¹

И҆ прїи́де є҆ди́нъ ѿ седмѝ а҆́гг҃лъ и҆мꙋ́щихъ се́дмь фїа́лъ, и҆ глаго́ла со мно́ю, глаго́лѧ мѝ: прїидѝ, да покажꙋ́ ти сꙋ́дъ любодѣ́йцы вели́кїѧ, сѣдѧ́щїѧ на вода́хъ мно́гихъ:

¹

І прийшов один з семи ангелів, які мали сім чаш, і, говорячи зі мною, сказав мені: підійди, я покажу тобі суд над великою блудницею, яка сидить на водах многих;

²

съ не́юже любодѣ́ѧша ца́рїе зе́мстїи, и҆ оу҆пи́шасѧ живꙋ́щїи на землѝ ѿ вїна̀ любодѣѧ́нїѧ є҆ѧ̀.

²

з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі.

³

И҆ веде́ мѧ въ пꙋ́сто мѣ́сто дꙋ́хомъ: и҆ ви́дѣхъ женꙋ̀ сѣдѧ́щꙋ на ѕвѣ́ри червле́нѣ, и҆спо́лненѣмъ и҆ме́нъ хꙋ́лныхъ, и҆́же и҆мѣ́ѧше гла́въ се́дмь и҆ рогѡ́въ де́сѧть.

³

І повів мене в дусі в пустелю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами.

⁴

И҆ жена̀ бѣ̀ ѡ҆блечена̀ въ порфѵ́рꙋ и҆ червлени́цꙋ, и҆ позлащена̀ зла́томъ и҆ ка́менїемъ драги́мъ и҆ би́серомъ, и҆мꙋ́щи ча́шꙋ зла́тꙋ въ рꙋцѣ̀ свое́й по́лнꙋ ме́рзости и҆ скве́рнъ любодѣѧ́нїѧ є҆ѧ̀:

⁴

І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, прикрашена золотом, коштовними каменями і перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її;

⁵

и҆ на челѣ̀ є҆ѧ̀ напи́сано и҆́мѧ: та́йна, вавѷлѡ́нъ вели́кїй, ма́ти любодѣ́йцамъ и҆ ме́рзостемъ зє́мскимъ.

⁵

і на чолі її написано ім’я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзотам земним.

⁶

И҆ ви́дѣхъ женꙋ̀ пїѧ́нꙋ кровьмѝ ст҃ы́хъ и҆ кровьмѝ свидѣ́телей і҆и҃совыхъ, и҆ диви́хсѧ, ви́дѣвъ ю҆̀, ди́вомъ вели́кимъ.

⁶

Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здивуванням великим.

⁷

И҆ рече́ ми а҆́гг҃лъ: что̀ диви́шисѧ; а҆́зъ тѝ рекꙋ̀ та́йнꙋ жены̀ (сеѧ̀) и҆ ѕвѣ́рѧ носѧ́щагѡ ю҆̀, се́дмь гла́въ и҆мꙋ́ща и҆ рогѡ́въ де́сѧть.

⁷

І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів.

⁸

Ѕвѣ́рь, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ, бѣ̀, и҆ нѣ́сть, и҆ и҆́мать взы́ти ѿ бе́здны, и҆ въ па́гꙋбꙋ по́йдетъ: и҆ оу҆дивѧ́тсѧ живꙋ́щїи на землѝ, и҆̀мже и҆мена̀ не напи̑сана сꙋ́ть въ кни́гꙋ живо́тнꙋю ѿ сложе́нїѧ мі́ра, ви́дѧще, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́рь бѣ̀, и҆ нѣ́сть, и҆ преста̀ [ви́дѧще ѕвѣ́рѧ, и҆́же бѣ̀, и҆ нѣ́сть, и҆ предста́нетъ].

⁸

Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з безодні, і піде у погибель; і здивуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться.

⁹

Здѣ̀ оу҆́мъ, и҆́же и҆́мать мꙋ́дрость. Се́дмь гла́въ го́ры сꙋ́ть се́дмь, и҆дѣ́же жена̀ сѣди́тъ на ни́хъ,

⁹

Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, на яких сидить жінка,

¹⁰

и҆ ца́рїе се́дмь сꙋ́ть: пѧ́ть и҆́хъ па́ло, и҆ є҆ди́нъ є҆́сть, (а҆) дрꙋгі́й є҆щѐ не прїи́де: и҆ є҆гда̀ прїи́детъ, ма́лѡ є҆мꙋ̀ є҆́сть пребы́ти [подоба́етъ бы́ти].

¹⁰

і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути.

¹¹

И҆ ѕвѣ́рь, и҆́же бѣ̀ и҆ нѣ́сть, и҆ то́й ѻ҆смы́й є҆́сть, и҆ ѿ седми́хъ є҆́сть, и҆ въ па́гꙋбꙋ и҆́детъ.

¹¹

І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель.

¹²

И҆ де́сѧть рогѡ́въ, ꙗ҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ, де́сѧть царе́й сꙋ́ть, и҆̀же ца́рства є҆щѐ не прїѧ́ша, но ѡ҆́бласть ꙗ҆́кѡ ца́рїе на є҆ди́нъ ча́съ прїи́мꙋтъ со ѕвѣ́ремъ.

¹²

І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину.

¹³

Сі́и є҆ди́нꙋ во́лю и҆́мꙋтъ, и҆ си́лꙋ и҆ ѡ҆́бласть свою̀ ѕвѣ́рю дадꙋ́тъ:

¹³

Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові.

¹⁴

сі́и со а҆́гнцемъ бра́нь сотворѧ́тъ, и҆ а҆́гнецъ побѣди́тъ ѧ҆̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь господє́мъ є҆́сть и҆ цр҃ь царє́мъ: и҆ сꙋ́щїи съ ни́мъ зва́ннїи и҆ и҆збра́ннїи и҆ вѣ́рни.

¹⁴

Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні.

¹⁵

И҆ глаго́ла мѝ: во́ды, ꙗ҆̀же є҆сѝ ви́дѣлъ, и҆дѣ́же любодѣ́йца сѣди́тъ, лю́дїе и҆ наро́ди сꙋ́ть, и҆ племена̀ и҆ ꙗ҆зы́цы.

¹⁵

І говорить мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна.

¹⁶

И҆ де́сѧть рогѡ́въ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ на ѕвѣ́ри, сі́и любодѣ́йцꙋ возненави́дѧтъ, и҆ запꙋстѣ́вшꙋ сотворѧ́тъ ю҆̀ и҆ на́гꙋ, и҆ пло́ть є҆ѧ̀ снѣдѧ́тъ, и҆ сожгꙋ́тъ ю҆̀ ѻ҆гне́мъ:

¹⁶

І десять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розорять її, і роздягнуть, і плоть її з’їдять, і спалять її у вогні;

¹⁷

бг҃ъ бо да́лъ є҆́сть въ сердца̀ и҆́хъ, сотвори́ти во́лю є҆гѡ̀, и҆ сотвори́ти є҆ди́нꙋ во́лю, и҆ да́ти ца́рство своѐ ѕвѣ́рю, до́ндеже сконча́ютсѧ гл҃го́лы бж҃їи.

¹⁷

тому що Бог поклав їм на серце — виконати волю Його, виконати одну волю, і віддати царство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі.

¹⁸

И҆ жена̀, ю҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ, гра́дъ є҆́сть вели́кїй, и҆́же и҆́мать ца́рство над̾ цари̑ земны́ми.

¹⁸

Жінка ж, яку ти бачив, є велике місто, що царює над земними царями.