Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сы́не, а҆́ще порꙋчи́шисѧ за твоего̀ дрꙋ́га, преда́си твою̀ рꙋ́кꙋ врагꙋ̀.
1
Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, —
2
Сѣ́ть бо крѣпка̀ мꙋ́жꙋ своѝ оу҆стнѣ̀, и҆ плѣнѧ́етсѧ оу҆стна́ми свои́хъ оу҆́стъ.
2
ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.
3
Творѝ, сы́не, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́дꙋю тѝ, и҆ спаса́йсѧ: и҆́деши бо въ рꙋ́цѣ ѕлы́хъ за твоего̀ дрꙋ́га: бꙋ́ди не ѡ҆слабѣва́ѧ, поѡщрѧ́й же и҆ твоего̀ дрꙋ́га, є҆го́же и҆спорꙋчи́лъ є҆сѝ.
3
Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
4
Не да́ждь сна̀ твои́ма ѻ҆чи́ма, нижѐ да воздре́млеши твои́ма вѣ́ждома,
4
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
5
да спасе́шисѧ а҆́ки се́рна ѿ тене́тъ и҆ ꙗ҆́кѡ пти́ца ѿ сѣ́ти.
5
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
6
И҆дѝ ко мра́вїю, ѽ, лѣни́ве, и҆ поревнꙋ́й ви́дѣвъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́ди ѻ҆́нагѡ мꙋдрѣ́йшїй:
6
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
7
ѻ҆́нъ бо, не сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ земледѣ́лцꙋ, нижѐ нꙋ́дѧщаго є҆го̀ и҆мѣ́ѧй, нижѐ под̾ влады́кою сы́й,
7
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
8
гото́витъ въ жа́твꙋ пи́щꙋ и҆ мно́гое въ лѣ́то твори́тъ оу҆гото́ванїе. И҆лѝ и҆дѝ ко пчелѣ̀ и҆ оу҆вѣ́ждь, ко́ль дѣ́лателница є҆́сть, дѣ́ланїе же ко́ль честно́е твори́тъ: є҆ѧ́же трꙋдѡ́въ ца́рїе и҆ прості́и во здра́вїе оу҆потреблѧ́ютъ, люби́ма же є҆́сть всѣ́ми и҆ сла́вна: а҆́ще си́лою и҆ немощна̀ сꙋ́щи, (но) премꙋ́дростїю почте́на произведе́сѧ.
8
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
9
Доко́лѣ, ѽ, лѣни́ве, лежи́ши; когда́ же ѿ сна̀ воста́неши;
9
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
10
Ма́лѡ оу҆́бѡ спи́ши, ма́лѡ же сѣди́ши, ма́лѡ же дре́млеши, ма́лѡ же ѡ҆б̾е́млеши пє́рси рꙋка́ма:
10
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
11
пото́мъ же на́йдетъ тебѣ̀ а҆́ки ѕо́лъ пꙋ́тникъ оу҆бо́жество: скꙋ́дость же а҆́ки благі́й тече́цъ. А҆́ще же не лѣни́въ бꙋ́деши, прїи́детъ ꙗ҆́кѡ и҆сто́чникъ жа́тва твоѧ̀, скꙋ́дость же а҆́ки ѕлы́й тече́цъ (ѿ тебє̀) ѿбѣжи́тъ.
11
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
12
Мꙋ́жъ безꙋ́менъ и҆ законопрестꙋ́пный хо́дитъ въ пꙋти̑ не бла̑ги:
12
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
13
то́й же намиза́етъ ѻ҆́комъ и҆ зна́менїе дае́тъ ного́ю, оу҆чи́тъ же помава́нїемъ пе́рстѡвъ.
13
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
14
Развраще́нно же се́рдце кꙋе́тъ ѕла̑ѧ: на всѧ́кое вре́мѧ таковы́й мѧте́жы составлѧ́етъ гра́дꙋ.
14
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
15
Сегѡ̀ ра́ди внеза́пꙋ прихо́дитъ є҆мꙋ̀ поги́бель, разсѣче́нїе и҆ сокрꙋше́нїе неисцѣ́льное.
15
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.
