Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Гдⷭ҇ь созда̀ ѿ землѝ человѣ́ка, и҆ па́ки возвратѝ є҆го̀ въ ню̀.
1
Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї.
2
Дни̑ числа̀ и҆ вре́мѧ дадѐ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ вла́сть над̾ сꙋ́щими на не́й.
2
Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній.
3
Ꙗ҆́коже ѻ҆нѝ са́ми, ѡ҆блечѐ и҆̀хъ крѣ́постїю, и҆ по ѡ҆́бразꙋ своемꙋ̀ сотворѝ ѧ҆̀:
3
За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,
4
и҆ положѝ стра́хъ є҆гѡ̀ на всѧ́цѣй пло́ти, є҆́же вла́стелствовати ѕвѣрьмѝ (и҆ скѡты̀) и҆ пти́цами.
4
і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами.
5
Помышле́нїе и҆ ѧ҆зы́къ и҆ ѻ҆́чи, оу҆́ши и҆ се́рдце дадѐ и҆̀мъ размышлѧ́ти:
5
Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,
6
хꙋдо́жествомъ ра́зꙋма и҆спо́лни ѧ҆̀ и҆ дѡ́браѧ и҆ ѕла̑ѧ показа̀ и҆̀мъ.
6
сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.
7
Положи́лъ є҆́сть ѻ҆́ко своѐ на сердца́хъ и҆́хъ, показа́ти и҆̀мъ вели́чество дѣ́лъ свои́хъ,
7
Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,
8
да и҆́мѧ ст҃ы́ни є҆гѡ̀ восхва́лѧтъ и҆ да повѣ́даютъ вели́чєства дѣ́лъ є҆гѡ̀.
8
нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.
9
Приложи́лъ и҆̀мъ хꙋдо́жество и҆ зако́нъ живота̀ дадѐ въ наслѣ́дїе и҆̀мъ.
9
Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя;
10
Завѣ́тъ вѣ́чный поста́ви съ ни́ми и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ показа̀ и҆̀мъ.
10
вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.
11
Вели́чество сла́вы ви́дѣша ѻ҆чеса̀ и҆́хъ, и҆ сла́вꙋ гла́са и҆́хъ слы́ша оу҆́хо и҆́хъ.
11
Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.
12
И҆ речѐ и҆̀мъ: внемли́те ѿ всѧ́кїѧ непра́вды. и҆ заповѣ́да и҆̀мъ комꙋ́ждо ѡ҆ и҆́скреннемъ.
12
І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього.
13
Пꙋтїѐ и҆́хъ пред̾ ни́мъ вы́нꙋ, не оу҆кры́ютсѧ ѿ ѻ҆́чїю є҆гѡ̀.
13
Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.
14
Комꙋ́ждо ꙗ҆зы́кꙋ оу҆стро́илъ вожда̀,
14
Кожному народу поставив Він вождя,
15
и҆ ча́сть гдⷭ҇нѧ і҆и҃ль є҆́сть.
15
а Ізраїль є наділом Господа.
16
Всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ ꙗ҆́кѡ со́лнце пред̾ ни́мъ, и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ вы́нꙋ на пꙋте́хъ и҆́хъ:
16
Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.
17
не оу҆кры́шасѧ непра̑вды и҆́хъ ѿ негѡ̀, и҆ всѝ грѣсѝ и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ.
17
Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.
18
Ми́лостынѧ мꙋ́жа ꙗ҆́кѡ печа́ть съ ни́мъ, и҆ благода́ть человѣ́чꙋ ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ соблюде́тъ.
18
Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.
19
По си́хъ воста́нетъ и҆ возда́стъ и҆̀мъ, и҆ воздаѧ́нїе и҆́хъ на главꙋ̀ и҆́хъ возда́стъ:
19
Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне.
20
ѻ҆ба́че ка́ющымсѧ да́лъ є҆́сть возвраще́нїе и҆ оу҆тѣ́ши и҆знемога́ющихъ терпѣ́нїемъ.
20
Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.
21
Ѡ҆брати́сѧ оу҆̀бо ко гдⷭ҇ꙋ и҆ ѡ҆ста́ви грѣхѝ:
21
Навернися до Господа й облиш гріхи;
22
помоли́сѧ пред̾ лице́мъ и҆ оу҆ма́ли претыка̑нїѧ:
22
молися перед Ним і зменши твої спотикання.
23
восходѝ къ вы́шнемꙋ и҆ ѿврати́сѧ ѿ непра́вды, и҆ ѕѣлѡ̀ возненави́ди ме́рзость.
23
Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.
24
Вы́шнѧго кто̀ восхва́литъ во а҆́дѣ, вмѣ́стѡ живы́хъ и҆ даю́щихъ и҆сповѣ́данїе;
24
Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його?
25
Ѿ мертвеца̀ ꙗ҆́кѡ ничто̀ сꙋ́щагѡ погиба́етъ и҆сповѣ́данїе:
25
Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення:
26
живы́й же и҆ здра́вый восхва́литъ гдⷭ҇а.
26
живий і здоровий звеличить Господа.
27
Ко́ль вели́ка млⷭ҇ть гдⷭ҇нѧ и҆ ѡ҆чище́нїе ѡ҆браща́ющымсѧ къ немꙋ̀;
27
Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!
28
Не мо́гꙋтъ бо всѧ̑ бы́ти въ человѣ́цѣхъ:
28
Не може бути усього у людині,
29
ꙗ҆́кѡ не безсме́ртенъ сы́нъ человѣ́ческїй.
29
тому що не безсмертний син людський.
30
Что̀ свѣтлѣ́е со́лнца; и҆ то̀ и҆зчеза́етъ: и҆ ѕло̀ помы́слитъ пло́ть и҆ кро́вь.
30
Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров.
31
Си́лꙋ высоты̀ небе́сныѧ то́й са́мъ назира́етъ, человѣ́цы же всѝ землѧ̀ и҆ пе́пелъ.
31
За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.