Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ і҆дїѳꙋ́мѣ, ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃ѕ҃.
1
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
2
Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ бг҃ꙋ, и҆ внѧ́тъ мѝ.
2
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
3
Въ де́нь ско́рби моеѧ̀ бг҃а взыска́хъ рꙋка́ма мои́ма, но́щїю пред̾ ни́мъ, и҆ не прельще́нъ бы́хъ: ѿве́ржесѧ оу҆тѣ́шитисѧ дꙋша̀ моѧ̀.
3
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
4
Помѧнꙋ́хъ бг҃а и҆ возвесели́хсѧ, поглꙋмлѧ́хсѧ [размышлѧ́хъ], и҆ малодꙋ́шствоваше дꙋ́хъ мо́й.
4
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
5
Предвари́стѣ стражбы̑ ѻ҆́чи моѝ: смѧто́хсѧ и҆ не глаго́лахъ.
5
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
6
Помы́слихъ дни̑ пє́рвыѧ, и҆ лѣ̑та вѣ̑чнаѧ помѧнꙋ́хъ, и҆ поꙋча́хсѧ:
6
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
7
но́щїю се́рдцемъ мои́мъ глꙋмлѧ́хсѧ, и҆ тꙋжа́ше [размышлѧ́хъ, и҆ и҆спы́товаше] дꙋ́хъ мо́й:
7
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
8
є҆да̀ во вѣ́ки ѿри́нетъ гдⷭ҇ь и҆ не приложи́тъ бл҃говоли́ти па́ки;
8
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
9
и҆лѝ до конца̀ млⷭ҇ть свою̀ ѿсѣче́тъ, сконча̀ гл҃го́лъ ѿ ро́да въ ро́дъ;
9
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
10
є҆да̀ забꙋ́детъ оу҆ще́дрити бг҃ъ; и҆лѝ оу҆держи́тъ во гнѣ́вѣ свое́мъ щедрѡ́ты своѧ̑;
10
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
11
И҆ рѣ́хъ: нн҃ѣ нача́хъ, сїѧ̀ и҆змѣ́на десни́цы вы́шнѧгѡ.
11
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
12
Помѧнꙋ́хъ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ: ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ ѿ нача́ла чꙋдеса̀ твоѧ̑,
12
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
13
и҆ поꙋчꙋ́сѧ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, и҆ въ начина́нїихъ твои́хъ поглꙋмлю́сѧ [размышлѧ́ти бꙋ́дꙋ].
13
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
14
Бж҃е, во ст҃ѣ́мъ пꙋ́ть тво́й: кто̀ бг҃ъ ве́лїй, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на́шъ;
14
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
15
Ты̀ є҆сѝ бг҃ъ творѧ́й чꙋдеса̀: сказа́лъ є҆сѝ въ лю́дехъ си́лꙋ твою̀,
15
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
16
и҆зба́вилъ є҆сѝ мы́шцею твое́ю лю́ди твоѧ̑, сы́ны і҆а̑кѡвли и҆ і҆ѡ́сифѡвы.
16
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
17
Ви́дѣша тѧ̀ во́ды, бж҃е, ви́дѣша тѧ̀ во́ды и҆ оу҆боѧ́шасѧ: смѧто́шасѧ бє́здны.
17
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
18
Мно́жество шꙋ́ма во́дъ: гла́съ да́ша ѡ҆́блацы, и҆́бо стрѣ́лы твоѧ̑ прехо́дѧтъ.
18
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
19
Гла́съ гро́ма твоегѡ̀ въ колесѝ, ѡ҆свѣти́ша мѡ́лнїѧ твоѧ̑ вселе́ннꙋю: подви́жесѧ и҆ тре́петна бы́сть землѧ̀.
19
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
20
Въ мо́ри пꙋтїѐ твоѝ, и҆ стєзѝ твоѧ̑ въ вода́хъ мно́гихъ, и҆ слѣды̀ твоѝ не позна́ютсѧ.
20
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
21
Наста́вилъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди твоѧ̑ рꙋко́ю мѡѷсе́овою и҆ а҆арѡ́нею.
21
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
1001
Сла́ва:
Слава…