¹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²

глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю вселе́нїѧ ва́шегѡ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ,

²

оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам,

³

и҆ сотворитѐ прино́съ гдⷭ҇ꙋ во всесожже́нїе и҆лѝ же́ртвꙋ, є҆́же возвели́чити мольбꙋ̀, и҆лѝ благово́льнꙋ, и҆лѝ въ пра́здники ва́шѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще оу҆́бѡ ѿ волѡ́въ, и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ:

³

і будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, —

⁴

и҆ да принесе́тъ приносѧ́й да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ же́ртвꙋ, мꙋкѝ пшени́чны десѧ́тꙋю ча́сть є҆́фї (мѣ́ры), вмѣ́шены въ є҆ле́й четве́ртыѧ ча́сти і҆́на (мѣ́ры):

⁴

тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею;

⁵

и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе четве́ртꙋю ча́сть і҆́на сотвори́те во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ: а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ да сотвори́ши толи́кѡ, прино́съ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.

⁵

і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу].

⁶

И҆ ѻ҆внꙋ̀, є҆гда̀ творитѐ є҆го̀ во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ, да сотвори́ши же́ртвꙋ мꙋкѝ пшени́чны двѣ̀ десѧти̑ны вмѣ́шаны въ є҆ле́й, тре́тїю ча́сть і҆́на (мѣ́ры):

⁶

А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею;

⁷

и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе тре́тїю ча́сть і҆́на принесетѐ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.

⁷

і вина для узливання принось третю частину гина в приємні пахощі Господу.

⁸

А҆́ще же творитѐ ѿ волѡ́въ во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ, є҆́же возвели́чити мольбꙋ̀, и҆лѝ во спаси́телное гдⷭ҇ꙋ,

⁸

Якщо молодого вола приносиш у всепалення, або жертву, що заколюється, на виконання обітниці, або в мирну жертву Господу,

⁹

и҆ принесе́тъ съ телце́мъ прино́съ мꙋкѝ пшени́чны трѝ десѧти̑ны вмѣ́шаны въ є҆ле́й, по́лъ і҆́на (мѣ́ры):

⁹

то разом з волом слід принести приношення хлібного три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гина єлею;

¹⁰

и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе по́лъ і҆́на (мѣ́ры), прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.

¹⁰

і вина для узливання принось півгина в жертву, у приємні пахощі Господу.

¹¹

Та́кѡ да сотвори́ши телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆лѝ ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆лѝ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆лѝ ѿ ко́зъ:

¹¹

Так роби при кожному приношенні вола і барана й агнця із овець, або кіз;

¹²

по числꙋ̀ и҆́хъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотворитѐ, та́кѡ сотвори́те є҆ди́номꙋ по числꙋ̀ и҆́хъ.

¹²

за числом жертв, які ви приносите, так робіть при кожній, за числом їх.

¹³

Всѧ́къ тꙋзе́мецъ да сотвори́тъ та́кѡ сицєва́ѧ принестѝ приношє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ:

¹³

Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу;

¹⁴

а҆́ще же пришле́цъ въ ва́съ прибꙋ́детъ въ землѝ ва́шей, и҆лѝ и҆́же а҆́ще бꙋ́детъ въ ва́съ въ родѣ́хъ ва́шихъ, и҆ сотвори́тъ прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́коже творитѐ вы̀, та́кѡ да сотвори́тъ.

¹⁴

і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите;

¹⁵

Со́нме гдⷭ҇нь, зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцємъ прилежа́щымъ въ ва́съ, зако́нъ вѣ́чный въ ро́ды ва́шѧ: ꙗ҆́коже вы̀, (*та́кѡ) и҆ пришле́цъ да бꙋ́детъ пред̾ гдⷭ҇емъ:

¹⁵

для вас, громада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом;

¹⁶

зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ и҆ ѡ҆правда́нїе є҆ди́но да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ва́съ.

¹⁶

закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас.

¹⁷

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹⁷

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹⁸

глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, въ ню́же а҆́зъ ввождꙋ̀ ва́съ та́мѡ,

¹⁸

оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас,

¹⁹

и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ ꙗ҆́сте ѿ хлѣ́бѡвъ землѝ (*тоѧ̀), ѿложи́те оу҆ча́стїе во ѿдѣле́нїе гдⷭ҇ꙋ: нача́токъ тѣ́ста ва́шегѡ,

¹⁹

і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу;

²⁰

хлѣ́бъ ѿлꙋчи́те оу҆ча́стїе ѻ҆́ное: ꙗ҆́коже оу҆ча́стїе ѿ гꙋмна̀,

²⁰

від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току;

²¹

та́кѡ ѿдѣли́те то́й хлѣ́бъ, нача́токъ тѣ́ста ва́шегѡ, и҆ дади́те гдⷭ҇ꙋ оу҆ча́стїе въ ро́ды ва́шѧ.

²¹

від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші.

