Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Въ коне́цъ, ѡ҆ та́йныхъ сы́на, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѳ҃.
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
2
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ всѧ̑ чꙋдеса̀ твоѧ̑.
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
3
Возвеселю́сѧ и҆ возра́дꙋюсѧ ѡ҆ тебѣ̀, пою̀ и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй.
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
4
Внегда̀ возврати́тисѧ врагꙋ̀ моемꙋ̀ вспѧ́ть, и҆знемо́гꙋтъ и҆ поги́бнꙋтъ ѿ лица̀ твоегѡ̀.
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
5
Ꙗ҆́кѡ сотвори́лъ є҆сѝ сꙋ́дъ мо́й и҆ прю̀ мою̀: сѣ́лъ є҆сѝ на прⷭ҇то́лѣ, сꙋдѧ́й пра́вдꙋ.
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
6
Запрети́лъ є҆сѝ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ поги́бе нечести́вый: и҆́мѧ є҆гѡ̀ потреби́лъ є҆сѝ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка.
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
7
Врагꙋ̀ ѡ҆скꙋдѣ́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ въ коне́цъ, и҆ гра́ды разрꙋши́лъ є҆сѝ: поги́бе па́мѧть є҆гѡ̀ съ шꙋ́момъ.
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
8
И҆ гдⷭ҇ь во вѣ́къ пребыва́етъ, оу҆гото́ва на сꙋ́дъ прⷭ҇то́лъ сво́й:
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
9
и҆ то́й сꙋди́ти и҆́мать вселе́ннѣй въ пра́вдꙋ, сꙋди́ти и҆́мать лю́демъ въ правотѣ̀.
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
10
И҆ бы́сть гдⷭ҇ь прибѣ́жище оу҆бо́гомꙋ, помо́щникъ во бл҃говре́менїихъ, въ ско́рбехъ.
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
11
И҆ да оу҆пова́ютъ на тѧ̀ зна́ющїи и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ взыска́ющихъ тѧ̀, гдⷭ҇и.
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
12
По́йте гдⷭ҇еви, живꙋ́щемꙋ въ сїѡ́нѣ, возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ начина̑нїѧ є҆гѡ̀:
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
13
ꙗ҆́кѡ взыска́ѧй крѡ́ви и҆́хъ помѧнꙋ̀, не забы̀ зва́нїѧ оу҆бо́гихъ.
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
14
Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ви́ждь смире́нїе моѐ ѿ вра̑гъ мои́хъ, возносѧ́й мѧ̀ ѿ вра́тъ сме́ртныхъ:
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
15
ꙗ҆́кѡ да возвѣщꙋ̀ всѧ̑ хвалы̑ твоѧ̑ во вратѣ́хъ дще́ре сїѡ́ни: возра́дꙋемсѧ ѡ҆ спⷭ҇нїи твое́мъ.
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
16
Оу҆глѣбо́ша ꙗ҆зы́цы въ па́гꙋбѣ, ю҆́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю҆́же скры́ша, оу҆вѧзѐ нога̀ и҆́хъ.
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
17
Зна́емь є҆́сть гдⷭ҇ь сꙋдбы̑ творѧ́й: въ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ своє́ю оу҆вѧзѐ грѣ́шникъ.
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
18
Да возвратѧ́тсѧ грѣ̑шницы во а҆́дъ, всѝ ꙗ҆зы́цы забыва́ющїи бг҃а.
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
19
Ꙗ҆́кѡ не до конца̀ забве́нъ бꙋ́детъ ни́щїй, терпѣ́нїе оу҆бо́гихъ не поги́бнетъ до конца̀.
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
20
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, да не крѣпи́тсѧ человѣ́къ, да сꙋ́дѧтсѧ ꙗ҆зы́цы пред̾ тобо́ю.
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
21
Поста́ви, гдⷭ҇и, законоположи́телѧ над̾ ни́ми, да разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ человѣ́цы сꙋ́ть.
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
22
Вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ѿстоѧ̀ дале́че, презира́еши во бл҃говре́менїихъ, въ ско́рбехъ;
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
23
Внегда̀ горди́тисѧ нечести́вомꙋ, возгара́етсѧ ни́щїй: оу҆вѧза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, ꙗ҆̀же помышлѧ́ютъ.
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
24
Ꙗ҆́кѡ хвали́мь є҆́сть грѣ́шный въ по́хотехъ дꙋшѝ своеѧ̀, и҆ ѡ҆би́дѧй благослови́мь є҆́сть.
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
25
Раздражѝ гдⷭ҇а грѣ́шный: по мно́жествꙋ гнѣ́ва своегѡ̀ не взы́щетъ: нѣ́сть бг҃а пред̾ ни́мъ.
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
26
Ѡ҆сквернѧ́ютсѧ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ на всѧ́ко вре́мѧ: ѿе́млютсѧ сꙋдбы̑ твоѧ̑ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: всѣ́ми враги̑ свои́ми ѡ҆блада́етъ.
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
27
Рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: не подви́жꙋсѧ ѿ ро́да въ ро́дъ без̾ ѕла̀:
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
28
є҆гѡ́же клѧ́твы оу҆ста̀ є҆гѡ̀ пѡ́лна сꙋ́ть, и҆ го́рести и҆ льстѝ: под̾ ѧ҆зы́комъ є҆гѡ̀ трꙋ́дъ и҆ болѣ́знь.
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
29
Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є҆́же оу҆би́ти непови́ннаго: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ни́щаго призира́етѣ.
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
30
Лови́тъ въ та́йнѣ ꙗ҆́кѡ ле́въ во ѡ҆гра́дѣ свое́й, лови́тъ є҆́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда̀ привлещѝ и҆̀ въ сѣ́ти свое́й.
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
31
Смири́тъ є҆го̀: преклони́тсѧ и҆ паде́тъ, внегда̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆блада́ти оу҆бо́гими.
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
32
Рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: забы̀ бг҃ъ, ѿвратѝ лицѐ своѐ, да не ви́дитъ до конца̀.
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
33
Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, да вознесе́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, не забꙋ́ди оу҆бо́гихъ твои́хъ до конца̀.
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
34
Чесѡ̀ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый бг҃а; рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: не взы́щетъ.
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
35
Ви́диши, ꙗ҆́кѡ ты̀ болѣ́знь и҆ ꙗ҆́рость смотрѧ́еши, да пре́данъ бꙋ́детъ въ рꙋ́цѣ твоѝ: тебѣ̀ ѡ҆ста́вленъ є҆́сть ни́щїй, си́рꙋ ты̀ бꙋ́ди помо́щникъ.
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
36
Сокрꙋшѝ мы́шцꙋ грѣ́шномꙋ и҆ лꙋка́вомꙋ: взы́щетсѧ грѣ́хъ є҆гѡ̀ и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ.
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
37
Гдⷭ҇ь цр҃ь во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, ꙗ҆зы́цы, ѿ землѝ є҆гѡ̀.
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
38
Жела́нїе оу҆бо́гихъ оу҆слы́шалъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, оу҆гото́ванїю се́рдца и҆́хъ внѧ́тъ оу҆́хо твоѐ.
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
39
Сꙋдѝ си́рꙋ и҆ смире́нꙋ, да не приложи́тъ ктомꙋ̀ велича́тисѧ человѣ́къ на землѝ.
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.