¹

А҆́гг҃лꙋ є҆фе́сскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ держѧ́й се́дмь ѕвѣ́здъ въ десни́цѣ свое́й, ходѧ́й посредѣ̀ седмѝ свѣти́лникѡвъ златы́хъ:

¹

Ангелові Ефеської Церкви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників:

²

вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀, и҆ трꙋ́дъ тво́й, и҆ терпѣ́нїе твоѐ, и҆ ꙗ҆́кѡ не мо́жеши носи́ти ѕлы́хъ, и҆ и҆скꙋси́лъ є҆сѝ глаго́лющыѧсѧ бы́ти а҆по́столы, и҆ не сꙋ́ть, и҆ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ и҆̀хъ ло́жныхъ:

²

знаю діла твої, і труд твій, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпутних, і випробував тих, які називають себе апостолами, а вони не такі, й побачив, що вони неправдомовці;

³

и҆ поне́слъ є҆сѝ, и҆ терпѣ́нїе и҆́маши, и҆ за и҆́мѧ моѐ трꙋди́лсѧ є҆сѝ и҆ не и҆знемо́глъ є҆сѝ.

³

ти багато зазнав і маєш терпіння, і в ім’я Моє трудився і не знемагав.

⁴

Но и҆́мамъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ любо́вь твою̀ пе́рвꙋю ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ.

⁴

Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою.

⁵

Помѧнѝ оу҆̀бо, ѿкꙋ́дꙋ спа́лъ є҆сѝ, и҆ пока́йсѧ, и҆ пє́рваѧ дѣла̀ сотворѝ: а҆́ще же нѝ, грѧдꙋ̀ тебѣ̀ ско́рѡ и҆ дви́гнꙋ свѣти́лникъ тво́й ѿ мѣ́ста своегѡ̀, а҆́ще не пока́ешисѧ.

⁵

Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори попередні діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся.

⁶

Но сѐ и҆́маши, ꙗ҆́кѡ ненави́диши дѣ́лъ нїколаі́тскихъ, и҆́хже и҆ а҆́зъ ненави́ждꙋ.

⁶

А втім, те в тобі добре, що ти ненавидиш діла николаїтів, які і Я ненавиджу.

⁷

И҆мѣ́ѧй оу҆́хо да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ: побѣжда́ющемꙋ да́мъ ꙗ҆́сти ѿ дре́ва живо́тнагѡ, є҆́же є҆́сть посредѣ̀ раѧ̀ бж҃їѧ.

⁷

Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке посеред раю Божого.

⁸

И҆ а҆́гг҃лꙋ цр҃кве смѵ́рнскїѧ напишѝ: та́кѡ гл҃етъ пе́рвый и҆ послѣ́днїй, и҆́же бы́сть ме́ртвъ, и҆ (сѐ,) жи́въ є҆́сть:

⁸

І ангелу Смирнської Церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий і ось, живий:

⁹

вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀ и҆ ско́рбь и҆ нищетꙋ̀, но бога́тъ є҆сѝ, и҆ хꙋлы̑ глаго́лющихсѧ бы́ти і҆ꙋдє́й, и҆ не сꙋ́ть, но со́нмище сатанино̀.

⁹

знаю твої діла, і скорботу, і вбогість (а втім, ти багатий), і лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, а вони не такі, але зборище сатанинське.

¹⁰

Не бо́йсѧ ничесѡ́же, ꙗ҆̀же и҆́маши пострада́ти. Сѐ, и҆́мать дїа́волъ всажда́ти ѿ ва́съ въ темни̑цы, да и҆скꙋси́тесѧ: и҆ и҆мѣ́ти бꙋ́дете ско́рбь до десѧтѝ дні́й. Бꙋ́ди вѣ́ренъ да́же до сме́рти, и҆ да́мъ тѝ вѣне́цъ живота̀.

¹⁰

Не бійся нічого, що тобі треба буде витерпіти. Ось, диявол буде кидати вас у темницю, щоб випробувати вас, і будете мати скорботу днів десять. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя.

¹¹

И҆мѣ́ѧй оу҆́хо слы́шати да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ: побѣжда́ѧй не и҆́мать вреди́тисѧ ѿ сме́рти вторы́ѧ.

¹¹

Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: той, хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерти.

¹²

И҆ а҆́гг҃лꙋ перга́мскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ и҆мѣ́ѧй ме́чь ѻ҆бою́дꙋ и҆з̾ѡщре́нъ:

¹²

І ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч:

¹³

вѣ́мъ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ гдѣ̀ живе́ши, и҆дѣ́же престо́лъ сатани́нъ: и҆ держи́ши и҆́мѧ моѐ, и҆ не ѿве́рглсѧ є҆сѝ вѣ́ры моеѧ̀ и҆ въ (моѧ̑) дни̑, въ нѧ́же а҆нтѵ́пасъ свидѣ́тель мо́й вѣ́рный, и҆́же оу҆бїе́нъ бы́сть въ ва́съ, и҆дѣ́же живе́тъ сатана̀.

¹³

знаю твої діла, і що ти живеш там, де престіл сатани, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа.

¹⁴

Но и҆́мамъ на тѧ̀ ма́лѡ, ꙗ҆́кѡ и҆́маши тꙋ̀ держа́щихъ оу҆че́нїе валаа́мово, и҆́же оу҆ча́ше вала́ка положи́ти собла́знъ пред̾ сынмѝ і҆и҃левыми, ꙗ҆́сти жє́ртвы і҆́дѡлскїѧ и҆ любы̀ твори́ти.

¹⁴

Але маю трохи проти тебе, тому що є в тебе там ті, які дотримуються вчення Валаама, який навчив Валака спокусити синів Ізраїлевих, щоб вони їли ідоложертовне і перелюби чинили.

¹⁵

Та́кѡ и҆́маши и҆ ты̀ держа́щыѧ оу҆че́нїе нїколаі́тско, є҆гѡ́же ненави́ждꙋ.

¹⁵

Так і в тебе є ті, які дотримуються вчення николаїтів, яке Я ненавиджу.

¹⁶

Пока́йсѧ: а҆́ще ли нѝ, прїидꙋ̀ тебѣ̀ ско́рѡ и҆ бра́нь сотворю̀ съ ни́ми мече́мъ оу҆́стъ мои́хъ.

¹⁶

Покайся; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і воюватиму з ними мечем уст Моїх.

¹⁷

И҆мѣ́ѧй оу҆́хо слы́шати да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ: побѣжда́ющемꙋ да́мъ ꙗ҆́сти ѿ ма́нны сокрове́нныѧ, и҆ да́мъ є҆мꙋ̀ ка́мень бѣ́лъ и҆ на ка́мени и҆́мѧ но́во напи́сано, є҆гѡ́же никто́же вѣ́сть, то́кмѡ прїе́млѧй.

¹⁷

Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує.

¹⁸

И҆ а҆́гг҃лꙋ ѳѷаті́рскїѧ цр҃кве напишѝ: та́кѡ гл҃етъ сн҃ъ бж҃їй, и҆мѣ́ѧй ѻ҆́чи своѝ ꙗ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненъ, и҆ но́зѣ є҆гѡ̀ подо́бнѣ халколїва́нꙋ:

¹⁸

І ангелу Фіатирської Церкви напиши: так говорить Син Божий, у Якого очі, наче полум’я вогняне, і ноги подібні до бронзи:

¹⁹

вѣ́мъ твоѧ̑ дѣла̀ и҆ любо́вь, и҆ слꙋ́жбꙋ и҆ вѣ́рꙋ, и҆ терпѣ́нїе твоѐ и҆ дѣла̀ твоѧ̑, и҆ послѣ̑днѧѧ бѡ́лша пе́рвыхъ.

