Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Менѐ ѻ҆тца̀ послꙋ́шайте, ча̑да, и҆ си́це твори́те, да спасе́тесѧ:
1
Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися,
2
гдⷭ҇ь бо просла́ви ѻ҆тца̀ на ча́дѣхъ и҆ сꙋ́дъ ма́тере оу҆твердѝ на сынѣ́хъ.
2
бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами.
3
Чты́й ѻ҆тца̀ ѡ҆чи́ститъ грѣхѝ,
3
Хто шанує батька, той очиститься від гріхів,
4
и҆ ꙗ҆́кѡ сокро́вищствꙋѧй прославлѧ́ѧй ма́терь свою̀.
4
і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб.
5
Чты́й ѻ҆тца̀ возвесели́тсѧ ѡ҆ ча́дѣхъ и҆ въ де́нь мольбы̀ своеѧ̀ оу҆слы́шанъ бꙋ́детъ.
5
Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий.
6
Прославлѧ́ѧй ѻ҆тца̀ долгоде́нствовати бꙋ́детъ, и҆ послꙋ́шаѧй гдⷭ҇а оу҆поко́итъ ма́терь свою̀.
6
Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою.
7
Боѧ́йсѧ гдⷭ҇а почти́тъ ѻ҆тца̀ и҆ ꙗ҆́кѡ влады́камъ послꙋ́житъ роди́вшымъ є҆го̀.
7
Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його.
8
Дѣ́ломъ и҆ сло́вомъ чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь, да на́йдетъ тѝ благослове́нїе ѿ ни́хъ.
8
Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них,
9
Благослове́нїе бо ѻ҆́тчее оу҆твержда́етъ до́мы ча̑дъ, клѧ́тва же ма́тернѧ и҆скоренѧ́етъ до ѡ҆снова́нїѧ.
9
бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту.
10
Не сла́висѧ въ безче́стїи ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, нѣ́сть бо тѝ сла́ва ѻ҆́тчее безче́стїе:
10
Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька.
11
сла́ва бо человѣ́кꙋ ѿ че́сти ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ поноше́нїе ча́дѡмъ ма́ти въ безсла́вїи.
11
Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі.
12
Ча́до, застꙋпѝ въ ста́рости ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ не ѡ҆скорбѝ є҆го̀ въ животѣ̀ є҆гѡ̀:
12
Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його.
13
а҆́ще и҆ ра́зꙋмомъ ѡ҆скꙋдѣва́етъ, проще́нїе и҆мѣ́й и҆ не ѡ҆безче́сти є҆го̀ все́ю крѣ́постїю твое́ю.
13
Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї,
14
Ми́лость бо ѻ҆́тча не забве́на бꙋ́детъ, и҆ проти́вꙋ грѣхѡ́въ присози́ждетсѧ тебѣ̀:
14
бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.
15
въ де́нь ско́рби твоеѧ̀ воспомѧ́нетъ тѧ̀: ꙗ҆́коже ле́дъ ѿ зно́ѧ, та́кѡ раста́ютъ грѣсѝ твоѝ.
15
У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.
16
Ко́ль хꙋ́ленъ ѡ҆ставлѧ́ѧй ѻ҆тца̀, и҆ про́клѧтъ гдⷭ҇емъ раздража́ѧй ма́терь свою̀.
16
Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.
17
Ча́до, въ кро́тости дѣла̀ твоѧ̑ препровожда́й, и҆ человѣ́комъ прїѧ́тнымъ возлю́бленъ бꙋ́деши.
17
Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина.
18
Є҆ли́кѡ вели́къ є҆сѝ, толи́кѡ смирѧ́йсѧ, и҆ пред̾ гдⷭ҇емъ ѡ҆брѧ́щеши благода́ть.
18
Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа.
19
Мно́зи сꙋ́ть высо́цы и҆ сла́вни: но крѡ́ткимъ ѿкрыва́ютсѧ та̑йны,
19
Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним,
20
ꙗ҆́кѡ ве́лїѧ си́ла гдⷭ҇нѧ, и҆ смире́нными сла́витсѧ.
20
бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється.
21
Вы́шшихъ себє̀ не и҆щѝ и҆ крѣ́пльшихъ себє̀ не и҆спытꙋ́й.
21
Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.
22
Ꙗ҆̀же тѝ повєлѣ́нна, сїѧ̑ разꙋмѣва́й: нѣ́сть бо тѝ потре́ба та́йныхъ.
22
Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано.
23
Во и҆збы́тцѣхъ дѣ́лъ твои́хъ не любопы́тствꙋй: вѧ̑щшаѧ бо ра́зꙋма человѣ́ческагѡ пока̑зана тѝ сꙋ́ть:
23
При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання;
24
мнѡ́ги бо прельстѝ мнѣ́нїе и҆́хъ, и҆ мнѣ́нїе лꙋка́вно погꙋбѝ мы́сль и҆́хъ.
24
тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх.
25
И҆ любѧ́й бѣ́дство впаде́тъ въ нѐ:
25
Хто любить небезпеку, той впаде у неї;
26
се́рдце же́стоко ѡ҆ѕло́битсѧ на послѣ́докъ:
26
вперте серце напослідок потерпить зло:
27
се́рдце же́стоко ѡ҆тѧготи́тсѧ болѣ́зньми, и҆ грѣ́шникъ приложи́тъ грѣхѝ на грѣхѝ.
27
вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.
28
Въ наведе́нїи велича́вагѡ нѣ́сть и҆зцѣле́нїѧ: са́дъ бо лꙋка́вствїѧ вкорени́сѧ въ не́мъ.
28
Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому.
29
Се́рдце разꙋми́вагѡ оу҆разꙋмѣ́етъ при́тчꙋ, и҆ оу҆́хо слы́шателѧ вожделѣ́нїе премꙋ́драгѡ.
29
Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого.
30
Ѻ҆́гнь горѧ́щь оу҆гаси́тъ вода̀, и҆ ми́лостынѧ ѡ҆чи́ститъ грѣхѝ.
30
Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи.
31
Воздаѧ́й благода̑ти по́мнимь быва́етъ по си́хъ и҆ во вре́мѧ паде́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆брѧ́щетъ оу҆твержде́нїе.
31
Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.