Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава́ а҃
1
(Заⷱ҇ ©л҃е҃.) Па́ѵелъ и҆ тїмоѳе́й, рабѝ і҆и҃съ хрⷭ҇тѡ́вы, всѣ̑мъ ст҃ы̑мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ сꙋ́щымъ въ фїлі́ппѣхъ, съ є҆пі́скѡпы и҆ дїа́кѡны:
1
Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, всім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филипах, з єпископами і дияконами:
2
блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀.
2
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3
Благодарю̀ бг҃а моего̀ ѡ҆ все́й па́мѧти ва́шей,
3
Дякую Богові моєму при всякій згадці про вас,
4
всегда̀ во всѧ́цѣй моли́твѣ мое́й за всѣ́хъ ва́съ съ ра́достїю моли́твꙋ мою̀ творѧ̀,
4
завжди у кожній молитві моїй про всіх вас, приносячи з радістю молитву мою,
5
ѡ҆ ѻ҆бще́нїи ва́шемъ въ бл҃говѣствова́нїе ѿ пе́рвагѡ днѐ да́же и҆ донн҃ѣ,
5
за вашу участь у благовістуванні від першого дня аж донині,
6
надѣ́ѧвсѧ на сїѐ и҆́стое, ꙗ҆́кѡ начны́й дѣ́ло бл҃го въ ва́съ соверши́тъ є҆̀ да́же до днѐ і҆и҃съ хрⷭ҇то́ва:
6
будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа,
7
ꙗ҆́коже є҆́сть пра́ведно мнѣ̀ сїѐ мꙋ́дрствовати ѡ҆ всѣ́хъ ва́съ, за є҆́же и҆мѣ́ти мѝ въ се́рдцы ва́съ, во оу҆́захъ мои́хъ и҆ во ѿвѣ́тѣ и҆ и҆звѣще́нїи бл҃говѣ́стїѧ, соѻ́бщникѡвъ мнѣ̀ блгⷣти всѣ́хъ ва́съ сꙋ́щихъ.
7
як і належить мені думати про всіх вас, бо я маю вас у серці у кайданах моїх, при захисті та утвердженні благовістя, вас усіх, як співучасників моїх у благодаті.
8
(Заⷱ҇ ©л҃ѕ҃.) Свидѣ́тель бо мѝ є҆́сть бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ люблю̀ всѣ́хъ ва́съ по млⷭ҇ти і҆и҃съ хрⷭ҇то́вѣ [оу҆тро́бою і҆и҃съ хрⷭ҇то́вою]:
8
Бог — свідок, що я люблю всіх вас любов’ю Ісуса Христа
9
и҆ ѡ҆ се́мъ молю́сѧ, да любо́вь ва́ша є҆щѐ па́че и҆ па́че и҆збы́точествꙋетъ въ ра́зꙋмѣ и҆ во всѧ́цѣмъ чꙋ́вствїи,
9
і молюся за те, щоб любов ваша ще більше і більше зростала в пізнанні та всякому почутті,
10
во є҆́же и҆скꙋша́ти ва́мъ лꙋ̑чшаѧ, да бꙋ́дете чи́сти и҆ непреткнове́нни въ де́нь хрⷭ҇то́въ,
10
щоб, пізнаючи те, що краще, ви були чисті і не спіткнулися в день Христа,
11
и҆спо́лнени плодѡ́въ пра́вды і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, въ сла́вꙋ и҆ похвалꙋ̀ бж҃їю.
11
наповнені плодами праведности Ісусом Христом, на славу і похвалу Божу.
12
(Заⷱ҇ ©л҃з҃.) Разꙋмѣ́ти же хощꙋ̀ ва́мъ, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆̀же ѡ҆ мнѣ̀ па́че во оу҆спѣ́хъ бл҃говѣствова́нїѧ прїидо́ша,
12
Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило більшому успіху благовістя,
13
ꙗ҆́кѡ оу҆́зы моѧ̑ ꙗ҆влє́нны ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ бы́ша во все́мъ сꙋди́щи и҆ въ про́чихъ всѣ́хъ,
13
бо моє ув’язнення за Христа стало відомим усій преторії та всім іншим,
14
и҆ мно́жайшїи бра́тїѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, надѣ́ѧвшїисѧ ѡ҆ оу҆́захъ мои́хъ, па́че дерза́ютъ без̾ стра́ха сло́во бж҃їе глаго́лати.
14
і більшість з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже.
15
Нѣ́цыи оу҆́бѡ по за́висти и҆ ре́вности, дрꙋзі́и же и҆ за благоволе́нїе хрⷭ҇та̀ проповѣ́даютъ:
15
Деякі, правда, через заздрощі і суперництво, а інші з доброї волі Христа проповідують.
16
ѻ҆́ви оу҆́бѡ ѿ рве́нїѧ хрⷭ҇та̀ возвѣща́ютъ нечи́стѣ, мнѧ́ще печа́ль нанестѝ оу҆́замъ мои̑мъ:
16
Одні з суперництва проповідують Христа не чисто, думаючи збільшити тягар кайданів моїх,
17
ѻ҆́ви же ѿ любвѐ, вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ во ѿвѣ́тѣ бл҃говѣствова́нїѧ лежꙋ̀ [во ѿвѣ́тъ бл҃говѣствова́нїѧ оу҆чине́нъ є҆́смь].
17
а інші — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовістя.
18
Что̀ оу҆́бѡ; Ѻ҆ба́че всѧ́цѣмъ ѡ҆́бразомъ, а҆́ще вино́ю [лицемѣ́рїемъ], а҆́ще и҆́стиною хрⷭ҇то́съ проповѣ́даемь є҆́сть, и҆ ѡ҆ се́мъ ра́дꙋюсѧ, но и҆ возра́дꙋюсѧ:
18
Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано або щиро, я й тому радію і радітиму,
19
вѣ́мъ бо, ꙗ҆́кѡ сїѐ сбꙋ́детсѧ мѝ во спⷭ҇нїе ва́шею моли́твою и҆ подаѧ́нїемъ дх҃а і҆и҃съ хрⷭ҇то́ва,
19
бо знаю, що це послужить мені на спасіння за вашою молитвою і співдіянням Духа Ісуса Христа,
20
по ча́ѧнїю и҆ оу҆пова́нїю моемꙋ̀, (Заⷱ҇ ©л҃и҃.) ꙗ҆́кѡ ни ѡ҆ є҆ди́нѣмъ же постыжꙋ́сѧ, но во всѧ́цѣмъ дерзнове́нїи, ꙗ҆́коже всегда̀, и҆ нн҃ѣ возвели́читсѧ хрⷭ҇то́съ въ тѣ́лѣ мое́мъ, а҆́ще живото́мъ, а҆́ще ли сме́ртїю.
20
при впевненості й надії моїй, що я ні в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновенні і тепер, як і завжди, возвеличиться Христос у тілі моєму, чи то життям, чи смертю.
21
Мнѣ́ бо є҆́же жи́ти, хрⷭ҇то́съ, и҆ є҆́же оу҆мре́ти, приѡбрѣ́тенїе (є҆́сть).
21
Бо для мене життя — Христос, і смерть — надбання.
22
А҆́ще же, є҆́же жи́ти (мѝ) тѣ́ломъ, сїѐ мнѣ̀ пло́дъ дѣ́ла: и҆ что̀ и҆зво́лю, не вѣ́мъ.
22
Якщо ж життя у плоті дає плід моєму ділу, то не знаю, що обрати;
23
Ѡ҆бдержи́мь же є҆́смь ѿ ѻ҆бою̀, жела́нїе и҆мы́й разрѣши́тисѧ и҆ со хрⷭ҇то́мъ бы́ти, мно́гѡ па́че лꙋ́чше:
23
вабить мене те й інше: маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще;
24
а҆ є҆́же пребыва́ти во пло́ти, нꙋ́жнѣйше (є҆́сть) ва́съ ра́ди.
24
а залишатися в плоті потрібніше для вас.
