Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Любѧ́й наказа́нїе лю́битъ чꙋ́вство: ненави́дѧй же ѡ҆бличе́нїѧ безꙋ́менъ.
1
Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас.
2
Лꙋ́чше ѡ҆брѣты́й блгⷣть ѿ гдⷭ҇а бг҃а: мꙋ́жъ же законопрестꙋ́пенъ премолча́нъ бꙋ́детъ.
2
Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить.
3
Не и҆спра́витсѧ человѣ́къ ѿ беззако́ннагѡ: корє́нїѧ же првⷣныхъ не ѿи́мꙋтсѧ.
3
Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий.
4
Жена̀ мꙋ́жественнаѧ вѣне́цъ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀: ꙗ҆́коже въ дре́вѣ че́рвь, та́кѡ мꙋ́жа погꙋблѧ́етъ жена̀ ѕлотво́рнаѧ.
4
Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого; а ганебна — як гниль у кістках його.
5
Мы̑сли првⷣныхъ сꙋдбы̑: оу҆правлѧ́ютъ же нечести́вїи лє́сти.
5
Помисли праведних — правда, а задуми нечестивих — підступність.
6
Словеса̀ нечести́выхъ льсти̑ва въ кро́вь, оу҆ста́ же пра́выхъ и҆зба́вѧтъ и҆̀хъ.
6
Промови нечестивих — засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх.
7
А҆́може ѡ҆брати́тсѧ нечести́вый, и҆счеза́етъ: хра̑мины же првⷣныхъ пребыва́ютъ.
7
Торкнеться нечестивих нещастя — і немає їх, а дім праведних стоїть.
8
Оу҆ста̀ разꙋ́мнагѡ хвали̑ма быва́ютъ ѿ мꙋ́жа: слабосе́рдъ же порꙋга́емь быва́етъ.
8
Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві.
9
Лꙋ́чше мꙋ́жъ въ безче́стїи рабо́таѧй себѣ̀, не́жели че́сть себѣ̀ ѡ҆бложи́въ и҆ лиша́ѧйсѧ хлѣ́ба.
9
Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі.
10
Првⷣникъ ми́лꙋетъ дꙋ́шы скотѡ́въ свои́хъ: оу҆трѡ́бы же нечести́выхъ неми́лѡстивны.
10
Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке.
11
Дѣ́лаѧй свою̀ зе́млю и҆спо́лнитсѧ хлѣ́бѡвъ: гонѧ́щїи же сꙋ́єтнаѧ лише́ни ра́зꙋма. И҆́же є҆́сть сла́достенъ въ ві́ннѣмъ пребыва́нїи, во свои́хъ тверды́нехъ ѡ҆ста́витъ безче́стїе.
11
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.]
12
Жела̑нїѧ нечести́выхъ ѕла̑: коре́нїе же бл҃гочести́выхъ въ тве́рдостехъ.
12
Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий.
13
За грѣ́хъ оу҆сте́нъ впа́даетъ въ сѣ̑ти грѣ́шникъ: и҆збѣга́етъ же ѿ ни́хъ првⷣникъ. Сматрѧ́ѧй кро́ткѡ поми́лованъ бꙋ́детъ, а҆ срѣта́ѧй во вратѣ́хъ ѡ҆скорби́тъ дꙋ́шы.
13
Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.]
14
Ѿ плодѡ́въ оу҆́стъ дꙋша̀ мꙋ́жа напо́лнитсѧ бл҃ги́хъ, воздаѧ́нїе же оу҆сте́нъ є҆гѡ̀ возда́стсѧ є҆мꙋ̀.
14
Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині — за ділами рук її.
15
Пꙋтїѐ безꙋ́мныхъ пра́ви пред̾ ни́ми: послꙋ́шаетъ совѣ́тѡвъ мꙋ́дрый.
15
Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий.
16
Безꙋ́мный а҆́бїе и҆сповѣ́сть гнѣ́въ сво́й: кры́етъ же своѐ безче́стїе хи́трый.
16
У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу.
17
Ꙗ҆вле́ннꙋю вѣ́рꙋ возвѣща́етъ првⷣный: свидѣ́тель же непра́ведныхъ льсти́въ.
17
Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана.
18
Сꙋ́ть, и҆̀же глаго́люще оу҆ѧзвлѧ́ютъ а҆́ки мечи̑: ѧ҆зы́цы же премꙋ́дрыхъ и҆сцѣлѧ́ютъ.
18
Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих — лікує.
19
Оу҆стнѣ̀ и҆́стинны и҆справлѧ́ютъ свидѣ́телство: свидѣ́тель же ско́ръ ѧ҆зы́къ и҆́мать непра́веденъ.
19
Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить.
20
Ле́сть въ се́рдцы кꙋю́щагѡ ѕла̑ѧ: хотѧ́щїи же ми́ра возвеселѧ́тсѧ.
20
Підступність — у серці зловмисників, радість — у миротворців.
21
Ничто́же непра́ведное оу҆го́дно є҆́сть првⷣномꙋ: нечести́вїи же и҆спо́лнѧтсѧ ѕлы́хъ.
21
Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом.
22
Ме́рзость гдⷭ҇еви оу҆стнѣ̀ лжи̑вы: творѧ́й же вѣ́рнѡ прїѧ́тенъ є҆мꙋ̀.
22
Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому.
23
Мꙋ́жъ разꙋми́вый престо́лъ чꙋ́вствїѧ: се́рдце же безꙋ́мныхъ срѧ́щетъ клѧ̑твы.
23
Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту.
24
Рꙋка̀ и҆збра́нныхъ ѡ҆держи́тъ оу҆до́бь: льсти́вїи же бꙋ́дꙋтъ во плѣне́нїи.
24
Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.
25
Стра́шное сло́во се́рдце мꙋ́жа првⷣна смꙋща́етъ, вѣ́сть же бл҃га́ѧ весели́тъ є҆го̀.
25
Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його.
26
Разꙋми́въ првⷣникъ себѣ̀ дрꙋ́гъ бꙋ́детъ: мы̑сли же нечести́выхъ некрѡ́тки: согрѣша́ющихъ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ, пꙋ́ть же нечести́выхъ прельсти́тъ ѧ҆̀.
26
Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману.
27
Не оу҆лꙋчи́тъ льсти́вый лови́твы: стѧжа́нїе же честно́е мꙋ́жъ чи́стый.
27
Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне.
28
Въ пꙋте́хъ пра́вды живо́тъ, пꙋтїе́ же ѕлопо́мнѧщихъ въ сме́рть.
28
На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти.