Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Блаже́нъ мꙋ́жъ, и҆́же не поползнꙋ́сѧ оу҆стна́ма свои́ма и҆ не оу҆ѧзви́сѧ печа́лїю грѣха̀.
1
Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.
2
Блаже́нъ, є҆мꙋ́же не зазрѣ̀ дꙋша̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆́же не спадѐ ѿ наде́жды своеѧ̀.
2
Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.
3
Мꙋ́жеви скꙋпо́мꙋ не лѣ́по є҆́сть бога́тство, и҆ человѣ́кꙋ зави́дливꙋ на что̀ и҆мѣ́нїе;
3
Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій?
4
Собира́ѧй ѿ дꙋшѝ своеѧ̀ и҆нѣ̑мъ собира́етъ, и҆ во благи́хъ є҆гѡ̀ и҆ні́и насладѧ́тсѧ.
4
Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.
5
И҆́же себѣ̀ ѕо́лъ, комꙋ̀ до́бръ бꙋ́детъ; и҆ не возвесели́тсѧ во и҆мѣ́нїи свое́мъ.
5
Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого.
6
Зави́дѧщагѡ себѣ̀ самомꙋ̀ нѣ́сть ѕлѣ́йша: и҆ сїѐ воздаѧ́нїе ѕло́бы є҆гѡ̀.
6
Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її.
7
А҆́ще и҆ добро̀ твори́тъ, въ забы́тїи твори́тъ и҆ на послѣ́докъ и҆з̾ѧви́тъ ѕло́бꙋ свою̀.
7
Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє.
8
Лꙋка́въ (є҆́сть) зави́дѧй ѻ҆́комъ, ѿвраща́ѧй лицѐ и҆ презира́ѧй дꙋ́шы.
8
Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами.
9
Ѻ҆́ко лихои́мца не насыща́етсѧ ча́сти, и҆ ѡ҆би́да лꙋка́вагѡ и҆зсꙋша́етъ дꙋ́шꙋ.
9
Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.
10
Ѻ҆́ко лꙋка́во зави́дливо и҆ ѡ҆ хлѣ́бѣ, и҆ на трапе́зѣ свое́й скꙋ́дно.
10
Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.
11
Ча́до, ꙗ҆́коже и҆́маши, добро̀ творѝ себѣ̀, и҆ приношє́нїѧ гдⷭ҇еви досто́йнѡ приносѝ:
11
Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось.
12
помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ сме́рть не заме́длитъ, и҆ завѣ́тъ а҆́довъ не пока́занъ тѝ бы́сть.
12
Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:
13
Пре́жде не́же оу҆́мреши ты̀, добро̀ творѝ дрꙋ́гꙋ и҆ по си́лѣ твое́й прострѝ и҆ да́ждь є҆мꙋ̀.
13
перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.
14
Не лиши́сѧ ѿ днѐ добра̀, и҆ ча́сть жела́нїѧ бла́га да не пре́йдетъ тебѐ.
14
Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе.
15
Не и҆нѣ̑мъ ли ѡ҆ста́виши притѧжа̑нїѧ твоѧ̑ и҆ трꙋды̀ твоѧ̑, въ раздѣле́нїе жре́бїѧ;
15
Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?
16
Да́ждь и҆ возмѝ, и҆ ѡ҆свѧтѝ дꙋ́шꙋ твою̀:
16
Давай і приймай, і утішай душу твою,
17
ꙗ҆́кѡ нѣ́сть во а҆́дѣ взыска́ти сла́дости.
17
бо у пеклі не можна знайти утіх.
18
Всѧ́ка пло́ть ꙗ҆́кѡ ри́за ѡ҆бетша́етъ, завѣ́тъ бо ѿ вѣ́ка: сме́ртїю оу҆́мреши.
18
Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш».
19
Ꙗ҆́кѡ ли́стъ расплоща́ѧсѧ на дре́вѣ ча́стѣ, ѻ҆́въ оу҆́бѡ спа́даетъ, дрꙋгі́й же прозѧба́етъ: та́кожде и҆ ро́дъ пло́ти и҆ кро́ви, ѻ҆́въ оу҆́бѡ оу҆мира́етъ, ѻ҆́въ же роди́тсѧ.
19
Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується.
20
Всѧ́кое дѣ́ло гнїю́щее и҆зчеза́етъ, и҆ дѣ́лаѧй є҆̀ съ ни́мъ ѿи́детъ.
20
Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.
21
Блаже́нъ мꙋ́жъ, и҆́же во премꙋ́дрости оу҆́мретъ и҆ и҆́же въ ра́зꙋмѣ свое́мъ поꙋча́етсѧ ст҃ы́ни:
21
Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому.
22
размышлѧ́ѧй пꙋти̑ є҆ѧ̀ въ се́рдцы свое́мъ, и҆ въ сокрове́нныхъ є҆ѧ̀ оу҆разꙋми́тсѧ.
22
Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.
23
И҆зы́ди в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ и҆зслѣ́дникъ и҆ на пꙋте́хъ є҆ѧ̀ присѣдѝ.
23
Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її.
24
Приница́ѧй сквозѣ̀ ѻ҆кѡ́нца є҆ѧ̀ и҆ при две́рехъ є҆ѧ̀ послꙋ́шаетъ.
24
Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.
25
Ѡ҆бита́ѧй бли́з̾ до́мꙋ є҆ѧ̀ и҆ вбїе́тъ ко́лъ въ стѣ́ны є҆ѧ̀, поста́витъ ски́нїю свою̀ вскра́й є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́детъ во ѡ҆би́тели благи́хъ,
25
Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.
26
положи́тъ ча̑да своѧ̑ въ покро́вѣ є҆ѧ̀ и҆ под̾ вѣ́твьми є҆ѧ̀ водвори́тсѧ,
26
Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.
27
покры́етсѧ є҆́ю ѿ зно́ѧ и҆ во сла́вѣ є҆ѧ̀ ѡ҆бита́ти бꙋ́детъ.
27
Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.