Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ ви́дѣвъ валаа́мъ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ благословлѧ́ти і҆и҃лѧ, не и҆́де по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀ въ срѣ́тенїе волхвова́нїємъ, и҆ возвратѝ лицѐ своѐ въ пꙋсты́ню.
1
Валаам побачив, що Господу вгодно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, для волхвування, але обернувся лицем своїм до пустелі.
2
И҆ возве́дъ валаа́мъ ѻ҆́чи своѝ, оу҆зрѣ̀ і҆и҃лѧ ѡ҆полчи́вшасѧ по племенѡ́мъ: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на не́мъ.
2
І глянув Валаам і побачив Ізраїля, що стояв за колінами своїми, і був на ньому Дух Божий.
3
И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: глаго́летъ валаа́мъ, сы́нъ веѡ́ровъ, глаго́летъ человѣ́къ и҆́стиннѡ зрѧ́й,
3
І промовив він притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима,
4
глаго́летъ слꙋ́шаѧй словеса̀ крѣ́пкагѡ, и҆́же видѣ́нїе бж҃їе ви́дѣ во снѣ̀: ѿвє́рсты ѻ҆́чи є҆гѡ̀:
4
говорить той, хто чує слова Божі, який бачить видіння Всемогутнього; падає, але відкриті очі його:
5
ко́ль добрѝ до́ми твоѝ, і҆а́кѡве, и҆ кꙋ́щы твоѧ̑, і҆и҃лю:
5
які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю!
6
ꙗ҆́кѡ дꙋбра̑вы ѡ҆сѣнѧ́ющыѧ и҆ ꙗ҆́кѡ са́дїе при рѣка́хъ, и҆ ꙗ҆́кѡ кꙋ́щы, ꙗ҆̀же водрꙋзѝ гдⷭ҇ь, и҆ ꙗ҆́кѡ ке́дри при вода́хъ:
6
розстилаються вони, як долини, як сади біля річки, як дерева алое, насаджені Господом, як кедри біля вод;
7
и҆зы́детъ человѣ́къ ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆блада́етъ ꙗ҆зы̑ки мно́гими: и҆ возвы́ситсѧ па́че гѡ́га ца́рство є҆гѡ̀, и҆ возрасте́тъ ца́рство є҆гѡ̀:
7
поллється вода з відер його, і сі?м’я його буде, як великі води, перевершить Агага цар його і піднесеться царство його.
8
бг҃ъ и҆зведѐ є҆го̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, ꙗ҆́коже сла́ва є҆диноро́га є҆мꙋ̀: поѧ́стъ ꙗ҆зы́ки вра̑гъ свои́хъ и҆ то́лщы и҆́хъ и҆зможди́тъ, и҆ стрѣла́ми свои́ми оу҆стрѣли́тъ врага̀:
8
Бог вивів його з Єгипту, швидкість єдинорога в нього, пожирає народи, ворожі йому, роздроблює кістки їх і стрілами своїми уражає [ворога].
9
возле́гъ почѝ ꙗ҆́кѡ ле́въ и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ: кто̀ возбꙋ́дитъ є҆го̀; благословѧ́щїи тѧ̀ благослове́ни, и҆ проклина́ющїи тѧ̀ про́клѧти.
9
Схилився, лежить як лев і як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і хто проклинає тебе, проклятий!
10
И҆ разгнѣ́васѧ вала́къ на валаа́ма, и҆ плеснꙋ̀ рꙋка́ми свои́ми, и҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: клѧ́ти тѧ̀ врага̀ моего̀ призва́хъ, и҆ сѐ, благословлѧ́ѧ благослови́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ тре́тїе:
10
І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє;
11
нн҃ѣ оу҆̀бо бѣжѝ на мѣ́сто своѐ: реко́хъ, почтꙋ́ тѧ: и҆ нн҃ѣ лиши́ тѧ гдⷭ҇ь сла́вы.
11
отже, тікай у своє місце; я хотів ушанувати тебе, але ось, Господь позбавляє тебе чести.
