Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Тѣ́мже ты̀ премꙋ́дрость проповѣ́ждь, да ра́зꙋмъ послꙋ́шаетъ тебѐ.
1
Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій?
2
На высо́кихъ бо крае́хъ є҆́сть, посредѣ́ же сте́зь стои́тъ:
2
Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях;
3
при вратѣ́хъ бо си́льныхъ присѣди́тъ, во вхо́дѣхъ же пое́тсѧ.
3
вона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері:
4
Ва́съ, ѽ, человѣ́цы, молю̀, и҆ вдаю̀ мо́й гла́съ сынѡ́мъ человѣ́чєскимъ.
4
«до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій!
5
Оу҆разꙋмѣ́йте, неѕло́бивїи, кова́рство, ненака́заннїи же, приложи́те се́рдце.
5
Навчіться, нерозумні, розсудливости, і дурні — розуму.
6
Послꙋ́шайте менѐ: честна̑ѧ бо рекꙋ̀ и҆ и҆знесꙋ̀ ѿ оу҆сте́нъ пра̑ваѧ.
6
Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх — правда;
7
Ꙗ҆́кѡ и҆́стинѣ поꙋчи́тсѧ горта́нь мо́й, мє́рзки же предо мно́ю оу҆стны̀ лжи̑выѧ.
7
бо істину промовить язик мій, і нечестя — мерзота для вуст моїх;
8
Съ пра́вдою всѝ глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ, ничто́же въ ни́хъ стро́потно, нижѐ развраще́нно.
8
усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства;
9
Всѧ̑ пра̑ва разꙋмѣва́ющымъ, и҆ пра̑ва ѡ҆брѣта́ющымъ ра́зꙋмъ.
9
усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання.
10
Прїими́те наказа́нїе, а҆ не сребро̀, и҆ ра́зꙋмъ па́че зла́та и҆скꙋше́на: и҆збира́йте же вѣ́дѣнїе па́че зла́та чи́ста.
10
Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото;
11
Лꙋ́чши бо премꙋ́дрость ка́менїй многоцѣ́нныхъ, всѧ́кое же честно́е недосто́йно є҆ѧ̀ є҆́сть.
11
тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.
12
А҆́зъ премꙋ́дрость всели́хъ совѣ́тъ, и҆ ра́зꙋмъ и҆ смы́слъ а҆́зъ призва́хъ.
12
Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання.
13
Стра́хъ гдⷭ҇ень ненави́дитъ непра́вды, досажде́нїѧ же и҆ горды́ни, и҆ пꙋти̑ лꙋка́выхъ: возненави́дѣхъ же а҆́зъ развращє́нныѧ пꙋти̑ ѕлы́хъ.
13
Страх Господній — ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу.
14
Мо́й совѣ́тъ и҆ оу҆твержде́нїе, мо́й ра́зꙋмъ, моѧ́ же крѣ́пость.
14
У мене рада і правда; я розум, у мене сила.
15
Мно́ю ца́рїе ца́рствꙋютъ, и҆ си́льнїи пи́шꙋтъ пра́вдꙋ:
15
Мною царі царюють і володарі узаконюють правду;
16
мно́ю вельмѡ́жи велича́ютсѧ, и҆ власти́тилїе мно́ю держа́тъ зе́млю.
16
мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі.
17
А҆́зъ лю́бѧщыѧ мѧ̀ люблю̀, и҆́щꙋщїи же менѐ ѡ҆брѧ́щꙋтъ блгⷣть.
17
Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене;
18
Бога́тство и҆ сла́ва моѧ̀ є҆́сть, и҆ стѧжа́нїе мно́гихъ и҆ пра́вда.
18
багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда;
19
Лꙋ́чше є҆́сть плоди́ти менѐ, па́че зла́та и҆ ка́менїѧ дра́га: мои́ же плоды̀ лꙋ́чше сребра̀ и҆збра́нна.
19
плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла.