25
И҆ сїѐ и҆звѣ́стнѣ вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋ и҆ спребꙋ́дꙋ ва́мъ всѣ̑мъ въ ва́шъ оу҆спѣ́хъ и҆ ра́дость вѣ́ры,
25
І я певно знаю, що зостанусь і буду з усіма вами для вашого успіху й радости у вірі,
26
ꙗ҆́кѡ да похвала̀ ва́ша и҆збы́точествꙋетъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ во мнѣ̀, мои́мъ прише́ствїемъ па́ки къ ва́мъ.
26
щоб похвала ваша у Христі Ісусі примножилася через мене, при моєму другому приході до вас.
27
(Заⷱ҇ ©л҃ѳ҃.) То́чїю досто́йнѣ бл҃говѣствова́нїю хрⷭ҇то́вꙋ жи́телствꙋйте, да а҆́ще прише́дъ и҆ ви́дѣвъ ва́съ, а҆́ще и҆ не сы́й оу҆ ва́съ, оу҆слы́шꙋ ꙗ҆̀же ѡ҆ ва́съ, ꙗ҆́кѡ (и҆́стиною) стоитѐ во є҆ди́нѣмъ дꙋ́сѣ, и҆ є҆динодꙋ́шнѣ сподвиза́ющесѧ по вѣ́рѣ бл҃говѣствова́нїѧ (во́лею),
27
Тільки живіть достойно благовістя Христового, щоб мені, чи прийду я і побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську.
28
и҆ не коле́блющесѧ ни ѡ҆ є҆ди́нѣмъ же ѿ сопроти́вныхъ: є҆́же тѣ̑мъ оу҆́бѡ є҆́сть ꙗ҆вле́нїе поги́бели, ва́мъ же спⷭ҇нїѧ. И҆ сїѐ ѿ бг҃а:
28
Hе лякайтесь ні в чому противників; це для них ознака погибелі, а для вас — спасіння. І це від Бога,
29
ꙗ҆́кѡ ва́мъ дарова́сѧ, є҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, не то́кмѡ є҆́же въ него̀ вѣ́ровати, но и҆ є҆́же по не́мъ страда́ти,
29
тому що вам дано ради Христа не тільки вірувати в Hього, але й страждати за Hього,
30
то́йже по́двигъ и҆мꙋ́ще, ꙗ҆ко́въ же во мнѣ̀ ви́дѣсте и҆ нн҃ѣ слы́шите ѡ҆ мнѣ̀.
30
таким самим подвигом, який ви бачили в мені і нині чуєте про мене.
Глава́ в҃
1
А҆́ще оу҆̀бо ко́е оу҆тѣше́нїе ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, (и҆лѝ) а҆́ще ка́ѧ оу҆тѣ́ха любвѐ, а҆́ще ко́е ѻ҆бще́нїе дꙋ́ха, а҆́ще ко́е милосе́рдїе и҆ щедрѡ́ты,
1
Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість,
2
и҆спо́лните мою̀ ра́дость, да то́жде мꙋ́дрствꙋете, тꙋ́ же любо́вь и҆мꙋ́ще, є҆динодꙋ́шни, є҆диномꙋ́дренни:
2
то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi;
3
ничто́же по рве́нїю и҆лѝ тщесла́вїю, но смиреномⷣрїемъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га че́стїю бо́лша себє̀ творѧ́ще.
3
нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе.
4
Не свои́хъ сѝ кі́йждо, но и҆ дрꙋ́жнихъ кі́йждо смотрѧ́йте.
4
Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,
5
(Заⷱ҇ ©м҃.) Сїе́ бо да мꙋ́дрствꙋетсѧ въ ва́съ, є҆́же и҆ во хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ:
5
бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі:
6
и҆́же, во ѡ҆́бразѣ бж҃їи сы́й, не восхище́нїемъ непщева̀ бы́ти ра́венъ бг҃ꙋ:
6
Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚
7
но себѐ оу҆ма́лилъ [и҆стощи́лъ], зра́къ раба̀ прїи́мъ, въ подо́бїи человѣ́честѣмъ бы́въ, и҆ ѡ҆́бразомъ ѡ҆брѣ́тесѧ ꙗ҆́коже человѣ́къ:
7
але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;
8
смири́лъ себѐ, послꙋшли́въ бы́въ да́же до сме́рти, сме́рти же крⷭ҇тныѧ.