16
Ꙗ҆́кѡ ра́дꙋетсѧ ѡ҆ всѣ́хъ, и҆̀хже ненави́дитъ бг҃ъ, сокрꙋша́етсѧ же за нечистотꙋ̀ дꙋшѝ:
16
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
17
ѻ҆́ко досади́телѧ, ѧ҆зы́къ непра́ведный, рꙋ́цѣ пролива́ющѧ кро́вь првⷣнагѡ,
17
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
18
и҆ се́рдце кꙋю́щее мы̑сли ѕлы̑, и҆ но́зѣ тща́щыѧсѧ ѕло̀ твори́ти потребѧ́тсѧ.
18
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
19
Разжиза́етъ лжы̀ свидѣ́тель непра́веденъ и҆ насыла́етъ сꙋды̀ посредѣ̀ бра́тїй.
19
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
20
Сы́не, хранѝ зако́ны ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ не ѿри́ни наказа̑нїѧ ма́тере твоеѧ̀:
20
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
21
навѧжи́ же ѧ҆̀ на твою̀ дꙋ́шꙋ прⷭ҇нѡ и҆ ѡ҆бѧжѝ и҆̀хъ ѡ҆ твое́й вы́и.
21
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
22
Є҆гда̀ хо́диши, водѝ ю҆̀, и҆ съ тобо́ю да бꙋ́детъ: є҆гда́ же спи́ши, да храни́тъ тѧ̀, да востаю́щꙋ тѝ глаго́летъ съ тобо́ю.
22
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
23
Занѐ свѣти́лникъ за́повѣдь зако́на и҆ свѣ́тъ, и҆ пꙋ́ть жи́зни, и҆ ѡ҆бличе́нїе, и҆ наказа́нїе,
23
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,
24
є҆́же сохрани́ти тѧ̀ ѿ жены̀ мꙋжа́ты и҆ ѿ наважде́нїѧ ѧ҆зы́ка чꙋжда́гѡ.
24
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
25
Сы́не, да не побѣди́тъ тѧ̀ добро́ты по́хоть, нижѐ оу҆ловле́нъ бꙋ́ди твои́ма ѻ҆чи́ма, нижѐ да совосхи́тишисѧ вѣ́ждами є҆ѧ̀.
25
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
26
Цѣна́ бо блꙋдни́цы, є҆ли́ка є҆ди́нагѡ хлѣ́ба: жена́ же мꙋже́й честны̑ѧ дꙋ́шы оу҆ловлѧ́етъ.
26
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
27
Ввѧ́жетъ ли кто̀ ѻ҆́гнь въ нѣ̑дра, ри́зъ же (свои́хъ) не сожже́тъ ли;
27
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
28
И҆лѝ ходи́ти кто̀ бꙋ́детъ на оу҆́глїехъ ѻ҆́гненныхъ, но́гъ же не сожже́тъ ли;
28
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
29
Та́кѡ вше́дый къ женѣ̀ мꙋжа́тѣй не без̾ вины̀ бꙋ́детъ, нижѐ всѧ́къ прикаса́йсѧ є҆́й.
29
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
30
Не ди́вно, а҆́ще кто̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ крады́й: кра́детъ бо, да насы́титъ дꙋ́шꙋ свою̀ а҆́лчꙋщꙋю:
30
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
31
а҆́ще же ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, возда́стъ седмери́цею, и҆ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ своѧ̑ да́въ, и҆зба́витъ себѐ.
31
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
32
Прелюбодѣ́й же за скꙋ́дость оу҆ма̀ поги́бель дꙋшѝ свое́й содѣва́етъ,
32
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
33
болѣ̑зни же и҆ безче́стїе понесе́тъ: поноше́нїе же є҆гѡ̀ не загла́дитсѧ во вѣ́къ:
33
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
34
и҆спо́лнена бо ре́вности ꙗ҆́рость мꙋ́жа є҆ѧ̀: не пощади́тъ въ де́нь сꙋда̀,
34
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
35
не и҆змѣни́тъ ни є҆ди́ною цѣно́ю вражды̀, нижѐ разрѣши́тсѧ мно́гими дармѝ.
35
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.