¹⁹

знаю твої діла, і любов, і служіння, і віру, і терпіння твоє, і те, що останні діла твої більші, ніж перші.

²⁰

Но и҆́мамъ на тѧ̀ ма́лѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́еши женѣ̀ і҆езаве́ли, глаго́лющей себѐ бы́ти проро́чицꙋ, оу҆чи́ти и҆ льсти́ти моѧ̑ рабы̑, любодѣ́йствовати и҆ снѣ́сти же́ртвꙋ і҆́дѡлскꙋю.

²⁰

Та маю трохи проти тебе, тому що ти попускаєш жінці Ієзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і вводити в оману рабів Моїх, любодіяти і їсти ідоложертовне.

²¹

И҆ да́хъ є҆́й вре́мѧ, да пока́етсѧ ѿ любодѣ́йства своегѡ̀, и҆ не пока́ѧсѧ.

²¹

Я дав їй час покаятись у перелюбстві її, але вона не покаялась.

²²

Сѐ, а҆́зъ полага́ю ю҆̀ на ѻ҆дрѣ̀ и҆ любодѣ́ющыѧ съ не́ю въ ско́рбь ве́лїю, а҆́ще не пока́ютсѧ ѿ дѣ́лъ свои́хъ:

²²

Ось, Я кидаю її на одр і тих, що любодіяли з нею, у велику скорботу, якщо не покаються у ділах своїх.

²³

и҆ ча̑да и҆́хъ оу҆́мрꙋтъ сме́ртїю [и҆ ча̑да є҆ѧ̀ оу҆бїю̀ сме́ртїю]: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѧ̑ цр҃кви, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь и҆спыта́ѧй сердца̀ и҆ оу҆трѡ́бы: и҆ да́мъ ва́мъ комꙋ́ждо по дѣлѡ́мъ ва́шымъ.

²³

І дітей її уражу смертю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробовує серця й утроби; і воздам кожному з вас за ділами вашими.

²⁴

Ва́мъ же гл҃ю и҆ про́чымъ сꙋ́щымъ въ ѳѷаті́рѣ, и҆̀же не и҆́мꙋтъ оу҆че́нїѧ сегѡ̀ и҆ и҆̀же не разꙋмѣ́ютъ глꙋби́нъ сатанины́хъ, ꙗ҆́коже глаго́лютъ: не возложꙋ̀ на вы̀ тѧготы̀ и҆́ныѧ:

²⁴

Вам же та іншим, що є у Фіатирі, які не дотримуються цього вчення і не знають так званих глибин сатанинських, кажу, що не накладу на вас іншого тягара;

²⁵

то́кмѡ, є҆́же и҆́мате, держи́те, до́ндеже прїидꙋ̀.

²⁵

тільки те, що маєте, тримайте, доки прийду.

²⁶

И҆ побѣжда́ющемꙋ и҆ соблюда́ющемꙋ дѣла̀ моѧ̑ до конца̀, да́мъ є҆мꙋ̀ вла́сть на ꙗ҆зы́цѣхъ,

²⁶

Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, тому дам владу над язичниками,

²⁷

и҆ оу҆пасе́тъ ѧ҆̀ жезло́мъ желѣ́знымъ, ꙗ҆́кѡ сосꙋ́ды скꙋдє́льничи сокрꙋша́тсѧ, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ прїѧ́хъ ѿ ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀:

²⁷

і буде пасти їх жезлом залізним; як посуд глиняний, вони будуть розтрощені, як і Я одержав владу від Отця Мого;

²⁸

и҆ да́мъ є҆мꙋ̀ ѕвѣздꙋ̀ оу҆́треннюю.

²⁸

і дам йому зірку ранкову.

²⁹

И҆мѣ́ѧй оу҆́хо слы́шати да слы́шитъ, что̀ дх҃ъ гл҃етъ цр҃квамъ.

²⁹

Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам.