Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ко́ль добро̀ є҆́сть ѡ҆бличи́ти, не́жели ꙗ҆ри́тисѧ та́йнѡ: и҆ и҆сповѣ́даѧйсѧ ѿ оу҆мале́нїѧ возбране́нъ бꙋ́детъ.
1
Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди.
2
Ко́ль добро̀ ѡ҆бличе́нномꙋ ꙗ҆ви́ти покаѧ́нїе:
2
Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння!
3
се́й бо во́льнагѡ и҆збѣжи́тъ грѣха̀.
3
Бо він уникне вільного гріха.
4
Жела́нїе ско́пчо растли́тъ ли дѣви́цꙋ; та́кожде творѧ́й нꙋ́ждею сꙋды̀.
4
Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою.
5
Є҆́сть молча́й ѡ҆брѣта́ѧйсѧ премꙋ́дръ, и҆ є҆́сть ненави́димь ѿ мно́гїѧ бесѣ́ды.
5
Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість.
6
Є҆́сть молча́й, не и҆́мать бо ѿвѣ́та: и҆ є҆́сть молча́й вѣ́дый вре́мѧ.
6
Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.
7
Человѣ́къ премꙋ́дръ оу҆молчи́тъ до вре́мене: проде́рзый же и҆ безꙋ́мный превосхо́дитъ вре́мѧ.
7
Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.
8
Оу҆множа́ѧй словеса̀ ме́рзокъ бꙋ́детъ, и҆ восхища́ѧй вла́сть возненави́дѣнъ бꙋ́детъ.
8
Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять.
9
Є҆́сть благопоспѣ́шство во ѕлы́хъ мꙋ́жеви, и҆ є҆́сть и҆з̾ѡбрѣ́тенїе на оу҆мале́нїе.
9
Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату.
10
Є҆́сть даѧ́нїе, є҆́же тѝ не бꙋ́детъ на по́льзꙋ, и҆ є҆́сть даѧ́нїе, є҆гѡ́же ѿда́нїе сꙋгꙋ́бо.
10
Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання.
11
Є҆́сть оу҆мале́нїе сла́вы ра́ди, и҆ є҆́сть, и҆́же ѿ смире́нїѧ вознесѐ главꙋ̀.
11
Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову.
12
Є҆́сть кꙋпꙋ́ѧй мнѡ́гаѧ ма́лымъ и҆ возвраща́ѧй ѧ҆̀ седмери́цею.
12
Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.
13
Премꙋ́дрый во словесѝ любе́зна сотвори́тъ себѐ: благѡда́ти же безꙋ́мныхъ и҆злїю́тсѧ.
13
Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними.
14
Даѧ́нїе безꙋ́мнагѡ не оу҆по́льзꙋетъ тѝ, ѻ҆́чи бо є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆ди́нагѡ мно́зи ко воспрїѧ́тїю:
14
Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття.
15
ма́лѡ да́стъ, а҆ мно́гѡ поноси́ти бꙋ́детъ и҆ ѿве́рзетъ оу҆ста̀ своѧ̑ ꙗ҆́кѡ проповѣ́дникъ: дне́сь взаи́мъ да́стъ, а҆ оу҆́трѡ и҆стѧ́жетъ: ненави́димь человѣ́къ таковы́й гдⷭ҇ꙋ и҆ человѣ́кѡмъ.
15
Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.
16
Бꙋ́й рече́тъ: нѣ́сть мѝ дрꙋ́га и҆ нѣ́сть хвалы̀ благи̑мъ мои̑мъ: ꙗ҆дꙋ́щїи хлѣ́бъ мо́й льсти́ви ѧ҆зы́комъ.
16
Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик».
17
Коли́кощи и҆ коли́цы посмѣю́тсѧ є҆мꙋ̀;
17
Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього!
18
Поползнове́нїе на землѝ лꙋ́чше не́же ѿ ѧ҆зы́ка: та́кѡ паде́нїе ѕлы́хъ со тща́нїемъ прїи́детъ.
18
Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих.
19
Человѣ́къ безблагода́тенъ ба́снь безвре́менна: во оу҆стѣ́хъ ненака́занныхъ прⷭ҇нѡ бꙋ́детъ.
19
Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів.
20
Ѿ оу҆́стъ бꙋ́ѧгѡ ѿве́ржена бꙋ́детъ при́тча: не и҆́мать бо є҆ѧ̀ рещѝ во вре́мѧ своѐ.
20
Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно.
21
Є҆́сть возбранѧ́емый согрѣша́ти ѿ скꙋ́дости, и҆ въ поко́и свое́мъ не оу҆мили́тсѧ.
21
Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися.
22
Є҆́сть погꙋблѧ́ѧй дꙋ́шꙋ свою̀ за сты́дъ, и҆ ѿ лица̀ безꙋ́мна погꙋби́тъ ю҆̀.
22
Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного.
23
Є҆́сть ра́ди стыда̀ ѡ҆бѣща́ѧйсѧ дрꙋ́гови, и҆ приѡбрѣ́те є҆го̀ врага̀ тꙋ́не.
23
Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.
24
Поро́къ ѕо́лъ человѣ́кꙋ лжа̀, и҆ во оу҆стѣ́хъ ненака́занныхъ прⷭ҇нѡ бꙋ́детъ.
24
Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди.
25
Оу҆́не є҆́сть та́ть, не́жели прⷭ҇нѡ лжа́й: ѻ҆́ба же па́гꙋбꙋ наслѣ́дѧтъ.
25
Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель.
26
Ѡ҆бы́чай человѣ́ка лжи́ва безче́стїе, и҆ стꙋ́дъ є҆гѡ̀ прⷭ҇нѡ съ ни́мъ.
26
Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею.
27
Премꙋ́дрый словесы̀ произведе́тъ себѐ, и҆ человѣ́къ мꙋ́дрый оу҆го́денъ бꙋ́детъ вельмо́жамъ.
27
Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам.
28
Дѣ́лаѧй зе́млю вознесе́тъ сто́гъ сво́й, и҆ оу҆гожда́ѧй вельмо́жамъ оу҆ми́лостивитъ ѡ҆ непра́вдѣ (свое́й).
28
Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди.
29
Мзда̀ и҆ да́рове ѡ҆слѣплѧ́ютъ ѻ҆́чи премꙋ́дрыхъ, и҆ ꙗ҆́коже бразды̑ на оу҆стѣ́хъ ѿвраща́ютъ ѡ҆бличє́нїѧ.
29
Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття.
30
Премꙋ́дрость сокровє́на и҆ сокро́вище не ꙗ҆вле́но, ка́ѧ по́льза є҆́сть во ѻ҆бои́хъ;
30
Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох?
31
Лꙋ́чше человѣ́къ скрыва́ѧй бꙋ́йство своѐ, не́жели человѣ́къ скрыва́ѧй премꙋ́дрость свою̀.
31
Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.