20
Въ пꙋте́хъ пра́вды хождꙋ̀ и҆ посредѣ̀ сте́зь ѡ҆правда́нїѧ живꙋ̀,
20
Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя,
21
да раздѣлю̀ лю́бѧщымъ мѧ̀ и҆мѣ́нїе, и҆ сокрѡ́вища и҆́хъ и҆спо́лню благи́хъ. А҆́ще возвѣщꙋ̀ ва́мъ быва̑ющаѧ на всѧ́къ де́нь, помѧнꙋ̀, ꙗ҆̀же ѿ вѣ́ка, и҆счестѝ.
21
щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.]
22
Гдⷭ҇ь созда́ мѧ [Є҆вр.: стѧжа́ мѧ.] нача́ло пꙋті́й свои́хъ въ дѣла̀ своѧ̑,
22
Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку;
23
пре́жде вѣ̑къ ѡ҆снова́ мѧ, въ нача́лѣ, пре́жде не́же зе́млю сотвори́ти,
23
від віку я помазана, від початку, раніше буття землі.
24
и҆ пре́жде не́же бє́здны содѣ́лати, пре́жде не́же произы́ти и҆сто́чникѡмъ во́дъ,
24
Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води.
25
пре́жде не́же гора́мъ водрꙋзи́тисѧ, пре́жде же всѣ́хъ холмѡ́въ ражда́етъ мѧ̀.
25
Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів,
26
Гдⷭ҇ь сотворѝ страны̑ и҆ ненаселє́нныѧ, и҆ концы̑ населє́нныѧ поднебе́сныѧ.
26
коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.
27
Є҆гда̀ гото́вѧше не́бо, съ ни́мъ бѣ́хъ, и҆ є҆гда̀ ѿлꙋча́ше прⷭ҇то́лъ сво́й на вѣ́трѣхъ,
27
Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні,
28
и҆ є҆гда̀ крѣ̑пки творѧ́ше вы̑шнїѧ ѡ҆́блаки, и҆ є҆гда̀ твє́рды полага́ше и҆сто́чники поднебе́сныѧ,
28
коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні,
29
и҆ є҆гда̀ полага́ше мо́рю предѣ́лъ є҆гѡ̀, да во́ды не ми́мѡ и҆́дꙋтъ оу҆́стъ є҆гѡ̀, и҆ крѣ̑пка творѧ́ше ѡ҆снова̑нїѧ землѝ, бѣ́хъ при не́мъ оу҆строѧ́ющи.
29
коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі:
30
А҆́зъ бѣ́хъ, ѡ҆ не́йже ра́довашесѧ, на всѧ́къ же де́нь веселѧ́хсѧ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ на всѧ́ко вре́мѧ,
30
тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи,
31
є҆гда̀ веселѧ́шесѧ вселе́ннꙋю соверши́въ, и҆ веселѧ́шесѧ ѡ҆ сынѣ́хъ человѣ́ческихъ.
31
радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими.
32
Нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не, послꙋ́шай менѐ: и҆ блаже́ни, и҆̀же пꙋти̑ моѧ̑ сохранѧ́тъ.
32
Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої!
33
Оу҆слы́шите премꙋ́дрость, и҆ оу҆мꙋдри́тесѧ, и҆ не ѿмещи́те.
33
Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них.
34
Блаже́нъ мꙋ́жъ, и҆́же послꙋ́шаетъ менѐ, и҆ человѣ́къ, и҆́же пꙋти̑ моѧ̑ сохрани́тъ, бдѧ́й при мои́хъ две́рехъ прⷭ҇нѡ, соблюда́ѧй пра́ги мои́хъ вхо́дѡвъ:
34
Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх!
35
и҆схо́ди бо моѝ и҆схо́ди живота̀, и҆ оу҆готовлѧ́етсѧ хотѣ́нїе ѿ гдⷭ҇а:
35
тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа;
36
согрѣша́ющїи же въ мѧ̀ нече́ствꙋютъ на своѧ̑ дꙋ́ши, и҆ ненави́дѧщїи мѧ̀ лю́бѧтъ сме́рть.
36
а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть».