Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, и҆зстꙋпле́нїѧ, л҃.
1
Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
2
На тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, да не постыжꙋ́сѧ во вѣ́къ: пра́вдою твое́ю и҆зба́ви мѧ̀ и҆ и҆зми́ мѧ.
2
На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
3
Приклонѝ ко мнѣ̀ оу҆́хо твоѐ, оу҆скорѝ и҆з̾ѧ́ти мѧ̀: бꙋ́ди мѝ въ бг҃а защи́тителѧ и҆ въ до́мъ прибѣ́жища, є҆́же спⷭ҇ти́ мѧ.
3
Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
4
Ꙗ҆́кѡ держа́ва моѧ̀ и҆ прибѣ́жище моѐ є҆сѝ ты̀: и҆ и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди наста́виши мѧ̀ и҆ препита́еши мѧ̀.
4
Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
5
И҆зведе́ши мѧ̀ ѿ сѣ́ти сеѧ̀, ю҆́же скры́ша мѝ: ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ защи́титель мо́й, гдⷭ҇и.
5
Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
6
Въ рꙋ́цѣ твоѝ предложꙋ̀ дꙋ́хъ мо́й: и҆зба́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и бж҃е и҆́стины.
6
В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
7
Возненави́дѣлъ є҆сѝ хранѧ́щыѧ сꙋєты̀ вотщѐ: а҆́зъ же на гдⷭ҇а оу҆пова́хъ.
7
Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
8
Возра́дꙋюсѧ и҆ возвеселю́сѧ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й, ꙗ҆́кѡ призрѣ́лъ є҆сѝ на смире́нїе моѐ, сп҃слъ є҆сѝ ѿ нꙋ́ждъ дꙋ́шꙋ мою̀
8
Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
9
и҆ нѣ́си менѐ затвори́лъ въ рꙋка́хъ вра́жїихъ, поста́вилъ є҆сѝ на простра́ннѣ но́зѣ моѝ.
9
Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
10
Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ скорблю̀: смѧте́сѧ ꙗ҆́ростїю ѻ҆́ко моѐ, дꙋша̀ моѧ̀ и҆ оу҆тро́ба моѧ̀.
10
Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
11
Ꙗ҆́кѡ и҆зчезѐ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и҆ лѣ̑та моѧ̑ въ воздыха́нїихъ: и҆знемо́же нището́ю крѣ́пость моѧ̀, и҆ кѡ́сти моѧ̑ смѧто́шасѧ.
11
Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
12
Ѿ всѣ́хъ вра̑гъ мои́хъ бы́хъ поноше́нїе, и҆ сосѣ́дѡмъ мои̑мъ ѕѣлѡ̀, и҆ стра́хъ зна́ємымъ мои̑мъ: ви́дѧщїи мѧ̀ во́нъ бѣжа́ша ѿ менє̀.
12
Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
13
Забве́нъ бы́хъ ꙗ҆́кѡ ме́ртвъ ѿ се́рдца: бы́хъ ꙗ҆́кѡ сосꙋ́дъ погꙋбле́нъ.
13
Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
14
Ꙗ҆́кѡ слы́шахъ гажде́нїе [оу҆коре́нїе] мно́гихъ живꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ: внегда̀ собра́тисѧ и҆̀мъ вкꙋ́пѣ на мѧ̀, прїѧ́ти дꙋ́шꙋ мою̀ совѣща́ша.
14
Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
15
А҆́зъ же на тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, рѣ́хъ: ты̀ є҆сѝ бг҃ъ мо́й.
15
Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
16
Въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю жрє́бїи моѝ: и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ вра̑гъ мои́хъ и҆ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀.
16
У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
17
Просвѣтѝ лицѐ твоѐ на раба̀ твоего̀: сп҃си́ мѧ млⷭ҇тїю твое́ю.
17
Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
18
Гдⷭ҇и, да не постыжꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ призва́хъ тѧ̀: да постыдѧ́тсѧ нечести́вїи, и҆ сни́дꙋтъ во а҆́дъ.
18
Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
19
Нѣ̑мы да бꙋ́дꙋтъ оу҆стны̀ льсти̑выѧ, глаго́лющыѧ на првⷣнаго беззако́нїе, горды́нею и҆ оу҆ничиже́нїемъ.
19
Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
20
Ко́ль мно́гое мно́жество бл҃гости твоеѧ̀, гдⷭ҇и, ю҆́же скры́лъ є҆сѝ боѧ́щымсѧ тебє̀, содѣ́лалъ є҆сѝ оу҆пова́ющымъ на тѧ̀, пред̾ сы̑ны человѣ́ческими:
20
Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
21
скры́еши и҆̀хъ въ та́йнѣ лица̀ твоегѡ̀ ѿ мѧте́жа человѣ́ческа, покры́еши и҆̀хъ въ кро́вѣ ѿ прерѣка́нїѧ ѧ҆зы̑къ.
21
Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
22
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ оу҆дивѝ млⷭ҇ть свою̀ во гра́дѣ ѡ҆гражде́нїѧ.
22
Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
23
А҆́зъ же рѣ́хъ во и҆зстꙋпле́нїи мое́мъ: ѿве́рженъ є҆́смь ѿ лица̀ ѻ҆́чїю твоє́ю: сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́шалъ є҆сѝ гла́съ моли́твы моеѧ̀, внегда̀ воззва́хъ къ тебѣ̀.
23
Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
24
Возлюби́те гдⷭ҇а, всѝ прпⷣбнїи є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ и҆́стины взыска́етъ гдⷭ҇ь и҆ воздае́тъ и҆зли́ше творѧ́щымъ горды́ню.
24
Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
25
Мꙋжа́йтесѧ, и҆ да крѣпи́тсѧ се́рдце ва́ше, всѝ оу҆пова́ющїи на гдⷭ҇а.
25
Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.