Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Не хвали́сѧ ѡ҆ оу҆́трїи, не вѣ́си бо, что̀ роди́тъ (де́нь) находѧ́й.
1
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
2
Да хва́литъ тѧ̀ и҆́скреннїй, а҆ не твоѧ̑ оу҆ста̀, чꙋжді́й, а҆ не твоѝ оу҆стнѣ̀.
2
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
3
Тѧ́жкѡ ка́мень и҆ неꙋдобоно́снѡ песо́къ, гнѣ́въ же безꙋ́мнагѡ тѧ́жшїй ѻ҆боегѡ̀.
3
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
4
Безми́лостивна ꙗ҆́рость и҆ ѻ҆́стръ гнѣ́въ, но ничто́же постои́тъ ре́вности.
4
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
5
Лꙋ́чше ѡ҆бличє́нїѧ ѿкровє́нна та́йныѧ любвѐ.
5
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
6
Достовѣ́рнѣе сꙋ́ть ꙗ҆́звы дрꙋ́га, не́жели вѡ́льнаѧ лобза̑нїѧ врага̀.
6
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
7
Дꙋша̀ въ сы́тости сꙋ́щи со́тамъ рꙋга́етсѧ: дꙋши́ же нище́тнѣй и҆ гѡ́рькаѧ сла̑дка ꙗ҆влѧ́ютсѧ.
7
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
8
Ꙗ҆́коже є҆гда̀ пти́ца ѿлети́тъ ѿ гнѣзда̀ своегѡ̀, та́кѡ человѣ́къ порабоща́етсѧ, є҆гда̀ оу҆страни́тсѧ ѿ свои́хъ мѣ́стъ.
8
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
9
Мѵ́ры и҆ вїно́мъ и҆ ѳѷмїа̑мы красꙋ́етсѧ се́рдце, растерзава́етжесѧ ѿ бѣ́дъ дꙋша̀.
9
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
10
Дрꙋ́га твоегѡ̀ и҆лѝ дрꙋ́га ѻ҆́тча не ѡ҆ставлѧ́й: въ до́мъ же бра́та своегѡ̀ не вни́ди неблагополꙋ́чнѡ: лꙋ́чше дрꙋ́гъ бли́з̾, не́же бра́тъ дале́че живы́й.
10
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
11
Мꙋ́дръ бꙋ́ди, сы́не, да весели́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ ѿвратѝ ѿ себє̀ понѡ́слива словеса̀.
11
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
12
Хи́трый ѕлы̑мъ находѧ́щымъ оу҆крыва́етсѧ: безꙋ́мнїи же наше́дше тщетꙋ̀ постра́ждꙋтъ.
12
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
13
Ѿимѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, пре́йде бо досади́тель, и҆́же чꙋжда̑ѧ погꙋблѧ́етъ.
13
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
14
И҆́же а҆́ще благослови́тъ дрꙋ́га оу҆́трѡ ве́лїимъ гла́сомъ, ѿ кленꙋ́щагѡ ни чи́мже ра́знствовати возмни́тсѧ.
14
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
15
Ка̑пли и҆згонѧ́ютъ человѣ́ка въ де́нь зи́менъ и҆з̾ до́мꙋ є҆гѡ̀, та́кѡ и҆ жена̀ клеветли́ваѧ и҆з̾ своегѡ̀ до́мꙋ.
15
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
16
Сѣ́веръ же́стокъ вѣ́тръ, и҆́менемъ же прїѧ́тенъ нарица́етсѧ.
16
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
17
Желѣ́зо желѣ́за ѡ҆стри́тъ: мꙋ́жъ же поѡщрѧ́етъ лицѐ дрꙋ́жне.
17
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
18
И҆́же насажда́етъ смоко́вницꙋ, снѣ́сть плоды̀ є҆ѧ̀: а҆ и҆́же храни́тъ го́спода своего̀, че́стенъ бꙋ́детъ.
18
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
19
Ꙗ҆́коже сꙋ́ть неподѡ́бна ли́ца ли́цамъ, си́це нижѐ сердца̀ человѣ́кѡвъ.
19
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
20
А҆́дъ и҆ поги́бель не насыща́ютсѧ: та́кожде и҆ ѻ҆́чи человѣ́честїи несы́ти. Ме́рзость гдⷭ҇еви оу҆твержда́ѧй ѻ҆́чи, и҆ ненака́заннїи невозде́ржни ѧ҆зы́комъ.
20
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
21
И҆скꙋше́нїе сребрꙋ̀ и҆ зла́тꙋ раздеже́нїе: мꙋ́жъ же и҆скꙋша́етсѧ оу҆сты̑ хва́лѧщихъ є҆го̀. Се́рдце беззако́нника взыскꙋ́етъ ѕла̑ѧ, се́рдце же пра́во взыскꙋ́етъ ра́зꙋма.
21
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
22
А҆́ще бїе́ши безꙋ́мнаго посредѣ̀ со́нмища срамлѧ́ѧ є҆го̀, не ѿи́меши безꙋ́мїѧ є҆гѡ̀.
22
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
23
Разꙋ́мнѣ разꙋмѣва́й дꙋ́ши ста́да твоегѡ̀, и҆ да приста́виши се́рдце твоѐ ко твои̑мъ стада́мъ.
23
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
24
Ꙗ҆́кѡ не во вѣ́къ мꙋ́жеви держа́ва и҆ крѣ́пость, нижѐ предае́тъ ѿ ро́да въ ро́дъ.
24
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
25
Прилѣжѝ ѡ҆ ѕла́цѣхъ сꙋ́щихъ на по́ли и҆ пожне́ши травꙋ̀, и҆ собира́й сѣ́но наго́рное,
25
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
26
да и҆́маши ѻ҆́вцы на ѡ҆дѣѧ́нїе: почита́й по́ле, да бꙋ́дꙋтъ тѝ а҆́гнцы.
26
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
27
Сы́не, ѿ менє̀ и҆́маши рѣчє́нїѧ крѣ̑пка въ жи́знь твою̀ и҆ въ жи́знь твои́хъ слꙋжи́телей.
27
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.