12
И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: и҆ послѡ́мъ твои̑мъ, и҆̀хже посла́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀, не реко́хъ ли, глаго́лѧ:
12
І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене:
13
а҆́ще мѝ да́стъ вала́къ хра́минꙋ свою̀ по́лнꙋ сребра̀ и҆ зла́та, не могꙋ̀ престꙋпи́ти сло́ва бж҃їѧ, є҆́же сотвори́ти є҆̀ ѕло̀ и҆лѝ добро̀ ѿ менє̀ сама́гѡ: є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ мѝ бг҃ъ, сїѧ̑ возглаго́лю;
13
«хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити»?
14
и҆ нн҃ѣ, сѐ, и҆дꙋ̀ до мѣ́ста своегѡ̀: грѧдѝ, присовѣ́тꙋю тебѣ̀, что̀ сотворѧ́тъ лю́дїе сі́и лю́демъ твои̑мъ, въ послѣ̑днѧѧ дни̑.
14
Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом.
15
И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: глаго́летъ валаа́мъ сы́нъ веѡ́ровъ, глаго́летъ человѣ́къ и҆́стиннѡ зрѧ́й,
15
І промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима,
16
слы́шай словеса̀ бж҃їѧ, оу҆мѣ́ѧ оу҆мѣ́нїе вы́шнѧгѡ и҆ видѣ́нїе бж҃їе ви́дѣвый во снѣ̀: ѿвє́рсты ѻ҆́чи є҆гѡ̀:
16
говорить той, хто чує слова Божі, хто має видіння від Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але відкриті очі його.
17
покажꙋ̀ є҆мꙋ̀, и҆ не нн҃ѣ: оу҆блажа́ю, и҆ не приближа́етсѧ: возсїѧ́етъ ѕвѣзда̀ ѿ і҆а́кѡва, и҆ воста́нетъ человѣ́къ ѿ і҆и҃лѧ и҆ погꙋби́тъ кнѧ̑зи мѡави̑тскїѧ, и҆ плѣни́тъ всѧ̑ сы́ны си́ѳѡвы:
17
Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових.
18
и҆ бꙋ́детъ є҆дѡ́мъ наслѣ́дїе, и҆ бꙋ́детъ наслѣ́дїе и҆са́ѵъ вра́гъ є҆гѡ̀, и҆ і҆и҃ль сотворѝ крѣ́пость:
18
Едом буде під володінням, Сеїр буде під володінням ворогів своїх, а Ізраїль явить силу свою.
19
и҆ воста́нетъ ѿ і҆а́кѡва, и҆ погꙋби́тъ спаса́емаго ѿ гра́да.
19
Той, хто вийде від Якова, заволодіє і знищить те, що залишилося від міста.
20
И҆ ви́дѣвъ а҆мали́ка и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: нача́ло ꙗ҆зы́кѡвъ а҆мали́къ, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ поги́бнетъ.
20
І побачив він Амалика, і промовив притчу свою і сказав: перший з народів Амалик, але кінець його — загибель.
21
И҆ ви́дѣвъ кенео́на и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: си́льно селе́нїе твоѐ: и҆ а҆́ще положи́ши на ка́мени гнѣздо̀ твоѐ,
21
І побачив він кенеїв, і промовив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі покладене гніздо твоє;
22
и҆ а҆́ще бꙋ́детъ веѡ́рꙋ гнѣздо̀ кова́рства, а҆ссѷрі́ане плѣнѧ́тъ тѧ̀.
22
але зруйнований буде Каїн, і недовго до того, що Ассур поведе тебе в полон.
23
И҆ ви́дѣвъ ѡ҆́га и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: го́ре, го́ре, кто̀ жи́въ бꙋ́детъ, є҆гда̀ положи́тъ бг҃ъ сїѧ̑;
23
І [побачивши Ога,] промовив притчу свою і сказав: горе, [горе,] хто уціліє, коли наведе це Бог!
24
и҆ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ рꙋ́къ китїе́йскихъ, и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ а҆ссꙋ́ра, и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ є҆вре́ѡвъ, и҆ са́ми вкꙋ́пѣ поги́бнꙋтъ.
24
прийдуть кораблі від Киттима, й упокорять Ассура, й упокорять Евера; але і їм загибель!
25
И҆ воста́въ валаа́мъ ѿи́де, возврати́всѧ на мѣ́сто своѐ: и҆ вала́къ ѿи́де къ себѣ̀.
25
І встав Валаам і пішов назад у своє місце, а Валак також пішов своєю дорогою.