²²

Є҆гда́ же согрѣшитѐ и҆ не сотворитѐ всѣ́хъ за́повѣдїй си́хъ, и҆̀хже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю,

²²

Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві,

²³

ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ къ ва́мъ рꙋко́ю мѡѷсе́овою, ѿ днѐ въ ѻ҆́ньже повелѣ̀ гдⷭ҇ь къ ва́мъ, и҆ пото́мъ въ ро́ды ва́шѧ,

²³

всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, —

²⁴

и҆ бꙋ́детъ а҆́ще ѿ ѻ҆че́съ со́нма сотвори́тсѧ нево́лею, и҆ да сотвори́тъ ве́сь со́нмъ телца̀ є҆ди́наго непоро́чна ѿ волѡ́въ во всесожже́нїе, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ же́ртвꙋ сегѡ̀, и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀ по оу҆ставле́нїю, и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди:

²⁴

то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх;

²⁵

и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѿ все́мъ со́нмѣ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ нехотѣ́нїе є҆́сть: и҆ сі́и принесо́ша да́ръ сво́й, принесе́нїе гдⷭ҇ꙋ грѣха̀ ра́ди своегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, нехотѣ́нїй ра́ди свои́хъ,

²⁵

і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку;

²⁶

и҆ ѡ҆ста́витсѧ всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ лю́демъ нехотѣ́нное.

²⁶

і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково.

²⁷

А҆́ще же дꙋша̀ є҆ди́на не хотѧ́щи согрѣши́тъ, да приведе́тъ ко́зꙋ є҆ди́нꙋ є҆динолѣ́тнꙋ грѣха̀ ра́ди:

²⁷

Якщо ж один хто згрішить з невідання, то нехай принесе козу однолітню в жертву за гріх;

²⁸

и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ дꙋшѝ нехотѣ́вшей и҆ согрѣ́шшей нехотѣ́нїемъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́й, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆́й.

²⁸

і очистить священик душу, що зробила помилково гріх перед Господом, і очищена буде, і прощено буде їй;

²⁹

Насе́лникꙋ (*землѝ) сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ни́хъ, зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ и҆̀мъ, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ не хотѧ́щь.

²⁹

один закон нехай буде для вас, як для природного жителя з синів Ізраїлевих, так і для прибульця, який живе у вас, якщо хто зробить що помилково.

³⁰

И҆ дꙋша̀ ꙗ҆́же сотвори́тъ рꙋко́ю го́рдости ѿ тꙋзе́мєцъ и҆лѝ ѿ прише́лцєвъ, бг҃а сїѧ̀ разгнѣ́ваетъ, и҆ потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ:

³⁰

Якщо ж хто з тубільців, або з прибульців, зробить що зухвалою рукою, то він хулить Господа: знищиться душа та з народу свого,

³¹

ꙗ҆́кѡ сло́во гдⷭ҇не презрѣ̀ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ разсы́па, сотре́нїемъ да сотре́тсѧ дꙋша̀ та̀: и҆ грѣ́хъ є҆ѧ̀ на не́й.

³¹

бо слово Господнє він знехтував і заповідь Його порушив; знищиться душа та; гріх її на ній.

³²

И҆ бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы въ пꙋсты́ни, и҆ ѡ҆брѣто́ша мꙋ́жа собира́юща дрова̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный,

³²

Коли сини Ізраїлеві були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи;

³³

и҆ приведо́ша є҆го̀ ѡ҆брѣ́тшїи собира́юща дрова̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ,

³³

і привели його ті, які знайшли його, що збирав дрова [в день суботи] до Мойсея та Аарона і до всієї громади [синів Ізраїлевих];

³⁴

и҆ вверго́ша є҆го̀ въ темни́цꙋ: не совѣща́ша бо, что̀ сотворѧ́тъ є҆мꙋ̀.

³⁴

і посадили його під варту, тому що не було ще визначено, що слід з ним зробити.

³⁵

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: сме́ртїю да оу҆́мретъ человѣ́къ се́й, да побїе́те є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀.

³⁵

І сказав Господь Мойсеєві: повинен умерти чоловік цей; нехай поб’є його камінням уся громада поза станом.

³⁶

И҆ и҆зведо́ша є҆го̀ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀, и҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.

³⁶

І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею.

³⁷

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

³⁷

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

³⁸

глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши и҆̀мъ: и҆ да сотворѧ́тъ себѣ̀ рѧ̑сны на воскри́лїихъ ри́зъ свои́хъ въ ро́ды своѧ̑: и҆ возложи́те на рѧ̑сны воскри́лїй прѧде́нїе си́нее,

³⁸

оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни;

³⁹

и҆ бꙋ́детъ ва́мъ на рѧ́снахъ: и҆ оу҆́зрите и҆̀хъ, и҆ воспомѧне́те всѧ̑ за́пѡвѣди гдⷭ҇ни и҆ сотвори́те ѧ҆̀, и҆ не разврати́тесѧ в̾слѣ́дъ мы́слей свои́хъ и҆ в̾слѣ́дъ ѻ҆че́съ ва́шихъ, и҆́миже вы̀ соблꙋди́сте в̾слѣ́дъ и҆́хъ:

³⁹

і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства,

⁴⁰

ꙗ҆́кѡ да помѧне́те и҆ сотворитѐ всѧ̑ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ бꙋ́дете ст҃и бг҃ꙋ ва́шемꙋ:

⁴⁰

щоб ви пам’ятали і виконували всі заповіді Мої і були святі перед Богом вашим.

⁴¹

а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, бы́ти ва́мъ бг҃ъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.

⁴¹

Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом: Я Господь, Бог ваш.