8
упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної.
9
Тѣ́мже и҆ бг҃ъ є҆го̀ превознесѐ и҆ дарова̀ є҆мꙋ̀ и҆́мѧ, є҆́же па́че всѧ́кагѡ и҆́мене,
9
Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,
10
да ѡ҆ и҆́мени і҆и҃совѣ всѧ́ко колѣ́но поклони́тсѧ нбⷭ҇ныхъ и҆ земны́хъ и҆ преиспо́днихъ,
10
щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних
11
и҆ всѧ́къ ѧ҆зы́къ и҆сповѣ́сть, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ въ сла́вꙋ бг҃а ѻ҆ц҃а̀.
11
і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
12
(Заⷱ҇ ©м҃а҃.) Тѣ́мже, возлю́бленнїи моѝ, ꙗ҆́коже всегда̀ послꙋ́шасте менє̀, не ꙗ҆́коже въ прише́ствїи мое́мъ то́чїю, но нн҃ѣ мно́гѡ па́че во ѿше́ствїи мое́мъ, со стра́хомъ и҆ тре́петомъ своѐ спⷭ҇нїе содѣва́йте:
12
Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння;
13
бг҃ъ бо є҆́сть дѣ́йствꙋѧй въ ва́съ и҆ є҆́же хотѣ́ти и҆ є҆́же дѣ́ѧти ѡ҆ бл҃говоле́нїи.
13
тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.
14
Всѧ̑ твори́те без̾ ропта́нїѧ и҆ размышле́нїѧ,
14
Усе робіть без нарікання й сумніву,
15
да бꙋ́дете непови́нни и҆ цѣ́ли, ча̑да бж҃їѧ непорѡ́чна посредѣ̀ ро́да стропти́ва и҆ развраще́на, въ ни́хже ꙗ҆влѧ́етесѧ ꙗ҆́коже свѣти̑ла въ мі́рѣ,
15
щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,
16
сло́во живо́тно придержа́ще, въ похвалꙋ̀ мнѣ̀ въ де́нь хрⷭ҇то́въ, (Заⷱ҇ ©м҃в҃.) ꙗ҆́кѡ не вотщѐ теко́хъ, ни вотщѐ трꙋди́хсѧ.
16
зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився.
17
Но а҆́ще и҆ жре́нъ быва́ю ѡ҆ же́ртвѣ и҆ слꙋ́жбѣ вѣ́ры ва́шеѧ, ра́дꙋюсѧ и҆ сора́дꙋюсѧ всѣ̑мъ ва́мъ:
17
Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам.
18
та́кожде и҆ вы̀ ра́дꙋйтесѧ и҆ сора́дꙋйтесѧ мнѣ̀.
18
Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.
19
Оу҆пова́ю же ѡ҆ гдⷭ҇ѣ і҆и҃сѣ тїмоѳе́а вско́рѣ посла́ти къ ва́мъ, да и҆ а҆́зъ благодꙋ́шствꙋю, оу҆вѣ́дѣвъ ꙗ҆̀же ѡ҆ ва́съ.
19
Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.
20
Ни є҆ди́нагѡ бо и҆́мамъ равнодꙋ́шна, и҆́же прⷭ҇нѣе ѡ҆ ва́съ попече́тсѧ:
20
Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.
21
вси́ бо свои́хъ сѝ и҆́щꙋтъ, (а҆) не ꙗ҆̀же хрⷭ҇та̀ і҆и҃са.
21
Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
22
И҆скꙋ́сство же є҆гѡ̀ зна́ете, занѐ ꙗ҆́коже ѻ҆тцꙋ̀ ча́до, со мно́ю порабо́талъ въ бл҃говѣ́стїи.
22
А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні.
