Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Въ коне́цъ, въ ра́зꙋмъ сынѡ́въ коре́овыхъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, м҃а҃.
1
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
2
И҆́мже ѡ҆́бразомъ жела́етъ є҆ле́нь на и҆сто́чники водны̑ѧ, си́це жела́етъ дꙋша̀ моѧ̀ къ тебѣ̀, бж҃е.
2
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3
Возжада̀ дꙋша̀ моѧ̀ къ бг҃ꙋ крѣ́пкомꙋ, живо́мꙋ: когда̀ прїидꙋ̀ и҆ ꙗ҆влю́сѧ лицꙋ̀ бж҃їю;
3
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
4
Бы́ша сле́зы моѧ̑ мнѣ̀ хлѣ́бъ де́нь и҆ но́щь, внегда̀ глаго́латисѧ мнѣ̀ на всѧ́къ де́нь: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ тво́й;
4
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
5
Сїѧ̑ помѧнꙋ́хъ, и҆ и҆злїѧ́хъ на мѧ̀ дꙋ́шꙋ мою̀: ꙗ҆́кѡ пройдꙋ̀ въ мѣ́сто селе́нїѧ ди́вна, да́же до до́мꙋ бж҃їѧ, во гла́сѣ ра́дованїѧ и҆ и҆сповѣ́данїѧ, шꙋ́ма пра́зднꙋющагѡ.
5
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
6
Вскꙋ́ю приско́рбна є҆сѝ, дꙋшѐ моѧ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́еши мѧ̀; оу҆пова́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀, сп҃се́нїе лица̀ моегѡ̀ и҆ бг҃ъ мо́й.
6
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7
Ко мнѣ̀ самомꙋ̀ дꙋша̀ моѧ̀ смѧте́сѧ: сегѡ̀ ра́ди помѧнꙋ́хъ тѧ̀ ѿ землѝ і҆ѻрда́нски и҆ є҆рмѡнїи́мски, ѿ горы̀ ма́лыѧ.
7
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
8
Бе́здна бе́зднꙋ призыва́етъ во гла́сѣ хлѧ́бїй твои́хъ: всѧ̑ высѡты̑ твоѧ̑ и҆ вѡ́лны твоѧ̑ на мнѣ̀ преидо́ша.
8
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
9
Въ де́нь заповѣ́сть гдⷭ҇ь млⷭ҇ть свою̀, и҆ но́щїю пѣ́снь є҆гѡ̀ ѿ менє̀ [оу҆ менє̀], моли́тва бг҃ꙋ живота̀ моегѡ̀.
9
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
10
Рекꙋ̀ бг҃ꙋ: застꙋ́пникъ мо́й є҆сѝ, почто̀ мѧ̀ забы́лъ є҆сѝ; и҆ вскꙋ́ю сѣ́тꙋѧ хождꙋ̀, внегда̀ ѡ҆скорблѧ́етъ вра́гъ;
10
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
11
Внегда̀ сокрꙋша́тисѧ косте́мъ мои̑мъ, поноша́хꙋ мѝ вразѝ моѝ, внегда̀ глаго́лати и҆̀мъ мнѣ̀ на всѧ́къ де́нь: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ тво́й;
11
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
12
Вскꙋ́ю приско́рбна є҆сѝ, дꙋшѐ моѧ̀; и҆ вскꙋ́ю смꙋща́еши мѧ̀; оу҆пова́й на бг҃а, ꙗ҆́кѡ и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀, сп҃се́нїе лица̀ моегѡ̀ и҆ бг҃ъ мо́й.
12
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.