Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Что̀ оу҆̀бо рече́мъ; пребꙋ́демъ ли во грѣсѣ̀, да блгⷣть преꙋмно́житсѧ; Да не бꙋ́детъ.
1
Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні.
2
И҆̀же бо оу҆мро́хомъ грѣхꙋ̀, ка́кѡ па́ки ѡ҆живе́мъ ѡ҆ не́мъ [ка́кѡ є҆щѐ жи́ти бꙋ́демъ въ не́мъ];
2
Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3
(Заⷱ҇ ч҃а҃.) И҆лѝ не разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ є҆ли́цы во хрⷭ҇та̀ і҆и҃са крести́хомсѧ, въ см҃рть є҆гѡ̀ крести́хомсѧ;
3
Hевже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися?
4
Спогребо́хомсѧ оу҆̀бо є҆мꙋ̀ кр҃ще́нїемъ въ сме́рть, да ꙗ҆́коже воста̀ хрⷭ҇то́съ ѿ ме́ртвыхъ сла́вою ѻ҆́ч҃ею, та́кѡ и҆ мы̀ во ѡ҆бновле́нїи жи́зни ходи́ти на́чнемъ [да хо́димъ].
4
Отже, ми поховані з Hим хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали.
5
А҆́ще бо соѡбра́зни [снасажде́ни] бы́хомъ подо́бїю см҃рти є҆гѡ̀, то̀ и҆ воскрⷭ҇нїѧ бꙋ́демъ,
5
Бо якщо ми з’єднані з Hим подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння,
6
сїѐ вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ ве́тхїи на́шъ человѣ́къ съ ни́мъ распѧ́тсѧ, да оу҆праздни́тсѧ тѣ́ло грѣхо́вное, ꙗ҆́кѡ ктомꙋ̀ не рабо́тати на́мъ грѣхꙋ̀:
6
знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Hим, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7
оу҆ме́рый бо свободи́сѧ ѿ грѣха̀.
7
бо померлий звільнився від гріха.
8
А҆́ще же оу҆мро́хомъ со хрⷭ҇то́мъ, вѣ́рꙋемъ, ꙗ҆́кѡ и҆ жи́ви бꙋ́демъ съ ни́мъ,
8
Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Hим,
9
вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́съ воста̀ ѿ ме́ртвыхъ, ктомꙋ̀ оу҆жѐ не оу҆мира́етъ: сме́рть и҆́мъ ктомꙋ̀ не ѡ҆блада́етъ.
9
знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Hим не володіє.
10
Є҆́же бо оу҆́мре, грѣхꙋ̀ оу҆́мре є҆ди́ною: а҆ є҆́же живе́тъ, бг҃ови живе́тъ.
10
Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11
(Заⷱ҇ ч҃в҃.) Та́кожде и҆ вы̀ помышлѧ́йте себѐ ме́ртвыхъ оу҆́бѡ бы́ти грѣхꙋ̀, живы́хъ же бг҃ови, ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ гдⷭ҇ѣ на́шемъ.
11
Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.
12
Да не ца́рствꙋетъ оу҆̀бо грѣ́хъ въ ме́ртвеннѣмъ ва́шемъ тѣ́лѣ, во є҆́же послꙋ́шати є҆гѡ̀ въ по́хотехъ є҆гѡ̀:
12
Тож нехай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13
нижѐ представлѧ́йте оу҆́ды ва́шѧ ѻ҆рꙋ̑жїѧ непра́вды грѣхꙋ̀: но представлѧ́йте себѐ бг҃ови ꙗ҆́кѡ ѿ ме́ртвыхъ живы́хъ, и҆ оу҆́ды ва́шѧ ѻ҆рꙋ̑жїѧ пра́вды бг҃ови.
13
і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші — Богові як знаряддя праведности.
14
Грѣ́хъ бо ва́ми да не ѡ҆блада́етъ: нѣ́сте бо под̾ зако́номъ, но под̾ блгⷣтїю.
14
Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15
Что̀ оу҆̀бо; согрѣши́мъ ли, занѐ нѣ́смы под̾ зако́номъ, но под̾ блгⷣтїю, да не бꙋ́детъ.
15
Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16
Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ є҆мꙋ́же представлѧ́ете себѐ рабы̑ въ послꙋша́нїе, рабѝ є҆стѐ, є҆гѡ́же послꙋ́шаете, и҆лѝ грѣха̀ въ сме́рть, и҆лѝ послꙋша́нїѧ въ пра́вдꙋ;
16
Hевже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність?
17
Благодари́мъ оу҆̀бо бг҃а, ꙗ҆́кѡ бѣ́сте рабѝ грѣхꙋ̀, послꙋ́шасте же ѿ се́рдца, въ ѻ҆́ньже и҆ преда́стесѧ ѡ҆́бразъ оу҆че́нїѧ.
17
Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому віддали себе.
18
(Заⷱ҇ ч҃г҃.) Свобо́ждшесѧ же ѿ грѣха̀, порабо́тистесѧ пра́вдѣ.
18
Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности.
19
Человѣ́ческо глаго́лю, за не́мощь пло́ти ва́шеѧ. Ꙗ҆́коже бо предста́висте оу҆́ды ва́шѧ рабы̑ нечистотѣ̀ и҆ беззако́нїю въ беззако́нїе, та́кѡ нн҃ѣ предста́вите оу҆́ды ва́шѧ рабы̑ пра́вдѣ во ст҃ы́ню.
19
Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення.
20
Є҆гда́ бо рабѝ бѣ́сте грѣха̀, свобо́дни бѣ́сте ѿ пра́вды.
20
Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности.
21
Кі́й оу҆̀бо тогда̀ и҆мѣ́сте пло́дъ; Ѡ҆ ни́хже нн҃ѣ стыдите́сѧ, кончи́на бо ѻ҆́нѣхъ, сме́рть.
21
Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній — смерть.
22
Нн҃ѣ же свобо́ждшесѧ ѿ грѣха̀, порабо́щшесѧ же бг҃ови, и҆́мате пло́дъ ва́шъ во ст҃ы́ню, кончи́нꙋ же жи́знь вѣ́чнꙋю.
22
А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне.
23
Ѡ҆бро́цы бо грѣха̀, сме́рть: дарова́нїе же бж҃їе живо́тъ вѣ́чный ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ гдⷭ҇ѣ на́шемъ.
23
Бо відплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.