23
Сего́ же оу҆̀бо оу҆пова́ю посла́ти а҆́бїе, повнегда̀ оу҆вѣ́мъ ꙗ҆̀же ѡ҆ мнѣ̀.
23
Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.
24
(Заⷱ҇ ©м҃г҃.) Надѣ́юсѧ же ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, ꙗ҆́кѡ и҆ са́мъ ско́рѡ прїидꙋ̀ къ ва́мъ.
24
Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.
25
Потре́бнѣе же возмнѣ́хъ є҆пафроді́та бра́та и҆ споспѣ́шника и҆ сво́инника моего̀, ва́шего же посла́нника и҆ слꙋжи́телѧ потре́бѣ мое́й, посла́ти къ ва́мъ,
25
А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,
26
поне́же жела́нїемъ жела́ше ви́дѣти всѣ́хъ ва́съ, и҆ тꙋжа́ше, занѐ слы́шасте, ꙗ҆́кѡ болѣ̀.
26
бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.
27
И҆́бо болѣ̀ бли́з̾ сме́рти: но бг҃ъ поми́лова є҆го̀, не є҆го́ же то́кмѡ, но и҆ менѐ, да не ско́рбь на ско́рбь прїимꙋ̀.
27
Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі.
28
Скорѣ́е оу҆̀бо посла́хъ є҆го̀, да ви́дѣвше є҆го̀ па́ки, возра́дꙋетесѧ, и҆ а҆́зъ безпеча́ленъ пребꙋ́дꙋ.
28
Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений.
29
Прїими́те оу҆̀бо є҆го̀ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ со всѧ́кою ра́достїю, и҆ такѡвы́ѧ чє́стны и҆мѣ́йте,
29
Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані,
30
занѐ за дѣ́ло хрⷭ҇то́во да́же до сме́рти прибли́жисѧ, понꙋ́дивъ себѐ вседꙋ́шнѡ [презрѣ́въ дꙋ́шꙋ свою̀], да и҆спо́лнитъ ва́ше лише́нїе слꙋ́жбы ꙗ҆́же ко мнѣ̀.
30
бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.
Глава́ г҃
1
(Заⷱ҇ ©м҃д҃.) Про́чее же, бра́тїе моѧ̑, ра́дꙋйтесѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ. Та̑ѧжде (бо) писа́ти ва́мъ, мнѣ̀ оу҆́бѡ нелѣ́ностно, ва́мъ же тве́рдо.
1
Втім, браття мої, радуйтесь у Господі. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.
2
Блюди́тесѧ ѿ псѡ́въ, блюди́тесѧ ѿ ѕлы́хъ дѣ́лателей, блюди́тесѧ ѿ сѣче́нїѧ:
2
Стережіться псів, стережіться лихих працівників, стережіться обрізання,
3
мы́ бо є҆смы̀ ѡ҆брѣ́занїе, и҆̀же дꙋ́хомъ бг҃ꙋ слꙋ́жимъ и҆ хва́лимсѧ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, а҆ не въ пло́ти надѣ́емсѧ:
3
бо обрізання — ми, що служимо Богові духом і хвалимось Ісусом Христом, а не надіємось на плоть.
4
и҆́бо и҆ а҆́зъ и҆мѣ́ю надѣ́ѧнїе та́кожде во пло́ти. А҆́ще кто̀ и҆́нъ мни́тъ надѣ́ѧтисѧ во пло́ти, а҆́зъ па́че,
4
Хоч я можу надіятись і на плоть. Якщо хто інший думає надіятись на плоть, то я більше,
5
ѡ҆брѣ́занъ ѻ҆смодне́внѡ, ѿ ро́да і҆и҃лева, колѣ́на венїамі́нова, є҆вре́инъ ѿ є҆врє́й, по зако́нꙋ фарїсе́й,
5
обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за законом фарисей,
6
по ре́вности гони́хъ цр҃ковь бж҃їю, по пра́вдѣ зако́ннѣй бы́въ непоро́ченъ.
6
за ревністю — гонитель Церкви Божої, за правдою законною — непорочний.
