре́мѧ ѿ ни́хъ, гдⷭ҇ь же съ на́ми: не оу҆бо́йтесѧ и҆́хъ.
9
тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх.
10
И҆ речѐ ве́сь со́нмъ поби́ти и҆̀хъ ка́менїемъ: и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ꙗ҆ви́сѧ во ѡ҆́блацѣ над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
10
І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим.
11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: доко́лѣ преѡгорчева́ютъ мѧ̀ лю́дїе сі́и; и҆ доко́лѣ не вѣ́рꙋютъ мнѣ̀ во всѣ́хъ зна́менїихъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ въ ни́хъ;
11
І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього?
12
поражꙋ̀ и҆̀хъ сме́ртїю и҆ погꙋблю̀ и҆̀хъ: и҆ сотворю́ тѧ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ мно́гъ па́че не́жели се́й.
12
вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього.
13
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ оу҆слы́шатъ є҆гѵ́птѧне, ꙗ҆́кѡ возве́лъ є҆сѝ крѣ́постїю твое́ю лю́ди твоѧ̑ сїѧ̑ ѿ ни́хъ:
13
Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей,
14
но и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ се́й слы́шаша, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь въ лю́дехъ си́хъ, и҆́же ѻ҆чи́ма ко ѻ҆чесе́мъ ꙗ҆влѧ́ешисѧ, гдⷭ҇и, и҆ ѡ҆́блакъ тво́й ста̀ над̾ ни́ми, и҆ столпо́мъ ѡ҆́блачнымъ и҆́деши ты̀ пред̾ ни́ми въ де́нь, и҆ столпо́мъ ѻ҆́гненнымъ въ нощѝ:
14
і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному;
15
и҆ потреби́ши лю́ди сїѧ̑ а҆́ки є҆ди́наго человѣ́ка: и҆ рекꙋ́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы, є҆ли́цы слы́шаша и҆́мѧ твоѐ, глаго́люще:
15
і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть:
16
зане́же не возмо́же гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ ввестѝ въ зе́млю, ѡ҆ не́йже клѧ́тсѧ и҆̀мъ, погꙋбѝ и҆̀хъ въ пꙋсты́ни:
16
Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі.
17
и҆ нн҃ѣ да вознесе́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, гл҃ѧ:
17
Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18
гдⷭ҇ь долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ и҆́стиненъ, ѿе́млѧй беззакѡ́нїѧ и҆ непра̑вды и҆ грѣхѝ, и҆ ѡ҆чище́нїемъ не ѡ҆чи́ститъ пови́ннагѡ, ѿдаѧ̀ грѣхѝ ѻ҆тцє́въ на ча̑да, до тре́тїѧгѡ и҆ четве́ртагѡ ро́да:
18
Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду.
19
ѡ҆ста́ви грѣ́хъ лю́демъ си̑мъ по вели́цѣй млⷭ҇ти твое́й, ꙗ҆́коже млⷭ҇тивъ бы́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ѿ є҆гѵ́пта да́же до нн҃ѣ.
19
Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього.
20
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: млⷭ҇тивъ и҆̀мъ є҆́смь по словесѝ твоемꙋ̀:
20
І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм;
21
но живꙋ̀ а҆́зъ, и҆ прⷭ҇нѡ живе́тъ и҆́мѧ моѐ, и҆ напо́лнитъ сла́ва гдⷭ҇нѧ всю̀ зе́млю:
21
але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля:
22
ꙗ҆́кѡ всѝ мꙋ́жїе ви́дѧщїи сла́вꙋ мою̀ и҆ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ во є҆гѵ́птѣ и҆ въ пꙋсты́ни се́й, и҆ и҆скꙋси́ша мѧ̀, сѐ, десѧ́тое, и҆ не послꙋ́шаша гла́са моегѡ̀,
22
усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого,
23
и҆́стиннѡ не оу҆́зрѧтъ землѝ, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: ра́звѣ ча́дѡмъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть со мно́ю здѣ̀, и҆̀же не вѣ́дѧтъ добра̀ и҆ ѕла̀, всѧ́къ ю҆́ноша не вѣ́дый, си̑мъ да́мъ зе́млю: вси́ же разгнѣ́вавшїи мѧ̀ не оу҆́зрѧтъ ю҆̀:
23
не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її;
24
ра́бъ же мо́й хале́въ, ꙗ҆́кѡ бы́сть дх҃ъ и҆́нъ въ не́мъ, и҆ возслѣ́дова мнѣ̀, введꙋ̀ є҆го̀ въ зе́млю, въ ню́же ходи́лъ та́мѡ, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ наслѣ́дитъ ю҆̀:
24
але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її;
25
а҆мали́къ же и҆ ханане́й живꙋ́тъ во ю҆до́ли: оу҆́трѣ возврати́тесѧ и҆ подви́гнитесѧ вы̀ въ пꙋсты́ню пꙋте́мъ мо́рѧ чермна́гѡ.
25
амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря.
26
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:
26
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
27
доко́лѣ со́нмъ се́й ѕлы́й; ꙗ҆̀же ѻ҆нѝ ро́пщꙋтъ проти́вꙋ мнѣ̀, ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆́мже возропта́ша ѡ҆ ва́съ, слы́шахъ:
27
доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую.
28
рцы̀ и҆̀мъ: живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆́стиннѡ, ꙗ҆́коже глаго́ласте во оу҆́шы моѝ, та́кѡ сотворю̀ ва́мъ:
28
Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам;
29
въ пꙋсты́ни се́й падꙋ́тъ тѣлеса̀ ва̑ша, и҆ всѐ соглѧ́данїе ва́ше, и҆ сочтє́нїѧ ва̑ша, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, є҆ли́цы ропта́ша на мѧ̀:
29
у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене,
30
а҆́ще вы̀ вни́дете въ зе́млю, на ню́же простро́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, всели́ти ва́съ на не́й, ра́звѣ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ:
30
не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина;
31
и҆ ча̑да ва̑ша, и҆̀хже рѣ́сте въ разграбле́нїи бы́ти, введꙋ̀ ѧ҆̀ въ зе́млю, и҆ наслѣ́дѧтъ зе́млю, ѿ неѧ́же вы̀ ѿверго́стесѧ:
31
дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували,
32
и҆ тѣлеса̀ ва̑ша падꙋ́тъ въ пꙋсты́ни се́й:
32
а ваші трупи упадуть у пустелі цій;
33
сы́нове же ва́ши пасо́ми бꙋ́дꙋтъ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, и҆ носи́ти и҆́мꙋтъ блꙋже́нїе ва́ше, до́ндеже потребѧ́тсѧ тѣлеса̀ ва̑ша въ пꙋсты́ни:
33
а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі;
34
по числꙋ̀ дні́й, въ ни́хже соглѧ́дасте зе́млю, четы́редесѧть дні́й, за де́нь лѣ́то цѣ́лое, понесе́те грѣхѝ ва́шѧ четы́редесѧть лѣ́тъ, и҆ оу҆вѣ́сте ꙗ҆́рость гнѣ́ва моегѡ̀:
34
за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною.
35
а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ ва́мъ: и҆́стиннѡ та́кѡ сотворю̀ со́нмꙋ семꙋ̀ ѕло́мꙋ, воста́вшемꙋ на мѧ̀: въ пꙋсты́ни се́й потребѧ́тсѧ, и҆ та́мѡ и҆́змрꙋтъ.
35
Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть.
36
И҆ мꙋ́жїе, и҆̀хже посыла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати зе́млю, и҆ прише́дше возропта́ша на ню̀ къ со́нмꙋ, є҆́же бы и҆знестѝ словеса̀ ѕла̑ ѡ҆ землѝ,
36
І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю,
37
и҆ и҆зомро́ша мꙋ̑жи, глаго́лавшїи ѡ҆ землѝ ѕло̀, ꙗ҆́звою пред̾ гдⷭ҇емъ:
37
ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом;
38
и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ жи̑вы ѡ҆ста́стасѧ ѿ мꙋже́й тѣ́хъ ходи́вшихъ соглѧ́дати зе́млю.
38
тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю.
39
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й словеса̀ сїѧ̑ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ воспла́кашасѧ лю́дїе ѕѣлѡ̀,
39
І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився.
40
и҆ воста́вше заꙋ́тра, взыдо́ша на ве́рхъ горы̀, глаго́люще: сѐ, мы̀ взы́демъ на мѣ́сто, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ.
40
І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили.
41
И҆ речѐ мѡѷсе́й: вскꙋ́ю вы̀ престꙋпа́ете сло́во гдⷭ҇не; не благопоспѣ́шно бꙋ́детъ ва́мъ:
41
Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно;
42
не восходи́те: нѣ́сть бо гдⷭ҇ь съ ва́ми: и҆ паде́те пред̾ лице́мъ вра̑гъ ва́шихъ:
42
не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші;
43
занѐ а҆мали́къ и҆ ханане́й та́мѡ пред̾ ва́ми, и҆ паде́те мече́мъ, поне́же ѿврати́стесѧ, не покарѧ́ющесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ не бꙋ́детъ гдⷭ҇ь съ ва́ми.
43
бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа.
44
И҆ понꙋ́дившесѧ взыдо́ша на ве́рхъ горы̀: кївѡ́тъ же завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ мѡѷсе́й не дви́гнꙋшасѧ и҆з̾ среды̀ полка̀.
44
Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану.
45
И҆ сни́де а҆мали́къ и҆ ханане́й сѣдѧ́й въ горѣ̀ то́й, и҆ сотро́ша и҆̀хъ, и҆ и҆зсѣко́ша и҆̀хъ да́же до є҆рма́на: и҆ возврати́шасѧ въ по́лкъ.
45
І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.]