¹

Сегѡ̀ ра́ди без̾ѿвѣ́тенъ є҆сѝ, ѽ, человѣ́че всѧ́къ сꙋдѧ́й: и҆́мже бо сꙋдо́мъ сꙋ́диши дрꙋ́га, себѐ ѡ҆сꙋжда́еши, та̑ѧжде бо твори́ши сꙋдѧ́й.

¹

Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш.

²

Вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ сꙋ́дъ бж҃їй є҆́сть пои́стиннѣ на творѧ́щихъ такова́ѧ.

²

А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке.

³

Помышлѧ́еши ли же сїѐ, ѽ, человѣ́че, сꙋдѧ́й такова́ѧ творѧ́щымъ и҆ творѧ̀ са́мъ та̑ѧжде, ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆збѣжи́ши ли сꙋда̀ бж҃їѧ,

³

Hевже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого?

⁴

и҆лѝ ѡ҆ бога́тствѣ бл҃гости є҆гѡ̀ и҆ кро́тости и҆ долготерпѣ́нїи неради́ши, не вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ бл҃гость бж҃їѧ на покаѧ́нїе тѧ̀ веде́тъ;

⁴

Або зневажаєш багатство Його милосердя, лагідности і довготерпіння, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?

⁵

По жесто́кости же твое́й и҆ непока́ѧнномꙋ се́рдцꙋ, собира́еши себѣ̀ гнѣ́въ въ де́нь гнѣ́ва и҆ ѿкрове́нїѧ првⷣнагѡ сꙋда̀ бж҃їѧ,

⁵

Але‚ через жорстокість твою і нерозкаяність серця, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і об’явлення праведного суду від Бога,

⁶

и҆́же возда́стъ коемꙋ́ждо по дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀:

⁶

Який воздасть кожному за вчинками його:

⁷

ѡ҆́вымъ оу҆́бѡ, по терпѣ́нїю дѣ́ла бл҃га́гѡ, сла́вы и҆ че́сти и҆ нетлѣ́нїѧ и҆́щꙋщымъ, живо́тъ вѣ́чный:

⁷

тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, — життя вічне;

⁸

а҆ и҆̀же по рве́нїю противлѧ́ютсѧ оу҆́бѡ и҆́стинѣ, повинꙋ́ютсѧ же непра́вдѣ, ꙗ҆́рость и҆ гнѣ́въ.

⁸

а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправдi‚ — лютість і гнів.

⁹

Ско́рбь и҆ тѣснота̀ на всѧ́кꙋ дꙋ́шꙋ человѣ́ка творѧ́щагѡ ѕло́е, і҆ꙋде́а же пре́жде и҆ є҆́ллина.

⁹

Скорбота і утиск на всяку душу людини, яка чинить зло, спершу юдея, потім і елліна!

¹⁰

(Заⷱ҇.) Сла́ва же и҆ че́сть и҆ ми́ръ всѧ́комꙋ дѣ́лающемꙋ бл҃го́е, і҆ꙋде́еви же пре́жде и҆ є҆́ллинꙋ.

¹⁰

Слава ж і честь і мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну!

¹¹

Нѣ́сть бо на лица̑ зрѣ́нїѧ оу҆ бг҃а.

¹¹

Бо Бог не дивиться на особу.

¹²

Є҆ли́цы бо беззако́ннѡ [без̾ зако́на] согрѣши́ша, беззако́ннѡ [без̾ зако́на] и҆ поги́бнꙋтъ: и҆ є҆ли́цы въ зако́нѣ согрѣши́ша, зако́номъ сꙋ́дъ прїи́мꙋтъ:

¹²

Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені‚

¹³

не слы́шателїе бо зако́на пра́ведни пред̾ бг҃омъ, но творцы̀ зако́на, сі́и ѡ҆правдѧ́тсѧ:

¹³

бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть,

¹⁴

(Заⷱ҇ п҃в҃.) є҆гда́ бо ꙗ҆зы́цы, не и҆мꙋ́ще зако́на, є҆стество́мъ закѡ́ннаѧ творѧ́тъ, сі́и, зако́на не и҆мꙋ́ще, са́ми себѣ̀ сꙋ́ть зако́нъ:

¹⁴

бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон:

¹⁵

и҆̀же ꙗ҆влѧ́ютъ дѣ́ло зако́нное напи́сано въ сердца́хъ свои́хъ, спослꙋ́шествꙋющеи и҆̀мъ со́вѣсти, и҆ междꙋ̀ собо́ю помыслѡ́мъ ѡ҆сꙋжда́ющымъ и҆лѝ ѿвѣща́ющымъ,

¹⁵

вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну‚

¹⁶

въ де́нь, є҆гда̀ сꙋ́дитъ бг҃ъ та̑йнаѧ человѣ́кѡмъ, по бл҃говѣ́стїю моемꙋ̀, і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ.

¹⁶

у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа.

¹⁷

Сѐ, ты̀ і҆ꙋде́й и҆менꙋ́ешисѧ, и҆ почива́еши на зако́нѣ, и҆ хва́лишисѧ ѡ҆ бз҃ѣ,

¹⁷

Ось ти звешся юдеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,

¹⁸

и҆ разꙋмѣ́еши во́лю, и҆ разсꙋжда́еши лꙋ̑чшаѧ, наꙋча́емь ѿ зако́на,

¹⁸

і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,

¹⁹

оу҆пова́ѧ же себѐ вожда̀ бы́ти слѣпы̑мъ, свѣ́та сꙋ́щымъ во тмѣ̀,

¹⁹

і певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,

²⁰

наказа́телѧ безꙋ̑мнымъ, оу҆чи́телѧ младе́нцємъ, и҆мꙋ́ща ѡ҆́бразъ ра́зꙋма и҆ и҆́стины въ зако́нѣ:

²⁰

наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди:

²¹

наꙋча́ѧ оу҆̀бо и҆на́го, себе́ ли не оу҆чи́ши,

²¹

як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?

²²

проповѣ́даѧ не кра́сти, кра́деши: глаго́лѧй не прелюбы̀ твори́ти, прелюбы̀ твори́ши: гнꙋша́ѧсѧ і҆́дѡлъ, ст҃а̑ѧ кра́деши:

²²

Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш?

²³

и҆́же въ зако́нѣ хва́лишисѧ, престꙋпле́нїемъ зако́на бг҃а безче́ствꙋеши.

²³

Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш?

²⁴

И҆́мѧ бо бж҃їе ва́ми хꙋ́литсѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ, ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано.

²⁴

Бо, як написано, «через вас ім’я Боже ганьблять язичники».

²⁵

Ѡ҆брѣ́занїе бо по́льзꙋетъ, а҆́ще зако́нъ твори́ши: а҆́ще же зако́на престꙋ́пникъ є҆сѝ, ѡ҆брѣ́занїе твоѐ неѡбрѣ́занїе бы́сть.

²⁵

Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.

²⁶

А҆́ще оу҆̀бо неѡбрѣ́занїе ѡ҆правда́нїе зако́на сохрани́тъ, не неѡбрѣ́занїе ли є҆гѡ̀ во ѡ҆брѣ́занїе вмѣни́тсѧ,

²⁶

Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання?

²⁷

и҆ ѡ҆сꙋ́дитъ є҆́же ѿ є҆стества̀ неѡбрѣ́занїе, зако́нъ соверша́ющее, тебѐ, и҆́же писа́нїемъ и҆ ѡ҆брѣ́занїемъ є҆сѝ престꙋ́пникъ зако́на.

²⁷

І необрізаний із природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?

²⁸

(Заⷱ҇ п҃г҃.) Не бо̀ и҆́же ꙗ҆́вѣ, і҆ꙋде́й є҆́сть, ни є҆́же ꙗ҆́вѣ во пло́ти, ѡ҆брѣ́занїе:

²⁸

Бо не той юдей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілi;

²⁹

но и҆́же въ та́йнѣ і҆ꙋде́й, и҆ ѡ҆брѣ́занїе се́рдца дꙋ́хомъ, (а҆) не писа́нїемъ: є҆мꙋ́же похвала̀ не ѿ человѣ̑къ, но ѿ бг҃а.

²⁹

але той юдей, хто в душi такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, але від Бога.