7
Но ꙗ҆̀же мѝ бѧ́хꙋ приѡбрѣ́тєнїѧ, сїѧ̑ вмѣни́хъ хрⷭ҇та̀ ра́ди тщетꙋ̀.
7
Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за ніщо.
8
Но оу҆̀бо вмѣнѧ́ю всѧ̑ тщетꙋ̀ бы́ти за превосходѧ́щее разꙋмѣ́нїе хрⷭ҇та̀ і҆и҃са гдⷭ҇а моегѡ̀, (Заⷱ҇ ©м҃е҃.) є҆гѡ́же ра́ди всѣ́хъ ѡ҆тщети́хсѧ, и҆ вмѣнѧ́ю всѧ̑ оу҆ме́ты бы́ти, да хрⷭ҇та̀ приѡбрѧ́щꙋ
8
Та і все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Hього я від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа
9
и҆ ѡ҆брѧ́щꙋсѧ въ не́мъ, не и҆мы́й моеѧ̀ пра́вды, ꙗ҆́же ѿ зако́на, но ꙗ҆́же вѣ́рою (і҆и҃съ) хрⷭ҇то́вою, сꙋ́щꙋю ѿ бг҃а пра́вдꙋ въ вѣ́рѣ:
9
і знайтись у Hьому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога за вірою;
10
ꙗ҆́кѡ [є҆́же] разꙋмѣ́ти є҆го̀, и҆ си́лꙋ воскрⷭ҇нїѧ є҆гѡ̀, и҆ соѻбще́нїе стрⷭ҇те́й є҆гѡ̀, соѡбразꙋ́ѧсѧ см҃рти є҆гѡ̀,
10
щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його,
11
а҆́ще ка́кѡ дости́гнꙋ въ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ.
11
щоб досягти воскресіння мертвих.
12
Не занѐ оу҆жѐ достиго́хъ, и҆лѝ оу҆жѐ соверши́хсѧ: гоню́ же, а҆́ще и҆ пости́гнꙋ, ѡ҆ не́мже и҆ постиже́нъ бы́хъ ѿ хрⷭ҇та̀ і҆и҃са.
12
Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Ісус.
13
Бра́тїе, а҆́зъ себѐ не оу҆̀ помышлѧ́ю дости́гша: є҆ди́но же, за̑днѧѧ оу҆́бѡ забыва́ѧ, въ прє́днѧѧ же простира́ѧсѧ,
13
Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед.
14
со оу҆се́рдїемъ гоню̀ [къ намѣ́ренномꙋ текꙋ̀], къ по́чести вы́шнѧгѡ зва́нїѧ бж҃їѧ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
14
Прагну до мети, до почести вишнього покликання Божого в Христі Ісусі,
15
Є҆ли́цы оу҆̀бо соверше́нни, сїѐ да мꙋ́дрствꙋимъ: и҆ є҆́же а҆́ще и҆́но что̀ мы́слите, и҆ сїѐ бг҃ъ ва́мъ ѿкры́етъ.
15
отже, хто з вас довершений, так повинен думати; якщо ж ви про щось інакше думаєте, то і це Бог вам відкриє.
16
Ѻ҆ба́че въ не́же достиго́хомъ, то́же да мꙋ́дрствꙋемъ и҆ тѣ́мже пра́виломъ жи́телствꙋемъ.
16
Втім, чого ми досягли, так і повинні думати і за тим правилом жити.
17
Подо́бни мѝ быва́йте, бра́тїе, и҆ смотрѧ́йте та́кѡ ходѧ́щыѧ, ꙗ҆́коже и҆́мате ѡ҆́бразъ на́съ.
17
Hаслідуйте, браття, мене і дивіться на тих, що діють за образом, який маєте в нас.
18
Мно́зи бо хо́дѧтъ, и҆̀хже мно́гажды глаго́лахъ ва́мъ, нн҃ѣ же и҆ пла́чѧ глаго́лю, врагѝ крⷭ҇та̀ хрⷭ҇то́ва:
18
Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навіть із сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Христового.
19
и҆̀мже кончи́на поги́бель, и҆̀мже бо́гъ чре́во, и҆ сла́ва въ стꙋдѣ̀ и҆́хъ, и҆̀же земна̑ѧ мꙋ́дрствꙋютъ.
19
Кінець їхній — погибель, бог їхній — черево, і слава їхня — в соромі, вони думають про земне.
20
(Заⷱ҇ ©м҃ѕ҃.) На́ше бо житїѐ на нб҃сѣ́хъ є҆́сть, ѿѻнꙋ́дꙋже и҆ сп҃си́телѧ жде́мъ, гдⷭ҇а (на́шего) і҆и҃са хрⷭ҇та̀,
20
А наше життя — на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа,
21
и҆́же преѡбрази́тъ тѣ́ло смире́нїѧ на́шегѡ, ꙗ҆́кѡ бы́ти семꙋ̀ соѡбра́знꙋ тѣ́лꙋ сла́вы є҆гѡ̀, по дѣ́йствꙋ є҆́же возмога́ти є҆мꙋ̀ и҆ покори́ти себѣ̀ всѧ́чєскаѧ.
21
Який перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все.
Глава́ д҃
1
Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑ возлю́блєннаѧ и҆ вождєлѣ́ннаѧ, ра́досте и҆ вѣ́нче мо́й, та́кѡ сто́йте ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, возлю́бленнїи.
1
Отже, браття мої улюблені й жадані, радість і вінець мій, стійте так у Господі, улюблені.
2
Є҆ѵо́дїю молю̀ и҆ сѷнтѵ́хїю молю̀ то́жде мꙋ́дрствовати ѡ҆ гдⷭ҇ѣ:
2
Благаю Єводію, благаю й Синтихію мислити те саме в Господі.
3
є҆́й, молю̀ и҆ тебѐ, сꙋпрꙋ́жниче прⷭ҇ный, споспѣ́шествꙋй и҆̀мъ, ꙗ҆̀же во бл҃говѣствова́нїи сподвиза́шасѧ со мно́ю и҆ съ кли́ментомъ и҆ съ про́чими споспѣ̑шники мои́ми, и҆́хже и҆мена̀ въ кни́гахъ живо́тныхъ.
3
Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що в благовісті працювали разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена — в книзі життя.
4
(Заⷱ҇ ©м҃з҃.) Ра́дꙋйтесѧ всегда̀ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ: и҆ па́ки рекꙋ̀: ра́дꙋйтесѧ.
4
Радійте завжди в Господі, і ще кажу: радійте.
5
Кро́тость ва́ша разꙋ́мна да бꙋ́детъ всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ. Гдⷭ҇ь бли́з̾.
5
Лагідність ваша нехай буде відома всім людям. Господь близько.
6
Ни ѡ҆ че́мже пецы́тесѧ, но во все́мъ моли́твою и҆ моле́нїемъ со благодаре́нїемъ прошє́нїѧ ва̑ша да сказꙋ́ютсѧ къ бг҃ꙋ:
6
Hе турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом,
7
и҆ ми́ръ бж҃їй, превосходѧ́й всѧ́къ оу҆́мъ, да соблюде́тъ сердца̀ ва̑ша и҆ разꙋмѣ̑нїѧ ва̑ша ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
7
і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі.
8
Про́чее же, бра́тїе (моѧ̑), є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́стинна, є҆ли̑ка чтⷭ҇на, є҆ли̑ка првⷣна, є҆ли̑ка пречⷭ҇та, є҆ли̑ка прелюбє́зна, є҆ли̑ка доброхва̑льна, а҆́ще ка́ѧ добродѣ́тель и҆ а҆́ще ка́ѧ похвала̀, сїѧ̑ помышлѧ́йте.
8
Hарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте.
9
И҆̀мже и҆ наꙋчи́стесѧ, и҆ прїѧ́сте, и҆ слы́шасте, и҆ ви́дѣсте во мнѣ̀, сїѧ̑ твори́те: и҆ бг҃ъ ми́ра бꙋ́детъ съ ва́ми.
9
Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені, те виконуйте, — і Бог миру буде з вами.
