Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Неви́нно вїно̀, оу҆кори́зненно же пїѧ́нство, и҆ всѧ́къ пребыва́ѧй въ не́мъ не бꙋ́детъ премꙋ́дръ.
1
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.
2
Не ра́знствꙋетъ преще́нїе царе́во ѿ ꙗ҆́рости льво́вы: раздража́ѧй же є҆го̀ и҆ примѣша́ѧйсѧ є҆мꙋ̀ согрѣша́етъ въ свою̀ дꙋ́шꙋ.
2
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
3
Сла́ва мꙋ́жꙋ ѿвраща́тисѧ ѿ досажде́нїѧ: всѧ́къ же безꙋ́менъ си́ми соплета́етсѧ.
3
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.
4
Поноси́мь лѣни́вый не оу҆срамлѧ́етсѧ, та́кожде и҆ зае́млѧй пшени́цꙋ въ жа́твꙋ.
4
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.
5
Вода̀ глꙋбока̀ совѣ́тъ въ се́рдцы мꙋ́жа: мꙋ́жъ же премꙋ́дръ и҆сче́рплетъ ю҆̀.
5
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.
6
Вели́ка ве́щь человѣ́къ, и҆ драга́ѧ мꙋ́жъ творѧ́й ми́лость: мꙋ́жа же вѣ́рна (вели́ко) дѣ́ло ѡ҆брѣстѝ.
6
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?
7
И҆́же без̾ поро́ка живе́тъ въ пра́вдѣ, блажє́ны ѡ҆ста́витъ дѣ́ти своѧ̑.
7
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!
8
Є҆гда̀ ца́рь пра́веденъ на престо́лѣ сѧ́детъ, не проти́витсѧ пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀ ничто́же лꙋка́во.
8
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.
9
Кто̀ похва́литсѧ чи́сто и҆мѣ́ти се́рдце; и҆лѝ кто̀ де́рзнетъ рещѝ чи́ста себѐ бы́ти ѿ грѣхѡ́въ;
9
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»
10
Вѣ́съ вели́къ и҆ ма́лъ, и҆ мѣ́ра сꙋгꙋ́ба, нечи̑ста пред̾ гдⷭ҇емъ ѻ҆боѧ̀:
10
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.
11
и҆ творѧ́й ѧ҆̀ въ начина́нїихъ свои́хъ за́пнетсѧ: ю҆́нота съ преподо́бнымъ, и҆ пра́вый пꙋ́ть є҆гѡ̀.
11
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.
12
Оу҆́хо слы́шитъ, и҆ ѻ҆́ко ви́дитъ: гдⷭ҇нѧ дѣла̀ ѻ҆боѧ̀.
12
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.
13
Не любѝ клевета́ти, да не вознесе́шисѧ: ѿве́рзи ѻ҆́чи твоѝ и҆ насыща́йсѧ хлѣ́ба.
13
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.
14
Ѕло̀, ѕло̀, рече́тъ стѧжава́ѧй, и҆ ѿше́дъ тогда̀ похва́литсѧ.
14
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.
15
Є҆́сть зла́то и҆ мно́жество ка́менїй драги́хъ, сосꙋ́дъ че́стенъ оу҆стнѣ̀ разꙋ̑мны.
15
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.
16
Возмѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ и҆спорꙋ́чникъ бы́сть чꙋжды́ѧ, и҆ за чꙋждꙋ́ю возмѝ зало́гъ ѿ негѡ̀.
16
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.
17
Сла́докъ є҆́сть человѣ́кꙋ хлѣ́бъ лжѝ, но пото́мъ и҆спо́лнѧтсѧ оу҆ста̀ є҆гѡ̀ ка́менїѧ.
17
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.
18
Помышле́нїе въ совѣ́тѣ оу҆гото́витсѧ, въ правле́нїи же твори́тъ бра́нь.
18
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.
19
Ѿкрыва́ѧй та́йнꙋ хо́дитъ ле́стїю: и҆ прельща́ющемꙋ оу҆стна́ми свои́ми не примѣша́йсѧ.
19
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.
20
Ѕлосло́вѧщемꙋ ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь оу҆га́снетъ свѣти́лникъ, зѣ̑ницы же ѻ҆че́съ є҆гѡ̀ оу҆́зрѧтъ тмꙋ̀.
20
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
21
Ча́сть поспѣ́шна въ нача́лѣ, въ послѣ́днихъ не благослови́тсѧ.
21
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
22
Не рцы̀: ѿмщꙋ̀ врагꙋ̀: но потерпѝ гдⷭ҇а, да тѝ помо́жетъ.
22
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.
23
Ме́рзость гдⷭ҇еви сꙋгꙋ́бый вѣ́съ, и҆ мѣ́рило лжи́во не добро̀ пред̾ ни́мъ.
23
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.
24
Ѿ гдⷭ҇а и҆справлѧ́ютсѧ стѡпы̀ мꙋ́жꙋ: сме́ртный же ка́кѡ оу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ своѧ̑;
24
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?
25
Сѣ́ть мꙋ́жеви ско́рѡ нѣ́что ѿ свои́хъ ѡ҆свѧща́ти: по ѡ҆бѣ́тѣ бо раска́ѧнїе быва́етъ.
25
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
26
Вѣ́ѧтель нечести́выхъ є҆́сть ца́рь мꙋ́дръ и҆ наложи́тъ на нѧ̀ ко́ло.
26
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.
27
Свѣ́тъ гдⷭ҇ень дыха́нїе человѣ́кѡмъ, и҆́же и҆спыта́етъ та̑йнаѧ оу҆тро́бы.
27
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.
28
Ми́лостынѧ и҆ и҆́стина сохране́нїе царю̀, и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ престо́лъ є҆гѡ̀ въ пра́вдѣ.
28
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
29
Лѣ́пота (є҆́сть) ю҆́нымъ премꙋ́дрость: сла́ва же ста̑рымъ сѣди̑ны.
29
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.
30
Ра̑ны и҆ сокрꙋшє́нїѧ срѣта́ютъ ѕлы́хъ, ꙗ҆́звы же въ сокро́вищихъ чре́ва.
30
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.