10
(Заⷱ҇ ©м҃и҃.) Возра́довахсѧ же ѡ҆ гдⷭ҇ѣ вельмѝ, ꙗ҆́кѡ оу҆жѐ когда̀ воспомѧнꙋ́сте пещи́сѧ ѡ҆ мнѣ̀: поне́же и҆ печа́стесѧ, но непого́днымъ [неꙋдо́бнымъ] вре́менемъ ѡ҆бдержа́стесѧ.
10
Я дуже зрадів у Господі, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви і раніше турбувались, але вам не сприяли обставини.
11
Не ꙗ҆́кѡ по скꙋ́дости глаго́лю: а҆́зъ бо навыко́хъ, въ ни́хже є҆́смь, дово́ленъ бы́ти:
11
Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є,
12
вѣ́мъ и҆ смири́тисѧ, вѣ́мъ и҆ и҆збы́точествовати: во все́мъ и҆ во всѣ́хъ навыко́хъ, и҆ насыща́тисѧ и҆ а҆лка́ти, и҆ и҆збы́точествовати и҆ лиша́тисѧ.
12
умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках.
13
Всѧ̑ могꙋ̀ ѡ҆ оу҆крѣплѧ́ющемъ мѧ̀ (і҆и҃сѣ) хрⷭ҇тѣ̀.
13
Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює.
14
Ѻ҆ба́че до́брѣ сотвори́сте, сприѡбщи́вшесѧ печа́ли мое́й.
14
А втім, ви добре зробили, взявши участь у моїй скорботі.
15
Вѣ́сте же и҆ вы̀, фїлїпписі́ане, ꙗ҆́кѡ въ нача́лѣ бл҃говѣствова́нїѧ, є҆гда̀ и҆зыдо́хъ ѿ македо́нїи, ни є҆ди́на мѝ цр҃ковь ѡ҆бщева́сѧ въ сло́во даѧ́нїѧ и҆ прїѧ́тїѧ, то́чїю вы̀ є҆ди́ни:
15
Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовістя, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крім вас одних;
16
ꙗ҆́кѡ и҆ въ солꙋ́нь и҆ є҆ди́ною и҆ два́щи въ тре́бованїе (моѐ) посла́сте мѝ.
16
ви й до Солуня і раз і два присилали мені на потреби.
17
Не ꙗ҆́кѡ и҆щꙋ̀ даѧ́нїѧ, но и҆щꙋ̀ плода̀ мно́жащагѡсѧ въ сло́во ва́ше [въ по́льзꙋ ва́шꙋ].
17
Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу.
18
Прїѧ́хъ же всѧ̑ и҆ и҆збы́точествꙋю: и҆спо́лнихсѧ, прїе́мь ѿ є҆пафроді́та пѡ́сланнаѧ ѿ ва́съ, воню̀ благоꙋха́нїѧ, же́ртвꙋ прїѧ́тнꙋ, бл҃гоꙋго́днꙋ бг҃ꙋ.
18
Я одержав усе і маю з достатком; я задоволений, одержавши від Епафродита надіслане вами, як запашне куріння, жертву приємну, благоугодну Богові.
19
Бг҃ъ же мо́й да и҆спо́лнитъ всѧ́кое тре́бованїе ва́ше по бога́тствꙋ своемꙋ̀ въ сла́вѣ, ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ.
19
Бог мій нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Ісусом.
20
Бг҃ꙋ же и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀ на́шемꙋ сла́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.
20
Богові ж і Отцеві нашому слава на віки віків. Амінь.
21
Цѣлꙋ́йте всѧ́каго ст҃а ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ. Цѣлꙋ́ютъ вы̀ сꙋ̑щаѧ со мно́ю бра́тїѧ.
21
Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас усі браття, що перебувають зі мною.
22
Цѣлꙋ́ютъ вы̀ ст҃і́и всѝ, па́че же и҆̀же ѿ ке́сарева до́мꙋ.
22
Вітають вас усі святі‚ а найбільше з Кесаревого дому.
23
Блгⷣть гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ со всѣ́ми ва́ми. А҆ми́нь.
23
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.